1. Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Тенденції розвитку сучасної мікробіології. Значення медичної мікробіології в практичній діяльності лікаря стоматолога
 Скачать 0.51 Mb.
|
„„„y„qі„€„„„y„{„y26. Значення генетики у розвитку загальної і медичної мікробіології, вірусології, молекулярної біології. Мікробіологічні основи генної інженерії. Схема одержання генних структур і спадково змінених організмів. Досягнення генної інженерії, використання генноінженених препаратів у медицині. 27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення. До генетичних методів діагностики відносять: 1.Рестрикційний аналіз 2.Метод молекулярної гібридизації 3.Риботипування та опосередкована транскрипцією ампліфікація рибосомальної РНК 4.Полімеразна ланцюгова реакція Дозволяє виявити мікроб без виділення чистої култури, за наявністю ДНК мікробів. З досліджуваного матеріалу виділяють ДНК.ДНК нагрівають і вона розпадається на 2 нитки.До ДНК додають праймери комплементарного 3'-кінцям ДНК початкового гена.Суміш охолоджують.При цьому праймери зв'язуються к комплементарними ділянкамиДНК. До суміші додають ДНК-полімеразу та нуклеотиди та встановлюють температуру,оптимальну для функціонування ДНК-полімерази.Якщо ДНК ген і праймер комплементарні відбувається приєднання нуклеотидів до 3'-кінців праймерерів і ,у результаті,синтез 2 копій гена.Цей цикл повторюють знову і знову. Проводять реакцію у ампліфікаторах.Широко застосовується для діагностики вірусних і бактеріальних інфекцій. 28. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль П. Ерліха та Г. Домагка у розвитку хіміотерапії Хіміотерапія – використання протимікробних препаратів для лікування інфекційних захворювань та хіміопрепаратів – для лікування злоякісних пухлин. Хіміотерапевтичний індекс – співвідношення максимальної переносимої дози до мінімальної терапевтичної. ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ПРЕПАРАТИ— ЛП рослинного та синтетичного походження, які використовують для лікування пацієнтів з інфекційними та онкологічними захворюваннями. До Х.п. належать антибіотики сульфаніламідні , протитуберкульозні, антигельмінтні, протигрибкові, противірусні. Сульфаніламідні препарати — перші хіміотерапевтичні протибактеріальні засоби широкого спектру дії — є похідними аміду сульфанілової кислоти. Механізм хіміотерапевтичної дії сульфаніламідних препаратів грунтується на спільній структурі їх з пара- амінобензой-ною кислотою (ПАБК), завдяки чому вони, конкуруючи з нею, залучаються до метаболізму бактерій. Шляхом конкуренції з ПАБК сульфаніламіди перешкоджають використанню її мікроорганізмами для синтезу кислоти дигідрофолієвої. На сьогодні синтезовано понад 15 000 похідних сульфанілової кислоти, з яких близько 40 впроваджено в медичну практику як антибактеріальні засоби. Г. Домагк дослідив «червону фарбу», що синтезували німецькі хіміки. Він показав, що червона фарба виявляє виражену протимікробну дію у мишей, заражених гемолітичним стрептококом. Фарба отримала назву Проптозил. Домагк нагороджений Нобелівською премією. Ерліх встановив факт придбання мікроорганізмами стійкості до хіміотерапевтичних препаратів. Світову славу Ерліху приніс розроблений ним «препарат 606» (сальварсан), який виявився високоефективним при лікуванні сифілісу. Працював над проблемою злоякісних пухлин. 29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо. Флемінг у 1929р. виявив антибіотики, але він не зміг виділити їх у чистому вигляді. У 1940 р. Флорі і Чейн виділили чисті антибіотики,які отримали назву “пеніцилін”-за назвою гриба-продуцента. Флемінг, Флорі і Чейн у 1945 році були удостоєні Нобелівської премії. Ваксман вів целеспрямований пошук продуцентів протимікробних речовин серед мо грунту. У 1942 р. він відкрив перший антибіотик аміноглікозидного ряду-стрептоміцин. Ним був запропонований термін “антибіотик” і одне з перших вдалих визначень антибіотиків(1953).”Антибіотики- хімічні речовини,що утворюються мікроорганізмами, які здатні у розчинах пригнічувати ріст або навіть руйнувати клітини бактерій та інших мо.” За механізмом дії на мо антибіотики класифікують на: 1.Інгібітори синтезу клітинної стінки: -пеніциліни -цефалоспорини -іншіβ- „|„p„{„„„p„}„ |
| Екзотоксини | Ендотоксини |
| Складаються з білкових речовин | Складаються з полісахаридних сполук |
| Легко декретують з клітини у навкол середовище | Міцно зв’язані з тілом бактеріальної клітини |
| Високотоксичні | Менш токсичні |
| Термолабільні | Термостабільні |
адгезивність (властивість мікробів фіксуватися на поверхнях клітин організму хазяїна)
колонізація (характерна для ешерихій і зумовлює їх прикріплення до епітеліальних клітин стінки кишки)
інвазійність (здатність протистояти дії клітинних і гуморальних механізмів захисту; зумовлена факторами розповсюдження)
33.Токсини мікробів(екзо- і ендотоксини).Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань.
| Екзотоксини | Ендотоксини |
| Легко секретуються у навколишнє середовище | Зв'язані з бактеріальною клітиною |
| Високотоксичні,вибірково уражають органи і тканини | Менш токсичні,вибіркова дія виражена слабо |
| Складаються з білкових речовин,мають властивості ферментів,розщеплюються протеолітичними ферментами | Складаються з гліцидоліпопротеїнових комплексів,гліцидоліпідних і полісахаридних сполук |
| Термолабільні | Термостабільні |
| Під впливом формаліну і температури переходять в анатоксини | Під впливом формаліну і температури частково знешкоджуються |
| Індукують утворення високоактивних антитоксичних антитіл | Викликають утворення антибактеріальних антитіл-аглютинінів,лізинів |
Екзотоксини.
За ступенем зв'язку з бактеріальною клітиною:
1.Клас А-секретуються у навколишнє середовище
2.Клас В-частково зв'язані з клітиною,а частково синтезуються
3.Клас С-пов'язані з бактеріальною клітиною
За дією на лігандні та ефекторні структури:
-гемолізини-руйнують еритроцити
-лейкоцидини-руйнують лейкоцити
-ентеротоксини-епітелій тонкої кишки
-дермонейртоксини-некроз шкірних покривів
-летальний екзотоксин-може викликати смерть
За механізмом дії на клітинні структури:
-функціональні блокатори-холероген,ексфоліатин
-цитотоксини-ентеротоксини
-мембранні токсини
До екзотоксинів належать токсини,які продукують збудники правця,дифтерії,чуми,холери,коклюшу.
Найбільш ефективними препаратами для лікування екзотоксичних інфекцій є антитоксичні сироватки.
34. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.
Механізми:
1)адсорбція віріона на поверхні клітини
2)проникнення віріона або його нуклеїнової кислоти в клітину
3)вивільнення вірусного геному (депротеїнізація)
4)синтез ранніх вірусних білків
5)біосинтез компонентів віріона (нуклеїнова к-та і структурні білки)
6)формування (само складання) віріонів
7)вихід віріонів із клітини
Періоди інфекційної хвороби:
1)інкубаційний (з моменту проникнення патогенного агента до появи перших ознак захворювання)
2)продромальний (розвиваються неспецифічні, спільні для багатьох хвороб ознаки)
3)період основних проявів захворювання (пік інфекційного процесу)
4)період згасання захворювання
5)видужання (реконвалесценція)
Бактеріємія – наявність бактерій в крові. Бактеріємія буває при черевному тифі, паратифах, бруцельозі.
Для виявлення бактеріємії найбільше значення має бактеріологічне дослідження, рідше бактеріоскопія крові.
Токсинемія – стан , зумовлений токсигенними бактеріями (збудники дифтерії, правця, ботулізму, стафілококи)/стан, при якому бактеріальний екзотоксин чи інший токсин циркулює в кровоносній системі і доставляється нею до клітин мішенях.
Бактеріємія може викликати кілька серйозних наслідків. Імунна відповідь на бактерії може викликати сепсис (зараження крові) і септичний шок, з високою ймовірністю смерті.
СЕПСИС (генералізована гнійна інфекція) - загальна важке інфекційне захворювання, що виникає внаслідок поширення інфекції з первинного вогнища у зв'язку з порушенням механізмів місцевого та загального імунітету.
Бактеріємія – наявність бактерій в крові. Бактеріємія буває при черевному тифі, паратифах, бруцельозі.
Для виявлення бактеріємії найбільше значення має бактеріологічне дослідження, рідше бактеріоскопія крові.
Токсинемія – стан , зумовлений токсигенними бактеріями (збудники дифтерії, правця, ботулізму, стафілококи)/стан, при якому бактеріальний екзотоксин чи інший токсин циркулює в кровоносній системі і доставляється нею до клітин мішенях.
Бактеріємія може викликати кілька серйозних наслідків. Імунна відповідь на бактерії може викликати сепсис (зараження крові) і септичний шок, з високою ймовірністю смерті.
СЕПСИС (генералізована гнійна інфекція) - загальна важке інфекційне захворювання, що виникає внаслідок поширення інфекції з первинного вогнища у зв'язку з порушенням механізмів місцевого та загального імунітету.
35.Роль макроорганізму в інфекційному процесі.Імунологічна реактивність організму дитини.Вплив навколишнього середовища і соціальних умов на виникнення і розвиток інфекційного процесу у людини.Персистенція бактерій і вірусів.Рецидив,реінфекція,суперінфекція.
Макроорганізму належить провідна роль у регулюванні і виникненні інфекційного процесу.Резистентність макроорганізму визначається умовами середивища.
До факторів,які знижують резистентність належать: голодування,психічні і фізичні травми,перевтома,переохолодження,перенагрівання.
Голодування призводить до порушення білкового обміну,зменшення активності фагоцитозу,зменшення синтезу антитіл.При енцефаліті,сказі уражується кора ГМ,при ботулізмі-ядра довгастого мозку.
У виникненні інфекційного прцесу велике значення мають: наднирники,загруднинна залоза,кістковий мозок,тимус,лімфатичні вузли,селезінка.
Діти до 6 місяців мають високу стійкість до інфекційних хвороб через слабкий розвиток ЦНС,а також наявності гуморального імунітету,який передався від матері. Діти більш сприйнятливі до кишкових,стрептококових та стафілококових інфекцій.
Роль оточуючого середовища та соціальних факторів.Інфекційний процес залежить від фізичних, хімічних, біологічних, соціальних факторів.
Охолодження та перегрівання знижують резистентність організму до дії патогенних мо,порушують біокаталітичні реакції, послаблюють стійкість до мікробів, знижують активність імунної системи.
Значну роль відіграють УФ-випромінювання та іонізуючі радіації.Вони сприяють активізації умовно-патогенної мікрофлори,розвитку бактеріємій та септицемій.
Особливу небезпечність мають іонізуючі промені,які викликають глибокі зміни в кістковому мозку.
Негативно впливають на людину інтенсивне забруднення навколишнього середовища, незадовільні гігієнічні умови побуту та праці, низький рівень розвитку суспільства.
На сприйнятливість до інфекційних хвороб впливають такі соматичні захворювання: діабет, розлади ендокринних залоз, захворювання нирок, печінки, кровотворної системи.
Персистенція-тривале перебування мікробів в організмі людини,при якому виробляються віруснейтралізуючі антитіла.Персистенція проявляється у формі мікробного носійства, коли мікроб певний час зберігається в організмі, відсутні клінічні симптоми, а мікроб виділяється в оточуюче середовище ( туберкульоз, проказа, бруцельоз, малярія ) ,або не виділяється( сифіліс, токсоплазмоз).
Реінфекція-повторне зараження тим же видом мо після перенесеного захворювання (сифіліс, гонорея).
Суперінфекція-повторне зараження тим же мікробом людини,у якої ще не скінчилось основне захворювання.
Рецидив-повернення симптомів того самого захворювання(малярія,тиф).