СТОСУНКИ МІЖ МЕДИЧНИМИ СПІВРОБІТНИКАМИ, ПАЦІЄНТОМ ТА ЙОГО РОДИНОЮ В КОНТЕКСТІ ТРАНСКУЛЬТУРНОЇ БІОЕТИКИ. СТОСУНКИ МІЖ МЕДИЧНИМИ СПІВРОБІТНИКАМИ, ПАЦІЄНТОМ ТА ЙОГО РОДИНО. 2020 р. Стосунки між медичними співробітниками, пацієнтом та його родиною в контексті транскультурної біоетики виконав біоетиката міжпрофесійні стосунки
 Скачать 25.01 Kb.
|
|
2020 р. СТОСУНКИ МІЖ МЕДИЧНИМИ СПІВРОБІТНИКАМИ, ПАЦІЄНТОМ ТА ЙОГО РОДИНОЮ В КОНТЕКСТІ ТРАНСКУЛЬТУРНОЇ БІОЕТИКИ Виконав : БІОЕТИКАТА МІЖПРОФЕСІЙНІ СТОСУНКИ Біоетику не можна ототожнювати з професійною медичною етикою. На відміну від етики Гіппократа вона скасувала моральну автономію лікаря на користь моральної автономії пацієнта як споживача медичних послуг. Біоетика обмежує надлишковий патерналізм медичних працівників і поширює автономію особистості пацієнта до права приймати самостійні рішення не тільки відносно власного життя, але й своєї генетичної модифікації і смерті. Стосунки між медичними професіоналами, пацієнтом і його родиною в біоетичнбму контексті розглядаються в світлі різноманітних економічних, політичних, культурних і транскультурних відношень. Головним вважають інтереси пацієнта як споживача медичних послуг і суспільства в цілому, а не інтереси медичної корпорації. Проте за її працівниками визнаються не тільки обов'язки, але й природні права, якими медики володіють, як усі люди незалежно до професійної приналежності. Стосунки між представниками різних медичних професій (лікарями, медичними сестрами, адміністраторами, фармацевтами тощо) і пацієнтом та його родиною створюють складну соціальну мережу, через яку реалізуються індивідуальні, групові і державні інтереси, пов'язані з охороною здоров'я. Існують норми, що відіграють певну роль в етичній регуляції стосунків медичних робітників і пацієнтів і спрямовані в першу чергу на захист прав пацієнта. Права пацієнта повинні поважати і захищати всі учасники лікувально-діагностичного процесу і ведення хворих, а також усе суспільство в цілому. Практичною реалізацією цієї вимоги є такі міжнародні документи, як Рекомендація Ради Європи «Про права хворого та вмираючого» (1976), «Хартія госпіталізованого хворого» (Рада Європи, 1979), «Декларація про права хворого» (Лісабонська декларація) (ВМА, Лісабон, 1981), «Європейська хартія прав пацієнта» (Європейський Парламент, 1982), «Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнта в Європі» (Амстердамська декларація) (ВООЗ, Амстердам, 1994). Прикладом національних документів щодо прав пацієнта є «Звід прав пацієнта» Американської асоціації лікарень (Додатки 9, 10) У стосунках хворих і медичного персоналу особлива роль належить медичним сестрам, які стикаються з повним обсягом моральних проблем, подібно до тих, з якими зустрічаються лікарі, але також додатково з проблемами, що виникають з її професійної ролі. Подібно лікарю, медична сестра іноді стає перед вибором: чи зробити те, що, як вона вважає, буде сприяти благополуччю пацієнта, чи діяти на основі поваги самовизначення пацієнта. Можливі різні моделі взаємодії медичної сестри і пацієнта, у тому числі патерналістська і різні варіанти контрактної моделі, що дозволяють пацієнтові реалізовувати право на самовизначення при поважанні права медичної сестри не робити того, що не відповідає її автономним моральним правам. Додаткова дилема, яка стоїть перед медичною сестрою, пов'язана з її становищем у системі надання медичної допомоги. З одного боку, вона бере участь у догляді за хворим, з іншого — здійснює керування і спостереження за діями молодшого медичного персоналу. Звичайно медична сестра є відповідальною як за догляд, так і за проведення визначених діагностичних і терапевтичних заходів. У той самий час медична сестра має обмежений вплив на процес прийняття рішень відносно хворих. Медична сестра вважається підлеглою лікаря, який встановлює діагноз, робить призначення і очікує, що вони будуть виконані медичною сестрою якісно й у повному обсязі. За таких обставин медичні сестри іноді опиняються в ситуації, коли їхні обов'язки стосовно пацієнта конфліктують з їхніми обов'язками стосовно лікаря. Можливе виникнення низки етичних питань. Чи слід медичній сестрі виконувати розпорядження лікаря, коли є безсумнівні підстави вважати їх помилковими, такими, які можуть зашкодити пацієнту, а лікар відмовляється визнати свої помилки? Що повинна робити медична сестра, якщо вона впевнена, що лікар порушує право пацієнта на самовизначення, наприклад, шляхом приховування важливої інформації або повідомлення свідомо помилкової інформації? У вирішенні таких етичних проблем важлива роль належить локальним біоетичним комітетам і професійним асоціаціям. Наприклад, у «Кодексі медичної сестри» Американської асоціації медичних сестер зафіксовані деякі важливі професійні корпоративні зобов'язання і зобов'язання стосовно суспільства і хворого. У даному документі відсутнє традиційне для інших кодексів медичних сестер зобов'язання виконувати розпорядження лікаря. Значущість професійної автономії і захисту інтересів пацієнта зазначено в 145 Частина II СПЕЦІАЛЬНА БІОЕТИКА наступному положенні: «Медичні сестри діють в інтересах охорони безпеки хворого і суспільства у випадках, коли безпеці загрожують некомпетентні, неетичні чи незаконні дії будь-якої особи». Складовими моделі інтегрованої медицини у сфері міжпрофесійних стосунків є такі: 1. Благо пацієнта є єдиною віссю, навколо якої обертаються міжперсональні стосунки медичних професіоналів. 2. Основу складає командна робота компетентних медичних фахівців відповідної професійної кваліфікації, яких об'єднує взаємоповага, ефективна комунікація, чітке розмежування обов'язків та вміння співпрацювати. 3. Гармонізація міжпрофесійних стосунків на основі використання біоетичного виміру, індивідуальних і командних етичних чеснот. РОЛЬ СІМ'Ї У ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ І КОНЦЕПЦІЯ ТРАНСКУЛЬТУРНОЇ БІОЕТИКИ У прийнятті медичних рішень виключно важлива роль належить сім'ї як первинному і основному осередку суспільства. її створюють люди, що спільно проживають, пов'язані загальним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Члени родини впливають один на одного в питаннях збереження і відновлення здоров'я, визначаючи правила гігієни, характер харчування, сексуальну поведінку, психологічний клімат і ставлення до захворювань. Тяжке захворювання впливає не тільки на хворого, а й порушує звичний спосіб життя всіх членів родини, вносить обмеження (у першу чергу економічні), вимагає особливого режиму для хворого, перерозподілу обов'язків, змушує змінювати плани на майбутнє, відчувати почуття тривоги і страху. Лікар має бути не тільки добрим діагностом і терапевтом, а й мати підготовку з психології, педагогіки, соціології і питань культури. Необхідно допомогти членам родини пристосуватися до догляду за хворим, правильно зорієнтувати їх у питаннях лікування. З початку захворювання пацієнт відіграє нову роль у сім'ї — «роль хворого», що припускає певні права й обов'язки. У першу чергу передбачається, що хворий повинен докласти всіх зусиль, щоб 149 Частина II СПЕЦІАЛЬНА БІОЕТИКА якнайшвидше видужати і звільнити сім'ю від порушення звичайного укладу життя. Хворий дуже сильно відрізняється від здорової людини і вимагає особливого підходу як від лікаря, так і від членів своєї родини. Багато в чому стосунки в системі хворий — родина, хворий — лікар залежать від того, як саме хворий ставиться до свого захворювання. Це ставлення до хвороби стає «призмою», через яку хворий дивиться на світ. Обов'язок родини — надати хворому допомогу, догляд і турботу із залученням медичних працівників. Реакція на розвиток хвороби залежить від тяжкості та швидкості перебігу процесу, від обсягу знань родини про хворобу та від забобонів, які побутують. Хвороба, яка почалася раптово, практично не залишає родині часу для адаптації. Для початкового етапу реагування характерні тривога, занепокоєння, пошуки найбільш грамотних і компетентних лікарів з точки зору членів родини і оточуючих. Часто до медичного персоналу члени родини ставляться з агресією, ворожістю, неуважністю, упередженістю. Деякі хворі через характерологічні особливості схильні до симуляції й агравації. Чим важче й небезпечніше захворювання, тим сильніше порушується звичний сімейний уклад, тим сильніша реакція родичів. Родичі та пацієнти мають потребу в правдивій і об'єктивній і разом з тим зваженій інформації, а також у психологічній підтримці і психотерапії. Завдання лікаря під час роботи з родиною хворого полягають у тому, щоб: 1) сформулювати правильне уявлення про хворобу; 2) допомогти членам родини змінити своє життя відповідно до нових умов, стимулювати реакції пристосування; 3) сприяти залученню пацієнта в життя родини і запобігти проявам неправильної поведінки. Родичі і близькі друзі впливають на прийняття хворим медичного рішення в межах загальноприйнятої біоетичної ієрархії стандартів. Відповідно до цієї ієрархії у випадках, коли пацієнти є компетентними, тобто здатними приймати рішення, існує моральна вимога в одержанні їхньої інформованої згоди на проведення медичного втручання. Однак стандарт «інформованої згоди» не може бути застосований до пацієнтів, які в цей час є некомпетентними, і отже, не здатними до ухвалення відповідального рішення. У випадках, коли пацієнт до захворювання був компетентним, ухвалення медичного рішення може бути здійснене на основі стандарту «замісного судження», якщо є переконливі дані на користь його підтримки. Замісне судження — це судження про те, чого бажав би сам пацієнт у даній ситуації, якби мав компетенцію. Якщо пацієнт ніколи не був компетентним через дитячий вік або тяжке психічне захворювання, а також у випадках, коли пацієнт раніше був компетентним, але не має чітких свідчень того, чого він бажав би в даній ситуації, доводиться визнати неможливість дотримання принципу поваги автономії — ні дійсної, ні колишньої. Для таких пацієнтів прийняття медичних рішень повинне здійснюватися на основі стандарту «найкращих інтересів». Висновок: В основі транскультурної біоетики покладена культурна гетерогенність і культурна специфічність. Вона визнає відмінність та плюралізм культур як інструмент етичного діалогу медичного працівника і хворого. Досягнення моральної істини можливо на шляху урахування таких фундаментальних моральних цінностей, як повага до життя, особи та здоров'я. Повага означає не лише толерантність до іншої людини, а і здатність зрозуміти її. План: 1. БІОЕТИКАТА МІЖПРОФЕСІЙНІ СТОСУНКИ 2. РОЛЬ СІМ'Ї У ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ І КОНЦЕПЦІЯ ТРАНСКУЛЬТУРНОЇ БІОЕТИКИ 3. Висновок Джерела: https://files.odmu.edu.ua/lekcii/bioetika.pdf |