1. Історичний розвиток форм вартості та грошей
 Скачать 0.52 Mb.
|
|
47. Особливості організаційної структури комерційного банку. Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств – фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу. Комерційні банки є основою кредитної системи. Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Їх часто називають "фінансовими універмагами" . Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна риса комерційних банків - повна самостійність підприємств у сфері торгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну політику на свій страх і ризик, що сприяє оперативному впливу банків на економіку. Однак, це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Зокрема, у США комерційні банки належать до найбільш контрольованої сфери підприємницької діяльності. Основою такого контролю є спеціальне законодавство й антимонопольні закони. Головним органом управління є загальні збори акціонерів. Основні питання діяльності вирішує рада директорів. Вона є представничим органом власників банку, його акціонерів та повинна відстоювати їх інтереси. Рада директорів формує вищі управлінські органи, які ведуть практичну діяльність згідно з рекомендаціями та вказівками ради. Для мінімізації помилок прийняття рішень в банку створюється кілька постійних комітетів, куди входять члени ради директорів та спеціалісти банку. Як правило в банку є чотири комітети:
Комітети збираються щотижнево для розгляду поточних справ. Крім того, можуть створюватись спеціальні комітети для вирішення будь-яких екстраординарних питань. Вищі менеджери володіють найвищим ступенем самостійності при прийнятті рішень, та їх повноваження розповсюджуються на всі аспекти діяльності банку. Керівники цього рівня зосереджують увагу не на виконанні окремих банківських задач та функцій, а намагаються забезпечити кінцеві результати діяльності банку. Головне в їх роботі – координація діяльності окремих служб, визначення конкретних програм, консультації, оцінка результатів роботи відділів і т.д. До категорії адміністраторів відносяться керівники окремих функціональних служб, які відповідають за свій обсяг роботи. Вони діють в рамках затверджених програм та повноважень. Їхньою головною метою є забезпечення нормальної роботи свого відділу в той час, коли загальні цілі банку знаходяться в них на другому плані. Персонал третього рівня – наглядачі – це найбільш кваліфіковані оперативні працівники, яким доручається керівництво вузькоспеціалізованою групою чи ділянкою і які допомагають трудовим робітникам, вирішують спірні та складні питання, дають консультації з конкретних випадків, займаються навчанням персоналу. 48. Класифікація комерційних банків. Класифікація за формою власн.: унітарні (мають 1 власника в особі держ. чи прив. особи, їх в Укр. 2 - Ощадбанк і Ексімбанк) і колективні (частка капіталу кожного засновника обмежена - 35% стат. фонду банку). За орг. формою : ВАТ і ЗАТ (84% від заг. к-ті; стійкі і надійні), ТОВ(16% від заг. к-ті; банк не є власником капіталу). За розміром активів : малі, середні (активи понад 10млн грн.; їх найбільше) і найбільші (активи понад 1млрд грн. "Промінвестбанк"). За філійною мережею: багатофілійні (Ощадбанк 15тис одиниць, АКБ "Україна" 500 одиниць, "Аваль" 200), мало-, без-. Більшість банків у Україні мало- і безфілійні. За діапазоном операцій і сектором ринку: універсальні (викон. широк. спектр операцій і надають різні послуги - їх більшість), банки з клієнтською спеціалізацією (засновники і переважні клієнти є кооперативи: Правексбанк, Олбанк, "Альянс"), б. з галуз. спец-ю (обсл. переважно юр. та фіз. осіб у межах певної галузі госп-ва: АКБ "Україна", Промінвестбанк, "Надра") , б. з функціональною спец-ю (викон. вузьке коло спеціаліз. операцій - інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні банки. Укрінбанк, Ощадбанк, Ексімбанк). 49. Особливості сучасної діяльності комерційних банків України. Ком. банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акц. товариств та ТОВ. Банк вважається створеним і набуває статусу юр. особи з моменту його реєстрації в НБУ. Його засновниками можуть бути вітчизняні та іноземні юр. та фіз. особи за винятком Рад народних депутатів та ін. виконавчих органів влади, спілок, партій. У створенні банку не можуть брати участі військовослужбовці та посадові особи органів суду, прокуратури, держбезпеки. Стат. фонд новостворюваного ком. банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грош. формі. Розмір стат. фонду визначається засновниками банку, але е може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Згідно з діючим положенням, мін. рівень стат. фонду пов. бути еквівалентний 1млн євро. Організація ком. банку передбачає ліцензування банк. д-ті: надання НБУ офіційного дозволу на здійснення певних банк. операцій. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фін. стан, дотримання екон. нормативів регулювання банк. д-ті. Орг-на стр-ра та упр-ня ком. банком визначається функц. підрозділами та службами та керівн. органами. Вищим органом упр. банком є заг. збори акціонерів (учасників), які виріш. стратег. завдання в його д-ті. Контроль за д-тю правління здійснює ревізійна комісія. Ком. банки бувають спеціаліз-ми (ощадні, інвестиційні, іпотечні)та універс. 50. Характеристика банківських послуг та сутності банківських операцій. Банк. послуги (БП) - ті дії банк. установ на замовл. клієнтів, які не пов’яз. із залуч. дод. рес. Осн. форма оплати БП - комісії. БП: ліцензовані (їх надання потребує ліцензії НБУ: касове обслуг., інкасація та прервез. гр. цінностей, залуч. депозитів юрид. і фіз. осіб), неліценз., чисті (послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операц. помилок), сурогатні (послуги, кінцевий результ. здійсн. яких може вплинути на активи банку), комісійні (послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії), гонорарні (банк отр. від клієнтів обумовлену наперед плату: лізинг, трастові, консультаційні послуги), спредові (чисті доходи від них форм. як різниця між комісією, отр. від клієнта та сплаченою при організ. даної послуги), балансові (облік. на балансових рах.: кредитні, інвест., валютні), позабалансові (гарантії, поручительство, консультації) тощо. Ринок БП в У. перебув. на стадії формув. Найб. попитом корист. послуги розрах.-касового хар-ру. Різноманітні операції комерційних банків поділяються на наступні види; пасивні, активні, акцентні, розрахункові, факторинговые, лізингові, трастові, торгово-комісійні. Розглянемо їх окремо. Пасивні операції — це операції, за допомогою яких банки утворять свої ресурси (пасиви). Пасиви банків складаються з їхніх власних капіталів і притягнутих засобів. Власний капітал індивідуального банку — це капітал, що належить банкіру. Власний капітал акціонерного банку належить акціонерам. Він складається з акціонерного, резервного капіталів і нерозподіленого прибутку поточного року. Акціонерний капітал — це капітал, мобілізований шляхом продажу акцій. Його сума дорівнює номінальної вартості випущених акцій. Резервний капітал складається з установчого прибутку, що представляє собою різниця між курсовою і номінальними вартостями випущених акцій, а також із щорічних відрахувань від поточної прибутку. Активні операції — це операції, за допомогою яких банки пускають в обіг свої ресурси з метою одержання прибутку. Їх можна розділити на двох груп: операції, зв'язані з наданням позичок, і з інвестиціями в цінні папери. Позички класифікують за багатьма ознаками: умовам повернення і термінам, на які вони надаються, характеру забезпечення, методам надання і цільовому призначенню. За умовами повернення позички поділяються на термінові і безстрокові. Акцептні операції.У тісному зв'язку з кредитними операціями комерційних банків знаходяться акцептні, зв'язані з акцептом комерційних векселів. Акцепт означає згода боржника платити по виставленому на нього кредитором векселю. Ця згода оформляється у виді напису на лицьовій стороні векселя слова «акцептована», дати і підписи акцепту. Виконання банками акцептних операцій викликане тим, що постачальники товарів не завжди упевнені в платоспроможності свого покупця, що здобуває товари в кредит. Якщо постачальник не упевнений у платоспроможності свого покупця, він вимагає, щоб виставлений їм вексель був акцептований не самим покупцем, а банком чи покупця яким-небудь іншим банком, що користається високою репутацією. У цьому випадку покупець домовляється з відповідним банком про акцепт. Свою згоду на акцепт банк підтверджує в письмовій формі видачею покупцю акредитивного (від лат. аccreditivus — довірчий) листа, що висилається постачальнику. Розрахункові операції. Розрахункові операції зв'язані з функцією банку як посередника в розрахунках. Існує кілька форм розрахунків і видів операцій, які можна об'єднати в двох груп, інкасові й акредитивні. Факторингові операції. Факторинг — це різновид розрахункових операцій, що сполучається з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, шляхом переуступки клієнтом-постачальником банку неоплачених платіжних вимог, рахунков-фактур (від лат. factura — обробка) за поставлені товари, виконані роботи і зроблені послуги і відповідно права одержання платежу по них, тобто шляхом инкасування дебіторської заборгованості клієнта (одержання засобів по платіжних документах). У цьому випадку, банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої несплати, хоча кредитоспроможність боржників попередньо перевіряється. Відповідно до договору він зобов'язується оплатити суму переуступлених йому платіжних вимог поза залежністю від того, чи оплатили свої борги контрагенти постачальника. Унаслідок цього постачальник знає точну дату оплати своїх платіжних вимог і може планувати здійснення своїх платежів. Завдяки факторингу досягається прискорення оборотності засобів у розрахунках. Лізингові операції. Лізинг (від англ. lease – оренда) — це складна торгово-фінансова угода, при якій лізингова форма, тобто орендодавець, відповідно до побажань і спеціалізації орендаря купує у виробника визначене майно і здає його в оренду. Лізингові фірми часто виступають чи філіями дочірніми підприємствами великих компаній і банків. Число їхніх операцій останнім часом швидко збільшується. Трастові операції. Довірчі (трастові) операції — це операції, при виконанні яких банк є довіреною особою. В якості довірителів виступають окремі фізичні особи і корпорації, а також навчальні, релігійні, благодійні й інші заклади. Для окремих лиць на довірчих початках банки керують нерухомим майном, цінними паперами і грошовим капіталом. Прийняті для керування цінні папери банк може продати з метою придбання більш прибуткових паперів. При передачі банку грошових капіталів довіритель може наказати сферу їхнього приміщення. Якщо таких указівок ні, банк за своїм розсудом пускає їх в оборот. Часто банки на основі заповіту померлого чи, якщо немає заповіту, то за рішенням суду здійснюють операції по розділі майна між його спадкоємцями відповідно до існуючого законами. Якщо при цьому в числі спадкоємців є неповнолітні, він може залишитися опікуном таких спадкоємців. Торгово-комісійні операції. Торгово-комісійні операції — це операції, зв'язані з покупкою і продажем цінних паперів і дорогоцінних металів для клієнтів. Банки беруть активну участь у розміщенні облігацій державних позик. Здобуваючи облігації у держави, вони потім розміщають їх на фондовому ринку між фінансово-кредитними установами і приватними особами. Крім того, вони здійснюють великі обороти з акціями й облігаціями акціонерних підприємств, продаючи їх з доручення одних клієнтів і купуючи для інших. 51. Залучені кошти комерційного банку. Пасивні операції - операції за доп. яких банки формують свої грош. рес. для проведення кред., інвестиц., та ін активних операцій. Рес. ком. банків - сук-ть грош. коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять третину усіх рес.), залучені і позичені (70%). Власний кап.: основний (стат., резервний фонди, нерозподілен. прибуток минул. рр.), додатковий (заг. рез. за акт. операціями , поточні доходи). Стат. фонд залежить від форми орг-ї банку. Резерв. фонд призн. для покриття можл. збитків, сплати дивідендів; його розмір - на рівні 50% від стат. фонду, форм. за рах. відрахувань з прибутку (не <5%). Спец. ф. признач. для покриття збитку від акт. операцій та для вир. та соц. розвитку банку, та форм. за рах. прибутку. Прибуток є рес. внутр. походження. Залучені: - сук-ть коштів на пот. , депоз., та ін рах. банк. клієнтів, гром. орг-й, сусп. фондів, що розм. в активи з метою отрим. приб. чи 52. Кредитні та інвестиційні операції комерційного банку. Акт. опер. полягають у д-ті, пов’язаній з розміщенням і викор. власн. капіталу, зал. і поз. коштів для одержання прибутку при рац. розподілі ризиків за окр. видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер.: кредитні та інвестиційні. Кредитні: проведення комплексу дій, пов’язан. з наданням і погашенням банк. позичок, здійсн. відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кред. приймається колегіально. Кред. надаються в межах наявних рес. з урахуванням кредитоспроможності, фін. стаб., рентаб-ті, ліквідності позичальника. Заг. розмір кредитів не може перевищ. 8-микратного розміру власних коштів банку. Для одерж. кредиту позичальник зверт. до банку з кредитною заявкою, що вход. до складу певн. пакету документів. У кред. договорі передбач.: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, %на ставка, порядок і форма сплати %ів і осн. боргу, права, зобов’язання, відповід. сторін щодо надання і погашення кред. тощо. Банк. кредитув. здійсн. із застос. таких позичкових рах.: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спец. (застос. в окр. випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому облік. всі операції банку з клієнтом). Осн. передумова поверн. банк. позички - одерж. цільових грош. надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Викор. такі форми забезп. позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рах. до 3ї особи, іпотека, страх. угода (поліс). Інвестиційні означ. вклад. коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвест. цінні папери - боргові зобов’яз. у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Ф-ції банк. інвестицій поляг. у створ. вторинних рез. для задовол. потреби у коштах. Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додерж. безпеки грош. коштів, забезп. їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фін. можл. емітента зменш. на стільки, що він буде не в змозі викон. свої фін. зобов’яз.), фін. (у зв’язку з непередбач. змінами на р-ку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), %ний (пов’яз. з фіксацією % за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погаш. облігацій, тим вищий ризик). 1 з методів зменш. ризику - формув. інвест. портфеля за рах. багатьох видів цінних паперів, що мають різний р-нь якості та різні строки погаш. 53. Комісійно-посередницькі банківські операції. Лізингові операції. Лізинг (від англ. lease – оренда) — це складна торгово-фінансова угода, при якій лізингова форма, тобто орендодавець, відповідно до побажань і спеціалізації орендаря купує у виробника визначене майно і здає його в оренду. Лізингові фірми часто виступають чи філіями дочірніми підприємствами великих компаній і банків. Число їхніх операцій останнім часом швидко збільшується. Трастові операції. Довірчі (трастові) операції — це операції, при виконанні яких банк є довіреною особою. В якості довірителів виступають окремі фізичні особи і корпорації, а також навчальні, релігійні, благодійні й інші заклади. Для окремих лиць на довірчих початках банки керують нерухомим майном, цінними паперами і грошовим капіталом. Прийняті для керування цінні папери банк може продати з метою придбання більш прибуткових паперів. При передачі банку грошових капіталів довіритель може наказати сферу їхнього приміщення. Якщо таких указівок ні, банк за своїм розсудом пускає їх в оборот. Часто банки на основі заповіту померлого чи, якщо немає заповіту, то за рішенням суду здійснюють операції по розділі майна між його спадкоємцями відповідно до існуючого законами. Якщо при цьому в числі спадкоємців є неповнолітні, він може залишитися опікуном таких спадкоємців. Торгово-комісійні операції. Торгово-комісійні операції — це операції, зв'язані з покупкою і продажем цінних паперів і дорогоцінних металів для клієнтів. Банки беруть активну участь у розміщенні облігацій державних позик. Здобуваючи облігації у держави, вони потім розміщають їх на фондовому ринку між фінансово-кредитними установами і приватними особами. Крім того, вони здійснюють великі обороти з акціями й облігаціями акціонерних підприємств, продаючи їх з доручення одних клієнтів і купуючи для інших. |