Цивільна оборона та цивільний захист України. Цивільна оборона та цивільний захист України основа безпеки в умовах надзвичайних ситуацій
 Скачать 32.96 Kb.
|
|
Цивільна оборона та цивільний захист України – основа безпеки в умовах надзвичайних ситуацій Конкретні заходи щодо вирішення завдання цивільної оборони знайшли відображення в Положенні про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299. Цивільна оборона України організована і функціонує за територіально-виробничим принципом. Територіальний принцип полягає в тому, що розподіл проведення заходів цивільної оборони за обсягом та відповідальністю за їх виконанням на території областей, міст, районів і сільських місцевостей здійснюється відповідно до адміністративного поділу території України. Виробничий принцип полягає в тому, що організація і функціонування цивільної оборони здійснюється в усіх галузях від міністерств та інших центральних органів до об’єктів (підприємств, установ, організацій) незалежно від форм власності і господарювання. Системоутворюючі елементи цо: – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади до повно важень якого віднесено питання ЦО – Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС); – органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов‘язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС; – органи повсякденного управління процесами захисту населення від НС у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування; – сили і засоби призначені для виконання завдань ЦО; – фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок НС; – системи зв‘язку, оповіщення та інформаційного забезпечення; – курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО; – спеціалізовані служби ЦО. Спеціалізовані служби цивільної оборони створюються у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністра ціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків НС та проведення спеціальних робіт. Види спеціалізованих служб: енергетики; захисту сільськогосподарських тварин і рослин; інженерні; комунально-технічні; матеріального забезпечення; медичні; оповіщення і зв’язку; протипожежні; торгівлі і харчування; технічні; транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуації, інших заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій створюються евакуаційні комісії. Керівництво Цивільною обороною України здійснюють: – Кабінет Міністрів України; – міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (АРК); – місцеві державні адміністрації; – керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання. Органи управління Цивільною обороною: – Міністерство з питань надзвичайних ситуацій; – в областях, м. Києві та м. Севастополі при держадміністраціях – управління з питань НС та цивільного захисту населення; – у райдержадміністраціях, у міських райдержадміністраціях є відділи чи управління з питань НС та цивільного захисту населення; – на підприємствах, установах і організаціях – штаби ЦО та НС. Для забезпечення своєчасного запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру Кабінет міністрів України постановою від 03.08.1998 р. № 1198 створив Єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру (ЄДС НС). ЄДС НС об’єднала діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, державні підприємства, установи та організації для нагляду за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організації проведення робіт із запобігання НС техногенного і природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Склад єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (єдс нс): – органи управління; – сили і засоби попередження та реагування на НС; – системи забезпечення; – добровільні рятувальні формування (зареєстровані на території України та мають національний сертифікат на проведення аварійно-рятувальних робіт) Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо безпеки та захисту населення і територій, реагування на НС техногенного і природного походження, створені постійно діючі комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС). Комісії з ТЕБ та НС створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному, районному (міському) і об’єктовому рівнях. У своїй діяльності вони керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінета міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими нормативно-правовими актами. Основні завдання комісії з ТЕБ та НС полягають у : – координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов‘язаної з функціонуванням єдиної державної системи запобігання і реагування на НС; – участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки; – організації та керівництві проведенням робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій національного і регіонального масштабів у т.ч. з транскордонним впливом. Згідно з прийнятими і введеними в дію законодавчими і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, законом України "Про правові засади цивільного захисту (2004 р.), указами призидента України "Про заходи щодо удосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" від 27.01.2003 р. №47/2003, «Про державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів Державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 р.» від 19.12.2003 р. № 1467/2003 та іншими його указами проводиться реформування цивільної оборони України. Сутність реформування – об’єднати органи управління і сили цивільної оборони, пожежної охорони, аварійно-рятувальні сили, матеріально-технічні ресурси в єдину державну систему цивільного захисту. Реформування цивільної оборони України на сьогодні з юридичної точки зору не завершено. Згідно з існуючою законодавчою базою в Україні одночасно функціонує три системи протидії надзвичайним ситуаціям. Система цивільної оборони, Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру і Єдина системи цивільного захисту (ЦЗ) На розгляді Уряду знаходиться розроблений МНС проект Кодексу цивільного захисту України, прийняття якого дозволить усунути протиріччя в існуючий законодавчій базі, сформувати економічні і організаційні засади ЦЗ, впорядкувати структуру Єдиної державної системи ЦЗ. Кодекс цивільного захисту України прошел обговорення в засобах масової інформації, зокрема, на сторінках журналів «Безпека життєдіяльності» та «Надзвичайна ситуація». Розроблено проект Концепції реалізації державної політики у сфері ЦЗ на період до 2025 року. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконовчої влади, органів місцевого самоврядування на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту. Для завершення створення в Україні єдиної системи цивільного захисту Урядом затверджена Державна цільова соціальна програма розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки. Реалізувати програму передбачається у 2 етапи. Протягом першого етапу (2009-2010 роки) планується створення сил швидкого реагування і доукомплектування технікою, спеціальним обладнанням, приладами і засобами індивідуального захисту сил цивільного захисту. Другий етап (2011-2013 роки) Державної цільової соціальної програми розвитку цивільного захисту передбачає створення у складі МНС сучасних центрів управління під час надзвичайних ситуацій. Планується запровадження системи моніторингу, прогнозування і запобігання надзвичайним ситуаціям, створення банку даних про потенційну загрозу надзвичайних ситуацій транскордонного характеру. Окрім того, передбачено переоснащення авіації МНС сучасною технікою багатоцільового призначення з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Авіаційні підрозділи матимуть медичне обладнання для надання невідкладної медичної допомоги і транспортування постраждалих до лікувальних закладів. На об'єктах підвищеної небезпеки будуть створені локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і системи оповіщення населення. Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків НС, які загрожують життю та здоров‘ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період. Правова основа цивільного захисту:1. Конституція України (основний закон);
– «Про цивільну оборону України»; – «Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру»; – «Про правові засади цивільного захисту»; – «Про правовий режим надзвичайного стану»; – «Про аварійно-рятувальні служби»; – «Про пожежну безпеку»; – «Про об‘єкти підвищеної небезпеки»; – «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»; – «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»; – «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; – «Про правовий режим територій, що зазнали радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». 3. Міжнародні договори України та інші законодавчі акти. Мета цивільного захисту: реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період; подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Завдання цивільного захисту: – розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення НС; – збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС; – прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначених на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх; – здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ; – розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері ЦЗ; – розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері ЦЗ; – створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС; – розроблення та виконання науково-технічних програм, які спрямовані на запобігання НС; – оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, що складається і вжиті заходи для запобігання НС; – організація захисту населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС; – проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населеня; – забезпечення готовності сил і засобів ЦЗ до запобігання НС, реагування на них та ліквідації їх наслідків; – надання оперативної допомоги населенню з використанням засобів ЦЗ при виникненні НС; – навчання населення та організація тренувань способам захисту при виникненні НС; – міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ. Виконання завдань цивільного захисту покладено на єдину державну систему цивільного захисту, яка складається із підсистем: функціональних і терито ріальних та має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Функціональні підсистеми єдиної системи ЦЗ створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов‘язаної із запобіганням НС та захистом носелення і територій в разі їх виникнення. У надзвичайних ситуаціях органи управління, сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об‘єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечить законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної системи захисту. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем єдиної системи ЦЗ визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконовчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань ЦЗ. Територіальні підсистеми єдиної системи ЦЗ створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань ЦЗ та відповідні комісії техногенно-екологічної безпеки і НС. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи ЦЗ визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань ЦЗ за погодженням із Радою міністрів АРК, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Сили і засоби ЦЗ: особовий склад і працівники органів та підрозділів ЦЗ, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, природного, та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. Сили цивільного захисту: – оперативно-рятувальна служба ЦЗ; – державна авіаційна пошуково-рятувальна служба; – державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба; – пожежно-рятувальні підрозділи; – формування рятування на воді; – аварійно-відновлювальні формування,спеціальні служби міністерств і відомств; – комунальні аварійно-рятувальні служби та формування місцевих органів влади; – служби цивільної оборони та невоєнізовані формування об‘єктів господарювання; – формування особливого періоду; – підрозділи забезпечення та матеріальних резервів. Як зазначив у своєму виступі на розширеному засіданні Колегії МНС за підсумками роботи у 2009 році міністр МНС «…З метою подальшого підвищення рівня готовності Оперативно-рятувальної служби ЦЗ та реагування на НС створено 7 регіональних центрів швидкого реагування, а також авіаційний протипожежний підрозділ, який уже залучається до ліквідації лісових пожеж на території України. Суттєві зрушення відбулися в технічному переоснащенні рятувальних сил. Вперше за роки існування МНС його підрозділи забезпечені новітніми зразками аварійно-рятувальної та іншої спеціальної техніки на загальну суму більш ніж 671 млн.грн. На ці кошти закуплені та направлені в регіони 619 одиниць техніки різного призначення». Організація системи цивільного захисту України наведена на схемі 1. Єдина система цивільного захисту населення і територій (ЄСЗ) від НС здійснює: 1) оповіщення та інформування: 2) спостереження і лабораторний контроль; 3) укриття у захисних спорудах; 4) евакуацію; 5) інженерний захист; 6) медичний захист; 7) психологічний захист; 8) біологічний захист; 9) екологічний захист; 10) радіаційний та хімічний захист. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту: – повсякденна діяльність; – підвищена готовність; – надзвичайна ситуація; – надзвичайний стан; – воєнний стан. Організація цивільного захисту на підприємстві, в установі, організації Цивільний захист на підприємстві, в установі, організації (далі – об’єкті) організується з метою своєчасної підготовки об’єкта до захисту від наслідків НС та оперативного проведення рятувальних і інших невідкладних робіт. Згідно зі ст. 8 закону України "Про цивільну оборону України" "Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством". На об’єктах підвищеної небезпеки (радіаційно-, хімічно-, вибухонебезпечних) створюються локальні системи виявлення загрози виникнення НС і оповіщення працівників цих об’єктів та місцевого населення, що проживає в зоні можливого ураження (згідно з законом України "Про цивільну оборону України" власники таких об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах). Відповідно до затвердженої Державної цільової соціальної програми розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки, вищеназвані локальні системи мають бути створені до 2013 року на всіх об’єктах підвищеної небезпеки. Відповідальність за цивільний захист об’єкта несе керівник цього об’єкта, він є начальником ЦЗ об’єкта і підпорядковується своєму старшому начальнику (міністерства чи відомства), а в оперативному відношенні начальнику цивільного захисту міста чи району. Начальник цивільного захисту об’єкта несе відповідальність за: – створення, організацію, підготовку і дієздатність системи цивільного захисту на підпорядкованому об’єкті; – забезпечення захисту персоналу (а на об’єктах підвищеної небезпеки і за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах) під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; – організацію і здійснення заходів щодо попередження НС, а у разі їх виникнення – за мінімізацію збитків від них; – створення і організацію роботи системи оповіщення на об’єкті; – створення і організацію роботи комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, а також евакуаційної комісії об’єкта; – постійну готовність органів управління і невоєнізованих формувань об’єкта до функціонування в мирний і воєнний час; – фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів у сфері цивільного захисту; – підготовку і навчання персоналу до дій у НС. Наказом начальника ЦЗ об‘єкта призначаються заступники (як варіант – з евакуації, інженерно-технічної частини, з матеріально-технічного постачання, з оперативних питань). Органом управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту об‘єкта є штаб цивільної оборони та надзвичайних ситуацій (штаб ЦО та НС) (далі – штаб ЦО). Штаб ЦО очолює начальник штабу, який є першим заступником начальника ЦЗ об‘єкта. До складу штабу входять заступники начальника штабу і необхідні спеціалісти. Штаб комплектується як штатними працівниками ЦЗ об‘єкта так і посадовими особами підприємства, не звільненими від виконання своїх основних обов‘язків. Начальник штабу ЦО відповідає за безпосередню організацію та функціонування сил і засобів цивільного захисту під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. Він має право віддавати розпорядження з питань цивільної оборони, захисту від НС техногенного, природного та воєнного характеру від імені начальника цивільного захисту об’єкту. Начальник штабу ЦО несе відповідальність за: – організацію своєчасного оповіщення і збору персоналу об’єкта; – організацію роботи і узгодженість дій створених на об’єкті органів управління і структурних підрозділів цивільного захисту; – розробку планової документації з питань цивільного захисту, її своєчасне уточнення і коригування; – стан готовності особового складу невоєнізованих формувань цивільного захисту до дій за призначенням; – своєчасне доведення до виконавців рішень начальника цивільного захисту та організацію контролю за їх виконанням; – організацію збору і аналізу інформації щодо вірогідного виникнення надзвичайних ситуацій, відпрацювання пропозицій щодо захисту персоналу (а на об’єкті підвищеної небезпеки і населення, що проживає в зоні можливого ураження від наслідків аварії на цьому об’єкті) від їх наслідків; – виконання заходів, спрямованих на підвищення стійкості роботи об’єкта в воєнний час та при виникненні надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру; – організацію взаємодії з місцевими органами державної влади, підрозділами МНС України, аварійно-рятувальними службами тощо; – організацію спеціальної підготовки і підвищення кваліфікації персоналу у сфері цивільної оборони, захисту від надзвичайних ситуацій. На великому об‘єкті для організації і проведення заходів захисту від НС на базі відповідних структурних підрозділів (відділів, цехів тощо)об‘єкта, в залеж ності від характеру його виробничої діяльності створюються служби цивільного захисту: – оповіщення і зв‘язку; – протипожежна; – аварійно-технічна; – сховищ і укриттів; – медична; – охорони громадського порядку; – протирадіаційного та протихімічного захисту; – харчування та торгівлі; – автотранспортна; – матеріально-технічного постачання та інші. На невеликому об‘єкті служби ЦЗ не створюються, а їх функції при необхідності виконують структурні органи управління цього об‘єкта. Керівники цих служб (керівники підрозділів на базі яких створені ці служби) відповідають за постійну готовність сил і засобів, за забезпечення підлеглих формувань спеціальними засобами (засобами індивідуального захисту, спецобладнанням, апаратурою, приладами, технікою тощо), за навчання діям у надзвичайних ситуаціях. Для виконання завдань цивільного захисту на об‘єкті створюються невоєнізованні формування. Вони поділяються на формування загального призначення (наприклад, рятувальні загони, команди, групи) і формування служб (команди, групи, дружини, ланки, пости). Невоєнізовані формування – це завчасно підготовлені до дій у НС групи робітників та службовців об‘єкта, які об‘єднані в окремі загони, команди, дружини, ланки, групи, пости зі спеціальною технікою, приладами та майном, без звільнення їх від основної роботи. Міністерство охорони здоров`я України Донецький національний медичний університет Кафедра «Організації вищої освіти,управляння охороною здоров`я та гігієни» Дисципліна «Підготовка офіцерів запасу» Реферат з теми «Основи цивільного захисту населення» Виконала Студентка 2 курсу 16 групи Медичного факультету Соломка Вікторія Перевірила: Ассистент Жолудь Н.П. Краматорськ 2018 |