Дослідження технічних характеристик первинних засобів гасіння пожежі
 Скачать 170.71 Kb.
|
|
Практична робота № 5 ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПЕРВИННИХ ЗАСОБІВ ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ Мета. Засвоєння методики аналізу відповідності фізико-хімічних властивостей вогнегасних речовин характеристикам можливої пожежі, вивчення будови, технічних характеристик, принципу дії й особливостей застосування первинних засобів гасіння пожеж. Порядок виконання роботи:
-класифікацію вогнегасників, їх конструкції і особливості застосування; -групи знаків пожежної безпеки; замалювати в зошиті по одному зображенню з кожної груші знаків; 2. Відповідно до запропонованої площі(87 кв.м.), користуючись відомостями дод. 23: -вибрати можливі для застосування вогнегасні речовини та засоби гасіння пожежі; -обрати типи вогнегасників, які можна застосовувати у громадських та адміністративно-побутових будинках, вивчити їх технічні характеристики, принцип роботи та порядок приведення в дію (увімкнення); -описати послідовність дій при гасінні пожежі вогнегасником; знати послідовність дій при гасінні пожежі за відсутності вогнегасників. Заповнити табл. 5.1.
Вуглекислотні вогнегасники  Вогнегасниквуглекислотний ВВК-1,4 (новепозначення) (ОУ-2), ВВК-3,5 (ОУ-5) 1 - корпус (сталевийбачон); 2 - голівка; З - розтруб; 4 - гайка; 5 - запобіжна мембрана; 6 - шайба;7 - кільцеущільнювальне; 8 - запобіжна чека; 9 - важількерування клапаном; Ю-ручка; II- кулачок: 12 шток; 13 - клапан; 14 - пружина; 15 - трубка сифонна Вогнегасники вуглекислотні застосовуються для гасіння неве ликої кількості всіх видів горючих і тліючих матеріалів, а також електроустановок, які знаходяться під напругою. Не можна гасити спирт, ацетон, фотоплівки, целулоїд, мета левий калій і натрій. Вогнегасники можна ефективно використо вувати при температурі від -25° С до +50° С. Вуглекислотний вогнегасник ВВК-1,4 (рис. 28.1) складається з міцного сталевого балона 1, обладнаного спеціальним вентилем- запором 2,4-14 і розтрубом-снігоутворювачем 3. До вентиля-запору прикріплена сифонна трубка 15, яка має косий зріз в нижній частині, що забезпечує повний вихід С02 з балону. Запобіжна мембрана 5 розрахована на розрив при температурі +50° С. На балоні є ручка 10, за допомогою якої тримають вогнегасник у вертикальному положенні. Вогнегасник наповнюють стиснутим вуглекислим газом до робочого тиску 6,0-106 Па (60 кг/см2). Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника (нове позначення) ВВК-1,4 (ОУ-2), ВВК-3,5 (ОУ-5) (рис.28.1) необхідно видалити запобіжну чеку 8, направити розгруб-снігоутворювач3 на вогнище пожежі, натиснути на важіль 9, при цьому вогнегасна речовина з корпуса 1 по сифонній трубці 15 через розтруб 3 подається на вогнище. Вогнегасник тримати тільки в вертикальному положенні вентилем догори. Порошкові вогнегасники Існують ручні вогнегасники марок ВП-2, ВП-2А, ВП-8Б, ВП-5, ВП-10; пересувні ВП-100; стаціонарні ВП-250 і комбіновані ВК-100. Всі вони призначені для гасіння загорянь різноманітних твердих матеріалів і речовин, JI3Pі ГР, лужноземельних металів, електро установок під напругою до 1000 В. Залежно від марки і призначення вогнегасника вони можуть застосовуватися при температурі навко лишнього повітря в межах від -50 до +50° С. За будовою і принципом роботи порошкові вогнегасники схожі. Цифри в маркуванні означають місткість корпусів. У вогнегасниках ємністю 2 л і більше корпуси виготовляють з листової сталі. Ручні вогнегасники забезпечені запірно-пусковими устроями підйомного типу, а ВП-5 і ВП-10 - шлангами довжиною відповідно 0,6 і 0,8 м, на кінцях яких є стволи для викидання порошку під тиском робочого газу.  Рис. 28.2. Ручний порошковий вогнегасник ВП-1 «Момент» 1 - корпус; 2 - балон з робочим газом; 3 -стакан-оправка; 4 -пружина; 5 - насадка; б - шток з головкою Як вогнегасний засіб використовується порошок П-ІА. Для викидання порошку в корпусі вогнегасника встановлений балончик із вуглекислим газом типу АС-1. Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно: зняти вогнегасник з кронштейна, перевернути дном вверх, зняти захисний ковпачок; штоком з головкою вогнегасника (6) ударити по твердому предмету; при цьому голка штока проколює мембрану балона високого тиску і пружиною 4 відводиться в початкове положення; направити струмінь порошку на осередок горіння, стиснутий диоксид вуглецю через калібрований отвір надходить в порожнину корпусу і порошок через насадку 5 під тиском виходить з корпусу. Тривалість безперервної дії — до 10 с. Хладонові вогнегасники Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ОУБ-ЗА, ОУБ-7А, ОЖ-7 призначені для гасіння невеличких осередків займання різно манітних речовин, матеріалів, що тліють (бавовни, текстилю, ізоля ційних матеріалів і т.п.), а також електроустановок, що знаходяться під напругою не більше 380 В. Такі вогнегасники непридатні для гасіння лужних і лужноземельних металів і сплавів на їхній основі, а також речовин, що можуть горіти без доступу повітря (кіноплівка). Вогнегасники ефективно працюють при температурі від - 60 до +50° С. Вогнегасники представляють собою циліндричні сталеві балони зварної конструкції, що складаються з обичайки і двох штампованих днищ. У верхній частині корпусу вварюється горловина, у яку вкручені запірна головка з розпорошуючою насадкою. Головка складається з корпусу (5), клапана, пружини, штока, накидної гайки, за допомогою якої головка приєднується до корпусу вогнегасника, важеля, вушка і штуцера, в який вкручена сифонна трубка. Сифонна трубка не доходить до дна балона на 1,5 ... З мм, що забезпечує практично повний вихід заряду із вогнегасника. При застосуванні вогнегасник необхідно піднести до осередку пожежі, направити насадку, що розпорошує, на вогонь і натиснути важіль запірно-пускової головки. При цьому заряд, який витискується стиснутим повітрям, по сифонній трубці поступає у насадку, що розпорошує, де з рідкої фази перетворюється в аерозоль, що викидається з розпилювача. Струмінь треба направити в нижню частину полум'я, починаючи з ближнього краю. При застосуванні вогнегасник слід тримати вертикально. У хладонових вогнегасниках застосовують склад 4НД на основі галоїдованих вуглеводнів (98% (по масі), бромистого етилу та 2% вуглекислоти із додаванням повітря до створення у вогнегаснику робочого тиску 0,86-0,9 МПа при 20°С), що утворюють при виході з корпуса крізь насадку струмінь аерозольного типу, який складається з дрібнодисперсних крапель. За вогнегасними властивостями заряд вогнегасника ОУБ-ЗА ефективніше вуглекислоти більше ніж в 4 рази і має високу змочувальну здатність. У вогнегасниках ОУБ-ЗА також застосовують високоефективний склад ТФ (тетрафтордіброметан), відомий також за назвою хладон 114В2, або суміш брометилового спирту з хладоном 114В2. Масу заряду вогнегасника перевіряють не менше одного разу на рік. Одночасно перевіряють тиск повітря в зарядженому вогнегаснику. Суттєвим недоліком є те, що пари бромистого етилу токсичні, а в суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні концентрації. Тому при роботі з такими вогнегасниками необхідні запобіжні заходи і використовувати їх безпечніше у відкритих установках, а не в приміщенні. Вогнегасники варто періодично випробувати на міцність гідравлічним тиском.  Рис. 28.3. Хладоновий вогнегасник ОУБ-ЗА (ОУБ-7А): / — пусковий важіль; 2 - запірна головка; 3 - рукоятка; 4 — кріплення; 5 - балон; 6 - кронштейн; 7 - пристрій, що розпорошує; 8 — запобіжний ковпак 95 Пінні вогнегасники Пінні вогнегасники підрозділяються на хімічно-пінні (ВХП-10) і повітряно-пінні (ВІЇ П-10). Заряд хімічного пінного вогнегасника типу ВХП-10 складається з кислотної частини (0,45 л суміші сірчаної кислоти H2SO4, сірчанокислого заліза Fe2SC>4 і сірчанокислого алюмінію А12 (804)з) розміщеної в поліетиленовому стакані, лужного розчину (8,5 л води і 560 г бікарбонату натрію) і 50 г піноутворювача. Хімічний пінний вогнегасник типу ВХП-10 (рис. 28.4) складається зі сталевого зварного корпуса 1, у верхній частині якого горловина, закрита чавунною кришкою 5. Запірний пристрій має гумовий клапан 9, укріплений на штоку 6, пружину 7, що притискає клапан 9 до горловини кислотного стакана 10, важіль запуску З підняття клапана. Перед приведенням в дію вогнегасника прочищають сприск 2 шпилькою, підвішеною до ручки вогнегасника, повертають важіль запуску 3 на 180°, корпус тримають за ручку 11, перевертають вогне гасник кришкою 5 униз. При цьому клапан 9 кислотного стакана 10 відкривається, кислотна частина заряду витікає, змішується з лужною. Відбувається реакція з утворенням вуглекислого газу, який заповнює пухирі піни, створює тиск усередині корпуса, що виштовхує піну з вогнегасника у вигляді струменя через сприск. При гасінні твердих матеріалів струмінь піни спрямовують у місце найбільш інтенсивного горіння, а при гасінні горючих рідин - по поверхні рідини від країв, поступово укриваючи піною всю поверхню, що горить. Хімічні пінні вогнегасники не застосовують для гасіння електроустановок під напругою, гасіння лужних і лужно земельних металів. Для запобігання розривання балона при засміченні сприску передбачено захисний клапан, мембрана якого розривається під тиском Р=1,1 МПа. Зберігають хімічні пінні вогнегасники тільки у вертикальному положенні при температурі 5 - 45° в легкодоступному місці на висоті не більш 1,5 м від підлоги. Корпус вогнегасника щорічно перевіряють гідравлічним тиском 2 МПа під час перезаряджання. Повітряно-пінні вогнегасники типів ВПП-9, ВПП-10, ВПП-100 (рис. 28.5.) мають заряд, що складається з 6%-го водяного розчину піноутворювачатипу ПД-ІД. Балон 4 заповнений вуглекислим газом під тиском 6 МПа. При його застосуванні необхідно піднести до осередку пожежі, направити на вогонь піногенератор 6, видалити запобіжну чеку 21 і натиснути на важіль 9 запірно-пускового пристрою. При цьому сполучена з важелем кнопка з голкою 19 пробиває мембрану балона з робочим газом 4, газ, проходячи через отвір, що дозує, витискує заряд по сифонній трубці 5 через сітку 7, він змішується з повітрям і утворює повітряно-механічну піну із високою кратністю. У робочому поло женні вогнегасник треба тримати вертикально, не перевертаючи. Повітряно-пінні вогнегасники в 2,5 рази ефективніші хімічно- пінних, при цьому повітряно-механічні піни не шкідливі для навко лишніх предметів.  Рис. 28.5. Вогнегасник повітряно-пінний ВПП-9 / — корпус; 2 - головка; З — рукав; 4 — балон з робочим газом; 5 - трубка сифонна; б - піногенератор; 7 - сітка; 8 — корпус фільтра; 9 - важіль керування клапаном; 10 - ручка; 11- кільце ущільнювальне; 12 - кпапан; 13 - переходник; 14 - гайка накидна; 15 - кільце ущільнювальне; 16 -штифт; 17 - пружина; 18 - вісь; 19- кнопка з голкою; 20 — пружина; 21 - запобіжна чека; 22 — кільце ущільнювальне; 23 — запобіжний клапан Повітряно-пінні вогнегасники так само, як і хімічні, не можна застосовувати для гасіння електроустановок під напругою, тому що при цьому може відбутися ураження електричним струмом по струмені. Огляд вогнегасників проводять щорічно. ЗНАКИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ Знаки пожежної безпеки - це частина знаків безпеки, які засто совуються в усіх галузях народного господарства. При їх вивченні потрібно звернути увагу на 4 групи знаків: забороняючі, попере джувальні, нриписувальні, вказівні, а також на сигнальні кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Сигнальний колір - червоний: смислове значення — заборона, безпосередня небезпека, засіб пожежогасіння; контрастний колір - білий. Сигнальний колір - жовтий: смислове значення — попере дження, можлива небезпека; контрастний колір - чорний. Сигнальний колір — зелений: смислове значення — наказ, без печно; контрастний колір - білий. аптечка першої медичної допомоги Сигнальний колір - синій: смислове значення - вказівка, інфор мація; контрастний колір - білий.  Вогнегасник Легкозаймисті речовини 2.Зважаючи на те, що приміщення площею 87 кв.м. і відноситься до класу адміністративних приміщень ми повинні передбачити не менше 2 пееносних вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини не менше 5 кілограм і 1 вуглекислотний вогнегасник з масою заряду не менше 3 кілограм, то на підприємство слід закупити 10 вогнегасників порошкових ВП-10 так як вони мають найширший спектр дії і дозволяють тушити електрообладнаня і справляються з пожежами класу «А» та «В» набагато краще вуглекслотних, а також 5 вогнегасників вуглекислотних ВВК-2/ОУ-3 Дії при пожежі:
Таблиця 5.1
Примітка. Область застосування вогнегасних речовин а. дерево, тканини; б. горюча рідина (мазут, мастило, фарба); в. легкозаймисті рідини (бензин, керосин, розчинник); г. спирти; д. електроустановки під напругою; е. цінні речі (картини, документи, хутро); ж. одяг на людині; з. лужні і луго-земельні метали і сплави на їх основі. Характеристика пожеж Пожежі протікають у декілька етапів: етап пожежі - перетворення загоряння в пожежу, тривалість -1-3 хв. етап пожежі - зростання зони горіння - 5-6 хв. етап пожежі — бурхливий процес горіння, температура всередині приміщення досягає 250-300° С і починається об'ємний розвиток пожежі, коли полум'я заповнює весь об'єм приміщення і поширення полум'я проходить вже не по поверхні, а дистанційно - через розриви. Руйнування засклення. Тривалість - 6-9 хв. етап — як результат руйнування засклення, приплив свіжого повітря різко сприяє розвитку пожежі. Температура всередині приміщення підвищується з 500-600° С до 800-900° С. Швидкість вигоряння - максимальна. Тривалість - 9-12 хв. Vетап - стабілізація пожежі на 20-25 хв від початку горіння. VIетап — зниження інтенсивності горіння. Пожежогасіння - це комплекс заходів і дій, спрямованих на ліквідацію виниклої пожежі. Гасіння пожежі бажано починати на першому етапі перетворення загоряння в пожежу. У цей період основною задачею є обмеження розповсюдження полум'я й одночасне здійснення заходів по рятуванню людей із палаючих будівель. Для невеликих початкових осередків спалахування займистих речовин і електроустановок застосовують первинні засоби гасіння пожежі, до яких у першу чергу відносяться вогнегасники. Встановлено, що з використанням вогнегасників найчастіше успішно ліквідують загоряння протягом перших 4 хв з моменту їх виникнення, тобто до прибуття пожежних підрозділів.Припинення пожежі можна забезпечити двома шляхами Фізичний спосіб: ізолювати осередок горіння від повітря або знизити вміст кисню в повітрі, що досягається подачею негорючих газів у кількості, при якій не може відбуватися горіння (за концентрації кисню в повітрі 14-15%); охолодити осередок горіння до температури, нижчої за температуру займання матеріалів, що знаходяться в небезпечній зоні; здійснити механічний зрив полум'я сильним струменем газу, води, порошку; створити умови перешкоджання вогню (передбачати на шляху полум'я канали з величиною перерізу, не більше встановленої*). Хімічний спосіб: здійснити інтенсивне гальмування швидкості хімічних реакцій у полум'ї (інгібування). | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||