планування міст. Рішення соціальноекономічних, санітарногігієнічних, інженернотехнічних та архітектурнохудожніх задач у містобудування
 Скачать 164.86 Kb.
|
|
Планування міст – це організація його території шляхом комплексного рішення соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних та архітектурно-художніх задач у містобудування. До основні задачі містобудування необхідно віднести наступні: соціальний – пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві або породжений умовами суспільного життя, певного середовища(до який належить житло, освіта, обслуговування, відпочинок, робота, управління, комфорт проживання і спілкування);. економічні – характеризуються сукупністю виробничих стосунків , що відповідають даному ступеню розвитку суспільства, а також раціональне використання територіальних ресурсів в управлінні землекористування населеного пункту на всіх рівнях містобудівної діяльності; екологічні, які полягають у забезпеченні відповідних умов проживання населення з врахування санітарно-гігієнічних та кліматичних факторів впливу. технічні – дотримання норм та вимог щодо обліку якості ґрунтів, рельєфу, будівництва, протипожежних норм, вимог до трасування вулиць і доріг, інженерного обладнання, благоустрою території; естетичні – створення повноцінного життєвого середовища, облік і використання естетичного потенціалу ландшафту; Населені пункти України поділяються на два види: міські, куди входять міста, селища міського типу та сільськінаселені пункти (селища, дачні поселення, хутори). Місто - це місце проживання великої кількості людей. Життя людини в місті пов’язане з його багатогранною діяльністю і повинно забезпечуватися повноцінним житловим, культурно-побутовим і транспортним обслуговуванням. Селища міського типу-це поселення з населенням менше 10 тис. чол., в яких більше ніж 85% населення зайнято в сільському господарстві. Селище – це велике або значне сільське поселення, що є адміністративно-господарським центром. Село – це сільський населений пункт, єдине компактне місце проживання людей, зайнятих переважно в сільському господарстві та інших територіально розосереджених галузях, забезпечене об’єктами соціального та виробничого призначення. Хутір – це відокремлене від села самостійне сільське поселення, що має назву, в якому проживає сім’я або кілька селянських сімей, які займаються переважно сільським господарством. Класифікація населених пунктів
Групування населених пунктів за чисельністю населення (ДБН Б.2.2-12:2019 табл. 4.2)
За адміністративно-політичним значенням виділяють міста: столичні, центри областей, країв, центри низових адміністративних районів. За характером функцій, які виконує місто, можуть бути виділені населені пункти, що спеціалізуються на: промисловому виробництві (індустріальні центри); транспортному обслуговуванні - портове місто, залізничний вузол (питома вага зайнятих у промисловості нижче зайнятих на транспорті); культурно-побутовому обслуговуванні населення - центри туризму, міста - музеї, оздоровчі центри (понад 10% працездатного населення зайнято в охороні здоров'я); наукових дослідженнях (наукові центри); сільськогосподарському виробництві На основі діючого нормативного документа ДБН Б.2.2-12:2019 встановлена містобудівна класифікація організацій, установ за категоріями містоутворюючі і обслуговуючі. До категорії містоутворюючих підприємств і організацій належать: а) промислові підприємства, продукція яких поширюється не тільки в даному населеному місці, а й за його межами (наприклад, фабрики і заводи державного значення); б) пристрої зовнішнього транспорту: залізничного, водного, повітряного, автодорожного (залізничні станції і вузли, морські і річкові порти, аеропорти, автовокзали і автостанції та ін.); в) адміністративно-політичні, громадські та культурно-просвітницькі заклади, значення яких виходить за межі даного населеного пункту (урядові установи, обласні й районні Ради депутатів, центральні, обласні й районні партійні організації, музеї, бібліотеки, театри та ін.); г) вищі навчальні заклади і науково-дослідні установи; д) будівельні організації, що здійснюють нове будівництво в даному населеному пункті; е) колективні сільськогосподарські підприємства; ж) лікувальні й оздоровчі установи (санаторії, будинки відпочинку, туристичні бази та ін.), значення яких виходить за межі даного населеного пункту. До обслуговуючої групи підприємств і закладів належать: а) міські адміністративні, партійні та громадські заклади і організації (наприклад, міські й селищні Ради депутатів, міські профспілкові організації та ін.); б) культурно-просвітницькі заклади місцевого значення (школи, бібліотеки, музеї, клуби, театри, кінотеатри та ін.); в) міські лікувальні й оздоровчі заклади (лікарні, пологові будинки, поліклініки, амбулаторії, нічні санаторії, одноденні будинки відпочинку та ін.); г) господарсько-побутові майстерні, підприємства і заклади місцевого значення (хлібозаводи, м’ясокомбінати, їдальні й ресторани, пошивочні й ремонтні майстерні побутового обслуговування та ін.). До містозабеспечуючої групи підприємств і закладів належать: а) міські комунальні заклади і підприємтва (наприклад, підприємства міських мереж водопроводу, каналізації, лектропостачання та ін.); б) підприємства міського пасажирського транспорту (трамваю, тролейбусу, метрополітену і т.п.). Законодавчо-нормативна база з планування та забудови міст Організація планування та забудови територій 1. Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. 2. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. 3. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об’єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проєктування, будівництво об’єктів містобудування, спорудження інших об’єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об’єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проєктування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об’єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Проєктна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва. Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються: Конституцією України; Цивільним кодексом; Господарським кодексом; Земельним кодексом; Законами України: «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування територій», «Про основи містобудування». «Про архітектурну діяльність». «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду»,«Про землеустрій»,іншими нормативно-правовими актами. Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об’єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об’єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об’єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування. Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України, вдосконалення систем розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі. Генеральну схему розробляють відповідно до законів України та інших нормативно-правових актів з питань використання територій з урахуванням економічних, географічних, історичних, екологічних, демографічних особливостей регіонів. Генеральна схема планування території України розробляється на основі ДБН Б.1.1-13:2012. Склад та зміст містобудівної документації на державному та регіональному рівнях. Генеральний план населеного пункту розробляється на основі ДБН Б.1.1-15:2012. Склад та зміст генерального плану населеного пункту. Генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. План зонування території (зонінг). План зонування території (зонінг) розробляється на основі ДБН Б.1.1-22:2017. Склад та зміст плану зонування території. План зонування території (зонінг)- містобудівна документація на місцевому рівні, яка визначає умови та визначає обмеження використання території населеного пункту. Основною задачею зонінгу є визначення меж зон (підзон) однорідних видів та умов використання на території населеного пункту і встановлення, диференційовано по зонах (підзонах) містобудівних регламентів (обов’язкових вимог до використання земельних ділянок). Детальний план території Детальний план території розробляється на основі ДБН Б.1.1-14:2012. Склад та зміст детального плану території. Детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Схема структури міської території  Напрямки формування містобудівної організації території  Функціонально-планувальна структура-просторова модель пов'язаних між собою територій, призначених для розташування різних видів соціальної, виробничої, комунікаційної діяльності, рекреаційного та ландшафтного комплексу Соціально-планувальна структура – це просторово-організована система об’єктів соціальної інфраструктури. Вона посідає особливе значення в структурі міста, так як забезпечує збалансованість культурно-побутових зв’язків. Архітектурно-планувальна структура передбачає формування інфраструктури транспортного-пішохідного (велосипедного) руху. Основним елементом архітектурно-планувальної структури міста є частина території, обмежена магістральними вулицями міського та районного значення (міжмагістральна територія). Функціонально-планувальна структура формується шляхом відповідного розміщення ділянок, призначених для різних видів соціальної, виробничої, рекреаційної, комунікаційної діяльності. Населені пункти забудовуються будівлями і спорудами, які значно відрізняються за призначенням і поставлених до них санітарним вимогам характеру експлуатації. Кожен комплекс будівель певного призначення разом з експлуатованою територією умовно називається зоною. Рішення питань про взаємозв’язок розміщених зон на території міста називається функціональним зонуванням. Функціональне зонування міста залежить від його розміру, функціональної характеристики та природних умов. 3 урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів щодо режиму використання територій визначаються: монофункціональні території, які можуть використовуватись переважно для виконання однієї однорідної функції у межах визначеного законодавством особливого правового режиму їх використання; території лімітованого використання, які розташовані в межах територій охоронних зон об'єктів, що відповідно до вимог вказаних актів вимагає обмеженого режиму використання (зони санітарної охорони, санітарно-захисні зони, зони особливого режиму використання земель, інші зони, де законодавством встановлюються планувальні обмеження використання території); території багатофункціонального використання, які можуть використовуватись для виконання багатьох різнорідних функцій в межах адміністративно-територіальної одиниці. Сельбищна зона включає територію житлової та громадської забудови, яка складається з прибудинкових ділянок багатоквартирних будинків, земельних садибних будинків, гуртожитків, а також земельних ділянок, на яких розташовуються заклади дошкільної освіти, загальної середньої освіти, громадські центри мікрорайонів, заклади охорони здоров'я, соціального захисту, культури та мистецтва, фізкультурно-оздоровчі і спортивні споруди, підприємства торгівлі і харчування, побутового обслуговування, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських та релігійних організацій, фінансово-кредитних установ, науково-дослідних та проектних організацій. Виробнича територія призначена для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними виробничих об’єктів, в тому числі комплексів наукових закладів з дослідницькими підприємствами, комунальні об’єкти, підприємства по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, санітарно-захисні зони промислових підприємств, споруди зовнішнього транспорту і шляхи позаміського і приміського сполучення, внутрішньо міські вулично-дорожні і транспортні мережі, ділянки громадських закладів і місць загального користування для населення, що працює на підприємствах міста. Рекреаційна та ландшафтна зони включає озеленений і водний простір в межах забудови міста і його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити парки, лісопарки, міські ліса, землі сільськогосподарського використання, які формують систему відкритих просторів; заміські зони масового короткочасного і тривалого відпочинку, курортні зони в містах і селах, які мають лікувальні ресурси. Головним завданням планування та забудови населений пунктів є створення повноцінного, комфортного, зручного та безпечного середовища життєдіяльності населення. Середовища, яке здатне якомога в повному обсязі задовольняти потреби людей, що проживають на відповідній території населеного пункту. Потреби населення міста можна класифікувати таким чином. 1. Первинні потреби реалізуються декілька разів на день (об’єкти первинного попиту, прибудинкові майданчики, дошкільні заклади тощо). Максимальна відстань пішохідної доступності до об’єктів обслуговування первинного попиту – 300 м. 2. Повсякденні потреби виникають і мають бути реалізовані один раз на день, максимальна відстань – 500 м. 3. Періодичні потреби задовольняються два – три рази на тиждень, максимальна відстань – 1500 м. 4. Епізодичні потреби не мають певної частоти реалізації, максимальна відстань визначається часом. Соціально-планувальна структура - просторова локалізація центрів громадського обслуговування населення різних рівнів і зон їхнього впливу, що поділяються за рівнем обслуговування; повсякденного обслуговування (мікрорайон, який складається із кількох груп житлових будинків); центри житлового району, що включають громадські установи періодичного обслуговування; центри планувальних районів; планувальних зон; загальноміські центри - центри міжселенного обслуговування населення міста і приміської зони, що забезпечують населення товарами і послугами епізодичного попиту Соціально-планувальна структура складається з системи територій, таких як: - житлова група, - мікрорайон, - житловий район, - планувальний район, - планувальна зона, - місто. Граничні показники доступності (радіуси обслуговування)
Архітектурно-планувальна структура передбачає формування інфраструктури транспортного-пішохідного (велосипедного) руху. Основним елементом архітектурно-планувальної структури міста є частина території, обмежена магістральними вулицями міського та районного значення (міжмагістральна територія). В межах міжмагістральних територій розміщуються житлові вулиці та квартали з забудовою різного функціонального призначення. Міжмагістральна територія має бути об'єктом розроблення документації з просторового планування на стадії детального плану території. Існує вісім принципових геометризованих схем магістралей вулиць, що охоплюють все різноманіття архітектурно-планувальних структур: вільна; радіальна; радіально-кільцева; трикутна; прямокутна; прямокутно-діагональна; гексагональна; комбінована. Вільна схема характерна для старих міст із невпорядкованою вулично-дорожньою мережею. Уся мережа складається з вузьких кривих вулиць із змінною шириною проїзної частини, що нерідко виключає рух у двох напрямках. Реконструкція такої мережі вулиць, як правило, зв'язана з руйнуванням існуючої забудови. Для сучасних міст ця схема непридатна і може бути залишена тільки в заповідних частинах міста. Радіальна схема зустрічається в невеликих старих містах, тому що при цій схемі дуже ускладнені зв'язки між периферійними районами, що викликають значний перепробіг і перевантаження центра. Вона застосовується в основному в малих населених пунктах, що характеризуються незначною дальністю пересувань і низкою щільністю машинопотоків. Радіально-кільцева схема вуличної мережі характерна для значних і великих міст і має два принципово різних види магістралей – радіальні й кільцеві. Радіальні магістралі є найчастіше продовженням автомобільних доріг і служб для глибокого введення транспортних потоків у місто, для зв'язку центра з периферійними районами й окремими районами між собою. Кільцеві магістралі – це насамперед, розподільні магістралі, що з'єднують радіальні і забезпечують перевезення транспортних потоків з однієї радіальної магістралі на іншу. Вони служать також для транспортного зв'язку між окремими районами, розташованими в одному поясі міста. Радіально-кільцева схема вуличної мережі має найменший коефіцієнт непрямолінійності –1,05-1,1. Трикутна схема не одержала великого поширення, тому що гострі кути, утворені в пунктах перетину елементів вулично-дорожньої мережі, створюють значні труднощі і незручності при освоєнні та забудові ділянок. Елементи трикутної схеми можна зустріти в старих районах Лондона, Парижа, Берна та інших міст. Прямокутна схема дуже поширена і притаманна, головним чином молодим містам чи відносно старим, що будувалися за єдиним планом. Перевагами прямокутної схеми є відсутність чітко визначеного центрального ядра і можливість рівномірного розподілу транспортних потоків по всій території міста. Недоліки цієї схеми – велика кількість завантажених перехрещень, що ускладнюють організацію руху і збільшують транспортні витрати, великі перепробіги автомобілів. Коефіцієнт непрямолінійності –1,4-1,5. Прямокутно-діагональна схема є розвитком прямокутної схеми. Вона містить у собі діагональні й хордові вулиці, що пробиваються в існуючій забудові по найбільш завантажених напрямках. Ця схема трохи поліпшує транспортну характеристику вуличної мережі міста, але створює нові проблеми: перетинання міста по діагоналі викликає появу складних перехрещень з п'ятьма і шістьма вулицями, що вливаються. Коефіцієнт непрямолінійності для таких схем складає 1,2-1,3. Гексагональна схема – це схема, в основі якої лежить комбінація шестикутників. У цій схемі виключається утворення складних вузлів на пересіченнях магістральних вулиць, а також протяжних прямолінійних напрямків, що створюють умови для швидкісного руху транспорту. Схема не має великого поширення. Комбінована схема характерна для великих і значних історично сформованих міст. Тут нерідко зустрічаються в центральних зонах вільна, радіальна чи радіально-кільцева структура, а в нових районах вулично-дорожня мережа розвивається за прямокутною чи прямокутно-діагональною схемою Визначення перспективної чисельності населення міст. Метод розрахунку чисельності населення залежно від чисельності містоутворюючей групи одержав назву методу трудового балансу. Чисельність містоутворюючої групи визначається на основі прогнозу розвитку містоутворюючих факторів і враховується в розрахунках абсолютним показником (тис. чол.). На відміну від цього чисельність містообслуговуючої і незайнятої груп населення визначається залежно від загальної чисельності населення міста (відсотками). Розрахункова формула трудового балансу, що застосовується в містобудівному проектуванні, має такий вигляд:  , де: Н – перспективна чисельність населення міста, тис. чол.; А – абсолютна чисельність містоутворюючої групи, тис. чол.; О – частка обслуговуючої групи, % від загальної чисельності населення; N – частка незайнятого населення, % від загальної чисельності населення Містобудівний аналіз території Територія населеного пункту повинна відповідати наступним загальним умовам: Рельєф території повинен відповідати вимогам забудови, організації міського транспорту і нормального водовідведення, по можливості, без станцій перекачки. Територія не повинна бути заболоченою або затоплятися паводковими водами. Ґрунти по своєму опору повинні відповідати наміченому типу забудови. Територія жилих районів повинна розміщуватися із навітряного боку по відношенню до джерела забруднення повітря, а при наявності річки – вище по течії річки по відношенню до підприємств, що викликають забруднення водоймищ. Територія повинна бути забезпечена хорошим, достатнім по своїй можливості джерелом водопостачання і місцями для спуску каналізаційних вод. Територія повинна мати розміри, які забезпечать можливості перспективного розвитку населеного пункту. Територія повинна бути забезпечена зовнішніми автомобільними і залізничними дорогами, а у випадку їх відсутності – мати можливість їх будівництва без особливих труднощів. На території, що відводиться під населений пункт, не повинно бути корисних копалин, які мають промислове значення. Основними природними факторами, які впливають на вибір території для населеного пункту є: рельєф; гідрологія рік, що протікають і водоймищ; інженерно-геологічні умови; кліматичні умови в поєднанні з зеленими насадженнями. Рельєф території міста має бути зручним для відводу поверхневих вод, прокладання самопливних підземних мереж, задовольняти вимоги забудови, прямування транспорту і пішоходів. Тому оцінку рельєфу, звичайно, починають із виявлення його характерних форм: тальвегів і вододілів, площадок з однобічними уклонами; виділення характерних елементів рельєфу: терас із їхніми схилами, знижень у вигляді ярів, височин або виступів у вигляді вершини. За ступенем придатності до міської забудови території за умов рельєфу прийнято поділяти на три групи: сприятлива; обмежено сприятлива; несприятлива. Аналіз і оцінка рельєфу проводиться за трьома параметрами: - аналіз і оцінка рельєфу за уклонами; - за формами рельєфу; - за орієнтацією схилів. Інженерно-геологічні дослідження мають своєю метою виявити: геологічну будову території; літологічний склад ґрунтів; фізико-геологічні явища (зсуви, карст, інші явища, пливуни, селі, сейсмічність) режими ґрунтової води і зв’язок її з режимом відкритих водоймищ; фізичні і механічні властивості ґрунтів; можливість і способи використання підземної води у господарчих цілях; наявність мінеральних джерел, їх характеристику і можливість використання в лікувальних цілях; наявність корисних копалин. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||