Практична робота №14. 1. Визначення ступеню опіків, відморожень. Невідкладна допомога 2

• Название: 1. Визначення ступеню опіків, відморожень. Невідкладна допомога 2
• Дата: 17.05.2023
• Размер: 44.07 Kb.
• Имя файла: Практична робота №14.docx
• Тип: Документы; #1139381
• страница: 2 из 4

Хімічні опіки шкіри

Особливістю хімічних опіків є тривала дія на шкірні покриви хімічного агента, якщо вчасно не надана перша допомога. Тому опік може істотно заглибитися за 20-30 хв. Його поглибленню і поширенню сприяє просочений кислотою чи лугом одяг. При хімічних опіках рідко виникають пухирі, тому що, здебільшого, вони належать до опіків III чи IV ступенів. При опіках кислотами утворюється струп, а при опіках міцними лугами - колікваційний некроз.

Діагноз

Важливо не тільки встановити ступінь і площу опіку, але і з'ясувати, чи належить хімічний агент до кислот чи лугів, а також встановити його загальний отруйний вплив на організм.

При наданні першої долікарської допомоги негайно видаляють обривки одягу, просочені хімічним агентом. Шкіру ретельно миють проточною водою. При опіках кислотою накладають стерильні серветки, змочені 4% розчином гідрокарбонату натрію, при опіках лугом серветки змочують слабким розчином хлороводневої, лимонної чи оцтової кислоти. Вводять знеболювальні речовини (анальгін, промедол, пантопон). Після цього проводиться госпіталізація в опікове відділення, а при явищах загального отруєння - у токсикологічне.

Відмороження

Людина найчастіше відморожує обличчя, ніс, вуха, кисті рук і стопи. Розрізняють чотири ступені відмороження. При відмороженні І ступеня хворобливе відчуття холоду в потерпілого змінюється онімінням, а уражена ділянка тіла стає блідою, нечутливою. Після зігрівання тіла з'являється почервоніння і синюшність, набряклість шкіри. Відмороження II ступеня характеризується появою на уражених ділянках після зігрівання пухирів, наповнених прозорою рідиною, великою набряклістю. При відмороженнях III ступеня настає змертвіння епітелію шкіри; при відмороженнях IV ступеня - шкірних тканин, що лежать глибше.

Перша допомога передбачає зігрівання як відмороженої частини тіла, так і всього організму. Хворого треба перевести в тепле приміщення, дати теплого чаю, кави. Відморожену частину обережно розтирають чистими руками (руки потрібно добре вимити, протерти спиртом або одеколоном). Розтирати потерпілого снігом не рекомендується. Коли відновиться кровообіг, з'являться чутливість, почервоніння, відчуття тепла, уражену ділянку протирають спиртом чи одеколоном і накладають стерильну пов'язку. Відморожену ділянку, на якій є пухирі, змертвіння шкіри, розтирати не можна, слід тільки накласти стерильну пов'язку. Змащувати відморожені ділянки жиром, мазями не рекомендується. Потрібно вжити відповідних заходів, щоб запобігти повторному охолодженню хворого.

Відмороження - це пошкодження тканин, окремих частин тіла під впливом низької температури або замерзання (на весь організм). Відмороження та замерзання на війні спостерігаються не лише взимку, але і навесні.

У період Другої Світової війни 1941-1945 років відмороження кінцівок поєднувалися з пораненнями у 32,2% випадків. Такий великий відсоток пояснюється знекровленням пораненого та його безпорадністю, через що він довгий час залишався лежати в снігу на замерзлій землі. Таким чином, відмороження вважається частим супутником воєн, іноді має характер епідемій і займає значну частку в структурі санітарних втрат. Відморожуються, переважно, пальці верхніх та нижніх кінцівок, вуха, ніс, іноді зовнішні статеві органи. За статистичними даними воєнного та мирного часу, переважають відмороження нижніх кінцівок.

Можливі причини відмороження/переохолодження:

- вплив низьких температур;

- тривала дія вітру, підвищеної вологості;

- використання тісного та/або мокрого взуття; тривале нерухоме положення постраждалого;

- незадовільний загальний стан постраждалого (хвороба, виснаження, алкогольне сп'яніння, крововтрата тощо) навіть при плюсових значеннях температури навколишнього середовища.

Виникненню відморожень сприяють: вітер, вологе та тісне взуття, вологий одяг, вимушене нерухоме положення тіла, поранення та крововтрата, втома та недоїдання, раніше перенесені відмороження.

У розвитку відморожень розрізняють три періоди: прихований (дореактивний); період тканинної гіпоксії; реактивний (після зігрівання тканин).

У дореактивний період пошкоджені ділянки тіла (вушні раковини, кінчик носа, пальці рук, ніг) білого кольору, холодні на дотик, больове та тактильне відчуття різко знижене або відсутнє.

Після зігрівання білий колір шкіри змінюється на яскраву гіперемію або ціаноз. Відмічаються порушення відчуття – анестезія, гіперестезія, різноманітні парестезії.

Ознакою початку реактивного періоду, поряд з підвищенням температури тканин, є поява та наростання набряку на ділянках відмороження.

Місцеві ознаки, за якими можна говорити про відмирання тканин, з’являються лише через 3-10 днів. Залежно від глибини ураження тканин розрізняють чотири ступені відмороження:

I ступінь (congelatio erythematosa) - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня; характеризується зворотністю функціональних порушень та морфологічних змін.

Після зігрівання шкірні покриви набувають червоного або синюшного забарвлення, виникає свербіж, біль, парестезія, набряк. Всі ці явища ліквідуються до кінця тижня, але ціаноз, набряк, біль зберігаються тривалий час – до 10 діб. Підвищується чутливість до холоду, що може зберігатися 2-3 місяці і більше.

II ступінь (congelatio bullosa) - у ділянці відмороження утворюються міхури, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, остуда;

Пухирі мають схильність до злиття. Дно пухиря утворює рожевого кольору, різко болючу ранову поверхню (ростковий шар епідермісу). Загоювання такої рани закінчується через 2-3 тижні, але ціаноз шкіри, нерухомість у суглобах, підвищена чутливість до холоду можуть зберігатися до 2-3 місяців і більше.

III ступінь (congelatio phlegmonosa) - омертвіння шкіри: з'являються міхури, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору як результат обмороження глибокої дерми; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал

(демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - остуда, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія; втрата чутливості; Пульсація – біль та печія.

IY ступінь (congelatio escharotica) - поява міхурів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого є ознаки шоку. Некроз охоплює всі шари тканин дистальних відділів кінцівок.

Некротичний процес охоплює всі тканини, з кісткою включно. Пошкоджена ділянка яскраво ціанотична, холодна на дотик. Розвиток набряку відбувається через 1- 2 год. Набряк, як правило, поширюється на проксимальні відділи кінцівок. Потім розвивається муміфікація, рідше – волога гангрена.

2.

Що потрібно знати про електротравми

Вплив електричного струму на організм залежить від типу струму, напруги, тривалості його проходження, шляху проходження, індивідуальних особливостей і навколишнього середовища.

Електротравми бувають двох видів:

місцева, коли виникає локальне ураження організму;

загальна (електричний удар), коли уражається або виникає загроза ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

Залежно від наслідків ураження електричні удари поділяють на ступені:

• 
  I ступінь — судомне, ледве відчутне скорочення м’язів;
  
• 
  II ступінь — судомне скорочення м’язів без втрати свідомості;
  
• 
  III ступінь — судомне скорочення м’язів із втратою свідомості;
  
• 
  IV ступінь — втрата свідомості і порушення серцево-судинної діяльності та дихання;
  
• 
  V ступінь — стан клінічної смерті.
  

При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не потрібно відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Вимоги до персоналу, який обслуговує електроустановки

Працівники, які обслуговують електроустановки та мають II–III групи з електробезпеки, повинні уміти практично надавати першу допомогу потерпілим у разі нещасних випадків. Зокрема, вони мають знати, як правильно здійснювати штучне дихання і зовнішній масаж серця. Ті, хто має IV–V групи з електробезпеки, додатково повинні уміти організувати безпечне проведення робіт та навчити працівників інших груп правилам безпеки і наданню домедичної допомоги.

У місцях постійного чергування персоналу повинні бути:

аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання першої медичної допомоги;

плакати, присвячені правилам надання першої допомоги, виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на видних місцях.

Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму

Невідкладну допомогу при ураженні струмом надають передусім ті працівники, які перебувають поруч. Діяти потрібно у такій послідовності. 

Спочатку потрібно звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання, а саме: якомога швидше відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.

Пам’ятайте!

Ураження струмом у більшості випадків призводить до судом м’язів, тому сам потерпілий не може розірвати контакт з провідником.

Під час знеструмлення електрообладнання одяг та поверхня тих предметів, якими до нього торкаються, мають бути абсолютно сухими, адже вологі або мокрі предмети є гарними провідниками струму.

Звільнити особу від струмопровідних частин або дроту в електроустановках напругою до 1000 В можна за допомогою:

• 
  палиці;
  
• 
  дошки;
  
• 
  шапки;
  
• 
  сухих рукавиць;
  
• 
  рукавів одягу;
  
• 
  діелектричних рукавиць.
  

Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин під напругою понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти штангою або ізолювальними кліщами, розрахованими на відповідну напругу.

Перша допомога при ураженні електричним струмом

Опинившись у безпечному місці, потрібно оцінити стан потерпілого та негайно розпочати надання домедичної допомоги. Пам’ятайте, від того, наскільки швидко та кваліфіковано ви її надасте, залежить життя особи, ураженої струмом. Можна виділити три стани людини залежно від дії електроструму на її організм:

Потерпілий при свідомості. Достатньо залишити його під наглядом у стані спокою, викликати медиків.

Потерпілий непритомний, однак дихає. Людину кладуть горизонтально, розстібають комір, пасок, послаблюють тісний одяг. До прибуття медичного персоналу можна спробувати привести особу до тями за допомогою нашатирного спирту.

У потерпілого уривчасте дихання або він взагалі не дихає. Потрібно здійснювати непрямий масаж серця та штучне дихання до приїзду лікарів швидкої допомоги. 

Пам’ятайте, потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці неможливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов’язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий перебував у горизонтальному положенні. Якщо потерпілий перебуває на висоті, необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання безпосередньо в люльці, на щоглі або на опорі.

Незалежно від ступеню ураження струмом, потерпілий ще деякий час має бути під наглядом медичного персоналу. Не варто відправляти таку особу додому або відразу допускати її до роботи. Адже дія електричного струму на організм може проявитися через кілька годин і привести до тяжких наслідків.

Як запобігти ураженню електричним струмом

Ніколи не піднімайте (прибирайте) дріт, що лежить на землі; не торкайтеся дротів, які стирчать із землі, звисають зі стовпів або трансформаторних установок.

Не торкайтеся дротів, що низько провисають над землею.

Не торкайтеся дерев, будівель, машин, які безпосередньо контактують з обірваним дротом.

Із зони, де розташований обірваний дріт, виходьте «гусячим кроком». У цьому випадку при ходьбі обидві ноги розміщені майже в одній точці з одним електричним потенціалом. Тому напруга між ними не виникне. Не втрачайте рівновагу й не торкайтеся під час ходьби інших предметів, людей, землі.

Не використовуйте несправні електроприлади.

Не вмикайте прилади в електромережу мокрими руками.

Дотримуйте правил безпеки під час поводження з електроприладами.

Під час роботи з електроприладами використовуйте засоби захисту — ізолювальні накладки й підставки, діелектричні рукавички, ковпаки, калоші та килимки, переносне заземлення, інструменти з рукоятками, що виконані з ізоляцією, спеціальний захисний одяг, захисні екрани, перегородки, попереджувальні знаки й плакати.

Не перебувайте в небезпечній зоні поблизу дії приладів довго. Наближатися до джерел струму варто лише на відстань, що дорівнює довжині ізолювальної частини захисних засобів. Під час роботи з пристроями напругою від 330 кВ обов’язково використовуйте спецодяг.

Під час грози зачиніть у приміщенні вікна, кватирки, вимкніть з електромережі всі електричні прилади.

Під час дощу й грози призупиніть усі роботи.

3.

Перш ніж почати діяти на організм у цілому чи вибірково на системи та органи, отрута повинна потрапити у кров. Найшвидше й ефективніше діє речовина, яка безпосередньо введена в кров (внутрішньовенне). На другому місці, внутрішньом'язове введення та через слизові оболонки дихальних шляхів (для паро і газоподібних речовин) і травного тракту. Причому, введенням отрути через пряму кишку досягається швидким проникнення її у кров обминаючи печінку, де відбувається нейтралізація і відфільтрування шкідливих речовин. Звісно, що результат дії однакової дози отрути буде сильнішим і швидшим при введенні через пряму кишку, ніж через шлунок. Обминає печінку і частина отрути, що всмокталася безпосередньо у роті. Якість і швидкість всмоктування зі шлунка великою мірою залежить від його вмісту. Дуже швидко отрута всмоктується з порожнього шлунка, особливо, якщо на його слизовій оболонці є виразки. Навпаки, велика кількість їжі викликає відносно повільне всмоктування отрути, крім того, подразнення слизової оболонки отрутою, при переповненому шлунку, дуже часто викликає блювоту з виведенням більшої кількості, а то й усієї хімічної речовини, що ще не всмокталася у кров.

З інших слизових оболонок суттєве значення може мати оболонка носа, через яку вводиться, шляхом втягування через ніздрі, наркотична речовина - кокаїн, та слизові оболонки жіночих статевих органів - при введенні засобів з метою переривання вагітності. Через неушкоджену шкіру також всмоктуються деякі речовини: фенол, йодоформ, сулема, тетраетилсвинець, гідразин та інші отрути. Це, звичайно, нещасні випадки. Характер токсичної дії, в таких випадках, обумовлює не тільки хімічна структура отруйної речовини, але й площа контакту.

Мають значення також речовини, що потрапили до організму разом з отрутою.

Велика кількість рідини, прийнята разом з алкоголем, значно знижує його концентрацію і уповільнює всмоктування. Білки, що містяться у стравах, адсорбують солі важких металів. Міцний чай і кава послаблюють дію таких алкалоїдів, як стрихнін, атропін, морфін, бо дубильні речовини утворюють з ними солі, що погано всмоктуються зі шлунку і кишок. Кисла реакція шлунка сприяє швидкому всмоктуванню ціанідів, а молоко та інші страви, що містять у своєму складі жири, прискорюють отруєння речовинами, які містять фосфор тощо.