|
|
Shpory_s_REGIONALO4KA_33 - копия - копия. 31. Сутність, значення та галузева структура пек світу. Паливноенергетичний балансс та його рег особливості
Культура і мистецтво: Найбільш поширеними закладами культури в Україні є бібліотеки, кількість яких у 2009 р. становила 20,1 тис. з книжковим фондом 338 млн примірників книжок і журналів.
Охорона здоровя : В Україні налічується 2,8 тис. лікарняних закладів на 431 тис. ліжок та 8,8 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, місткість яких становить 1 млн відвідувань за зміну .
Матеріально-побутовий комплекс. Забезпечує матеріальні умови життя населення.
Краща забезпеченість населення житлом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської і Черкаської областей, а в сільській місцевості — у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпропетровській областях. Із загальної кількості сімей і одиноких 130,8 тис. знаходяться на обліку в державному фонді і фонді ЖБК.
Галузь побутового обслуговування займає одне з провідних місць в обслуговуванні населення, що обумовлюється його функціональною роллю у відтворювальному процесі. Діапазон функцій підгалузей, які входять до побутового обслуговування, дуже широкий.
Надання побутових послуг має чітко виражений локальний характер.
Найвищий показник щодо наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Київську та південні області України. Внутріобласні відмінності зумовлені перш за все особливостями розселення, тобто територіальною концентрацією населення.
55.Особливості і фактори розміщення сільського господарства в Україні.
АПК – сукупність ланок господарства (галузей, підгалузей, підприємств), діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом с/г продукції.
Найважливішою ланкою АПК, другою важливою галуззю матеріального виробництва України є її високоінтенсивне, багатогалузеве сільське господарство. В структурі сільського господарства виділяють дві основні галузі — рослинництво і тваринництво. В останні роки у структурі продукції сг переважає продукція рослинництва. Розвиток і розміщення рослинництва:
Чорноземні грунти і сприятливий клімат, велика густота населення, землеробські навички, які історично склалися на території України, її зручне економіко-географічне положення зробили рослинництво базовою галузю с/г.
Україна за виробництвом озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків посідає 1, а за посівами соняшнику – 2 місце серед держав СНД.
Розвиток і розміщення тваринництва:
Україна має величезні природні пасовища і луки, що сприяє розвитку тваринництва. Проте для кращого розвитку треба розширювати кормову базу, збільшувати виробництво концентрованих і сокових кормів, щоб забезпечувати ними худобу цілий рік. Приблизно 1/3 поголів’я великої рогатої худоби припадає на поголів’я корів. За останні роки значно збільшився обсяг виробнництва молока, в зв’язку із збільшенням корів. Однак досягнутий рівень виробництва молока ще не відповідає реальним можливостям галузі.
Вівчарство розвивається в південних степах, гірських районах. Воно може бути додатковою галуззю в районах розведення великої рогатої худоби. Товарною галуззю тваринництва в багатьох районах є кролівництво(виробництво кролячого м’яса в У досягло 69-80 т. на рік). Чисельність поголів’я кролів коливається в межах 10-15тис. Перспективною галуззю є рибне господарство.
|
56.М.Колосовський : теорія енерговиробничих циклів і економічного районування.
Перше наукове визначення енерговиробничого циклу (ЕВЦ) належить М. Колосовському. Аналізуючи зв'язки виробництва усередині ТВК ''за вертикаллю'' й ''за горизонталлю'', він дійшов висновку, що для господарювання ''стійкий не лише вихідний (провідний) виробничий процес (наприклад, вугільно-металургійний), але й широка сфера виробничих групувань довкола основного процесу''. Таку ''типову, існуючу сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено (співпідпорядковано) довкола основного процесу для даного різновиду енергії й сировини'', він запропонував назвати енерговиробничим циклом.
Основні положення теорії економічного районування Колосовського зводяться до наступного: — вся територія країни ділиться на економічні райони, утворені за виробничими ознаками і
56. ознаками і представляють в своїй сукупності закінчену систему регіональних продуктивних сил; — кожен район здійснює комплексний розвиток господарства на своїй території для найбільш повного задоволення місцевих виробничих і споживчих потреб за рахунок місцевих джерел сировини та енергії. Заохочується використання комбінованих технологічних процесів, що ведуть до створення територіально-виробничих комплексів, на основі створення замкнутих енерговиробничих циклів; — для кожного економічного району встановлюється три категорії виробництв. Виробництва районного значення — їхня продукція споживається всередині економічного району, виробництва міжрайонного значення — для групи економічних районів, загальносоюзного значення — для всієї країни.
|
57. Гірничо-металургійний комплекс
Гірничо-металургійний комплекс розглядають як базову галузь народного господарства, що забезпечує потреби всіх галузей економіки України в металопродукції як основного конструкційного матеріалу. Основною сировинною ланкою комплексу становлять підприємства гірничовидобувної галузі, що забезпечують видобуток, збагачення та агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд. На цій базі забезпечується робота підприємств переробних галузей, які зайняті виробництвом чавуну, сталі та прокату, феросплавів, повторним використанням металевої сировини, коксуванням вугілля, виробництвом вогнетривів та допоміжних матеріалів для них (флюсових вапняків тощо). Провідна роль у цьому комплексі належить металургійній переробці за схемою: чавун — сталь — прокат. Розташування переробних підприємств на території України залежить від багатьох природних та економічних факторів, особлива роль в складі яких належить наявність сировини і палива.
Основними територіями видобутку залізних руд стали родовища Криворізько-Кременчуцького та Білозерсько-Конкського залізорудних басейнів, де руда розробляється як підземним, так і відкритим (кар'єрним) способом. Важливе місце у виробничій структурі залізо видобувної промисловості України посідають гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК), на яких видобуті залізисті кварцити збагачуються і перетворюються на концентрат з вмістом чистого заліза до 62-65 %. На Криворіжжі спочатку був споруджений Південний ГЗК з відкритим видобутком заліза, а пізніше — Новокриворізький, Центральний, Північний та Інгулецький ГЗК. Крім того, на інших територіях були введені в дію Дніпровський та Полтавський ГЗК поблизу Кременчука, Запорізький ГЗК — у Білозерському залізорудному районі, Комиш-Бурунський ГЗК — на базі Керченського родовища.
|
58. Штандорна теорія А.Вебера(регіональні штандорні фактори)
Теорія оптимального розміщення виробництва з точки зору найменших витрат. Запропоновано А. Вебером. Осн. мета - визначити ведущіефактори розміщення виробництва і закономірності, за якими вони діють, в математичній формі. Осн. припущення: задана господарським відособлена територіальна область, яка не має жодних зв'язків з іншими територіями; відсутні риси господарства, успадковані від минулих епох; задано: розміщення сировинної бази, центри споживання промислової продукції і обсяги попиту; рівні зарплати і інтенсивності праці фіксуються і залишаються постійними , що призводить до сталості питомих витрат на оплату праці в кожному місці; трудові ресурси не мобільні, але необмежені. Розглянуто єдиний вид транспорту - залізничний; виробництво мислиться як єдиний процес, не поділений на окремі стадії, і не явно використані положення економічної рівноваги.
Після аналізу сукупності факторів розміщення (витрати на землю, осн. Капітал, сировину та енергоресурси, праця, транспорт, відсоток на позиковий капітал і амортизацію) Вебер виділив 2 осн. фактора - транспортні витрати (транспортна орієнтація) і витрати на робочу силу (орієнтація на трудові ресурси). Похідних 3-й фактор, що враховує регіональні сили, - агломерація. Для моделювання штандортной теорії в якості ведучого був узятий транспортний фактор, що визначає формування вихідної схеми оптимального розміщення виробництва; тоді розбіжності у витратах на працю будуть представляти перший відхилення від оптимального по транспортним витратам розміщення, а сукупність агломераційних чинників - друге, також порушує вихідну схему. В аналізі транспортних витрат важливу роль зіграло поділ ресурсів на локалізовані матеріали і «убіквітети», або матеріали повсюдного розміщення. Штандортнf теорія стала однією з найважливіших частин в класичній теорії розміщення виробництва.
Загальний висновок: високі показники функції економії від агломерації і щільності випуску, низькі показники штандортной ваги і тарифних ставок на перевезення форсують агломераційні процеси, а зворотні умови придушують їх.Надалі теорія штандорт піддавалася критиці, уточненню, трансформації з використанням нового математичного апарату векторного аналізу та лінійного програмування. Вже сам Вебер в розділі "Загальна орієнтація" вказав, що при переході від теоретичних побудов до реальності необхідно переглянути багато припущення теорії, починаючи з відокремлення якого виробництва та повного циклу - від сировинного до готової продукції.
|
59. Сутність соціально-економічного району, його головні ознаки та районоутворюючі фактори.
Під економічним районом розуміють частину території країни, в межах якої на основі певного способу виробництва та територіального поділу праці формується спеціалізоване господарство. ознаки:характеризується певним ЕГП, має масштаб( мікро-, мезо-, макро- райони), має історію формування, володіє відповідним правовим статусом, має специфічну структуру, має чітку зовнішню спеціалізацію, володіє специфічним потенціалом, має певні проблеми і перспективи розвитку. Основним районоутворювальним фактором є територіальний
поділ праці, який виступає просторовим проявом дії загального економічного закону суспільного поділу праці.
Територіальний поділ праці проявляється у закріпленні видів господарської діяльності за територіями, спеціалізації останніх на випуску певних видів продукції, робіт чи послуг відповідно до зосереджених на них природних умов і ресурсів та наявної робочої сили.
Важливим районоутворювальним фактором є сформовані територіальні виробничі комплекси (TBK) або ті, що формуються. До основних районоутворювальних факторів належать також найбільші міста країни — великі регіональні індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій. Районоутворювальне значення мають також основні форми територіальної організації розселення населення та виробництва — промислово-розселенські агломерації, промислові центри, вузли, галузеві та інтегральні райони, локальні, районні й обласні агропромислові комплекси, які разом з транспортним комплексом та інфраструктурою утворюють єдине господарство економічного району.
|
60. Захисна теорія регіональної політики Дж.М.Кейнса, її роль в регіональній економіці.
Класична теорія регіональної політики спирається на принципи, обґрунтовані Дж. М. Кейнсом ще у 30-ті рр. XX ст. Він вважав, що утримувати економічну рівновагу без втручання держави просто неможливо. Виходячи з цих ідей, сформувалася концепція регіонального розвитку, що одержала назву «захисної». Вона передбачає активне втручання держави в регіональний розвиток з метою зменшення диспропорцій у рівнях розвитку окремих територій. . З цією метою використовується широкий арсенал економічних засобів впливу — фінансові трансферти, прямі інвестиції, зміни в системі оподаткування. У центрі уваги такої політики, як правило, економіка депресивних територій, яка характеризується загостренням проблем структурного безробіття, різким зниженням рівня життя населення.
|
|
|
|
Скачать 278 Kb.