усно модуль педиатрия. устно. Функціональна диспепсія
 Скачать 240.57 Kb.
|
|
Це функціональний розлад травлення, який може турбувати дитину протягом тривалого часу. Зазвичай, розлад супроводжується скаргами на біль у верхній частині живота, нападами нудоти та блювання, швидким насиченням чи відмовою від прийому їжі, здуттям. Функціональна диспепсія у дітей раннього віку часто виникає через недосконалість травної системи. ферменти — аби покращити травлення; сорбенти — аби вивести токсини; спазмолітики — аби зняти больовий симптом; прокінетики — для стимуляції роботи шлунково-кишкового тракту. Регургітація в немовлят Синдром румінації в немовлят Синдром циклічної блювоти Кольки G5. Функціональна діарея Дишезія в немовлят, Функціональний закріп, аерофагія.  СИНДРОМ ЦИКЛІЧНОЇ БЛЮВОТИ (СЦБ) — захворювання переважно дитячого віку, яке проявляється стерео типними повторними епізодами блювоти, що змінюються періодами повного благополуччя. Тригерні механізми поділяються на психологічні, інфекційні й фізичні. Щонайменше 5 нападів у будь-якому інтервалі або щонайменше 3 напади протягом 6-місячного періоду. — Епізодичні напади інтенсивної нудоти і блювоти, які тривають від однієї години до 10 діб і зустрічаються щонайменше 1 тиждень відокремлено. Діагностичні дослідження: Діагноз установлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче: 1. Два або більше періодів інтенсивної нудоти й стійкої блювоти або тривалої блювоти протягом декількох годин чи днів. 2. Повернення до звичайного стану здоров'я протягом декількох тижнів або місяців.  Основні принципи лікування. З профілактичною метою призначають ципрогептадин, амітриптилін, протисудомні лікарські засоби (топірамат, фенобарбітал тощо), пропранолол Треба їсти малими порціями, переважно: чай з сухариками, картопляне пюре, холодний нежирний кефір. оральна регідратаційна терапія, о. Кожні 10–15 хвилин малими порціями (10–15 мл) поїти дитину, внутрішньовенне введення до 20–30 мл/кг ваги розчину Рінгера — лактату протягом першого часу невідкладної допомоги, далі — ще до 70 мл/кг протягом 5 годин. призначати ентеросорбенти 41го покоління (діоксин кремнію), який покращує детоксикаційний ефект, поліпшує евакуаційну функції шлунку[С]. При необхідності — очисна клізма (1% гідрокарбонат натрію у дозі 100–150 мл на рік життя). Призначається протиблювотна терапія (ондансетрон)КИШКОВІ КОЛІКИ — це раптові та виражені напади плачу і неспокою немовлят протягом 3 і більше годин протя гом доби не менше 3 днів на тиждень тривалістю хоча б один тиждень. Діагноз встановлюють за наявності всіх нижчеперерахованих ознак у дитини до 4місячного віку: 1. Пароксизми дратівливості, неспокою чи крику, які починаються і припиняються без очевидної причини; 2. Тривалість епізодів 3 або більше годин на день і вони з'являються не менше 3 днів на тиждень протягом, хоча б, 1 тижня; 3. Відсутні ознаки прогресування. Зазвичай, кольки вперше проявляються на 3–4му тижні життя дитини. Найбільш характерний час доби для кольок — вечірні години. У дітей в місячному віці кишкові кольки повторюються 1–2 рази на тиждень і тривають до 30 хвилин, потім збільшується їх інтенсивність і тривалість. застосувати дицикломін, який являється антихолінергичним засобом, що блокує переважно М1холінорецептори, застосування ферменту лактази, симетикон.  ЗАКРЕП 1) Діагноз встановлюють при наявності у дітей до 4літнього віку протягом 1 місяця не менше 2 із наступних ознак: • Два або менше спорожнювання кишечника на тиждень; • Принаймні 1 епізод у тиждень нетримання після придбання гігієнічних навичок; • Наявність епізодів затримки дефекації; • Наявність хворобливого спорожнювання кишечника або твердих випорожнень; • Присутність великої кількості фекальних мас у прямій кишці; • Утворення «калових каменів», які можуть утруднювати дефекацію. Зазначені ознаки зникають відразу після дефекації. Рекомендується дробне харчування 5–6 разів на день. До продуктів, що підсилюють моторну функцію товстої кишки та сприяють її спорожнюванню, відносяться: чорний хліб, сирі овочі і фрукти, особливо банани, диня, морква; овочі в кулінарній обробці (гарбуз, кабачки, буряк, морква) використовують тримебутін, який за допомогою енкефалінергичних механізмів нормалізує моторику шлунково1кишкового тракту. (антрагликозиди, похідні фенолфталеїна, касторове масло, сольові проносні) Рахит Активная форма1,25- диоксикальциферол. Морфологічні зміни кістковій тканині при рахіті полягають в порушенні эндохондрального окостеніння, розростанні остеоідної тканини, недостатній мінералізації кісткової тканини і розм'якшенні перетвореної кістки. Остеопороз, що посилюється, приводить до появи вогнищ розм'якшення кісток черепа (краніотабес) і сплощення потилиці. При деформації грудної клітки відбувається западання нижньої частини грудини ("груди шевця") або випинання грудини вперед ("курячі груди"). Пізніше з'являється втягнення ребер по місцю прикріплення діафрагми ("гарісонова борозна") з розведенням назовні нижніх ребер, а також викривлення довгих трубчастих кісток; формується звужений, плоскорахітичний таз і плоскостопість. При підгострому перебігу рахіту унаслідок гіперплазії остеоідної тканини збільшуються лобові і тім'яні горби, з'являються потовщення в місці переходу кісткової частини ребер в хрящову ("чіткі"), в області зап'ястя ("браслети") і міжфалангових суглобів пальців ("нитки перлів"). Сулковича(содержание кальция в моче с реагентом сулковича). легкий ступинь 2000 )Д середний 4000 важкий 5000 водний раствор перорально. Аквадетрим. Гіпервітамінозу вітаміну Д:" повышает реабсорбцию фосфора, фагоцитоз, снижает секрецию паратгормона, поліурія, полідипсія, зневоднення, м’язова слабкість, судоми, остеоартикулярний біль, нудота, блювання, цефалгія, астенія, анорексія, зменшення маси тіла реополіглюкін, альбумін – 20 мл на 1 кг маси тіла), потім кристалоїдні рочини (глюкози, натрію хлориду, виключають розчин Рінгера, фурасемід (лазикс) – 1-2 мг/кг маси тіла до 4 разів на добу, внутрішньовенно. • Застосування фізіологічних антагоністів вітаміну Д: - перднізолон – в дозі 1 – 2 мг/кг/добу, спочатку вводять парентерально проба явна- ларингоспазм, карпопедальний спазм(«руки акушера», стопи – у положенні різкого підошовного згинання;) напади еклампсії (клонічні і тонічні судоми).
Невідкладна допомога при ларингоспазмі: дитину виносять на свіже повітря, збризкують холодною водою, подразнюють корінь язика (найчастіше цього достатньо). За показаннями ‑ інгаляції зволоженого кисню, штучна вентиляція легень. Протисудомні заходи: 0,5% розчин седуксену (0,1 мл/кг маси тіла) в/м, в/в; натрію оксибутират (ГОМК)-20% розчин (100 мг/кг або 0,5 мл/кг) в/м, внутрішньовенно повільно, ректально; магнію сульфат 25% (0,2 мл/кг) в/м. Кальцію глюконат 10% (1-1,5мл/кг на добу) внутрішньовенно повільно у 2-3 прийоми, під контролем пульсу, надалі корегують за лабораторними даними БЕН I. Гіпотрофії - відставання маси порівняно із зростанням. Пренатальна масо-ростовий індекс дорівнює 60 ы меньше, постнатальна екзогенні(стрес, інфекція, отруєння, аліментарні), ендогенні патологія шкт, цнс, ендокринні. гіпотрофії I ступеня дефіцит маси тіла складає від 11 до 20%, при гіпотрофії II ступеня – 21–30%, при гіпотрофії III ступеня – дефіцит маси тіла більше 30%. Синдром трофічних порушень послідовне стоншення підшкірного жирового шару (на животі, тулубі, кінцівках, обличчі); Симптоми змін функціонального стану ЦНС Синдром зниженої харчової толерантності Синдром зниження імунобіологічної реактивност Основу лікування гіпотрофії складає дієтотерапія, яка проводиться у три етапи: 1) встановлення толерантності до їжі; 2) етап зростаючих харчових навантажень («підсиленого» харчування); 3) повне виведення дити- ни зі стану гіпотрофії. II. Гіпостатура - рівномірне відставання маси і роста III. Паратрофії - надлишок маси по відношенню до зростання. Старші вікові групи: III. Дистрофія типа ожиріння IV. Маразм аліментарний Астма хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке характеризується зворотньою (спонтанно чи під дією лікування) обструкцією бронхів і феноменом гіперреактивності бронхів. Гіпеергічна реакція. Пікфлуометрія максимальної (пікової) швидкості видиху (ПШВ) b2-агоністи поділяються на 2 групи: ‑ препарати короткої дії (до 6 год) сальбутамол тербуталін фенотерол ‑ препарати тривалої дії (до 12 год) сальметерол формотерол Потрібно посадити дитину з упором на руки для зменшення гіпоксії, заспокоїти дитину, забезпечити доступ свіжого повітря, розстібнути одяг. Невідкладна допомога дітям у період загострення незалежно від ступеня тяжкості захворювання, починається із повторних інгаляцій бета2-агоністів швидкої дії кожні 20 хв впродовж 1 год за допомогою дозованого аерозольного інгалятора зі спейсером або небулайзера (сальбутамол, фенотерол). При відсутності дозуючого аерозольного інгалятора або небулайзера можливе введення 2,4% розчину еуфіліну в дозі 4-5 мг / кг (0,15-0,2 мл / кг) на фізіологічному розчині натрію хлориду в/в стр протягом 10-15 хв . Неконтрольована . Призначити комбінований препарат симбікорт або серетид, сальмотерол. Контроль за допомогою пікфлуометрії. Антагоністи лейкотрієнів-мометазон. Лихоманка Лікування. При такій картині, що нерідко супроводжується судомами, набряком мозку, энцефалитической реакцією, дитині слід негайно: • парентеральний ввести жарознижуючий препарат парацетамол ібупрофен (літична суміш); • ввести Діазепам ( порти судом) • енергійно розтерти шкіру водою або спиртом до почервоніння з метою відновлення тепловіддачі; • використовувати фізичні методи охолоджування – розтирання, обгортання, охолоджування льодом голови і магістральних судин (переконавшись у відсутності тремтіння або неспокою при локальному охолоджуванні ділянки шкіри). При обструктивному бронхіті хворіють частіше діти старше року, при бронхіоліті частіше діти грудного віку. Бронхообструктивний синдром при бронхіті з початк захворювання або на 2-3 день, при бронхіоліті на 3-4 день. При бронхіті свистяче дихання виражене, при бронхіоліті не завжди. Задишка помірна, при бронхіоліті виражена. Тахікардія при бронхіті відсутня, при бронхіоліті наявна. При аускультації при бронхіті жорстке дихання, сухі свистячі та жужжачі хрипи над усією поверхнею грудної клітини, іноді – вологі середньопухирчасті хрипи, при бронхіоліті вологі дріднопузирчасті хрипи, крепітація на вдосі та на початку видоху, свистячі сухі хрипи на видосі, дифузне ослаблення дихання. Диференційний діагноз
лікування гострого простого бронхіту Відхаркувальні та муколітичні препарати синтетичного та рослинного походження. Препарати застосовуються ентерально та в інгаляціях. Протикашльові препарати призначаються тільки при нав`язливому, малопродуктивному, сухому кашлі - з метою пригнічення кашлю. При гіпертерміі – жарознижуючі (парацетамол, ібуфен). . Клініка гострого обструктивного бронхіту Госпіталізація. Дієта гіпоалергенна, повноцінна, відповідно до віку дитини. Бронхолітики: бронхоадреноміметики (сальбутамол, фенотерол), теофіліни (еуфілин). Муколітики та відхаркувальні препарати рослинного та синтетичного походження (ацетилцистеїн, лазолван, бромгексинта ін). Вібраційний масаж та постуральний дренаж. Фізіотерапевтичні процедури : електрофорез з еуфілліном, MgSO4 Фітотерапія із застосуванням гіпоалергенних рослин (солодка,м`ята, чабрець, багульник). На етапах реабілітації лікувальна дихальна гімнастика, спелеотерапія, загортовування, санаторнокурортне лікування ( Південне узбережжя Криму). Невідкладна При цьому необхідне постачання кисню через носові катетери, введення бета-агоністів в аерозолі. Можна ввести глюкокортикоіди (дексаметазон 0,6 мг/ кг із розрахунку 1-1,2мг/кг/добу або преднізолон 6 мг /кг із розрахунку 10-12 мг/кг/добу). Про ефективність лікування свідчить зменшення частоти дихання на 15 та більше за хвилину, зменшення експіраторних шумів. переводу на ШВЛ Лікування гострого бронхіоліту: 1. Госпіталізація. 2. Дієта повноцінна, відповідно до віку дитини, збагачена вітамінами, висококалорійна. В стаціонарі – дієта №5. 3. Санація верхніх дихальних шляхів - електровідсмоктувач - дренажі: постуральний, вібраційний 4. Оксигенотерапія зволоженим киснем (40%), кожні 2 години, або 2-3 рази на добу, залежно від стану дитини. 5. Муколітичні та відхаркувальні препарати синтетичного походження - ентерально. (Інгаляційно (натріябікарбонат, ацетилцистеїн). 6. Введення рідини з метою нормалізації кислотно-лужного стану крові, боротьба з інтоксикацією, шляхом застосування колоїдних та кристалоїдних розчинів. 7. Кардіотонічні препарати при наявності вираженої тахікардії (строфантин, корглікон). 8. Глюкокортикоїди при вираженій дихальній недостатності (преднізалон, гідрокортизон). 9. Вібраційний масаж. Масаж грудної клітки. Фізіотерапевтичні процедури: мікрохвильова терапія, різноманітні варіанти електрофорезу, УВЧ- терапія. Клініка рецидивуючого бронхіту Діагностичні критерії рецидивуючого бронхіта складаються із симптомів гострого (простого) бронхіта, які повторюються 3 і більше разів на рік. Для клінічної картини РБ характерно: Тривалий перебіг загострення ( 3-4 тижні та довше). Помірне підвищення температури тіла, але частіше протягом 2-4 днів. Може бути тривалий субфебрилитет. Тривалий ( 3-4 тиж) кашель, який домінує в клінічній картині і має самий різноманітний характер (сухий, частіше вологий) грубий. Харкотиння має слизистий або слизисто- гнійний характер. В перірод рецидиву загальний стан дитини порушений мало. Немає ознак дихалбної недостатності. Перкуторний тон над легенями не змінений. Аускультативно вислуховується жорстке дихання. Відмічаються сухі або вологі малозвучні середньо- та великопухирчасті хрипи.Хрипи розсіяні, міняються за характером і локалізацією, меньш тривалі ніж кашель. На рентгннограмі грудної клітки спостерігається посилення легеневого малюнку, розширення коренів легень, яке зберігається навіть в період ремісії. Лікування рецидивуючого бронхіту На стаціонарно- поліклінічному етапі в первод загострення призначають : Муколітичні та відхаркувальні препарати ( лазолван, бромгексін, ацетитицистеїн). Респіраторнофізіотерапія: інгаляції з додаванням лікарських препаратів, вібраційний масаж та постуральний дренаж, лікувальна бронхоскопія). Спелеотерапія в шахтах штучного мікроклімата з сухими хлорідно- натрієвими сумішами. На етапах реабілітації застосовують методи лікувальну дихальну гімнастику, кінезотерапія, лікування в місцевих пульмонологічних санаторіях Диспансерне спостереження при РБ у дітей – участковий педіатр оглядає 1 раз в 2 – 3 міс, оториноларинголог та стоматолог – 2 рази на рік. КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ ПНЕВМОНІЇ -кашель вологий або сухий малопродуктивний, часто до появи кашлю у акті дихання беруть участь допоміжні м‘язи – роздування крилець носа, інспіраторне втягування ямки над грудиною. - нежить, -задишка без ознак бронхообструкції, -дистантні періоральні хрипи при наявності синдрому бронхообструкції, -блідість шкіри з періоральним цианозом, який підсилюється при збудженні або при годуванні, Бета-лактамни антибиотики  пеніциліни напівсинтетичні карбапенеми та монобактами цефалоспоріни. Препарати, що стимулюють відкашлювання (секретомоторні, регідранти): А) рефлекторної дії: рослинні (коріння алтея, трава і побіги багульника, кореневище і коріння див’ясила, листя мати-й-мачухи, багато інших), напівсинтетичні і синтетичні засоби та ліки на основі лікарських рослин; Б) препарати резорбтивної дії (калія йодид, натрію гідрокарбонат, ефірні масла тощо); II. Препарати, що розріджують бронхіальний секрет (бронхосекретолітичні, муколітичні): А) протеолітичні ферменти – трипсин, хімотрипсин; Б) синтетичні муколітики – амброксола гідрохлорид, ацетилцистеїн, карбоцистеїн. ІІІ. Протикашльові препарати- пакселадин, глаувент, тусин, кодтерпин. Дихальна недостатність Паренхіматозна, вентиляційна I ст. - Легка. Задишка помірна при фізичному навантаженні, ціаноз носогубного трикутника, шкірні покриви блідо-рожева, тахікардія, АТ в нормі. II ст. - Середня. Задишка в спокої, дихання часте, поверхневе, з участю допоміжної мускулатури, ціаноз шкірних покривів, ураження нервової системи (рухове занепокоєння, збудження), співвідношення частоти дихання і частоти пульсу 1: 2,5-2,0, тахікардія, підвищення артеріального тиску. III ст. - Важка. Виражена задишка, прискорене дихання, патологічні типи дихання, співвідношення частоти дихання до пульсу 1: 1-1,5, виражена тахікардія (понад 180 за 1 хв), шкірні покриви бледноціанотічние, збудження змінюється загальмованістю, порушується свідомість. Знижується артеріальний тиск. IV ст. - Гіпоксеміческая або гиперкапническая кома. Дихання рідке, аритмичное, напади судом, артеріальний тиск падає до 0, втрата свідомості, зупинка дихання. Невідкладна допомога на госпітальному етапі 1. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, продовжувати розпочату на догоспітальному етапі терапію: - Санація верхніх дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача (при необхідності); - Використання інгаляцій з лужними розчинами, муколітики, ферментами, гормонами, протинабряковими препаратами; - Постуральний дренаж, вібромасаж, механічна стимуляція кашлю; - У важких випадках - інтубація трахеї, відсмоктування бронхіального вмісту (лаваж). 2. Оксигенотерапія зволоженим киснем (50-60%) через носовий катетер, маску, кисневу палатку зі швидкістю 6-8 л / хв протягом не менше 30 хв, далі 3-4 л / хв. 3. З метою розвантаження малого кола кровообігу в / в вводять: 2% розчин еуфіліну 3-5 мг / кг, 0,05% розчин строфантину або 0,06% розчин коргликона - 0,1 мл / рік життя, 1% розчин лазиксу - 1-2 мг / кг, глюкокортикоїди - 2 мг / кг по преднізолону. 4. При метеоризмі та високому стоянні діафрагми показані очисна клізма, масаж живота, аспірація вмісту шлунка за допомогою зонда. 5. Корекція метаболічних розладів досягається в / в введенням поляризующей суміші, 5% розчину вітаміну В6 (0,3-0,5 мл), кокарбоксилази 5-10 мкг / кг, панангина 0,2 мл / кг, 4% розчину бікарбонату натрію від 2 до 4 мл / кг при наявності ацидозу. Круп — це гострий ларинготрахеїт переважно вірусної етіології, що супроводжується стенозом гортані, осиплим голосом, гавкаючим кашлем і стридором. I ступінь (компенсований стеноз).Стан середньої тяжкості, свідомість ясна. Дитина неспокійна, періодично виникає інспіраторна задишка, гавкаючий кашель. Відзначають осиплість голосу. Шкіра звичайного кольору. ЧСС перевищує вікову норму на 5–10 %. II ступінь (субкомпенсований стеноз).Стан тяжкий, дитина збуджена. Характерні стридорозне дихання, грубий гавкаючий кашель, інспіраторна задишка з утягненням яремної ямки й інших піддатливих місць грудної клітки. Голос сиплий. Виявляють блідість і ціаноз шкіри і слизових оболонок, ЧСС перевищує вікову норму на 10–15 %. III ступінь (декомпенсований стеноз). Стан дуже тяжкий. Дитина збуджена або загальмована, свідомість сплутана. Відзначають різку інспіраторну задишку за участю допоміжної мускулатури, видих укорочений. Шкіра і слизові оболонки бліді, землистого забарвлення, характерні акроціаноз, холодний піт. Розвиваються симптоми недостатності кровообігу: мармуровість шкіри, ЧСС перевищує норму більше ніж на 15 %, глухість серцевих тонів, частий аритмічний пульс, збільшення печінки. IV ступінь (асфіксія).Стан украй тяжкий, свідомість відсутня, зіниці розширені, часто з’являються судоми. Дихання поверхневе. Шкіра ціанотична. Грізною ознакою є брадикардія, що передує зупинці серця. Лікування гострого стенозуючого ларинготрахеїту передбачає призначення ліків: 1. Дексаметазон в/м у дозі 0,6 мг/кг маси тіла. 2. Сальбутамол усередину в дозі 3–8 мг/добу у вигляді аерозолю по 1–2 дози 3–4 рази на добу або інгаляцій через небулайзер по 1,25–2,50 мг. 3. Фенотерол інгаляційно в дозі 200 мкг, повторно 100 мкг через 5 хвилин. 4. Фенотерол розчин для інгаляцій 1 мг/мл: дітям < 6 років — 50 мкг/кг (10 крапель = 0,5 мл), дітям 6–14 років — до 1,0 мл (20 крапель) 3–4 рази на добу. 5. Фенотерол 50 мкг та іпратропію бромід 20 мкг по 1–2 інгаляції 2–3 рази на добу. 6. Фенотерол 0,5 мг/мл та іпратропію бромід 0,25 мг/мл розчин для інгаляцій: дітям < 6 років — до 50 мкг/кг (до 10 крапель = 0,5 мл) на прийом; дітям 6–12 років— 10–40 крапель на прийом 3 рази на добу. 7. Епінефрин п/к у дозі 0,01 мг/кг маси тіла (не більше 0,3 мг). Атопічний дерматит (АтД) – генетично зумовлене хронічне алергічне запалення шкіри, яке має характерну клінічну картину, супроводжується свербінням і часто поєднується з респіраторними проявами негайної алергії: алергічним ринокн’юнктивітом, атопічною бронхіальною астмою ранній дитячий вік – обличчя, волосиста частина голови, шия; дитячий вік старший за 4 роки – згинальні поверхні кінцівок (ліктьові, підколінні ямки), кисті, щиколотки, зменшення уражень обличчя; дорослий вік – обличчя (периорально та периорбітально), шия. еритема (гіперемія), набряк / папула, мокнуття / кірки, екскоріація, ссадини царапини ліхеніфікація, уплотнение кожного покрова и усиление его рисунка сухість. -Шкірні тести з атопічними алергенами (скарифікаційні, prick). -Визначення специфічних IgE – антитіл до атопічних алергенів (з використанням МАСТ або РАСТ). - Імунологічне обсстеження (визначення рівня IgA, IgM, IgG, загального сироваткового IgE, субпопуляцій лімфоцитів). 1-й етап – елімінація причинних алергенів: індивідуальні гіпоалергенні дієти і бережні режими . Антигистаминни 2 покоління(лоратадин, цитиризин, дезлоратадин, левоцитиризин) бо 1го снодійні. (супрастин) або клемастін (тавегіл), емалюєнти (зволожуючі ексипал М). кропивниця холодова, імунна, сонячна, теплова 1. Клінічні критерії - уртикарна, еритематозна висипка з чіткими краями на тулубі, кінцівках, обличчі - виражене свербіння - синдром шлунково-кишкової диспепсії - можлива симптоматика набряку Квінке 2. Параклінічні критерії - еозинофілія в загальному аналізі крові - підвищення рівеня загального IgE Лікування гострої кропив'янки: Лікувальна тактика визначається ступенем важності кропивянки. Рекомендована гіпоалергенна дієта з виключенням причинно-значущих харчових алергенів та продуктів гістаміно-лібераторів, а також еліимінаційні заходи (усунення контактів з домашнім пилом, пилковими алергенами, ліками). Легкий перебіг: - антигістамінні ІІ покоління per os - ентеросорбенти Середньоважкий перебіг: - антигістамінні І покоління в/м або в/в - ГКС в/м або в/в преднізолон 2-3 мг/кг/добу дексаметазон 0,3-0,4 мг/кг/добу - ентеросорбенти Важкий перебіг: - антигістамінні І покоління в/м або в/в - ГКС системно преднізолон 4-5 мг/кг/добу дексаметазон 0,5-0,6 мг/кг/добу - ентеросорбенти - в/в детоксикація (0,9% NaCl) атоксил, лоратидин дексаметазон при важкому стані, вв натрій хлорид. Надання допомоги при набряку Квінке. 1.Припинення надходження алергену (лікарського, харчового). 2.Введення антигістамінних препаратів (першого покоління 2 рази на добу з переходом на пролонговані антигістамінні препарати другого поколінння – 1 таблетка на добу). 3.Внутрішньовенне введення ГКС: в/м або в/в преднізолон 2-3 мг/кг/добу дексаметазон 0,3-0,4 мг/кг/добу 4.Симптоматичне лікування. 5.При загрозі ядухи – інтубація трахеї, штучна вентиляція легень. Алергічний риніт (інтермітуючий сезонний, поліноз) та персистуючий (хронічний, цілорічний). Фактори схильності ‑ генетично детермінована здатність до алергічних захворювань. Причинні фактори (алергени) ‑ сенсибілізують дихальні шляхи і викликають початок захворювання. Сприятливі фактори ‑ підвищують ризик виникнення хвороби на фоні впливу причинних факторів: куріння, забруднення навколишнього середовища, респіраторні вірусні інфекції, шкідливі антинатальні фактори і перинатальна патологія. Факторами ризику (тригерами), які викликають повторні загострення хвороби, є: алергени, холодне повітря, фізичне навантаження, респіраторні вірусні інфекції, метеофактори, надмірні емоційні навантаження – стреси хелперна субпопуляція Т-лімфоцитів (Th2), яка надмірно активується внаслідок суттєвого зниження супресії (дефіцит Тh1) . Під впливом алергічних стимулів активуються Th2 і починають секретувати інтерлейкіни (IL) - IL4, IL6, IL10, i IL13, що веде до підвищеного утворення специфічних IgE-антитіл, гіперпродукцією реагінових антитіл (IgE) у відповідь на звичайний контакт з широко розповсюдженими алергенами зовнішнього середовища. Елімінація алергенів, цетірізін, лоратадин, спрей мометасон. кортикостероїди топічної дії (фліекс, назонекс, аваміс, мометазон флютиказон, пеклометазон при всех ). антигістамінні препарати системної дії (перевага надаєтьсяя препаратам ІІ другого покоління – лоратидін Найбільш поширеними ВПС є: дефект міжшлуночкової перегородки (ДМШП), дефект міжпередсердної перегородки (ДМПП), відкрита артеріальна протока (ВАП), тетрада Фалло, коарктація аорти (КоА), транспозиція магістральних судин (ТМС), стеноз аорти (СтАо), стеноз легеневої артерії (СтЛА). Класифікація ВПС І. ВПС без ціанозу / ВПС з ціанозом ІІ. — ВПС зі збагаченням малого кола кровообігу (ДМШП / ТМС) — ВПС зі збідненням малого кола кровообігу (СтЛА / тетрада) — ВПС зі збідненням великого кровообігу (СтАо, КоА) — ВПС без порушень ГД (декстрокардія, м'язовий малий ДМШП) ІІІ. — ВПС блідого типу з артеріовенозним шунтом (ДМШП, ДМПП, ВАП) — ВПС синього типу з веноартеріальним шунтом (ТМС, тетрада) — ВПС з перешкодою викиду крові зі шлуночків (СтАо або ЛА) «Дуктус-залежні» ВПС: Обструкція правого серця: — атрезія легеневої артерії — атрезія трикуспідального клапана — важкі форми тетради Фалло — критичний стеноз легеневої артерії — важкі форми аномалії Ебштейна Аномалії дуги аорти та лівого серця: — важкі форми коарктації аорти — переривання дуги аорти — синдром гіпоплазії лівого серця Транспозиція магістральних судин з інтактною МШП та неадекватним змішуванням |