мь. Категорійно-понятійний апарат з БЖД, поняття про ризик. Положення навчальної дисципліни бжд спочатку коротко про бжд взагалі, потім про предмет бжд. 3 моменту появи на Землі Людина живе та діє в умовах потенційних небезпек, що постійно змінюються.
 Скачать 27.7 Kb.
|
|
Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» передбачає: лекційні – 4 лекці], практичні заняття – 12 занять та самостійну роботу студентів – 7 СПРСів. Наприкінці семестру підсумковий контроль – диференційований залік. Оцінка за дифзалік складається з оцінок за практичні заняття-середній бал за 11 занять та оцінки за тестування на ПК-120 питань. Лекція 1. Основні поняття про безпеку життєдіяльності (БЖД) Опрацювати лекцію, зробити опорний конспект, дати відповіді на питання 1. Основні положення навчальної дисципліни БЖД Спочатку коротко про БЖД взагалі, потім про предмет БЖД. 3 моменту появи на Землі Людина живе та діє в умовах потенційних небезпек, що постійно змінюються. Це дає змогу сформулювати аксіому про те, що діяльність Людини потенційно небезпечна. Абсолютної безпеки не буває. Завжди існує деякий залишковий ризик. Безпека — це прийнятний ризик. Небезпеки за своєю природою: - потенційні (тобто приховані), -перманентні (тобто постійні, неперервні) - тотальні (тобто всезагальні, всеосяжні). Отже, нема на Землі Людини, якій не загрожують небезпеки. Але є багато людей, які про це не підозрівають, їх свідомість працює у режимі відчуженості від реального життя. Забезпечення безпеки діяльності — завдання першорядного пріоритету для особи, суспільства, держави. Для досягнення цієї мети найперший та найголовніший спосіб полягає в освіті народу. БЖД вирішує три групи завдань: а) ідентифікація (розпізнавання) небезпек: вид небезпеки, просторові та часові координати, розмір, можлива шкода, імовірність тощо; б) профілактика ідентифікованих небезпек; в) дія в умовах надзвичайних ситуацій. Можна дати таке визначення БЖД: це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення: - загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, -основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, -а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини. Для вироблення ідеології безпеки, формування безпечного мислення та поведінки і була запропонована нова навчальна дисципліна — «Безпека життєдіяльності» Вивчення предмету БЖД базується на: Теоретичних знаннях: набутому життєвому досвіді - природознавство; - фізика, хімія; - ЦЗ (Захист України); - науки про людину (медичні, психологія); - науки про суспільство (соціологія, економіка). В свою чергу, безпеку життєдіяльності можна розглядати як наукову та методологічну основу для спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як «Основи екології», «Основи охорони праці», «Цивільний захист». Зрозуміло, що зв'язок між безпекою життєдіяльності та окремими науками про безпеку носить взаємний характер. Мета дисципліни – забезпечити студентів знаннями про: - загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини - сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища. Завдання дисципліни – навчити студентів: • ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та імовірність їх прояву; • визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек; • прогнозувати можливість впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи «людина-життєве середовище»; • використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо; • розробляти заходи на застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів; • запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію. 2. Основні поняття та визначення «Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність». Життя — це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших: - здатність до розмноження, росту, розвитку, - активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, - можливість пристосування до середовища, - наявність обміну речовин і реакції на подразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що протікають у побуті, громадській, культурній, трудовій, науковій, навчальній та інших сферах життя. Здоров’я –в Уставі Всесвітньої організації охорони здоров’я записано: «Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». Безпека – стан діяльності, при якому із певною імовірністю виключені прояви небезпеки, або відсутність надмірної небезпеки, це збалансований, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо. ДСТУ 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. У цьому визначенні поняття «безпека» присутній термін «ризик». Ризик–кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. Це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Небезпека – явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у певних умовах наносити шкоду здоров’ю людини, це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження. Ідентифікація небезпеки – процес розпізнавання образу небезпеки, встановлення можливих причин, просторових та часових координат, імовірності прояву, величини та наслідків небезпеки. Таксономія – наука про класифікацію та систематизацію складних явищ, понять, об’єктів (таксономія небезпек). Шкода здоров’ю – це захворювання, травмування, у тому числі з летальним наслідком, інвалідністю, тощо. 3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів Небезпеку зберігають всі системи, що мають енергію, хімічно та біологічно активні компоненти, а також характеристики, що не відповідають умовам життєдіяльності людини. Тому при ідентифікації небезпек необхідно виходити із принципу: «все впливає на все». Джерелами небезпеки є: - природні процеси та явища; - елементи техногенного середовища; - людські дії, що приховують небезпеку. Ознаками, що визначають небезпеку, є: - загроза для життя, можливість нанесення шкоди здоров’ю; - порушення умов нормального функціонування органів та систем людини. Номенклатура – система назв, термінів, що застосовуються у якій-небудь галузі науки, техніки. Номенклатура, тобто перелік можливих небезпек, налічує понад 150 найменувань. До номенклатури відносять усі види небезпек: алкоголь, аномальна температура повітря, аномальна вологість повітря, аномальна рухомість повітря, аномальний барометричний тиск, аномальне освітлення, аномальна іонізація повітря, вакуум, вибух, вибухові речовини, вібрація, вода, частини машини, що обертаються, висота, гази, гербіциди, …… електромагнітне поле, емоційний стрес, емоційне перевантаження, отруйні речовини тощо. Існують такі системи класифікації небезпек: - за джерелом походження, - за локалізацією, - за наслідками, збитками, - за сферою прояву, - за структурою, - характером впливу на людину тощо. За джерелом походження: - природні, - техногенні, - антропогенні, - екологічні, - соціальні, - біологічні. За характером дії на людину: - фізичні, - хімічні, - біологічні, - психофізіологічні. За часом виявлення поганих наслідків: - імпульсивні, - кумулятивні. За локалізацією небезпекибувають пов’язані із: - літосферою, - гідросферою, - атмосферою, - космосом. За сферою прояву: -побутова, - спортивна, - дорожньо-транспортна, - виробнича, - військова та ін. За структурою (будовою) : - прості, - похідні, що породжуються взаємодією простих. За енергією, що реалізується: - активні, - пасивні. Класифікація небезпек за джерелом походження майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на: - НС техногенного, - НС природного, -, НС соціально-політичного, - НС воєнного характеру. Природні джерела небезпеки — це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин). Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов'язані з: - використанням транспортних засобів, - з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, - використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з - з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, - з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, злочинність тощо. Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті. Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни. Але більшість джерел небезпек мають комбінований характер (комбіновані небезпеки): - природно-техногенні небезпеки — смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю; - природно-соціальні небезпеки—наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання та інші; - соціально-техногенні небезпеки— професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, токсикоманія. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде спричинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор – чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводить до матеріальних збитків. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони поділяються на шкідливі та небезпечні. Шкідливі фактори – чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання. Небезпечні фактори – чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті. 4. Класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями. До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 . Вона необхідна для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків. Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії: ¨ територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; ¨ кількість людей, які внаслідок дії уражальних чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або нормальні умови життєдіяльності яких порушено; ¨ розмір збитків, завданих уражальними чинниками джерела надзвичайної ситуації. Надзвичайні ситуації класифікується як: - державного, -регіонального, -місцевого, -об'єктового рівня. Державного рівня визнається надзвичайна ситуація: · яка поширилась або може поширитися на територію інших держав; · яка поширилась на територію двох чи більше регіонів (областей) України. Регіонального рівня визнається надзвичайна ситуація: ¨ яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення). Місцевого рівня визнається надзвичайна ситуація: · яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам. Об'єктового рівня визнається надзвичайна ситуація, яка не підпадає під названі вище визначення. 5. Психологічні основи БЖД Під психологією безпеки розуміють застосування психологічних знань для забезпечення безпеки діяльності людини. Головними психологічними причинами виникнення небезпечних ситуацій є: - низький рівень професійної підготовки в питаннях безпеки праці, - недостатнє виховання і самовідданість в необхідності дотримання безпечних умов праці, - перебування людини в стані втоми та інших психічних станах, що знижують надійність діяльності працівника. Важливість цього фактора підтверджується тим, що від 60 до 90% травм в побуті і на виробництві відбувається з вини самих потерпілих. В структурі діяльності людини розрізняють три головні групи компонентів: -психічні процеси, -психічні властивості, -психічні стани. Психічні процеси складають основу психічної діяльності людини. Без них неможливе формування знань і набуття життєвого досвіду. Розрізняють пізнавальні, емоційні і вольові психічні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять та ін.). Психічнівластивості – це властивості особистості; характер, темперамент, орієнтація. Серед якостей особистості виділяють інтелектуальні, емоційні, вольові, моральні, трудові. Ці властивості в основному стійкі і постійні. Психічні стани відрізняються різноманітністю і тимчасовим характером. Вони визначають особливості психічної діяльності в конкретний момент (період) і можуть позитивно або негативно впливати на хід всіх психічних процесів. Небезпечною є поява особливих психічних станів, які не є постійною властивістю особистості, а виникаючи спонтанно чи під впливом зовнішніх факторів, суттєво змінюють працездатність людини. Мінливість психічного стану людини під впливом побутових і виробничих чинників ставить перед спеціалістами - організаторами виробничої діяльності завдання створення і удосконалення системи контролю за психічним станом працівників. 6. Природна система людини захисту від небезпеки В людини, як елементі системи «людина-середовище» за мільйони років в ході еволюційного і соціального розвитку виробилась природна система захисту від небезпеки. Для безпечного стану системи «людина-середовище» необхідне узгодження характеристик людини і елементів, які складають це середовище. Під впливом змін умов навколишнього середовища в організмі людини формується інформація про необхідність зміни організації життєвих процесів з метою запобігання ушкодженню та загибелі організму. Зв'язок людини з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою аналізаторів, котрі сприймають та передають інформацію в кору великих півкуль головного мозку. Аналізатор складається з: - рецептора, - провідних нервових шляхів, - мозкового закінчення. Рецептор перетворює енергію подразника в нервовий процес. Провідні шляхи передають нервові імпульси в кору головного мозку. До складу мозкового кінця аналізатора входять ядро та розсіяні по корі головного мозку елементи, котрі забезпечують нервові зв'язки між різними аналізаторами. Двосторонній зв'язок між рецепторами та мозковим закінченням забезпечує саморегуляцію аналізатора. Парність аналізаторів забезпечує високу надійність їх роботи за рахунок дублювання їх сигналів. Розглянемо аналізатори і їх характеристики, що можуть впливати на безпечну діяльність людини. Зоровий аналізатор. Зоровий аналізатор сприймає інформацію через світлові хвилі довжиною 380-780нм і має найбільшу величину адаптації. Адаптація – здатність ока сприймати світлові сигнали різної яскравості. Світлова адаптація відбувається протягом 10 хвилин. Звуковий аналізатор та вібраційна чутливість організму Звукові сигнали доставляють людині значну частину інформації. Основні параметри: рівень інтенсивності і частота, які в слухових відчуттях сприймаються як гучність і висота звуків. Вібраційна чутливість характеризується частотою від 1 до 10000 Гц (найбільша чутливість 200-250 Гц). Пороги вібраційної чутливості різні для різних ділянок тіла. Найбільшу мають дистальні ділянки тіла людини наприклад кисті рук, кінчики пальців рук ,тильна сторона пальця , тильна сторона кисті , на животі , на п’яті . Вібрації високої інтенсивності і тривалої дії приводять до серйозних змін в діяльності всіх систем організму. При невеликих інтенсивностях і тривалостях зменшують втомлюваність, підвищують обмін речовин, збільшують м’язову силу. Тактильний аналізатор, температурна і больова чутливості. Нюх і смак. Тактильний аналізатор сприймає відчуття, що виникають при дії на шкіру різних механічних стимулів (дотик, натискання). Температурна чутливість властива організмам, що мають постійну температуру тіла, забезпечену терморегуляцією. В шкірі людини є 2 види рецепторів: одні реагують на холод, інші – на тепло. Латентний (скритний) період – 250 мс. Больова чутливість. В будь-якому аналізаторі виникають больові відчуття при перевищенні верхнього абсолютного порога величини подразника. В епітеліальному шарі шкіри є больові рецептори причому найбільша їх густота в місцях де найменша густота тактильних рецепторів. Це протиріччя обумовлене відмінністю функційцих рецепторів. Біологічний смисл болю в тому, що він є сигналом небезпеки і мобілізує організм на боротьбу за самозбереження. Запахи можуть сигналізувати про порушення в ході технологічних процесів і небезпеку. В реальних умовах життя і виробництва на кожний аналізатор людини діють одночасно декілька подразників, які виявляють вплив на всю систему аналізаторів. Тому необхідно враховувати не тільки можливості аналізатора, але й умови, в яких він буде працювати. 7. Поняття про ризик. Види ризиків Величина загального або індивідуального ризику (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками, що вже сталися (n) до максимально можливого їх числа за певний період (N): R=n/N Крім загального ризику формула (1) дозволяє розрахувати груповий ризик (тобто ризик в окремій групі людей чи інших суб’єктів). Для цього замість N потрібно підставити максимально можливу кількість подій в певній групі (серед людей певної професії, серед певної марки автомобілів тощо). Застосування поняття ризик дозволяє набагато об’єктивніше оцінювати небезпеку. Порівняйте, наприклад, ризик нещасних випадків серед шахтарів і трактористів. З позиції доцільності ризик буває: -обґрунтованим і необґрунтованим (безглуздим). За волевиявленням ризики: -добровільні, -вимушені. За ступенем припустимості ризик: -знехтуваний, -прийнятний, -гранично допустимий, -надмірний. Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятно допустимий ризик характеризує рівень безпеки, яку приймає суспільство у даний період часу. Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків. Сприйняття ризику та небезпек громадськістю суб’єктивне. Люди різко реагують на події рідкі, що супроводжуються великою кількістю одночасних жертв. У той же час події, що відбуваються часто, у результаті яких гинуть одиниці або невеликі групи людей, не викликають дуже напруженого стану. Кожного дня на виробництві, наприклад у Росії, гине 40–50 осіб, у цілому по країні від різних небезпек втрачають життя більше 1000 осіб на день. Але ці відомості менш вражають, ніж загибель 5–10 людей у одній акваторії або якому-небудь конфлікті. |