Главная страница
Навигация по странице:

  • 2. Суть, основні функції грошей та їх взаємозв’язок

  • 3. Форми грошей та їх еволюція

  • 4. Роль грошей в системі суспільного відтворення.

  • 5. Основні теорії грошей.

  • 6. Поняття грошового обороту.

  • 7. Сукупний грошовий оборот та його структура.

  • 8. Оборот грошей в межах індивідуального капіталу.

  • 9. Грошові потоки та їх структура.

  • 1. Історичний розвиток форм вартості та грошей


    Скачать 0.52 Mb.
    Название1. Історичний розвиток форм вартості та грошей
    Анкорshpory_dengi_i_kredit.doc
    Дата09.06.2018
    Размер0.52 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаshpory_dengi_i_kredit.doc
    ТипДокументы
    #20130
    страница1 из 10
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

    Гроші та кредит
    1. Історичний розвиток форм вартості та грошей.

    Процес еволюції та становлення грошей представляє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової вартості.

    Перша форма – проста, або випадкова форма вартості властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.

    Повертаючись до нашого прикладу, для скотаря вівця важлива не як споживча вартість, а як вартість, що виявляється тільки на ринку. Йому потрібна споживча вартість зерна. На ринку товар (в даному випадку вівця) шукає свого антипода і грає активну роль, бо скотар прагне знайти зерно в обмін на свій товар. Зерно служить формою вартості вівці, тобто пасивно відображає суспільну працю витрачену на вирощування вівці. Отже, зерно стає зовнішнім проявом суспільної праці, тобто еквівалентом, і знаходиться в еквівалентній формі вартості.

    Еквівалентна форма вартості має наступні особливості:

    - споживча вартість товару-еквіваленту (зерна) служить формою прояву своєї протилежності – вартості товару (вівці);

    - індивідуальна праця, витрачена на виробництво товару-еквіваленту (зерна), виражає свою протилежність – суспільну працю;

    - конкретна праця, закладена в товарі-еквіваленті (зерні), служить формою прояву абстрактної праці.

    Друга форма - розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів – товарів надходить на ринок. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює: одній вівці, одній сокирі, одному аршину полотна тощо.

    Третя форма вартості – загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. В зв'язку з такою об'єктивною необхідністю, з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, у племен Центральної Африки – слонова кістка. Однак в цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.

    В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості грошової, для якої характерні наступні риси:

    - загальне визнання даного факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб'єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на даний товар – гроші;

    - наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;

    - тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.

    Отже, цілком очевидним є висновок про те, що гроші виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло.

    Отже, гроші за своїм походженням – це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці.
    2. Суть, основні функції грошей та їх взаємозв’язок

    Гроші – особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Г. – явище суспільне , вони є форма суспільних відносин, які виникають з приводу обміну продуктами праці, що ґрунтуються на принципі еквівалентності. Г. виконують специфічну суспільну функцію. Вони є посередником при обміні товарів. Г як Г – цільове призначення грошей забезпечити покупку. Г виступають як простий посередник при обміні товарів.

    Функція грошей як міри вартості. - Ця функція розглядає призначення грошей так: вони забезпечують вираження і вимірювання вартості і товарів форму ціни. Ця функція реалізується в органічному поєднанні з масштабом цін, який має юридичний характер і залежить від волі держави і виражає не вартість, а ціну.

    Функція грошей як засобу обігу. - Гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші ідеальний засіб товарного обігу , щоб бути засобом обігу, гроші мають корисне застосування визнанням суб ринку, яке можливе за умови, що гроші будуть виконувати функцію збереження вартості. Суб ринку беруть гроші в обмін на товари чи послуги, бо переконані , що вони в будь-який момент зможуть обміняти їхз на еквівалентні матеріальні блага. Маса грошей в обігу = Сума цін на товари та послуги / швидкість обороту грошей.

    Функція грошей як засобу платежу. - Полягає в обс. погашення різноманітних боргових зобов. між суб економічних відносин. Ця функція походить з товарообороту.( зумовлена продажем товарів у кредит і погашенням його грошима) Ринок висуває вимогу сталості грошей , тобто погіршення кредитних відносин погіршує платежі у к-ному та якісному вигляді. Якщо за час користування кредитом гроші знеціняться , то кредитор не поверне позиченої ним вартості і зазнає збитків. Боржник матиме виграш. Тому потрібно коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей.

    Функція грошей як засобу нагромадження вартості. -Пов. з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представ. абст. форми багатства. Стало можливим коли товаровиробник зміг частину виручки відкладати на майбутнє.. Спочатку була одна ціль - зберегти вартість, тобто втілити в брусках дорогого металу, щоб зберегти на випадок соціальних потрясінь..У такій формі абстрактне багатство називалося скарбом. З розвитком тов. виробництва і грошових відносин урізноманітнювалися цілі нагромадження скарбу. Замість ховати стало модно демонструвати- естетична форма багатства, втілена в прикрасах, створення резерву платіжних засобівнадало багатству відтворювального характеру і зорієнтувало на заб. зростання прибутку.. Товаровиробники стали нагром. для розширення виробництва й одержання додаткового прибуткую.Зрозвитком змінювалися і форми від золота ,срібла до паперових, депоз, електрон..Проте державні запаси золота офіційно включаються до золотовалютних резервів країни і слугують резервом світових грошей.

    Функція світових грошей. - Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнородному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки цьому поділу виникає специфічний суб’єкт – держава. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу, засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Світові гроші функціонують і як міра вартості та рахункові одиниці, оскільки національні ціни жодної країни на можуть повністю задовольнити потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін. В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний та закупівельний засоби, успішно виступають у національній валюті та без внутрішньої субстанціональної вартості.


    3. Форми грошей та їх еволюція

    Еволюція форм Г відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні Г. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функцій грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, Ex: золоті і срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого виготовлені. Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. Початковою висхідною формою грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно тощо. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші (перли, хутра інші дорогоцінні вироби). Слідуючим етапом був етап панування металевих грошей. Спочатку у вигляді брусків металу, а потім у вигляді монети. Але через деякий час виникла необхідність заміни повноцінних грошей (металевих) на неповноцінні (кредитні гроші). Цей процес називається демонетизацією золота. Цьому сприяло ряд чинників: золото і срібло має високу питому вартість і одночасно є відносно м’яким металом, що призводить до значного зношування в процесі обігу; невеликі запаси золота не дозволяли забезпечувати потреби обігу в умовах зростання товарообумовлених операцій; золото – дорогий засіб обігу. Отже, на зміну повноцінним грошам прийшли кредитні гроші. Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. К. Г. поділялися на паперові – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. Паперові гроші бувають: розмінні банкноти яких зараз в обігу немає, казначейські білети – зобов’язання уряду, білонна монета або розмінна – виготовлена з металу, нерозмінні банкноти – банкноти ЦБ і основна форма існування паперових грошей сьогодні. Депозитні гроші : трансакційні чекові депозити, строкові вклади, електронні депозити. Квазігроші (майже гроші) – довгострокові вклади, векселі, чеки, інші фінансові інструменти.
    4. Роль грошей в системі суспільного відтворення.

    Гроші посідають значне місце у ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтво­рення матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку.

    Будучи особливим товаром, гроші можуть виразити вартість в ціні як звичайний товар. Вони виражають всю нескінченну різноманітність товарів у вигляді фіксованих мінових пропорцій. На них впливають ринкові умови і держава. В грошах виражає свою вартість будь-який товар і з них можна придбати коли завгодно і які завгодно продукти праці. Будучи товаром товару, гроші виступають як загальний товар.

    Загальний товар – категорія національної економіки. У світовому господарстві загальний товар має відповідну форму існування як універсальний товар. Сфера діяльності грошей поширюється на світовий ринок.

    Суспільна корисність грошей полягає в тому, що вони опосередковують рух товару між виробниками і споживачами, обслуговують рух капіталу.

    Значення грошей, їх місце в економічний системі полягає в тому, що гроші виступають в якості реального зв'язку між товаровиробниками. Вони дозволяють визначити ефективність функціонування господарського механізму.

    5. Основні теорії грошей.

    Суть кількісної теорії грошей полягає в поясненні вартості грош. і рівня цін кількістю грош. в обігу (чим більше грош. в обігу, тим вище ціни, тим нижча вартість грош.). Формування кількісної теорії припало на XV1-XV111ст.. Класична теорія базується на 3-х постулатах:1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін.2) постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грош. маси.3) постулат однорідності. Одним з тих, хто відстоював необхідність грош. кредитн. регул-ня економ. процесів був Кейнс. Основною причиною циклічних криз він вважав нестачу «платоспроможного попиту», а відтак інвест. активності. Кейнс розглядав показник V як змінну величину. Кейнс розробив теорію«переваги ліквідності» в якій до мотивів накопичення грошей ек. агентами додав спекулятивний мотив, який передбачав страхування ставок і цін на ЦП. Чим нижча норма %, тим вища перевага ліквідності. (попит на касові залишки).

    Монетаризм базується на тому, що ринкова система має властивість самостійно приходити в рівновагу. Ринкова система не потребує державного втручання і тому необхідно встановити жорсткі межі втручання держави. Монетаристи вважали, що грошова сфера повинна бути основним об’єктом державного регулювання. Регулятивний вплив держави на економіку повинен відбуватися через регулювання пропозиції грошей. Однак враховуючи, що нарощування пропозиції грошей може призвести до інфляційних наслідків, Фрідмен, щоб виключити таку можливість вводить "грошове правило". Згідно з ним держава повинна підтримувати постійне, помірне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП.

    Представники металістичної теорії грошей ототожнюють грошовий обіг з товарним обміном і стверджують, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Вони не враховують суспільної природи грошей (ототожнюючи їх із золотом і сріблом) і вважають гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надають фундаментального значення.

    Номіналістична теорія грошей виникла при рабовласницькому ладі. Вона заперечувала внутрішню вартість грошей для виправдання псування монет з метою збільшення доходів казни. Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як технічну зброю обміну. В сучасних умовах номіналізм – одна з домінуючих теорій грошей. Так, відомий американський економіст П. Самуельсон вважає, що гроші є умовними знаками та розглядає їх як штучну соціальну умовність. Таким чином, всім різновидам номіналізму характерні одні і ті ж вади: ігнорування товарного походження грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом цін, ідеальною лічильною одиницею.

    Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються об'ємом платіжних засобів, що знаходяться в обігу, належить до числа найстаріших доктрин в історії економічної думки. Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища. Крім того, це був період панування в економічних трактатах ідей меркантилізму з його благоговійною вірою в особливі властивості благородних металів як важливого елементу суспільного багатства.
    6. Поняття грошового обороту.

    Грошовий оборот – це процес безперервного руху грошей між економічними суб’єктами при обслуговуванні грішми потреб суспільного виробництва. Риси грошового обороту: 1) явище динаміки, а не залишку; 2) рух має певні діючі особи, за допомогою яких і між якими рухаються гроші; 3) в процесі грошового обороту гроші обслуговують суспільне виробництво. Об’єктами грошового обороту є грошові ресурси. Суб’єктами є фірми, сімейні господарства, уряд. Грошовий оборот поєднує: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий ринок, світовий ринок. Грошовий оборот складається з великої кількості окремих платежів, завдяки яким грошовий рух і весь грошовий оборот є сукупністю потоків окремих платежів. Грошовий оборот, з одного боку, є потоком доходів, а з іншого боку, є потоком витрат. Ключовим елементом в грошовому обороті є національний доход, який одержують господарства від реалізації своїх ресурсів за певний період (З) і національний продукт - ВВП, який виступає у вигляді доходу фірм, одержаного від реалізації своїх продуктів (В). Щоб економічна система була збалансована необхідно, щоб потоки (З) та (В) були збалансованими.

    Готівково-грошовий оборот представляє собою сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, пенсій, субсидій. Населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг тощо.
    7. Сукупний грошовий оборот та його структура.

    Грошовий оборот є складовою частиною платіжного обороту, тобто процесу безперервного руху засобів платежу в країні. Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших. Безготівкові грошові знаки не знаходяться в обігу, тому що кожна нова угода вимагає нового запису на банківських рахунках. Поняття "грошовий обіг" відноситься тільки до частини грошового обороту – готівково-грошового обороту.

    Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:

    • центральним банком країни і комерційними банками;

    • комерційними банками;

    • підприємствами і організаціями;

    • банками і господарюючими суб'єктами;

    • господарюючими суб'єктами і населенням;

    • фінансовими інститутами і населенням.

    Грошовий оборот – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків. Грошовий оборот – це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.
    8. Оборот грошей в межах індивідуального капіталу.

    Розглянемо простий приклад грошового кругообігу.

    Сімейні господарства, які безпосередньо чи опосередковано (через торгово-промислові корпорації, що знаходяться в їх власності) володіють всіма економічними ресурсами, постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства мають попит на ресурси, оскільки останні є засобами, за допомогою яких фірми виробляють товари та послуги. Взаємодія попиту та пропозиції великої кількості людських та матеріальних ресурсів встановлює ціну на кожний з них. Платежі, які здійснюють підприємства, купуючи ресурси, представляють собою витрати цих підприємств, але одночасно вони відображають потоки заробітної плати, ренти, відсотків і прибутків сімейним господарствам від продажу ресурсів.

    Грошовий дохід, одержаний сімейними господарствами від продажу ресурсів, не має реальної цінності. В процесі витрачання грошової о доходу сімейні господарства виражають свій попит на велику кількість товарів та послуг на ринку продуктів. Одночасно підприємства поєднують придбані ними ресурси для виробництва та пропозиції товарів та послуг на тих же ринках. Взаємодія цих рішень про попит та пропозицію і визначають ціни продуктів. З точки зору підприємств потік розрахунків за товари і послуги утворює виручку, чи доходи від продажу товарів та послуг.

    Модель кругообігу демонструє складне, взаємопов'язане переплетення процесів прийняття рішень і економічної діяльності. Слід звернути увагу на те, що сімейні господарства і підприємства виступають на обох основних ринках, але в кожному випадку на протилежних сторонах. На ресурсному ринку підприємства виступають як покупці, тобто на стороні попиту, а сімейні господарства, як власники ресурсів та постачальники. На ринку продуктів вони міняються позиціями. Разом з тим кожний з цих економічних суб'єктів і купує і продає.

    9. Грошові потоки та їх структура.

    У процесі руху товарів і послуг виникають взаємопов’язані, а не протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.

    У розвинутому ринковому господарстві грошовий оборот бере участь у діяльності банків. Банки стають необхіднішими посередниками у взаємних платежах між підприємствами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народно-господарському обороті.
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


    написать администратору сайта