Есе метафізика. Чи був би можливим науковий прогрес Заходу без Пітагорового вчення про число
 Скачать 15.6 Kb.
|
|
Чи був би можливим науковий прогрес Заходу без Пітагорового вчення про число? Пітагор – відомий мислитель, філософ та математик, засновник відомої усім ще зі шкільних років теореми Піфагора. Можна стверджувати, що його життя – одна суцільна таємниця. Але що приховано за загальними уявленнями, які супроводжували його біографію увесь час? Які особливості його вчення піднесли науку та філософію на суттєво новий рівень? І взагалі, чи був би можливий науковий прогрес Заходу без його вчення про число? Актуальність цих питань не втрачає сенсу і досі. По-перше, розберемо більш детальніше особистість Пітагора. Загалом, важко говорити про людину, яка померла дві з половиною тисячі років тому, навіть якщо це великий Пітагор. Ніякі безперечні свідчення його життя і діянь не збереглися. Найбільш ранні відомі джерела про вчення Пітагора з'явилися лише через 200 років після його смерті. Сам Пітагор не залишив творів, і всі відомості про нього дійшли до нас в більшості випадків у викладі інших авторів, не завжди неупереджених. Математичні науки він засвоїв від єгиптян, халдеїв і фінікійців, а від магів почув про шанування богів і про життєві правила. Отже, із викладених вище фактів, ми можемо сформулювати деяке уявлення про Пітагора як великого мислителя. По-друге, поговоримо про особливості вчення Пітагора про число. Загалом Пітагор бачить число як першооснову світу. Як відомо, він стверджував, що людей оточують різні предмети. Але все це розмаїття не може не мати під собою єдиної світової основи. Безумовно, всі речі можна порахувати. Завжди можна сказати: два птахи, десять риб, двадцять дерев, простіше кажучи, ці слова поєднуються з кількісними числівниками. Таким чином, за допомогою числа можна виразити різноманіття, що нас оточує. Число незмінне і присутнє в абсолютно кожній речі, будучи єдиною основою. Звідси слідує, що число, за Пітагором, можна вважати першоосновою світу. По-третє, розглянемо як вчення філософа пов’язано з науковим прогресом Заходу. Варто зауважити, що вчення Пітагора несе у собі науковий підхід до пізнання світу. Філософа протягом життя наслідували його учні, і незабаром виник величезний піфагорійський союз - одночасно політичне, філософське, наукове, містичне, релігійне і моральне співтовариство. Заслугою піфагорійців було висунення думки про кількісні закономірності розвитку світу, що сприяло розвитку математичних, фізичних, астрономічних і географічних знань. Як вчив Пітагор, в основі речей лежить число, пізнати світ — значить пізнати числа, що управляють ним. Вивчаючи числа, піфагорійці розробили числові відносини і знайшли їх у всіх областях людської діяльності. Числа і пропорції вивчалися з тим, щоб пізнати й описати душу людини, а пізнавши, керувати процесом переселення душ з кінцевою метою відправити душу в якийсь вищий божественний стан. Отже, підсумовуючи вище наведенні данні можна зробити висновок: вчення Пітагора вплинуло на піфагорійців, які згодом розвинули його, тим самим, заклавши підвалини для наукового прогресу. Підбиваючи остаточні підсумки, варто сказати, що все-таки науковий прогрес Заходу був би неможливим без тих ідей, початок яким поклав великий мислитель – Пітагор. |