Да_курсова готова. Актуальність роботи
 Скачать 356.26 Kb.
|
1 2 2. Перспективи впровадження тьюторської системи освіти в освітню систему України 2.1 Тьюторство в системі освіти України Дослідження наукового фонду, в якому безпосередньо або опосередковано відзеркалена вище окреслена проблематика, дає підстави стверджувати, що досвід впровадження тьюторської програми в Україні є на рівні експерименту в умовах магістратури (В.Є. Берека, Т.І. Койчева, О.В. Попович, Т.П. Приходько). [14; с. 17] Більшість програм з підготовки тьюторів – це авторські курси, котрі включають як філософсько-теоретичні підстави тьюторства, так і практичні заняття з освоєння тьюторських технологій. Наприклад, представники тьюторської асоціації (Росія) викладають особистий узагальнений досвід роботи, який складає до 60% повчальних матеріалів. Така підготовка має назву «Тьютор у сфері освіти»; її змістові модулі відображено у різних напрямах цієї галузі: тьютор у сфері дошкільної освіти, загальної, середньої, вищої, професійної освіти, тьюторство в системі підвищення кваліфікації, інклюзивне тьюторство. Сучасній педагогічній науці відомі поодинокі зарубіжні методики підготовки тьюторів, які базуються, здебільшого, на традиціях, котрі зберігають певний менталітет. Наприклад, в Росії вже існує загальний фонд таких навчальних моделей (симбіоз російських та міжнародних програм), який має назву «Технології відкритої освіти». Ці ідеї з інтересом сприймаються і вітчизняними дослідниками (Беспалова Г., Кічук Н., Ковальова Т. та ін.). [12; с. 26] В Україні тьюторство існує подібно до форми підготовки майбутніх викладачів на базі вишів і запроваджено як система навчання у межах дистанційної освіти. Беручи до уваги зарубіжний досвід, вітчизняні педагоги-новатори розбудовують власну систему та технології щодо активного впровадження посади «тьютор». Мабуть, правомірно прогнозувати, що у зв’язку з глобалізацією суспільства і освіти в цілому, саме інститут тьюторства, буде набувати виключного значення у наданні допомоги як студентові, так і викладачеві у поглибленому засвоєнні матеріалу (особливо в ракурсі доступності у навчанні), у здійсненні успішної освіти «протягом життя», а не зосередженні на навчальному процесі як переказі вже набутих особистісно наукових знань. У вітчизняній практиці вже відомі й поодинокі моделі тьюторської роботи. Це по суті конкретні фахівці, які здійснюють тьюторську діяльність (наприклад, класні керівники, психологи або соціальні працівники, які володіють тьюторськими компетенціями). І тут принципової ваги, на нашу думку, набуває такий аспект: передусім треба добре розбиратися в суті педагогічної роботи як системи, щоб вже потім виокремити специфіку саме тьюторського супроводу освітньої програми. Багато зарубіжних моделей тьюторської роботи застосовують в українських школах. Так, педагоги-куратори Луцької гімназії №14 працюють під девізом: «Життя кожної людини є шлях до самої себе». Як педагогів-кураторів, їх хвилює рівень культурного розвитку, проблеми утвердження моралі, духовності сучасного школяра. У Севастополі в кількох школах запроваджено посади кураторів-вихователів. Як відзначають севастопольські педагоги, мета і зміст роботи класних керівників та кураторів-вихователів однакові, а от їхні функціональні обов’язкиь – різні, бо останні мають більше можливостей і часу для серйозної, поглибленої роботи з кожним учнем. Із 1994 року в Севастопольській школі-гімназії №17 працюють куратори. Одним із головних завдань їх роботи є створення умов для розвитку індивідуальних схильностей кожної дитини, пробудження в неї потреб до саморозвитку та самореалізації. Куратори-вихователі ліцею №35 міста Севастополя працюють за принципом: «Іти до дітей не зі своїми проблемами, а допомагати вирішувати їх проблеми». У цьому навчальному закладі розроблені не тільки основні завдання роботи, а й регламент роботи куратора-вихователя. Із метою координації зусиль педколективу й підвищення ефективності роботи в Українському гуманітарному ліцеї Київського університету ім. Тараса Шевченка запроваджено розподіл функцій між учителями та педагогами-кураторами. Учитель несе відповідальність за зміст та організацію навчання, забезпечує розвиток пізнавальних і творчих інтересів, керує процесом самоосвіти учнів. Педагог-куратор здійснює виховання з урахуванням мети навчального закладу, організує учнівський колектив і створює в ньому атмосферу взаємоповаги, доброзичливості та творчості. Він також створює в колективі такі умови і стосунки, що сприяють інтелектуальному, творчому, фізичному розвитку й саморозвитку учнів. Педагогічний колектив делегує кураторові повноваження наставника й помічника учнів для їх особистого і професійного самовизнання. Він є виразником, представником інтересів учнів перед усіма суб'єктами навчально-виховного процесу та забезпечує поєднання педагогічного і батьківського впливу. В свою чергу ініціатори відродження Єлисаветградської гімназії усвідомлювали, що трансформувати традиційне освітнє середовище колишньої Кіровоградської школи №5 можна лише шляхом ініціювання процесів інноваційного розвитку. Побудова системи індивідуального педагогічного супроводу є основою інноваційного освітнього проекту «Гімназія – 2000». [21] Тьюторство в Україні лише починає розвиватися, але ті школи та гімназії, які взяли на себе відповідальність у запровадженні такої системи, показують неабиякі результати. З цього можна зробити висновок, що тьюторство має великі перспективи у майбутньому. 2.2 Діяльність Тьюторської організації 27 жовтня 2011 року на Форумі відкритої освіти директор Відкритої педагогічної школи Сергій Ветров заявив про створення Всеукраїнської тьюторської асоціації. Всеукраїнська тьюторська асоціація спрямована на впровадження індувідуалізаціі в освіті та розвиток системи тьюторів (наставників) в Україні з'явилася багато в чому завдяки підтримці аналогічної російської асоціації. У 2012 році пройшов Перший університет тьюторства на Чорноморському узбережжі м. Геленджик. Учасниками заходу стали 96 людей з 13 регіонів Росії, а також президент тьюторські асоціації України С. Вєтров. Чорноморський університет тьюторства (ЧУТ) став не тільки освітнім комунікативним майданчиком для тьюторських груп, але показав свою продуктивність для вирішення завдання формування й утримання корпоративного стандарту, що визначає суть, зміст і якість тьюторської діяльності. Прийнято рішення про щорічне проведення Університету тьюторства. У цьому році другий ЧУТ відбувся на березі чорного моря в Одесі. А влітку 2014 університет тьюторства вже запланований на Далекому Сході. [31] Діяльність Тьюторської асоціації має широкий спектр. Асоціація, насамперед, виявила мету і завдання своєї організації. Метою діяльності Асоціації є: об'єднання вчених, вчителів, методистів, викладачів, проектувальників, керівників, батьків – усіх, хто підтримує ідеї тьюторства, для подальшого вдосконалення та практичного освоєння. Для досягнення поставленої мети Асоціація покликана вирішувати такі завдання: розробка та реалізація програми зі створення інституту тьюторів – педагогів – наставників; розробка методичних рекомендацій, проектів нормативно – правових актів, спрямованих на підтримку і розвиток тьюторства; організація курсів з підготовки тьюторів; проведення тестування з виявлення педагогів, здатних і готових прийняти на себе обов'язки тьютора; розробка та реалізація програм щодо створення в навчальних закладах посад тьюторов; розробка програм і методик з підготовки тьюторів; розробка технологій тьюторської діяльності; координація діяльності членів Асоціації з розробки та реалізації програм вдосконалення освітнього процесу; розробка та реалізація відкритих комплексних науково-освітніх програм підвищення кваліфікації кадрів; реалізація розробок Асоціації для необмеженого колу осіб; участь у розробці та сприянні практичної реалізації наукових концепцій з різних аспектів освітнього процесу; участь у підготовці та реалізації державних і регіональних програм вдосконалення освіти та виховного процесу в порядку, встановленому законом; організація незалежних соціологічних досліджень як серед викладачів і педагогів, так і серед учнів з тематики статутної діяльності Асоціації; організація та проведення конкурсів серед педагогів – наставників; участь у реалізації державних та інших освітніх програм і проектів; сприяння встановленню міцних зв'язків у міждержавних освітніх установах та організаціях; розвиток контактів із зарубіжними освітніми центрами та проведення спільних наукових досліджень в галузі освіти; надання консультативних та інших послуг в галузі освіти; створення в рамках Асоціації постійно діючого клубу тьюторів; заснування премій для педагогів і викладачів, що успішно реалізують програму тьюторів; організація наукових та освітніх курсів, шкіл, семінарів, майстер-класів, конференцій, симпозіумів; створення в мережі Інтернет тьюторських сайтів для консультування учнів, педагогів та батьків; організація міжнародних обмінів і стажувань за науковими і освітніми програмами за тематикою Асоціації; інформаційне обслуговування. [29] Тьюторська організація з 2011 року випускає власний журнал «Тьюторське супроводження», де провідні діячі Асоціації друкують свої статті, щодо проблем впровадження та реалізації тьюторства. 2.3 Тьюторська технологія в перспективах на майбутнє Тьюторство виникає там і тоді, де з'являється потреба і необхідні умови переходу до варіативності та індивідуалізації освітніх програм. Це можуть бути масова загальноосвітня школа, ліцей, гімназія, заклад додаткової освіти, дитячий сад, коледж, вуз, система підвищення кваліфікації, сім'я тощо. Необхідність впровадження технологій тьюторського супроводу учнів у практику освітніх установ обумовлена тим, що технології тьюторського супроводу дозволяють вирішувати завдання нових систем безперервної освіти. При цьому ключовою характеристикою такого утворення стає не тільки передача знань і технологій, але і формування творчих компетентностей, готовності до перенавчання, вміння навчатися протягом усього життя, вибирати і оновлювати професійний шлях. Діти повинні бути залучені в дослідницькі проекти, творчі заняття, спортивні заходи, під час яких вони навчаться винаходити, розуміти й освоювати нове, бути відкритими і здатними виражати власні думки, вміти приймати рішення і допомагати один одному, формулювати інтереси і усвідомлювати можливості. Важливим завданням є посилення виховного потенціалу школи, забезпечення індивідуалізованого психолого-педагогічного супроводу кожного, хто навчається. Але все ж таки, тьюторство – це інша ідеологія, яка побудована на інших цінностях і підходах, що тягне за собою необхідність освоєння педагогом нової професійної ролі, осмисленія і усвідомлення іншої філософії, філософії індивідуалізації освітнього процесу, практичного освоєння інших технологій, у тому числі і технологій відкритої освіти. Освоєння нової професійної ролі ефективніше відбувається в процесі тьюторського супроводу педагогів фахівцями, які розуміють і приймають філософію відкритої освіти, професійно володіють технологіями тьюторського супроводу, а таких фахівців у країні поки ще дуже мало. Насьогодні Україна стоїть на порозі ще одного нововведення у систему освіти – інклюзія. Інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів – як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це – особлива система навчання, яка охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби учнів усіх груп та категорій. Але це нововведення має багато «но» на шляху практичної реалізації. І, насамперед, це той факт, що випускник педагогічного вузу за вузькою спеціальністю не має належних знань, умінь та навичок роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Саме тому, тьютори можуть надати велику допомогу інклюзії. У інклюзивній освіті позиція тьютора зберігає свою основу, але набуває і нових, особливих складових. У інклюзивній освіті тьютор – це фахівець, який організовує умови для успішної інтеграції дитини з обмеженими можливостями здоров’я в освітню та соціальну середу освітньої установи. Завдання тьютора – допомогти дитині з особливостями розвитку адаптуватися до шкільному середовищі, проявити свої здібності. У тісній активній співпраці з учителем, фахівцями та батьками тьютор може створити для дитини сприятливе середовище для успішного навчання та соціальної адаптації. З 2011 року у Москві було вирішено ввести в інклюзивні класи тьюторів. Залежно від можливостей і потреб дитини тьютор може здійснювати постійний супровід, бути присутніми тільки на певних навчальних предметах, надавати короткострокову допомогу в міру необхідності. Головне завдання супроводжуючого – підтримувати дитину в його самостійних діях, щоб надалі він міг соціалізуватися і жити звичайним життям серед однолітків. [22] В перспективі тьюторство має великий потенціал в нашій країні. Все більше і більше вчителів звертаються до цієї системи та шукає більш раціональні шляхи впровадження її освітні заклади України. Тьюторами можуть бути не лише викладачі, а й батьки і навіть старші школярі, які бачать себе в педагогічній діяльності у майбутньому і повинні готуватися до педагогічної діяльності не тільки теоретично, але і практично. При такій системі учні не тільки отримують можливість більш раціонально планувати своє навчання, але і нарощувати свій соціальний капітал, встановлювати корисні зв'язки, які можуть знадобитися в майбутньому. У тьюторській роботі реалізуються цінності індивідуалізації, свободи, самовизначення, осмисленого ставлення до власного життя, свого майбутнього, перспективам, віковою руху. Це прямо пов'язано із завданнями виховання: навчити підлітка використовувати себе в зв'язку зі своїми цілями і образом майбутнього, бачити себе, як потенціал і ресурс. Така робота дозволяє побудувати індивідуальну виховну траєкторію для кожного учня. Достатньо ефективним у загальноосвітніх школах є формування групи тьюторів з старшокласників. Дана інноваційна технологія передбачає взаємодію досвідченого учня, який щось вміє робити (знає як це зробити), і новенького. Формою комунікації, яка забезпечує тьюторство (або перенесення досвіду) є вільне нерегламентоване спілкування, вході якого досвідчений розповідає новенькому, що сталося з ним, щоб попередити товариша від повторення власних помилок. Підсумовуючі це, можна зробити висновок, що в умовах тьюторського супроводу супровідників відрізняє особлива відповідальність вибору за власну індивідуальну траєкторію, як професіоналізації, так і в освіті в цілому. Перші кроки в області тьюторства вже дали позитивні результати, гармонійно прижилися в єдиному виховному просторі учбових закладів. Наступним етапом повинна бути детальна розробка положень, які будуть інструментом для регулювання діяльності тьюторів. Висновки Тьюторство в сучасній освіті – це педагогічна позиція, яка пов'язана зі спеціальним чином організованою системою освіти. Навчальний процес, режим і характер занять будуються і складаються, виходячи з пізнавального інтересу, нахилів, здібностей сприйняття учня. Рушійні сили в ній – це педагог-тьютор і його підопічний. Вивчення історико-педагогічних аспектів як вітчизняної (Барбарига А.А., Дудчик Л.А., Кічук Н.В., Строкова Т.О.), так і зарубіжної освіти (Бернштейн М.С., Гончаров М.К., Ільїна Т.А, Т.М. Ковальова) засвідчує, що на феномен тьюторства вперше було сфокусовано увагу в Англії ще у ХІІ столітті. Це почало розвиватися тоді, коли університети, які виросли з монастирів, стали відкритими суспільними інститутами. У Оксфорд, наприклад – один з університетів Домініканського ордену – для занять науками з'їжджалися молоді ченці з усієї Європи. Університетські корпорації того часу були автономні і юридично, і економічно, а навчання з сьогоднішньої точки зору було на рідкість вільним: студент сам вирішував, які предмети вивчати і курси якого професора слухати. Університет пред'являв вимоги тільки на іспиті. Власне, і кордон між школярами та викладачами було провести досить складно: бакалавр був з одного боку викладачем, а з іншого учнем, всі вони були особами духовного звання і часто одного віку. Багато студентів, отримавши ступінь, але не отримавши посади, воліли залишатися в університетах. Їх стали називати tutors, колегії їх утримували в обмін на догляд над певним числом школярів – допомога в заняттях, побуті, організація дозвілля, виховання. А до XVI–XVII століттю позиція тьютора настільки «обросла» освітніми функціями (він разом зі студентом визначає, які заняття відвідувати, разом вони складають план навчання, він готує студента до іспитів) і функціями морального наставника, що офіційно зізналася частиною англійської університетської системи і поступово витіснила професорську позицію, лекційна форма стала доповненням до тьюторської. Проблема тьюторства для вітчизняної науки є досить новою (на відміну від зарубіжної педагогіки), і хоча в цьому напрямі ведуться активні наукові розвідки, вона ще не знайшла достатнього висвітлення в сучасних дослідженнях. Найбільшого поширення діяльність тьютора набула в умовах дистанційного навчання. Беручи до уваги зарубіжний досвід, вітчизняні педагоги-новатори розбудовують власну систему та технології щодо активного впровадження посади «тьютор». Мабуть, правомірно прогнозувати, що у зв’язку з глобалізацією суспільства і освіти в цілому, саме інститут тьюторства, буде набувати виключного значення у наданні допомоги як студентові, так і викладачеві у поглибленому засвоєнні матеріалу (особливо в ракурсі доступності у навчанні), у здійсненні успішної освіти «протягом життя», а не зосередженні на навчальному процесі як переказі вже набутих особистісно наукових знань Кінець ХХ ст. є початком розроблення і впровадження педагогічного супроводу – тьюторства – в навчальному процесі. Сутністю сучасної людини є її здатність до самоосвіти, тому впровадження та практичне застосування педагогічного супроводу є найбільш актуальним. Тьюторство – практика індивідуального освітнього супроводу, орієнтована на побудову та реалізацію персональної освітньої стратегії, що враховує: особистий потенціал людини, існуючу освітню та соціальну інфраструктуру і завдання основної діяльності..Мета тьюторства – сформувати навички вільного відповідального самовизначення завдяки спільному з педагогом обговоренню та визначенню вибору стратегій, поведінки, спілкування та послідовності відповідної діяльності. Під час застосування принципу індивідуалізації педагог виконує роль тьютора, наставника, який радить, рекомендує, консультує, надає допомогу, але не нав’язує та не примушує. До компетенції тьютора, таким чином, пред'являється декілька вимог, що включають здатність працювати з антропологічним, соціальним і діяльнісних вмістом одночасно. Основний фокус уваги тьютора спрямований на розкриття особистісного потенціалу супроводжуваного У 2011 році була створена Всеукраїнська тьюторська асоціація, діяльність якої є підготовка тьюторів для системи освіти, тьюторські технології. Тьюторська Асоціація здійснює діяльність, спрямовану на підвищення професійної майстерності педагогів та керівних працівників системи освіти через розробку та реалізацію освітніх проектів (модульних програм) підвищення кваліфікації педагогічних кадрів за вузьконаправленої тематики. У своїй діяльності тьюторська Асоціація використовує можливості інтерактивного мережевої взаємодії для надання різноманітного спектра адресних методичних послуг. Метою діяльності тьюторської Асоціації є підвищення професійної майстерності педагогічних і керівних працівників системи освіти через впровадження і розвиток тьюторських форм і технологій підвищення кваліфікації на принципах інтерактивних мережних комунікацій. Серед перспективних напрямів розвитку тьюторства: створення комплексу навчальних і навчально-методичних посібників для виконання самостійної роботи, розроблення системи інтегрованих міжкафедральних завдань, рейтинговий метод контролю, розвиток колегіальних відносин викладачів і студентів, розробка завдань, які передбачають нестандартні рішення, заміна більшої частини сталих форм практичних і лабораторних занять тьюторськими, а отже, забезпечення індивідуального супроводу (індивідуалізації навчання) у професійно-педагогічній підготовці працівників. Особливий інтерес тьюторство викликає в інклюзивній освіті, освіті дітей, що знаходяться в соціально несприятливих умовах, а також у педагогічній роботі з обдарованими дітьми. На відміну від шкіл, що роблять ставку на традиційне навчання, в інклюзивну освіту виникає природна потреба у створенні різноманітних форм навчання, що враховують різні, а насправді і зовсім унікальні можливості дітей, що в даному випадку проявлено яскравіше, ніж у «звичайних» школах. Так само і у випадку з обдарованими дітьми. Адже що таке обдаровані діти? Це діти, у яких розвинена потужна чутливість до певної сфери. Якщо він обдарований математично, навряд чи буде сидіти в одній єдиній математичній формі. Йому потрібно багато різного відразу, він швидко біжить за матеріалом і за формами навчання, вирішує різні типи завдань. І все це різноманіття необхідно створити, проявити і підтримувати. З випускниками дитячих будинків вкрай важливо показати різноманіття форм і можливостей власного розвитку, інакше на наступному кроці життя може їх просто поглинути, і вони абсолютно не будуть до цього готові. Отже, тьюторська система освіти має значні плюси у сучасній педагогічній практиці. Але для нормалізації іі впровадження та застосування потрібна велика матеріальна база та якийсь час, щоб підготувати педагогів-тьюторів. А це викликає все нові і нові проблеми та питання щодо реалізації тьюторства у нашій країні. Література Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. №2984-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. − 2002. − №20. − С. 134. Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. №74/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. − 1998. − №27−28. − С. 181. Александрова Е.А., Андреева Е.А. Модернизация классической модели тьюторства в России, странах Европейского союза и Ближнего Востока. – Москва-Тверь: «СФК-Офис», 2013. – 156 с. Белякова Н.Ю. Исторический опыт тьюторства в британской высшей школе // Высшее образование сегодня. – 2006. – №8. – С. 64 – 68. Беспалова Г.М. Тьюторское сопровождение: организационные формы и образовательные эффекты / Г.М. Беспалова // Директор школы. – 2007. – №7. – С. 51–58. Биков В.Ю., Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу. Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2008. – 323 с. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (дидактичний аспект). – Харків, 2000. – 127 с. Генисаретский О.И. Гуманитарные стратегии и практики // Поколенческий дискурс в практиках самоопределения Томск, 2002. – с. 12 – 26 Грибов Е.Н., Кузнецов И.А. Тьюторское сопровождение процесса профессионализации в высшей школе // Статья на 14-ю ежегодную Всероссийскую научно-практическую конференцию по педагогике развития «Педагогика развития: институциональные переходы в сфере образования» Игнатьева Е.П. Тьюторское сопровождение как педагогический феномен // Вестник Челябинского государственного педагогического университета. – 2009. – №6. – С. 86–92. Ковалёва Т.М., Долгова Л.М. Концепция школы «Эврика-развитие» как школы индивидуально-ориентированного образования» // Управление школой индивидуального образования. – Томск, 2002. – с. 15–19 Ковальова Т.М. Кто такой «тьютор» и какова его роль в воспитании школьника? В чем специфика деятельности тьютора? // Директор школы._М., 2011._№6. – С. 23–29. Койчева Т. І. Особливості підготовіки майбутніх учителів-гуманітаріїв до виконання функції тьютора в дистанційній освіті / Т. І. Койчева // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського: зб. наук. праць / ПДУ ім. К.Д. Ушинського. − Одеса, 2003. − Вип. 5−6. − С. 58−64. Колосова Е. Б, Тьютор как новая педагогическая профессия / Колосова, Елена Борисовна; Е.Б. Колосова. – Москва: Чистые пруды, 2008. – 32 с. – (Библиотечка «Первого сентября». Управление школой. вып. 24). Мамардашвили М.К. Современная европейская философия (XXвек) // Логос: философско-литературный журнал. 1991. №2.с. 115 Рыбалкина Н.В. Идея тьюторства − идея педагогического поиска // Тьюторство: идея и идеология: учеб. пособие / Н.В. Рыбалкина. − Томск, 1996. − С. 15−30. Щенников С.А. Открытое дистанционное образование: учеб. пособ./ С.А. Щенников. − М.: Наука, 2002. − 527 с. Эльконин Б.Д. Введение в психологию развития (в традиции культурно- исторической теории Л.С. Выгодского). – М.: Тривола, 1994. – 168 с. Эльконин Б.Д. Проба как конструкт образовательной системы // Педагогика развития: ключевые компетентности и их становление: Материалы 9-ой научно-практ. конф./ Красноярский гос. Ун-т. – Красноярск, 2003. – с. 5 – 22. 1 2 |