Курсова_Гамалюк. 90 Міжнародна валютна система
 Скачать 275 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ Кафедра економічної теорії Реєстраційний № від ______ 20 __р. Захищено з оцінкою _________ КУРСОВА РОБОТА з економічної теорії (політичної економії, мікро- та макроекономіки) на тему № 90 : «Міжнародна валютна система» Студента 2 курсу, 321 групи спеціальності 6.030503 «Міжнародна економіка» денної форми навчання Гамалюка Івана Васильовича Науковий керівник – доцент каф. економ. теор. Власова Т.Р. Чернівці 2013 Зміст Вступ.……………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ 1. Суть та етапи становлення системи валютних відносин………..5 РОЗДІЛ 2. Валютний ринок у сучасній світовій валютній системі……….14 РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку світової валютної системи……………………………………………………………………...…29 Висновки………………………………………………………………………39 Список використаних джерел………………………………………………41 Додатки………………………………………………………………………..42 Вступ Виник міжнародний валютний ринок як підсистема світового господарства, що пов’язано з обміном товарів та послуг за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням таких обмінів. Також це стимулювало перетворення грошей у валюту, виокремлення валютно-фінансових відносин у відносно самостійну сферу, найважливішими елементами якої є національні, регіональні та міжнародна валютні системи. Актуальність даної теми полягає в необхідності аналізу сучасних тенденцій розвитку світової валютної системи, яка обумовлено новітніми процесами у світовому господарстві, а саме – зростаючою роллю глобалізації, поглиблення інтеграційний процесів завдяки яким валютні відносини долають національні кордони і виходять на якісно новий рівень. Тому головним призначенням світової валютної системи є регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередкування платежів за експорт та імпорт товарів, послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності також створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці. Дослідженням даного питання займалися ряд вітчизняних і зарубіжних вчених, серед них: В. Хорошковский, Л. Вороніна, М. Коваленко, В. Митарев, М. Швайко, О. Гальчинський, О. Шнипко та інші. Мета даної курсової роботи є дослідження проблем та перспектив розвитку та особливостей функціонування міжнародних валютних систем. Відповідно до визначеної мети завданнями даної роботи є: - описати сутність та основні етапи міжнародних валютних відносин; - висвітлити основні кризові явища у сучасній світовій валютній системі. - визначити основні підходи до реформування світової валютної системи. Предметом курсової роботи є особливості економічних відносин з приводу функціонування міжнародних валютних систем. Об’єктом курсової роботи виступають міжнародні валютні системи. Для вирішення завдань по даній курсовій роботі, використовувались такі методи дослідження; - проблемно-орієнтований; - порівняльний; - причинно-наслідкових зв’язків; Методичною основою для даної роботи стали джерела як теоретичних знань (підручники, навчальні посібники), так і періодичні видання, сайти, cтатті які відображають сучасний стан поданої проблематики. Щодо структури, то курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків і пропозиції. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт курсової роботи. Основна частина присвячена дослідженню поставлених проблем. У висновках зазначені основні результати дослідження. РОЗДІЛ 1. Суть та етапи становлення системи валютних відносин. Одною з найважливіших ланок світового господарства є міжнародні валютні відносини, адже вони пов’язані з обслуговуванням усіх напрямків економічних зв’язків, що розвиваються як між окремими країнами, так і приватними особами та юридичними суб’єктами ринку. Міжнародні валютні відносини виникли з самого початку функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Упродовж історії мінялися форми світових грошей і умови міжнародних розрахунків. Одночасно зростала значення системи світового грошового обігу і міра її відносної самостійності. Інтенсифікація міжнародних обмінів, руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили супроводжувалася зростанням обсягів грошових мас, що переміщалися з однієї країни в іншу. Щодо самого визначення, то валюта – це національні паперові гроші, які мають кредитну природу. Але це не вид грошей, а особливий спосіб їх функціонування, коли національні гроші опосередковують міжнародні торгові, кредитні й фінансові відносини. Сьогодні під валютою розуміють грошову одиницю певної країни – це національна валюта. [4, с.415]. Як успіх і значення товару на товарному ринку в значною мірою залежить від його якості, так і значення тієї чи іншої валюти на світовому ринку визначається її якістю. Якість валюти визначає, чи є ця валюта валютою, інакше кажучи, чи може національна валюта виступати як іноземна, використовуватись у міжнародних розрахункових операціях. У цьому плані валюти поділяються на:
Проте, якість валюти визначається не тільки її конвертованістю. Важливим є те, якою мірою вона може виконувати функцію засобів міжнародних розрахунків, яка її роль у світовій валютній системі. Валютні відносини, як уже зазначалося, пов’язані з обслуговуванням усього комплексу міжнародних економічних зв’язків. Міжнародні валютні відносини – відносини які складаються між учасниками міжнародного обміну при функціонуванні грошей у міжнародному обороті [8, с. 510]. Міжнародні валютні відносини не є пасивним елементом світової економіки, вони опосередковують платіжні засоби, міжнародний рух товарів, послуг, капіталів [11, с. 208]. Валютні відносини не існують самі по собі, вони втілюються в історично конкретні валютні системи. Валютні системи розглядаються як форма правової та інституціональної організації валютних відносин. Розрізняють національну та міжнародну валютні системи. Міжнародна розвивається на регіональному та глобальному світовому рівні. Регіональні ж валютні системи не є автономними. Національна валютна система становить частину грошової системи країни, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси, здійснюється міжнародний платіжний оборот. До її складу входять такі елементи:
Національні валютні системи формуються на основі національного законодавства з урахуванням норм міжнародного права. Їх особливості визначаються умовами і рівнем розвитку економіки країни, її зовнішньоекономічним зв’язками, завданнями соціального розвитку. На базі національних валютних систем функціонує міжнародна валютна система. Міжнародна (світова) валютна система – форма організації міжнародних валютних відносин, що склалась на основі розвитку світового ринку і закріплена відповідними міждержавними угодами, виконання яких забезпечується утвореними на колективній основі міжнародними валютно – фінансовими закладами. Її складовими є:
Світова валютна система пройшла в своєму розвитку декілька етапів. Критеріальною ознакою кожного з цих етапів був той факт, що виступало світовим грошовим товаром, тобто світовою валютою, засобом міжнародних розрахунків, носієм міжнародних валютно-грошових відносин [3, с. 409]. Першим світовим грошовим товаром виступало золото. Практика використання золота в міжнародних розрахунках була узаконена в 1867 р. на Паризькій конференції укладанням міждержавної угоди, що визнавала золото єдиною формою світових грошей. Відповідно до угоди в міжнародних розрахунках застосовувалися національні золоті монети, але визначальним був не їхній номінал, а вага. Паризька валютна система офіційно закріпила золотий стандарт, який базувався на наступних структурних принципах: - кожна валюта мала золотий вміст; - курс національних валют був прив’язаний до золота і через золотий вміст валюти співвідносились одна до одної за твердим валютним курсом; - у відповідності із золотим вмістом встановлювались їх золоті паритети; - валюти вільно конвертувались у золото; - золото використовувалось як загальноприйняті світові гроші. На практиці склався режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції але в межах „золотих крапок” (так звані максимальні границі відхилення валютного курсу від встановленого золотого паритету, які визначаються витратами на транспортування золота за кордон). Якщо ж ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їх золотому вмісті, то боржникам було вигідніше розраховуватись за міжнародними зобов’язаннями золотом, а не іноземними валютами. Для нормального функціонування валютної системи, заснованої на золотомонетному стандарті, була необхідна наявність золотих запасів у кожної з країн, що входять у валютну систему, а також достатня кількість золотих грошей в обігу. Споконвічна обмеженість загальносвітових запасів золота визначила неминучість кризи і наступної зміни даної валютної системи. З прискоренням подальшого розвитку економіки та поглиблення господарських зв’язків золотомонетний стандарт зжив себе. Також настання кризи золотого стандарту прискорила Перша світова війна, з початком якої центральні банки держав-учасниць системи припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат, що спровокувало сильну інфляцію і хаос в валютних відносинах. Вихід був знайдений після закінчення війни у встановленні золото девізного стандарту, заснованого на золоті і провідних валютах, які конвертувались у золото. Девізами стали називати засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. Новий устрій світової валютної системи було юридично закріплено міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922р. Генуезька валютна система базувалась на наступних принципах: - Її основою були золото і девізи - іноземні валюти. Національні гроші використовувалися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів. Однак у період між двома світовими війнами статус резервної не був офіційно закріплений ні за однією з валют. - Збереглися золоті паритети. Розмін валют на золото здійснювався безпосередньо (валюти США, Франції, Великобританії) чи побічно, через іноземні валюти. - Був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів. - Валютне регулювання стало новим елементом світової фінансової системи і здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад. Спроби регулювати валютні відносини, у першу чергу валютні курси, фактично означали визнання неефективності теорії ринкової рівноваги в сфері зовнішньоекономічних зв’язків і міжнародних розрахунків. Нова валютна система принесла відносну валютну стабільність у сферу світових торгово-фінансових відносин, але одночасно створила передумови для тривалих валютних воєн і численних девальвацій. Переміщення основного світового валютно-фінансового центра з Західної Європи в США також повинно було знайти своє відображення в устрої світової валютної системи. США прагнули до затвердження долара в міжнародних розрахунках, що призвело до гострого суперництва між доларом і стерлінгів. Велика депресія 1929-1933 р. вдарила по одній з основних валют - долару США, що призвело до хаотичного переміщення капіталів, багато країн зазнало валютних криз. (див. додаток А) Друга світова валютна система Бреттон-Вудська. Експерти, що працювали над проектом даної валютної системи, прагнули розробити принципи валютної системи, здатної забезпечити економічне зростання і обмежити негативні соціально-економічні наслідки криз. У результаті були підготовлені проекти, які базувалися на теоретичних розробках Г. Уайта (США) і Дж. Кейнса (Великобританія), для них були характерні наступні загальні принципи:
За основу згодом було взято американський варіант, і друга світова валютна система була оформлена на валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 р. і отримала назву Бреттон-Вудська валютна система. Таким чином початок формування післявоєнної світової валютної системи було закладено в принципах Бреттон-Вудської угоди. Зупинимось більш докладніше на самих принципах: - За золотом зберігалась роль загального еквівалента, паритети всіх валют виражались у золоті. По суті був уведений золотодевізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США і фунті стерлінгів. Казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам за офіційною ціною, виходячи з золотого вмісту долара. - Золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб. - Курсове співвідношення валют і їхня конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених у доларах. - Для девальвації валюти більш ніж на 10% був потрібний дозвіл МВФ. Межі відхилення ринкового курсу від паритету були встановлені за Статутом МВФ в розмір 1%. Задача дотримання меж коливань курсів лягла на центральні банки відповідних країн, для чого вони були зобов’язані здійснювати доларові інтервенції. - Були створені міжнародні валютно-кредитні організації - Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Основними задачами МВФ стали надання кредитів в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют. Хоча традиційно вважається, що Бреттон-Вудська система існувала в період з 1944 по 1971, у дійсності вона успішно функціонувала лише між 1959 і 1968. Лише в 1959, коли валюти країн Західної Європи стали вільно конвертованими. Аналізувавши дану системи можна зробити висновок що криза Бреттон-Вудської валютної системи породила багато проектів валютної реформи: від створення колективної резервної одиниці, випуску світової валюти, забезпеченої золотом і товарами, до повернення до золотого стандарту. (див. додаток А) Третя валютна система Ямайська. На зміну Бреттон-Вудській системі прийшла нова валютна система, ця система отримала назву Ямайська валютна система (багато валютного стандарту). Вона почала функціонувати з квітня 1978р., після її ратифікації державами-учасницями. Четверта валютна система, яка діє і понині, базується на наступних принципах:
За задумом Ямайська валютна система повинна була стати більш гнучкою, ніж Бреттон-Вудська, та еластичніше пристосовуватися до нестабільності платіжних балансів і валютних курсів. Одержавши волю у виборі режиму валютного курсу, різні країни пішли різними шляхами. Так називані „великі економіки ”, типу США і Японії, увели вільно плаваючі курси. Для малих країн, що залежать від експорту, і особливо для країн, що розвиваються, зі слабкими фінансовими ринками відпускати свої валюти „у вільне плавання ” представлялося занадто ризикованим. Вони, як правило, намагалися зберегти в тій чи іншій формі систему фіксованих курсів і контроль за рухом капіталів. Аналізувавши дану інформацію, можна заявити, що валютні відносини як сукупність зв’язків, що спорадично виникали між різними країнами та окремими суб’єктами міжнародного обміну, з’явилися давно і були зумовлені такими причинами як, запровадження і використання грошей та грошових систем різних країн і регіонів. Також, що міжнародна валютна система пройшла великий шлях для розвитку та для отримання ідеальної форми яка існує на сьогоднішній час (додаток А). |