Реферат. Кожухар Карина реферат ПБ 1д-19(2). Дієздатність фізичної особи та її види
 Скачать 35.32 Kb.
|
|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІЕРСИТЕТ ПРАВА КАФЕДРА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ ДИСЦИПЛІН РЕФЕРАТ з цивільного права ТЕМА «Дієздатність фізичної особи та її види» Виконала : студентка 2-го курсу групи ПБ1д-19 Кожухар Карина Романівна Перевірив: д.ю.н., професор кафедри державно-правових та галузевих дисциплін, Мельник Я.Я. КИЇВ – 2020 р. ЗМІСТ ВСТУП 2 РОЗДІЛ I. Дієздатність фізичної особи : поняття та сутність. 3 1.1Наукові підходи щодо розуміння дієздатності фізичної особи. 3 1.2Поняття та сутність дієздатності. 4 РОЗДІЛ 2. Види дієздатності фізичної особи 6 1.1 Повна та неповна дієздатність 6 1.2 Часткова та обмежена дієздатність 9 1.3 Визанння особи недієздатною 11 ВИСНОВОК 12 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 14 ВСТУП За юридичною природою цивільна дієздатність, як і цивільна правоздатність фізичної особи, є специфічним суб’єктивним цивільним правом. З огляду на зміст цивільної дієздатності її має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто фізична особа повинна мати здатність адекватно оцінювати значення своїх дій та передбачати наслідки. Здатність розуміти значення своїх дій з’являється в людях лише з досягненням певного віку і за відсутності хвороб, які позбавляють їх можливості діяти розсудливо. Внаслідок цього закон встановлює таку властивість фізичної особи, як дієздатність. Мати дієздатність означає мати здатність особисто здійснювати різноманітні юридичні дії: укладати договори, заповідати, видавати довіреності тощо, і також відповідати за заподіяно майнову шкоду (пошкодження або знищення чужого майна, ушкодження здоров’я),за невиконання договірних та інших обов’язків. РОЗДІЛ I. Дієздатність фізичної особи : поняття та сутність. Наукові підходи щодо розуміння дієздатності фізичної особи. Відповідно до ст. 30 ЦК України зазначається, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати , а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у випадку їх невиконання. При цьому потрібно відмітити, що в літературі немає єдиного бачення щодо змісту дієздатності. Так, наприклад, Н.П. Журавльов виходив із доволі вузького розуміння цивільної дієздатності та порівнював її тільки із правочиноздатністю. Зокрема він писав, що цивільна дієздатність – це здатність громадянина самостійно вчиняти цивільно-правові правочини ( не будь-які дії, за допомогою яких можуть набуватись цивільні права, а саме правочини)[1.c.19]. Дещо ширше розуміння цивільної дієздатності визначається іншими авторами. Зокрема на думку Л.Г. Кузнєцової, зміст дієздатності включає в себе: а) здатність набувати для себе права та створювати для себе обов’язки; б) здатність здійснювати своїми діями належні даній права та виконувати покладені на неї обов’язки; в) здатності своїми діями припиняти наявні даній права та обов’язки[2.c.80]. У свою чергу, Я.Р. Веберс вважає, що дієздатність включає в себе дві здатності: здатність до вчинення правомірних юридичних дій (правочиноздатність) та здатність до відповідальності за правопорушення ( деліктоздатність )[3.c.124]. 1.2Поняття та сутність дієздатності. Дієздатність – це є здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки. Мати дієздатність означає мати здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: укладати договори, видавати довіреності тощо, а також відповідати за заподіяну майнову шкоду, за невиконання договірних та інших обов’язків. Змістом дієздатності треба визнати здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати цивільні обов’язки ( правонабувальна здатність); здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов’язки (правоздійснювальна або право виконавча здатність); здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами (праворозпорядча здатність); здатність нести відповідальність за протиправну поведінку (деліктоздатність). Зміст дієздатності тісно пов’язаний зі змістом їхньої правоздатності. Якщо зміст правоздатності становлять права та обов’язки, які громадянин може мати, то зміст дієздатності характеризується здатністю особи набувати цих прав та обов’язків і здійснювати їх власними діями. Дієздатність, як і правоздатність – юридична категорія. Щодо дієздатності закон встановляє її невідчужуваність і неможливість обмеження за волею громадянина. Що стосується примусового обмеження дієздатності, то ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. На відміну від правоздатності, яка рівною мірою визначається за всіма громадянами, дієздатність не може бути для всіх однаковою. Для того, щоб набувати прав і здійснювати їх власними діями, брати на себе і виконувати обов’язки, треба розумно мислити, розуміти зміст норм права, усвідомлювати наслідки своїх дій,мати життєвий досвід. Ці якості істотно різняться залежно від віку громадян, стану психічного здоров’я. [4] РОЗДІЛ 2. Види дієздатності фізичної особи Виходячи з цього, розглядають такі види цивільної дієздатності: повну дієздатність; неповну дієздатність; часткову дієздатність; обмежену дієздатність; визнання особи недієздатною. 1.1 Повна та неповна дієздатність За Цивільним кодексом України повна дієздатність настає з досягненням повноліття — вісімнадцятирічного віку. У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до досягнення повноліття, особа, яка скористалася таким правом, набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до настання повноліття набута повна дієздатність особи зберігається. Цивільним кодексом України передбачається можливість надання повної цивільної дієздатності також особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття. Повна дієздатність надається за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця. При припиненні трудового договору, припиненні фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна Цивільна дієздатність зберігається.[5] Неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні). Вони мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена. Неповнолітні можуть бути учасниками (засновниками) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Вони самостійно укладають договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджаються вкладом, внесеним ними на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Розпорядження грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на ім'я неповнолітнього, можливе лише за згодою його батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). При запереченні того з батьків, з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки, або піклувальники. За шкоду, заподіяну іншій особі, неповнолітня особа несе відповідальність на загальних підставах. [6.с.99] 1.2 Часткова та обмежена дієздатність Часткова дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно ДО її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений ЇЇ батьками або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним. Діти не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.[5] Обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Згідно із ст. 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона: Страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; Зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і таким чином ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (надалі - ЦПК України). Цивільна дієздатність є обмеженою з моменту набрання законної сили рішення суду про це. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: встановлення піклування над фізичною особою; самостійне вчинення лише дрібних побутових правочшгів; вчинення право чинів щодо розпорядження майном та інших право- чішів, що виходять за межі дрібних побутових, за згодою піклувальника; одержання та розпорядження піклувальником заробітком, пенсією, стипендією, іншими доходами особи, цивільна дієздатність якої обмежена Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними; особа, цивільну дієздатність якої обмежено, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, завдану іншій особі. У разі видужання фізичної особи, цивільну дієздатність якої було обмежено, або в разі такого поліпшення її психічного стану, що відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.[4] 1.3 Визанння особи недієздатною Визнання фізичної особи недієздатною пов’язане, передусім, з Ц здоров’ям. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (сг. 39 ЦК України). Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною´. над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-які правочини; - правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун; - відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун. За позовом опікуна чи органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, визнаної недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану в неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.[5] ВИСНОВОК Таким чином, за юридичною природою цивільна дієздатність, як і цивільна правоздатність фізичної особи, є специфічним суб'єктивним цивільним правом. З огляду на зміст цивільної дієздатності законодавець справедливо вказує, що її має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто фізична особа повинна бути здатною адекватно відображати у своїй свідомості значення своїх дій та передбачати їх наслідки. Вольовий аспект дієздатності виявляється в тому, що фізична особа при здійсненні своєї цивільної дієздатності в змозі керувати своїми діями, тобто за допомогою своєї волі робити свої дії відповідними до своїх обов'язків. Здатність до вольових дій особи може бути порушена внаслідок психічного захворювання, зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або токсичними речовинами. При цьому страждають перш за все майнові інтереси такої особи або її сім'ї. З метою запобігання завданню шкоди майновим інтересам закон передбачає можливість обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною. Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть бути дві обставини - психічний розлад, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, яке призводить до скрутного матеріального становища цю особу чи його сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати. Чинний ЦК, на відміну від ЦК України 1963 р., ввів нову підставу для обмеження дієздатності - психічний розлад. Крім того, серед підстав обмеження дієздатності фізичної особи він також виділяє зловживання токсичними речовинами, а не лише спиртними напоями, а також передбачає можливість обмеження цивільної дієздатності у випадках ставлення в скрутне становище осіб, яких за законом ця особа має утримувати. Очевидно, що для обмеження цивільної дієздатності покладені різні за своєю сутністю обставини. У першому випадку мова йде про медичні критерії, у другому - соціальні. Підставою визнання фізичної особи недієздатною, на відміну від однієї з підстав обмеження цивільної дієздатності, є хронічний, стійкий психічний розлад і як наслідок - нездатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. В Законі України «Про психіатричну допомогу» хронічний, стійкий психічний розлад кваліфікується як тяжкий психічний розлад, під яким розуміється порушення психічної діяльності функціонального характеру (затьмареність свідомості, порушення адаптації та сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), яке позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психічний стан та поведінку. Оскільки психічний розлад є підставою як для обмеження цивільної дієздатності, так і для визнання фізичної особи недієздатною, характер (ступінь) психічного розладу має кваліфікуюче значення для застосування відповідних статей ЦК. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Журавльов Н.П. О відношенні громадянської правоздатності, дієздатності та суб’єктивного права. – М., 1988. – С.19. Кузнецова Н.П. Развитие института дееспособности граждан в новом гражданском законодательстве //Правоведение. – 1965.- №4. – С.80. Веберс Я.Р. Правосуб’єктність громадян в радянському громадянському та сімейному праві. 1976. – С. 124. iGroup team site. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/igroupteamsite/cip/diezdatnist-fizicnih-osib StudFiles. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://studfile.net/preview/5475015/page:2/ Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с. |