Сосюр. Курс загальної лінгвістики. Ferdinand
 Скачать 0.68 Mb.
|
|
в українській мові двом різним поняттям: об’єкт (як сукупність дослідного матеріалу науки, явищ, що вона вивчає) з ■ Насправді відкриття належить Ернесту Обертену (Aubertin), який 1861 року зробив на засіданні Паризької антропологічної спілки доповідь на тему: “Про місцезнаходження мовленнєвої здатності”. Поль Брока підтвердив цю тезу на своєму пацієнтові (M.Truhlarova. Obrazkovy slovnik pro afatiky. — Praha, 1975. — S.5). — Прим. ред. Термін “акустичний образ” може видатися занадто вузьким, адже поряд з відтворенням звуків слова є ще і відтворення його артикуляції, м’язовий образ акту фонації. Проте Ф. де Сосюр вбачає у мові передусім скарб, отриманий мовцями ззовні (с. 25). Акустичний образ становить переважно природну репрезентацію слова і виступає як факт віртуальної мови поза всякою реалізацією в мовленні. Таким чином, руховий аспект може лише матися на увазі чи принаймні посідати щодо акустичного образу підпорядковане місце. — Прим. вид. У сучасних знакових теоріях “акустичний образ” знакової концепції Ф. де Сосюра відповідає термінам “узагальнений акустичний образ”, “акустичне поняття”: див. КМ. Тищенко. Лінгвістичний знак як єдність знаків мови і мовлення. — Мовознавство. — 1980.— № 1. — С.ЗО—34. — Прим. ред. 5 Тут слово “мова” вжите метафорично: очевидно, що певне позначення свого часу обрала не мова, а предки членів цієї мовної громади. — Прим. ред. 1 предмет (як сукупність дослідницьких фактів науки, досліджуваних наукою якісно специфічних сторін цього матеріалу). Об’єкт може бути спільним для кількох наук. Предмет у кожної науки свій. Очевидно, що в тексті йдеться саме про предмет. — Прим, ред. 2о Справді, у цих наук об’єкти значною мірою перетинаються (частково — спільні), предмети ж — різні. — Прим. ред. 3 Дані сучасної нейропсихології свідчать про активний характер також і цих процесів. — Прим, ред. 4 Пор.: Adrien Naville, Nouvelle classification des sciences, 2e éd., p. 104. — Прим. вид. 5 Подальший розвиток лінгвістичної термінології привів до сучасного розуміння фонеми саме як абстрактного акустичного поняття — типу або класу конкретних психічних образів реальних фізичних звуків мовлення. Звуки мовлення вивчає фонетика, їхні конкретні психічні образи — психофонетика, а фонеми — фонологія. — Прим. ред. 6Ф. де Сосюр обстоює тут білатеральну (двобічну, менталіетичну) концепцію мовного знака, критикуючи унілатеральну (антимента- лістичну) його концепцію, що згодом запанувала серед лінгвістів США. — Прим. ред. 7Було б хибно закидати Ф. де Сосюру нелогічність або парадоксальність у приписуванні ним мові двох суперечливих якостей. Протиставленням двох взаємозаперечних термінів він хотів лише наголосити на тій істині, що мова зазнає перетворень, а самі мовці перетворити її не можуть. Іншими словами, можна сказати: мова є недоторкана, але не є незмінна. — П-рим. вид. 7 Тобто “позначенням, назвою”. — Прим. ред. її — 8-116« 8 Буде зайвим нагадувати, що вчення про синтагми не тотожне синтаксису, котрий, як побачимо згодом (див. е. 170 і далі), становить лише одну з його частин. — Пргілі. вид. |