Реферат Целіакія. Целіакія. Клінічні форми. Критерії діагнозу, диференційний діагноз
 Скачать 22.17 Kb.
|
|
Міністерство охорони здоров’я України Запорізький державний медичний університет Кафедра внутрішніх хвороб 1 та симуляційної медицини Завідувач кафедри: професор,д.мед.н. Кисельов С.М. Викладач: асистент Бондаренко О.П. Реферат На тему: «Целіакія. Клінічні форми. Критерії діагнозу, диференційний діагноз» Виконала: студентка 4 курсу 30 групи 2 медичного факультету Черненко С.Є Запоріжжя 2021 Целіакія- це найчастіша патологія тонкої кишки. Захворювання частіше зустрічається у жінок. У даний час зменшилося число пацієнтів з класичними проявами захворювання, різко зросла частка дорослиз з латентним перебігом. Целіакія (глютенова енторопатія) - хронічне генетично обумовлене імуно-опосередковане захворювання, що характеризується стійкою непереносимістю глютену з розвитком атрофії слизової оболонки тонкого кишечнику, пов’язаного з цим синдрому мальабсорбції і повним відновленням слизової оболонки після виключення глютену з раціону харчування. Прийнято виділяти її клінічні форми – класичну, атипову(субклінічну, позакишкову), приховану(латентну, німу), рефрактерну. [1,226с.] Дебют целіакії з типовим клінічним перебігом відбувається в ранньому дитячому віці, коли в раціоні дитини з’являються продукти, які містять злаки (каші, печиво, хліб). Через нетривалий час спостерігаються характерні диспепсичні явища: діарея, здуття живота, погіршення апетиту, абдомінальні болі. Як правило, в таких випадках помилково встановлюють діагноз дисбактеріозу кишечнику. Ознаки захворювання уперше можуть проявитися і в дорослому віці (25—45 років), тяжкість клінічної картини залежатиме від ступеня ураження слизового шару кишечнику. Вияви типової форми целіакії: Відчуття дискомфорту і біль у черевній порожнині Погіршення апетиту, здуття живота Відчуття переповнення в черевній порожнині Діарея Поліфекалія Смердючі випорожнення Типова клінічна картина перебігу целіакії спостерігається лише в 30—40% випадків. Найчастіше, приблизно в 60—70% хворих, перебіг целіакії атиповий, коли в клінічній картині превалюють позакишкові вияви. При цьому виявляються характерні морфологічні ураження слизового шару тонкої кишки без типових диспепсичних явищ. Останнє пояснюється сегментарним ураженням тонкої кишки та компенсаторними можливостями його неушкоджених ділянок. До виявів атипової (позакишкової) форми целіакії відносяться такі: Анемії (залізо-фолієводефіцитні) Алергічні реакції Автоімунні захворювання (ЦД 1 типу, ревматоїдний артрит) Біль у кістках та суглобах Кишкові кровотечі Лімфоми Синдром хронічної втоми Одним із найпоширеніших позакишкових виявів целіакії вважається герпетиформний дерматит Дюринга. [3] Рефрактерна форма, коли є клінічні прояви, целіакія підтверджена лабораторними та інструментальними дослідженнями, але відсутній ефект від призначення дієти з виключенням продуктів із глютеном. Зазвичай ця форма пов'язана з розвитком ускладнень. З існуванням класичної та атипових, рефрактерних форм целіакії, існує так звана прихована латентна форма, яка діагностується лише при скринінгових досліджень і має такі невиражені і неспецифічні прояви як дефіцит заліза без анемії, зміни характеру особистості, депресії і дратівливість, синдром хронічної втоми та інше. При цьому необхідно підкреслити, що німу латентну целіакію, виявлену за допомогою скринінгових методів, треба розцінювати як недіагностованим целіакію, яку необхідно лікувати. Це принципово важливо, тому, що, незалежно від ступеня вираженості мальабсорбції і клінічних проявів , хворі на целіакію мають вищу і ранню смертність, в першу чергу, в зв'язку з різким збільшенням частоти розвитку онкопатології. зокрема лімфоми тонкого кишківника, підвищенням ризику виникнення aутоіммунних захворювань і безпосередніх наслідків самої мальабсорбції до розвитку важких порушень харчування і кахексії. [2,282с.] Найважливішим діагностичним критерієм глютенової ентеропатії в таких випадках є зворотний розвиток клінічних та лабораторних, серологічних, морфологічних змін слизової оболонки тонкої кишки з відновленням її структури у відповідь на специфічне лікування (сувора безглютенова дієта) протягом 1-2 років. Диференціювати глютеновою ентеропатією необхідно з: - хронічним ентеритом - первинними формами дисахаридазної недостатності - гострим вірусних та бактеріальним ентеритом - лямбліозом тонкої кишки - лімфомою кишечника - хворобою Уіппла - голодуванням - амілоїдоз - герпетиформним дерматитом - дивертикулезом тонкої кишки - склеродермії. Диференціальний діагноз целіакії та тропічної спру базується на епідеміологічних даних, клінічному і морфологічному поліпшенні від вживання фолієвої кислоти та антибіотиків. Диференціальну діагностику целіакії необхідно проводити з усіма захворюваннями тонкого кишечника, так як для будь-якого з них в клінічній картині на перше місце виступають хронічна діарея і синдром порушеного всмоктування. [4] Список літератури Основи внутрішньої медицини. Том 1./Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.-Вінниця:Нова Книга, 2009.-640с Передерій В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої медицини. Том 1. Підручник – К.,2009.-784с. Патент 8894 Україна, GOIN 33/53, A61B 5/00. Спосіб ступінчатої діагностики целіакії; Заявл. 23.03.2005; Опубл. 15.08.2005.— 7 с. Гастроентерологія: підручник у 2-х томах / За редакцією Харченко Н.В., Бабака О.Я. – 2-е вид., переробл., доповн. – Кіровоград: Поліум, 2016. – Т. 1. – 488 с. |