1. Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Тенденції розвитку сучасної мікробіології. Значення медичної мікробіології в практичній діяльності лікаря стоматолога
 Скачать 0.51 Mb.
|
|
1.Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Тенденції розвитку сучасної мікробіології. Значення медичної мікробіології в практичній діяльності лікаря стоматолога Мікробіологія — галузь науки, яка займається дослідженням мрфології, фізіології, біохімії, молекулярної біології, генетики, екології мікроорганізмів, їх ролі і значення в кругообігу речовин, у патології людини, тварин і рослин. Галузі мікробіології: -бактеріологія -мікологія -протозоологія -вірусологія -імунологія Завдання медичної мікробіології-вивчення етіології інфекційних хвороб,практичне застсування методів мікробіологічної діагностики,специфічної профілактики та терапії Предмет медичної мікробіології-такі види мо,які в процесі еволюційного розвитку адаптувалися до людського організму,в ньому накопичуються,розмножуються,ведуть паразитичну діяльність,викликаючи інфекційні захворювання. Зараз активно прогресує галузь синтетичної мікробіології,створюються нові генетично змінені форми мікробів,проводяться маніпуляції з різними генами. 2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію. Левенгук-сконструював мікроскоп і зміг розгледіти рухливих дрібних істот.Він зробив першу морфологічну класифікацію бактерій. Пастер- основоположник наукової мікробіології.Він довів неможливість самозародження життя,запропонував методи стерилізації та пастеризації.Обгрунтував роль мо у виникненні захворювань.Довів,що мо спричинюють гниття та бродіння. Відкрив анаеробів,отримав вакцину проти сибірки і сказу. Кох-удосконалив мікробіологічну техніку,застосував імерсійні об'єктиви, мікрофотографію,використав анілінові барвники.Запропонував метод виділення чистої культури на щільні поживні середовища.Відкрив збудників туберкульоза і холери, обгрунтував терію та практику дезінфекції. Етапи розвитку мікробіології: -евристичний -морфологічний -фізіологічний -хіміотерапевтичний -імунологічний -вірусологічний -молекулярно-генетичний 3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль Самойловича, Дженера, Мечнікова, Івановського, Ерліха, Виноградського, Берінга, Рамона, Домагка, Флемінга, Заболотного, Зільбера, Жданова, Чумакова, бернета.Розвиток мікробіології в Україні. Самойлович-досліджував чуму,запрпонував сортування хворих,роботу медперсоналу в чумних джерелах. Мечніков-звернув увагу на роль мікробів у житті людини,започаткував учення про нормальну мікрофлору.Запропонував пробіотичні препарати,заклав основи герентології та вчення про дисбактеріози.Заснував бактеріологічну станцію і почав застосовувати щеплення проти сказу. Виноградський-довів явище хемосинтезу і кругообігу речовин за рахунок життєдіяльності мікробів. Ерліх-досліджував вплив на трипаносоми барвників і довів їх згубну дію,ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів. Домагк-відкрив пронтозил і довів його активність проти бактерій. Флемінг-відкрив пеніцилін. Дженнер-запрпонував для профілактики натуральної віспи щеплення матеріалом,одержаним із пустул корів,хворих на коров'ячу віспу. Зільбер-сформував вірусо-генетичну концепцію виникнення злоякісних пухлин. Жданов-вчення про універсальну векторну роль вірусів як реголяторів генофонду біосфери. Заболотний-відкрив інститут мікробіології у Києві. Чумаков-вивчав збудників трансмісивних вірусних інфекцій та запропонував вакцини проти них. Розвиток в Україні Учень Л. Пастера, найближчий співробітник і друг І.І. Мечникова, M.Ф.Гамалія заснував у 1886 р. другу в світі пастерівську станцію в Одесі і першим на практиці почав застосовувати щеплення проти сказу.Загальну пошану здобув своїми працями видатний український мікробіолог Заболотний. Він організував першу в світі кафедру епідеміології при Одеському медичному інституті. Багато зусиль і праці віддав Д.К. Заболотний вивченню чуми, холери, сифілісу,дифтерії, черевного й висипного тифів.Теоретичні дослідження мінливості мікроорганізмів і бактеріофагів (В. Г.Дроботько, Г. О. Ручко, К. Г. Бельтюкова, Г. М. Френкель та ін.) знайшлипрактичне застосування в профілактиці лікування дизентерії,стафілококових хвороб. 4. Досягення мікробіології. Оригінальні методи мікробіологічних досліджень. Мікроскопія у мікробіологічних дослідженнях. Імерсійні об’єктиви. Види світлової та електронної мікроскопії. Внесок Пастера, Коха, Мечнікова в розвиток мікробіології Досягнення мікробіології: 1. Можливість швидко виростити величезні популяції мікробів і виявити серед них рідкісні варіанти дозволила найдокладнішим образом досліджувати природу спадковості мікроорганізмів, аж до молекулярного рівня. Отримані дані про механізми спадкування були поширені на усі форми живого і лягли в основу генної інженерії. 2.Випускаються також препарати для потреб харчової (ферментні препарати, різні закваски для хлібопечення і приготування молочнокислих продуктів), текстильної, хімічної, медичної, кондитерської, парфумерної та інших галузей промисловості. 3.За допомогою мікроорганізмів дістають додаткові джерела енергії у вигляді біогазу, етанолу, метанолу 4.Вакцинація в боротьбі з інфекційними захворюваннями + у екології, фармацевтиці, медицині (патогенні для людини мікроби), ветеринарії Оригінальні методи мікробіологічних досліджень: - мікроскопічний; - мікробіологічний; - біологічний; - серологічний; - алергологічний Мікроскопічні методи досліджень включають приготування мазків і препаратів. У більшості випадків результати мікроскопічних досліджень носять орієнтовний характер (наприклад, визначають відношення збудників до фарбування), так як багато мікроорганізмів позбавлені морфологічних і тинкторіальних особливостей. Проте мікроскопією матеріалу можна визначити деякі морфологічні ознаки збудників (наявність ядер, джгутиків, внутрішньоклітинних включень і т.д.), а також встановити факт наявності або відсутності мікроорганізмів у надісланих зразках. Імерсійні об’єктиви: Застосування імерсії дозволяє отримати таке збільшення, що дозволяє розрізняти дрібні деталі в структурі або тонкі колірні відтінки. Для медико-біологічних досліджень традиційними є три типи імерсійних рідин: масляна імерсія, водна імерсія і гліцеринова імерсія. Крім того, Імерсійна рідина може служити для зменшення кількості розсіяного світла за рахунок усунення відблисків від об'єкта. Види світлової мікроскопії: Метод світлого поля і його різновиди, Метод темного поля і його різновиди, поляризаційна мікроскопія, Метод фазового контрасту, Метод інтерференційного контрасту, Метод дослідження в світлі люмінесценції, Метод спостереження в ультрафіолетових променях, Метод спостереження в інфрачервоних променях, Мікрофотографування і мікрокінос'емка. Види електронної мікроскопії: метод реплік, метод декорування, Амплітудна електронна мікроскопія, Фазова електронна мікроскопія, Лоренцова електронна мікроскопія, Кількісна електронна мікроскопія Луї Пастер: основник наукової мікробіології. Розробив метод виділення чистих культур, відкрив анаребіоз, вакцину від сибірки, сказу Роберт Кох: відкрив збудника холери, туберкульозу, анілінові барвники Мечніков: відкрив явище фагоцитозу 5.Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.
Форми бактерій з дефектом синтезу кліт. стінки можуть бути створені лише в експериментальних умовах.Для цього,оброблені лізоцимом бактерії поміщують в розчин,осмотичний тиск якого однаковий з осмотичним тиском всередині мо і якщо мо виживають,то вони можуть існувати у вигляді сферичних тіл.Так з грампозитивних бактерій утворюються протопласти(позбавлені кліт. стінки),а з грамнегативних-сферопласти(з частково зруйнованою кліт. стінкою). L-форми — особливі форми бактерій, які втратили клітинну стінку (частково або повністю). . Назву отримали на честь Лістеровського інституту у Лондоні.На відміну від сферопластів та протопластів, які не можуть розмножуватись, L-форми зберігають здатність до розмноження та розвитку. L-форми утворюються при дії агентів, що блокують синтез клітинної оболонки (антибіотики), в умовах підвищеної осмотичної концентрації середовища. Найбільш активними агентами індукції L-форм є антибіотики типу пеніциліна та циклосерина. Культивування на середовищах з підвищеним вмістом деяких амінокислот, також дає подібний результат.L-форми описані майже для всіх патогенних та умовно-патогенних бактерій. 6. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори. Спороутворення Морфологія: - кокоподібні (стрептококи, стафілококи, мікрококи, диплококи, тетракоки, сарцини) - паличкоподібні: бактерії, бацили, клостридії, грамнегативні паличкоподібні (кишкова паличка) - звивисті: вібріони, спірили, спірохети Будова: оболонка, цитоплазма, нуклеоїд, капсула (слизовий шар), війки або джгутики (непостійні), спори (непостійні). Оболонка: капсула, цитоплазматична мембрана, клітинна стінка. Джгутики (положення): монотрихи, амфітрихи, лофотрихи, перитрихи. Спори (розміщення): термінальне, центральне, субтермінальне. Вегетативна форма - форма росту та розвитку. У спорових формах бактерії дуже стійкі і можуть зберігатися роками (сибірська виразка). Якщо спори потрапляють у сприятливі умови, то вони швидко переходять у вегетативну форму. Спори бувають круглими, овальними або еліптичними; деякі забезпечені «ребрами жорсткості», що підсилюють стійкість до механічних впливів. При мікроскопічному дослідженні спори виділяються високим коефіцієнтом світло переломлювання.У зрілій спорі помітні: центральна, погано забарвлювана ділянка (спороплазма), двошарова ЦПМ і оболонка спори.Спороплазма (протопласт пори) включає цитоплазму, бактеріальну хромосому, системи білкового синтезу і деякі інші (наприклад, анаеробного енергоутворення). Оболонка спори двошарова. Внутрішній шар (стінка спори) утворений з пептидогліканів. Зовнішній шар (власне оболонка) утворюють кератиноподібні білкові структури з низькою проникністю. Деякі бактерії в несприятливих умовах здатні утворювати особливі захисні форми - спори [від грец. sporos, насіння]. Спори характеризуються високим коефіцієнтом світлопереломлювання і розташовуються внутрішньоклітинно, тому їх також називають ендоспори, а утворюють їх бактерії - спорангії. 7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет. Зовнішня мембрана має типову тришарову будову. Цитоплазма підрозділяється на два шари: зовнішній і внутрішній. Зовнішній шар (ектоплазма) більш щільний, однорідний і прозорий, внутрішній (ендоплазма) -зернистий, має більш рідку консистенцію. В ендоплазмі знаходяться органоїди загального призначення — мітохондрії, ЕПР та ін.. Крім того, відповідно до функцій, властивих цілому організму, найпростіші мають органоїди спеціального призначення, здійснюючі функції пересування, живлення, виділення, захисту тощо. Органоїдами руху найпростіших є: 1) псевдоподії 2) джгутики 3) війки Будова органоїдів живлення не однакова і залежить від способу живлення різних найпростіших. Велика частина найпростіших харчується частинками твердої їжі. У таких організмів для перетравлювання їжі існує травна вакуоля — крапля рідини, що містить травні ферменти, котра утворюється під час потрапляння їжі в ендоплазму. Травна вакуоля оточує харчову частинку й переміщається тілом найпростішого, їжа перетравлюється і всмотується в цитоплазму. Залишки неперетравленої їжі разом з травною вакуолею викидаються назовні. Найпростіші, котрі здебільшого ведуть паразитичний спосіб життя, засвоюють їжу всією поверхнею тіла, використовуючи в основному механізм піноцитозу. Нарешті, невелика група найпростіших харчується подібно рослинам і має хлоропласти. Органоїди виділення представлені скоротливою або пульсуючою вакуолею, що має вигляд невеликого міхурця, наповненого водянистою рідиною. Класифікація 1.саркододжгутиконосці: амеби - збудники амебіазу, лямблії - збудники лямбліозу, лейшманії - збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу, трипаносоми - збудники сонної хвороби, трихомонади (ротові, кишкові і піхвові; піхвова - збудник трихомоніазу) та ін.; 2.інфузорії - кишкові балантидії (збудники балантидіазу); 3.споровики- малярійні плазмодії - збудники малярії, токсоплазми - збудники токсоплазмозу. Спірохети Це спіральне-звивисті рухливі бактерії , що мають розміри 0,1-3 мкм- 5-25 мкм (до 500 мкм). Не утворюють спор та капсул. Тіло спірохет являє собою спіралеподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку,їх ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла (наприклад, лептоспіри бувають S- і С-подібної форми). Між циліндром і поверхневою мембраною розміщуються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до середини цитоплазматичного циліндра, другим - до полюсів, що обумовлює рухливість спірохет. Погано забарвлюються за Грмом, тому використовують міроскопію в темному полі зору або забарвлюють за Романовським-Гімзою. Класифікація Спірохети -борелії-мають 3-10 крупних пологих нерівномірних завитків -трепонеми-спіралеподібні бактерії з 12-14 дрібними завитками -лептоспіри-нагадують пружину із загнутими кінцями,мають 18-20 первинних завитків 8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті (плісняві гриби) Класифікація грибів (заснована на способі їх розмноження):- Ascomycetes , - Basidiomycetes , - Zygomycetes - Oomycetes . гриби мають ядро з ядерною оболонкою, цитоплазму з органелами, цитоплазматичну мембрану (яка містить фосфоліпіди і стероли) і потужну клітинну стінку, що складається з глюкану, целюлози, хітину, білка, ліпідів та ін.. Гриби складаються з довгих тонких ниток (гіф), сплітаються в грибницю, або міцелій. Гіфи нижчих грибів, фікоміцетів, не мають перегородок. У вищих грибів. еуміцетів. гіфи розділені перегородками; їх міцелій багатоклітинний. Гриби розмножуються спорами статевим і безстатевим способами, а також вегетативним шляхом (брунькування або фрагментація гіф). За будовою гриби можна розділити на дві групи - нитчасті (або плісняві, або міцеліальні) і дріжджові. Дріжджі - внетаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у зв'язку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих органічними речовинами субстратах. Об'єднує близько 1500 видів, що відносяться до аскоміцетів та базидіоміцетів. Гриби рода кандіда: вони відносяться до дріжджеподібних грибів і відрізняються від справжніх дріжджів здатністю утворювати міцелій і відсутністю статевого способу відтворення, тобто відносяться до неспороутворюючих дріжджів. Можуть рости на агарових поживних середовищах. Антигени збудників володіють алергізуючими і антигенними властивостями. Гриби роду кандіда нерідко виявляються як сапрофіти в мікрофлорі порожнини рота, кишечника, піхви. Плісняві гриби - різні гриби (в основному, Зіго-і аскоміцети) утворюють розгалужені міцелії без великих, легко помітних неозброєним оком, плодових тіл Багато нитчастих грибів виробляють вторинні метаболіти-антибіотики і мікотоксини, що гнітюче або токсично діють на інші живі організми. |