Шпори екон 2. 1. Праця як обєкт вивчення дисципліни

• Название: 1. Праця як обєкт вивчення дисципліни
• Анкор: Шпори екон 2.doc
• Дата: 07.08.2018
• Размер: 332.5 Kb.
• Имя файла: Шпори екон 2.doc
• Тип: Документы; #22599
• страница: 3 из 6

Соціально-економічні наслідки

Необхідність економічного утримання державою певної кількості людей, що не роблять свого внеску у ВВП;

Зростання демоекономічного навантаження на робочу силу;

Суттєва соціальна напруга в суспільстві;

63 Причинами формування безробіття можуть бути такі

Нестача сукупного ефективного попиту;

Негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов’язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

Недостатня мобільність робочої сили;

Структурні зрушення в економіці;

Дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

Демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

Сезонні колмвання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

64.Показниками, що характеризують рівень безробіття, є:

У визначенні МОП Р_б = Б /Е_а *100

Рівень зареєстрованого безробіття Р_{б =} Бз/Ч_{п. н.}*100

Р_б- рівень безробіття %

Б- кількість безробітних у віці 15-70 р.

Е_а- кількість економічно активного населення

Б_з- кількість безробітних зареєстрованих у державній службі зайнятості

Ч_{п. н.} – кількість працездатного населення у працездатному віці

65. Умови надання статусу безробітного

У визначенні МОП безробітними є особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

* не мають роботи (прибуткового заняття);

* шукають роботу або намагаються організувати власну справу;

*готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать особи, що навчаються за на­правленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються почати працювати, але на даний момент ще не працюють.

Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безро­бітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державний службі зайнятості, тобто це особи, що шукають роботу та здатні почати працювати.

66.Суть закона Оукена

Спробу визначення кількісного зв’язку руху безробіття та відхилення фактично виробленого внутрішнього валового продукту від потенційного здійснив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким при перевищенні природного рівня безробіття (3-5%)на 1%, відставання обсягу валового національного продукту становить 2,5%. З цього закону сможна зробити практичний висновок – необхідно щорічно не менше 2,5-3% ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць.

68. Колективний договір –правовий акт, інструмент колективно-договірного регулювання трудових відносин між працівником організації та роботодавцем, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці, соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпечення і страхування та інших аспектів життя трудового колективу. Сторонами колективного договору є з одного боку виступають органи професійних союзів та їх об’єднання, уповноважені на представлення згідно з уставом, органи суспільної самодіяльності, уповноважені на загальних зборах робітників організації , з

іншого – роботодавець або його представник. При переговорному процесі сторони користуються принципом рівноправності. Переговори повинні завершуватися складанням проекту договору. У випадку недосягнення згоди може виникати колективний конфлікт, що є наслідком колективних спорів. Вони виникають в основному через несвоєчасну виплату з/п, зменшення кількості роб. Місць.

Укладення колективного договору є дуже важливим для робітників будь-якого підприємства, тому що централізоване регулювання соціально-трудових відносин передбачає соціально-необхідний рівень прав і гарантій робітників.

71.Планування праці – одна з важливих функцій управління персоналом полягає в кількісному, якісному, часовому, просторовому визначенні потреби в персоналі, необхідному для досягнення цілей організації.

Планування праці ґрунтується на стратегії розвитку організації, її кадрової політики. Функція планування стає все більш важливою в забезпеченні стратегії організації, оскільки точний облік майбутніх потреб дає змогу чітко орієнтуватися під час розроблення планів підвищення кваліфікації і роботи з резервом. Метою планування праці персоналу є визначення його кількісного та якісного складу, що забезпечує розвиток підприємства, його економічне зростання.

72 Державні гарантії в сфері зайнятості.

Створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, створення умов для іноземного інвестування та для само зайнятості населення

Профорієнтація, підготовка, перепідготовка кадрів

Організація громадських робіт

Посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили

Розвиток служби зайнятості

Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, що перебувають на утриманні безробітних

73. Види планів з праці.

Структурно визначене планування - ґрунтується на поділі праці відповідно до виробничого процесу

Індивідуальне планування- пл.. кар’єри робітника, планув. оновлення персоналу

Колективне планування- планув. Персоналу колективу або його окремих груп

Короткострокове планування- поширюється на період не більше 1 року

Середньострокове- розроблення планів на період 1-5 р.

Довгострокове- більше 5р.

79.Суть зміст та завдання орг прац

Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально – економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально – психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально – психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

81. Основ напрямки орг праці

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

• 
  Поділ і кооперація праці, що передбачають науково – обгрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи;
  
• 
  Організація та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу;
  
• 
  Нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;
  
• 
  Організація підбору персоналу та його розвиток, тобто планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо;
  
• 
  Оптимізація режимів праці і відпочинку, установлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;
  
• 
  Поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони й безпеки праці;
  
• 
  Зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;
  
• 
  Мотивація й оплата праці;
  

84 Орг праці на роб місті

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організація і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце – це зона трудової діяльності працівника, або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця – це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

85,86 Умови праці сутність і значення фактори формув

Умови праці – це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно – гігієнічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

• 
  Фізичне зусилля. Розрізняють: незначне, середнє, сильне і дуже сильне
  
• 
  Нервове напруження. Існують такі види напруження: незначне, середнє, підвищене
  
• 
  Робоче положення. Розрізняють робоче положення: обмежене, незручне, незручно – стиснене і дуже незручне
  
• 
  Монотонність роботи. Вона може бути: незначна, середня, підвищена
  
• 
  Температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищенні або знижені, середні, високі, дуже високі.
  
• 
  Забруднення повітря. Ступінь може бути: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна
  
• 
  Виробничій шум. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум
  
• 
  Вібрація, обертання, поштовхи. Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні
  
• 
  Освітленість у робочій зоні. Вона може бути: нормальна, недостатня, осліплююча
  

На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров’я та інше.

90 Обєкти нормування праці

Структура виробничої операції в технологічному відношені дає змогу визначити такі об’єкти нормування:

• 
  Одноперехідна операція в умовах масового і багатосерійного виробництва, коли технологи розробляють попереходну технологію із зазначенням кількості проходів
  
• 
  Комплекс переходів, які складають закінчену технологічну операцію, коли технологи розробляють операційну технологію в умовах серійного виробництва
  
• 
  Комплекс операцій, які виконуються на одному робочому місці, в умовах малосерійного та індивідуального виробництва, коли технологи розробляють маршрутну або подетальну технологію.
  

91.Нормування як засіб регламентування трудової діяльності

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробни­цтвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.

Нормування праці є важливою ланкою технологічної й організаційної під­готовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин. Воно є засобом визначення як міри праці для виконання ті­єї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю за­лежно від її кількості та якості.

Норми праці є основою системи планування роботи підприєм­ства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, об­ліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими від­носинами ,є основою для визначення пропорцій у роз­витку галузей економіки, складання балансу використання тру­дових ресурсів, визначення виробничих потужностей.

На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутріш­ньозаводського й цехового оперативного планування. За їх допо­могою складаються бізнес-плани підприємств, планують­ся обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховуються заван­таження устаткування й робочих місць. На основі норм пра­ці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо.

Норми трудових затрат визначають для кож­ної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.

Мета нормування праці в ринкових умовах поля­гає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення ЇЇ умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктив­ність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

92. Класифікація витрат робочого часу

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.

Структура змінного робочого часу (Т_зр) являє собою співвід­ношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормо-ваного робочого часу. Час роботи (Т_р) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Т_п.р)' часу непродуктивної роботи (Т_р._н).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправ­лення браку, що виник з вини самого працівника, виконання ро­боти для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змін­ного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробни­чий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, тех­нологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів: налагоджування обладнання, установлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї (Т_0.п), складається з часу вико­нання основних прийомів (Т₀) і допоміжних (Т_д).

Час обслуговування робочого місця (Т„п) складається з часу організаційного обслуговування (Т_орг) та часу технічного обслу­говування (Т_тех)

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовні. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов за­трати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочо­го місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані пере­рви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом (t_шк):де

tо — основний час;

_tд — допоміжний час;

t_об — час обслуговування робочого місця;

t(в.о.п.)-час на відпочинок та особисті потреби;

t_пр — час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

t(п.з)— підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.

93. Методи нормування праці

Методика нормування робочого часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійпе, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Розрізняють такі методи норму­вання: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітич­ний, укрупнений, мікроелементний.

Сутність сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо роз­членовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, великосерійного і серійного типів виробницт­ва.

В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва економічно себе не виправдовує.

Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на ро­бочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідов­ності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передо­вих прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на ос­нові попередньо розроблених укрупнених розрахункових вели­чин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. Доцільно для підприємс­тв з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування пра­ці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелеме­нти визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.