Ответы на теоритеческие вопросы экзамен по физиологии. Друга група місцевих міогенних механізмів регуляції тонусу судин
 Скачать 104.63 Kb.
|
|
Єнергетичний обмін-Терморегуляція 139. Джерела и шляхи использование ЕНЕРГІЇ в організмі людини. Надходження енергіїв організм людини проходить у вигляді енергії хімічних зв’язків харчових продуктів (жирів, білків та вуглеводів). Перетворення енергіїв організмі людини полягає в її: вивільненні; акумуляції; використанні. Виділення енергіїз організму людини проходить у вигляді тепла (за умові, що людини не виконує зовнішньої механічної роботи, бо при її виконанні частина енергії виділяється із організму у вигляді тепла, а частина іде на виконання роботи). Перетворення енергії в організмі людини: 1. Вивільнення енергії. 2. Акумуляція енергії. 3. Використання енергії. Виділення енергії з організму людини відбувається у вигляді тепла (за умови що людина не виконує жодної зовнішньої механічної роботи – тоді частина енергії виділяється у вигляді тепла, а частина йде на виконання роботи). 140. Методи визначення енерговітрат людини. Діхальній коефіцієнт. 1Пряма калориметрія грунтується на прямому визначенні тепла, що виділяється організмом. Для цього використовуються спеціальні калориметричні камери з теплонепроникними стінками. Тепло, що виділяється тваринами, поглинається водою, що протікає через камеру по системі трубок. По різниці температур притікаючої і відтікаючої води визначається кількість виділеного тепла. 2. Непряма калориметрія заснована на тому факті, що при окислюванні всіх органічних речовин використовується кисень і виділяється вуглекислий газ. Вивчаючи співвідношення цих газів і їхня кількість, визначають теплопродукцію організму. Для визначення кількості спожитого кисню і виділеного вуглекислого газу використовують респіраційні камери. При цьому рівень обміну речовин визначається по дихальному коефіцієнті. Дихальним коефіцієнтом називається об'ємне співвідношення виділеного СО2 до спожитого кисню за один і той же проміжок часу. Дихальним коефіцієнтом відношення обсягу виділеного організмом вуглекислого газу до об'єму спожитого за цей же час кисню. залежить від співвідношення білків, жирів і вуглеводів, окислюються в організмі. Дихальний коефіцієнт при окисленні в організмі білків дорівнює 0,8, жирів - 0,7, вуглеводів -1,0. Дихальний коефіцієнт для жирів і білків нижче, ніж для вуглеводів, внаслідок того, що на окислення білків і жирів витрачається більше 02, так як вони містять менше кисню, ніж вуглеводи Калорійним еквівалентом кисню називають кількість тепла, який звільняли організмом при споживанні 1 л 02. Величина калорійного еквівалента кисню залежить від співвідношення білків, жирів і вуглеводів, окислюються в організмі. Теплотворний еквівалент кисню при окисленні в організмі (в процесі дисиміляції) білків, жирів і вуглеводів дорівнює: для білків - 4, 48 ккал (18,8 кДж), для жирів - 4,69 ккал (19,6 кДж), для вуглеводів - 5,05 ккал (21,1 кДж). 141. Основний обмін и умови его визначення, фактори, что вплівають на его величину. Основни́й о́бмін — це мінімальний рівень енергетичного обміну, необхідного лише на підтримання життя. Він визначається як теплопродукція організму за умов максимального фізичного, інтелектуального та емоційного спокою, а саме: вранці після сну, лежачи, в спокої, натщесерце, у відсутності сторонніх подразників і за умов температурного комфорту. Интенсивность основного обмена у мужчин в среднем составляет 1 ккал/кг/ч, то есть за сутки на основной обмен расходуется 1700 ккал для мужчины весом 70 кг[1]. Для женщин эта величина на 10 % меньше[ Фактори що впливають:стать,вік, масс, ріст, діяльність щитоподібної залози 142. Робочий обмін, значення его визначення. Робочій обмін- велечина всіх енерговитрат організму в процесі життєдіяльності. РО = ОО + робоча прибавка 1. група – переважає розумова праця; 2. група – зайняті легкою фізич-ною працею; 3. група – виконання фізичної ро-боти середньої важкості; 4. група – зайняті важкою фізич-ною працею; 5. група – зайняті дуже важкою фі-зичною роботою; 6. група – молодята. Знання РО необхідне для правильного визначення добової калорійності раціону (особливо, якщо великі групи людей перебувають в умовах організо-ваного харчування – лікарні, школи-інтернати, армія...). Калорійність харчового раціону має повністю покривати добові енергови-трати. Крім цього, харчовий раціон має бути збалансований (тобто вміщувати необхідну кількість білків, жирів та вуглеводів, вітамінів та мікроелементів etc.). 143. Температура тела людини, ее добові коливання. Мпература тіла людини достатньо пластична велечина. Вона різна у різних ділянках тіла. Ранкова температура (зміряна в паховій западині) становить 36,1–36,6 °С, денна — близько 36,6–36,9 °С. (Тил руки 31,5° - 32,5°С Долоні 33,4° - 34,6°С Пахова впадина 36,2° - 37,4°С Вушна раковина 23° - 28,2°С Середина гомілки32,2° - 33°С Порожнина роту 37,2° - 37,6°С Пряма кишка 36,6° - 37,9°С Колінна ямка 35°С Середина стегна 34,4°С Кінчик носу 22,2°С 144. Фізіологічне значення гомойотермії. Центр терморегуляції, терморецептори. Гомойотермії- здатність живого організму зберігати постійну температуру тіла не лалежно від навколишнього серидовищя Розрізняють справжню і інерційну гомойотермии. Справжня гомойотермія- коли жива істота має достатній рівень метаболізму, щоб підтримувати температуру тіла на постійному рівні за рахунок самостійного виробництва енергії з споживаної їжі (мають також різні механізми, призначені для утримання тепла (пір'я, шерсть, підшкірний шар жирової тканини) і для захисту від перегріву при високій температурі навколишнього середовища (потовиділення). Недолік для підтримки температури тіла необхідно багато енергії, а відповідно і потреба в їжі вище ніж в будь-якому іншому випадку. Інерціальна - це підтримка постійної температури тіла за рахунок великих розмірів і великої маси тіла, а також специфічної поведінки (наприклад, грітися на сонці, охолоджуватися в воді). Недоліком інерційної гомойотермии є те, що вона можлива тільки при певному типі клімату - коли середня температура навколишнього середовища відповідає бажаної температурі тіла і немає тривалих періодів сильних похолодань або потеплінь. Центр терморегуляції міститься в гіпоталамусі й підпорядкований корі великих півкуль головного мозку Тмпературу тіла контролюють терморецептори. За місцем розташування розрізняють периферичні й центральні. Розміщені в шкірі периферичні рецептори мають два типи рецепторів-теплові й холодові. Центральні рецептори містяться у гіпоталамусі здатні розрізняти різницю температури крові, що тече через мозок, у 0,011 °С. Деяка кількість термочутливих клітин міститься у шийно-грудному відділі спинного мозку, м'язах, абдомінальній (черевній) ділянці. Ці рецептори відіграють основну роль у регуляції теплообміну, оскільки контролюють температуру ядра Між центральними й периферичними терморецептори йми імпульсами ймовірні реципрокні взаємодії Так, в умовах активації шкірних холодових рецепторів судини звужуються, і утворення тепла посилюється. Однак процес підвищення теплотворення при цьому не настільки інтенсивний, щоб зумовити зростання температури ядра. Цьому перешкоджають внутрішні теплові рецептори. Навпаки, підвищення температури тіла під час фізичної роботи, збуджуючи внутрішні теплові рецептори, запускає процеси усунення надлишку тепла за рахунок розширення судин, потовиділення. Надмірному прояву цих реакцій можуть перешкоджати холодові рецептори шкіри, особливо якщо приєднується вплив низької температури зовнішнього середовища. 145. теплоутворенням в організмі, его регуляція. Теплоутворення — вироблення теплоти в організмі внаслідок енергетичних перетворень в живих клітина Під час повного спокою і за оптимальної температури середовища, людина середньої ваги й віку вивільняє близько 1 ккал (4,19 кдж) на кг ваги тіла за 1 годину. Близько 50% всієї теплоти утворюється в органах черевної порожнини (головним чином у печінці), по 20% у кістякових м'язах і центральній нервовій системі й близько 10% — за допомогою органів дихання й кровообігу. Хімічна терморегуляція –зміна рівня обміну речовин, що підвищує чи понижує рівень утворення тепла в організмі. У стані спокою на печінку припадає близько 20 % загальної теплопродукції, на інші внутрішні органи – 56 %, на скелетні м'язи – 20 %; при фізичному навантаженні на скелетні м'язи – до 90 %, на внутрішні органи – лише 8 %. Фізична терморегуляція –фізіологічні процеси, шляхом яких змінюється рівень тепловіддачі. При підвищенні температури навколишнього середовища тепловіддача збільшується, при пониженні – зменшується. Віддача тепла відбувається проведенням, конвекцією, випроміненням і випаровуванням. В основі хімічної та фізичної терморегуляції лежать рефлекторні реакції. Центр терморегуляції розташовано в гіпоталамусі. У ретикулярній формації середнього мозку й у спинному мозку є центральні терморецептори, які сприймають коливання температури тіла. Гуморальна регуляція забезпечується гормонами гіпофіза, щитоподібної залози й наднирників. Головну роль у регуляції процесів тепловіддачі відіграють зміни кровопостачання шкіри. Звуження судин сприяє меншому надходженню тепла від ядра до оболонки і збереженню його в організмі. При розширенні судин шкіри її температура може збільшуватися на 7-8 °С, при цьому збільшується й тепловіддача. |