Функціональна роль Світового океану
 Скачать 133.17 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара Факультет біології, екології та медицини Кафедра зоології та екології Аналітичний огляд із «Екології» Назва аналітичного огляду «Функціональна роль Світового океану» Виконавець: Перевірив: студентка групи УА-13-03 канд. біол.наук, доцент Букрєєва Л.В. Бригадиренко В.В. Дніпропетровськ, 2015 Зміст Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 1 Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара 1 Факультет біології, екології та медицини 1 Кафедра зоології та екології 1 Аналітичний огляд із «Екології» 1 Назва аналітичного огляду «Функціональна роль Світового океану» 1 Виконавець: Перевірив: 1 Дніпропетровськ, 2015 2 Вступ 3 1.Основні поняття світового океану 5 1.1 Складові світового океану 5 1.2 Поверхневі води 8 1.3 Підземні води 9 2.Ресурси світового океану 10 2.1 Морська вода та її склад 10 2.2 Мінеральні ресурси 11 3.Роль світового океану 12 Висновок 15 Список використаної літератури 17 Вступ Нашу планету цілком можна було б назвати Океанією, тому що площа, займана водою, в 2,5 рази перевищує територію суходолу. Океанічні води покривають майже 3/4 поверхні земної кулі шаром товщиною близько 4000 м, становлячи 97 % гідросфери, тоді як води суші містять усього лише 1 %, а в льодовиках сковано тільки 2 %. Світовий океан, будучи сукупністю всіх морів і океанів Землі, впливає на життєдіяльність планети. Величезна маса вод океану формує клімат планети, служить джерелом атмосферних опадів. З нього надходить більше половини кисню, і він же регулює зміст вуглекислоти в атмосфері, тому що здатен поглинати її надлишок. На дні Світового океану відбувається нагромадження й перетворення величезної маси мінеральних і органічних речовин, тому геологічні й геохімічні процеси, що протікають в океанах і морях, мають дуже сильний вплив на всю земну кору. Саме океан став колискою життя на Землі. В наш час людство використовує 3,8 тис.куб. км. води щорічно, причому можна збільшити споживання максимум до 12 тис. куб. км. При нинішніх темпах зростання споживання води цього вистачить на найближчі 25-30 років. Викачування грунтових вод призводить до осідання грунту, будинків і зниження рівня підземних вод на десятки метрів.[5,c.110] Термін "Світовий океан" ввів у науку великий радянський географ і океанограф Ю.М.Шокальський. Під цією назвою він мав на увазі "сукупність тієї водної оболонки земної кулі, головна особливість якої - солоність". "Океан - комора колосальних біологічних і мінеральних ресурсів, засіб для міжконтинентальних зв'язків, генератор і регулятор клімату - зараз стає чинником,який безпосередньо визначає майбутнє людства, майбутнє кожного з нас". Чи справді Світовий океан знаходиться під загрозою? На це питання, на жаль, треба відповісти ствердно, без будь-яких коливань і небезпеку океану несе сама людина своїм легковажним, бездушним ставленням до морських багатств. За останні два-три десятиліття людство до такої міри забруднило океан, що вже зараз важко знайти такі місця у Світовому океані, де не спостерігалися б наслідки активної діяльності людини. Проблема, пов'язана з забрудненням вод Світового океану, одна з найважливіших проблем, що стоять нині перед людством. Найбільш небезпечні види забруднення: забруднення нафтою та нафтопродуктами, радіоактивними речовинами, відходами промислових і побутових стічних вод і, нарешті, виносами хімічних добрив (пестицидів). [10,c.76] 1.Основні поняття світового океану 1.1 Складові світового океану Основна частина води (понад 80%) перебуває у глибинних зонах Землі — в її мантії. Підземна частина гідросфери охоплює грунтові, підґрунтові, напірні й безнапірні води, тріщинні води і води карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо). Усі форми водних мас переходять одна в одну у процесі перетворення. Вода у біосфері перебуває у безперервному русі, бере участь у геологічному та біологічному кругообігах речовин. Вода є основою існування життя на Землі. Для величезної кількості живих організмів, особливо на ранніх етапах розвитку біосфери, вода була середовищем зародження та розвитку. Без води неможливий фотосинтез, який відбувається в зелених рослинах і лежить в основі біологічного кругообігу речовин на нашій планеті. Вода — своєрідний мінерал, який забезпечує існування живих організмів на Землі. Живі організми на 60— 98% складаються з води і всі їхні життєві функціональні процеси пов'язані з водою. Обмін речовин в організмах можливий лише за наявності води, бо майже всі хімічні, колоїдно-хімічні та фізіологічні процеси відбуваються у водних розчинах органічних, та неорганічних речовин або за обов'язкової участі в них води. [2,c.34] Втрата організмом лише 10—20% води веде до його загибелі. Без води людина може прожити не більше п'яти діб. Без води не може існувати й людська цивілізація, бо вода використовується людьми не лише для пиття, а й для забезпечення своїх санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб. Вода використовується у промисловості, побуті, сільському господарстві, як джерело енергії. Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення. Але для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна — з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. Незважаючи на величезні обсяги гідросфери (16млрд м3 води), прісні води становлять менше 3%. її об'єму. Доступною для використання є лише невелика частка прісних вод, що зосереджена у прісноводних озерах, водосховищах, річках та підземних водоносних горизонтах. Світовий океан — неперервна водна оболонка Землі, що оточує материки й острови. Площа Світового океану становить 361 млн км3, або 71 % земної поверхні. В ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5% об'єму гідросфери. У Світовому океані виділяють його складові частини — океани, моря, затоки, протоки. На Землі умовно виділяють 4 океани: — Тихий — складає майже половину площі Світового океану (178,7 млн км2) і понад половини його об'єму (740 млн км3); — Атлантичний — складає приблизно 1/4 частину Світового океану за площею (91,6 млн км2) і об'ємом (330 млн км3); — Індійський— складає дещо більше 1/5 частини Світового океану за площею (76,2 млн км2) і об'ємом (283 млн км3); — Північний Льодовитий — складає лише 1/25 частину Світового океану за площею (14,7 млн км2) і 1/75 його частину за об'ємом (18 млн км3). Деякі дослідники виділяють п'ятий — Південний океан, що омиває береги Антарктиди. [6,c.27] Море — частина океану, відділена від нього суходолом, підводними узвишшями або островами. Розрізняють внутрішні, окраїнні, міжостровні моря. В Атлантиці є море без берегів — Саргасове (його межами є течії). Затока — частина океану або моря, що далеко заходить в сушу. В деяких випадках назва «затока» історично закріпилося за водоймами, які за їх гідрологічним режимом вірніше було б називати морями (Мексиканська, Гудзонова, Перська затоки). Протока — відносно вузький водний простір, що розділяє ділянки суші і з'єднує водні басейни або їх частини. Води Світового океану перебувають в постійному русі. Види руху: вітрові хвилі, течії, припливи і відпливи, цунамі. Вітрові хвилі — коливальні рухи водної поверхні. Звичайна висота вітрових хвиль — до 4 м, рідше — до 6-7 м. Відзначено випадки, коли штормові вітри піднімали у відкритому океані хвилі висотою 20-30 м і більше. Океанічні течії— горизонтальні переміщення величезних мас води у певному напрямку і на великі відстані. Причиною течій здебільшого бувають постійні вітри. Розрізняють теплі течії, температура води яких вища від температури оточуючих океанічних вод (Гольфстрім, Куросіо та ін.), і холодні течії — із температурою води, нижчою ніж у океанічних водах (Лабрадорська, Бенгельська та ін.). Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня води в океанах і морях, що спричиняються силами притяжіння Місяця і Сонця. Максимальний приплив — 18 м (у затоці Фанді, біля берегів Північної Америки). Складовою частиною гідросфери є води суходолу, які поділяються на поверхневі і підземні. Розглянути схему функціонування гідросфери можна на рис.1.  Рис.1 Схема функціонування гідросфери [11,c.90] 1.2 Поверхневі води Поверхневі води — води суходолу, що постійно або тимчасово знаходяться на земній поверхні в рідкому або твердому стані у формі водних об'єктів (водних потоків, водойм), а також скупчень льоду і снігу (льодовиків, снігового покриву). Ріка —природний водний потік, що тече у розробленому ним заглибленні — річищі. Річище ріки, що постійно заповнене водою, є частиною річкової долини — заглиблення, яке потік води створював тисячі, мільйони років, розмиваючи гірські породи. Головна ріка з усіма притоками утворює річкову систему. Територія, з якої ріка та її притоки збирають воду, називається басейном ріки, межа між басейнами сусідніх рік — вододілом. Виділяють такі види живлення рік: дощове, снігове, підземне, льодовикове. Зміни рівня води в річці визначають її режим. Режим, ріки насамперед залежить від клімату. Найдовша ріка в світі — Ніл (6671 км), найповноводніша — Амазонка (середня витрата води в гирлі становить 200 тис. м3/с). Головна ріка України — Дніпро — має довжину 2201 км і витрату води в гирлі близько 2 тис. м3/с. Ріки є джерелом прісної води для промисловості, сільського господарства, водопостачання населених пунктів, використовуються також для одержання електроенергії (на них працюють тисячі ГЕС), як транспортні шляхи, місця рибальства, відпочинку, туризму, спортивних змагань. Озеро — водойма, що утворилася в замкненому природному заглибленні на поверхні суходолу. Озерні улоговини можуть мати різне походження. Виділяють тектонічні озера (Каспійське море, Байкал та ін.), льодовикові (озера Фінляндії, Канади), загатні (Синевир у Карпатах), кратерні (Кроноцьке на Камчатці), карстові (Світязь), лиманні (Ялпуг) та ін. Озера поділяються за водним режимом на стічні — з прісною водою та безстічні — з солоною. Озера використовуються як шляхи сполучення, джерела водопостачання, місця відпочинку та рибальства. З солоних озер добувають сіль (кухонну, глауберову), магній та іншу мінеральну сировину. Видобувають також лікувальну грязь. Болота — надмірно зволожені ділянки суходолу із шаром торфу не менше 0,3 м. Низинні болота виникають у місцях близького залягання або виходу на поверхню підземних вод. Таких боліт багато в Поліссі, на заплавах рік, по берегах озер. Верхові болота характерні для тайги, тундри,— вони лежать на вододілах, не пов'язані з підземними водами і живляться тільки атмосферними опадами. Болота регулюють стік рік, зволожують атмосферне повітря, є місцями мешкання багатьох видів тварин і рослин. На болотах розробляють торф, що використовується як добриво, паливо і хімічна сировина. Льодовики —природні скупчення льоду на земній поверхні. Займають площу 16,2 млн. км2 — територію Антарктиди, Гренландії, багатьох арктичних островів, а також високогірних районів, що лежать вище снігової лінії. Гірським льодовикам належить важлива роль у живленні рік посушливих районів світу. Льодовики — один із головних ресурсів прісної води. [21,c.65] 1.3 Підземні води Підземні води — води, що знаходяться в порах і пустотах гірських порід верхньої частини земної кори. Під землею вода може знаходитися у всіх агрегатних станах. Підземні води утворюються в основному за рахунок просочування вглиб атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і льоду. Підземні води за умовами залягання можуть бути поверхнево-ґрунтовими (містяться в проміжках між часточок ґрунту), ґрунтовими (залягають у першому від поверхні землі водотривкому шарі) і міжпластовими (залягають між двома водотривкими шарами і досить часто бувають напірними, або артезіанськими). Особливий вид джерел, що фонтанують, — гейзери. Підземні води різноманітні за хімічним складом (прісні, слабо- або сильномінералізовані) та температурою (холодні або термальні). Підземні води регулюють стік рік, є рельєфоутворюючим чинником, забезпечують рослини вологою і розчиненими мінеральними речовинами. Людина використовує підземні води як джерело водопостачання. [8,c.77] 2.Ресурси світового океану 2.1 Морська вода та її склад У наш час, «епоху глобальних проблем», Світовий океан відіграє все більшу роль у житті людства. Будучи величезним джерелом мінеральних, енергетичних, рослинних і тварин багатств, які при раціональному їхньому споживанні й штучному відтворенні - можуть уважатися практично невичерпними. Океан здатний вирішити низку важливих завдань: необхідність забезпечення швидко зростаючого населення продуктами харчування й сировиною для промисловості, що розвивається, небезпека енергетичної кризи, недолік прісної води. [4,c.14] Основний ресурс Світового океану - морська вода. Вона містить 75 хімічних елементів, серед яких такі важливі, як уран, калій, бром, магній. І хоча основний продукт морської води усе ще поварена сіль - 33 % від світового видобутку, але вже добуваються магній і бром, давно запатентовані методи одержання цілого ряду металів, серед них і необхідні промисловості мідь і срібло, запаси яких неухильно виснажуються, тоді як в океанських водах їх утримується до півмільярда тонн. У зв'язку з розвитком ядерної енергетики існують непогані перспективи для видобутку урану й дейтерію з вод Світового океану, тим більше що запаси уранових руд на землі зменшуються, а в океані його 10 мільярдів тонн, дейтерій взагалі практично невичерпний - на кожні 5000 атомів звичайного водню доводиться один атом важкого. Крім виділення хімічних елементів морська вода може бути використана для одержання необхідної людині прісної води. Зараз є в наявності багато промислових методів опріснення: застосовуються хімічні реакції, при яких домішки виділяються з води; солону воду пропускають через спеціальні фільтри; нарешті, виробляється звичайне кип'ятіння. Але опріснення не єдина можливість одержання придатної для пиття води. Існують донні джерела, які все частіше виявляються на континентальному шельфі, тобто в областях материкової обмілини, що прилягає до берегів суходолу. Одне з таких джерел, розташоване біля берегів Франції - у Нормандії, дає таку кількість води, що його називають підземною рікою. [7,c.67] 2.2 Мінеральні ресурси Мінеральні ресурси Світового океану представлені не тільки морською водою, але й тим, що «під водою». Надра океану, його дно багаті покладами корисних копалин. На континентальному шельфі перебувають прибережні розсипні родовища - золото, платина; зустрічаються й дорогоцінні камені - рубіни, алмази, сапфіри, смарагди. Наприклад, поблизу Намібії йдуть підводні розробки алмазного гравію вже з 1962 року. На шельфі й частково материковому схилі океану розташовані більші родовища фосфоритів, які можна використовувати як добрива, причому запасів вистачить на найближчі кілька сотень років. [6,c.53] 3.Роль світового океану Значення Світового океану для людини і всього живого дійсно величезне. Здавна Світовий океан був одним з головних джерел їжі і умовою життя на Землі. Він має не тільки багату і різноманітну флору і фауну, але й великий запас корисних копалин. На сьогоднішній день Світовий океан є величезним джерелом ресурсів на планеті. Океан використовується не тільки для видобутку біологічних, мінеральних ресурсів, але і служить простором для розвитку судноплавства, а також є лікувально-оздоровчим середовищем. Останнім часом зростають можливості освоєння території Світового океану для відпочинку і туризму. Таким чином, океан віддає людству всі свої багатства, тому в даний час стоїть проблема його раціонального використання. Глибинні шари це не тільки довгостроковий теплорегулятор системи Земля. Зміни теплообміну глибинних мас океану з поверхневими, а також і розподіл поверхневих течій можуть змінюватися протягом десятків років, тобто надзвичайно швидко, беручи до уваги розміри Світового океану, що може призвести до швидкої зміни природного середовища. [15,c.63] Вода має величезну теплоємність, що дозволяє їй накопичувати тепло в літній час, рятуючи прилеглі території від згубної для всього живого спеки. У зимовий час океан віддає накопичене влітку тепло, рятуючи все живе від вимерзання. Крім того, океан - джерело вологи (атмосферних опадів). Океани, моря, а також прісні водойми є найважливішим джерелом продовольства для населення Землі. Улов риби постійно збільшується (на початку століття - 3 млн. т. на рік, зараз-більше 80 млн.т.). Моря й океани є не тільки джерелами риби, але й джерелами отримання цінної сировини і палива. З-під морського дна видобувається нафта, вугілля. Марганцева руда, кобальт, нікель та інші види металів знаходяться у воді у вигляді конкрецій, які можуть бути зібрані і витягнуті на поверхню. Також багато корисних речовин розчинені в морській воді. У морській воді, яка також є складовою Світового океану, приховано багато мінеральних ресурсів та елементів, що входять до таблиці Менделєєва. З морської води витягають натрій, хлор, бром і магній. У зв'язку зі зростаючим світовим населенням потрібна більша кількість енергії, що і послужило поштовхом для використання Світового океану в якості джерела електроенергії. Крім вилучення з вод різних ресурсів, Світовий океан здійснює ще й транспортну функцію, будучи одним з головних її ланок. За останні роки відбувається розвиток світової економіки і морських перевезень. Тут важливо відзначити, що обсяг світових морських перевезень досяг рекордного рівня 6,76 млрд. т. Загальний дедвейт світового флоту склав 895,8 млн. т. За Світовому океану здійснюються не тільки "вантажні", але і пасажирські перевезення. Сьогодні вже мало у кого викликає сумніви, що ресурсний потенціал Світового океану в змозі замінити ресурси суші. Очевидним стає і та обставина, що використання океану все більше і більше набуває політичного характеру, стає джерелом глибоких протиріч між багатьма державами світу. Яка ж роль Світового океану для сьогодення і майбутнього людства? Океан здавна використовується як загальна простора дорога всіх народів. Мореплавство і морські повідомлення довгий час були єдиним видом комунікацій між країнами та континентами. З розвитком мореплавства безпосередньо пов'язане становлення таких держав, як Іспанія, Португалія, Нідерланди, Великобританія. Морські перевезення і обмін товарами - один з найважливіших традиційних сфер світової економіки. У XX ст. обсяг морських перевезень подвоюється кожні 20 років і досяг до 2000 р. 12 млрд т. У даний час на частку морських транспортних перевезень припадає понад трьох чвертей світового вантажообігу. Особливу роль у другій половині XX ст. для всіх держав світу мали морські перевезення нафти і нафтопродуктів. [17,c.113] Іншим традиційним і найстарішим видом використання океану є рибальство. Потенційні можливості Світового океану як продовольчої бази величезні. У ньому мешкає понад 15 тисяч видів риб, але це далеко не єдиний продовольчий ресурс людства. В океані зосереджено 43% біомаси планети. З 33 класів рослин та 63 класів тварин, відомих на Землі, в гідросфері мешкає відповідно 18 і 60. Чверть всього тваринного білка на планеті міститься в океані. В даний час людина використовує лише кінцеві ланки найскладнішого ланцюга біопродукціі - рибу, ссавців, головоногих. Сукупний їх видобуток досягає 200 млн т. Видобуток морських продуктів особливо швидко зростав у XX ст. Тільки видобуток риби в наш час зріс з 7 до 80 млн т. З урахуванням криля, морських водоростей та інших морепродуктів з океану можна добувати до 7 млрд. т. харчової продукції. До традиційних видів економічної діяльності держав у Світовому океані в останні десятиріччя додалися нові. Океан - хранитель величезних запасів нафти і газу. Якщо в 40-50-х роках XX ст. вони оцінювалися в 55 млрд т, то вже в 1975 р. - у 400 млрд. З тих пір розвідані нові перспективні родовища в Північному Льодовитому океані, на шельфі Сахаліну і Південно-Східної Азії, в Північному морі і т.д. На шельфі північних морів зосереджено 80% російських запасів нафти і газу. Вже сьогодні понад 80 держав світу ведуть морську розробку вуглеводневої сировини. В експлуатації знаходиться понад 800 великих родовищ. Якщо в 1977 р. з морського дна добувалася 23% світової нафти і газу, то на початку 90-х - понад 50%. В океані зосереджені такі цінні корисні копалини, як золото, платина, алмази, цирконій, різні руди. За прогностичними оцінками вчених, мінеральних та хімічних ресурсів в Світовому океані більше, ніж на суші. Наприклад, запаси кам'яного вугілля перевищують його земний видобуток більш ніж в 900 разів. У ряді країн (Англія, Японія та ін) його вже успішно витягають з води. [14,c.61] Висновок Наслідки, до яких веде марнотратне, недбайливе відношення людства щодо океану, жахливі. Знищення планктонів, риб і інших мешканців океанських вод - далеко не все. Збиток може бути набагато більшим. Адже у Світового океану є загальпланетарні функції: він є потужним регулятором теплового режиму Землі, а також циркуляції її атмосфери. Забруднення здатні викликати досить істотні зміни всіх цих характеристик, життєво важливих для режиму клімату й погоди на всій планеті. Симптоми таких змін спостерігаються вже сьогодні. Повторюються посухи й повені, з'являються руйнівні урагани, найсильніші морози приходять навіть у тропіки. Зрозуміло, поки не можна навіть приблизно оцінити залежність подібного збитку від ступеня забруднення Світового океану, однак взаємозв'язок, безсумнівно, існує. Охорона океану є однією із глобальних проблем людства. Мертвий океан - мертва планета, а виходить, і все людство. Світовий океан має виняткове значення в життєзабезпеченні Землі. Океан - це "легені" Землі, джерело харчування населення земної кулі і зосередження величезних багатств корисних копалин. Але науково-технічний прогрес негативно позначився на життєздатності океану - інтенсивне судноплавство, активізація видобутку нафти і газу у водах континентального шельфу, скидання в моря нафтових і радіоактивних відходів призвели до тяжких наслідків: до забруднення морських просторів, до порушення екологічної рівноваги в Світовому океані. В даний час перед людством стоїть глобальне завдання - терміново ліквідувати збитки, завдані океану, відновити порушену рівновагу і створити гарантії збереження його в майбутньому. Нежиттєздатний океан згубно позначиться на життєзабезпеченні всієї Землі, на долі людства. Хочеться ще раз нагадати, що будь-який кинутий у море поліетиленовий пакет або упаковка від плитки шоколаду лягають на дно і відбирають у мешканців моря частину їх життєвого простору. Всі повинні зрозуміти, що, виливаючи в струмок відро води з синтетичним миючим засобом, ми не тільки забруднюємо воду чистого гірського потоку, але сприяємо забрудненню всього Світового океану. Світовий океан кожен повинен цінувати, поважати й піклуватися про нього,бо він є умовою нашого існування; необхідно прагнути дізнатися про нього якомога більше, тоді наше ставлення до цього природного джерела життя буде усвідомленим і ми перестанемо вільно або мимоволі завдавати йому шкоди. Океан всього один, він належить всім і нікому. Список використаної літератури 1.Бреховских Л.М. Океан и человек. Настоящее и будущее. - М.: Наука, 1987. 2.Волошин І.І., Чирва В.Г. Географія Світового океану: Навч. посібник для вчителів серед. загальноосвіт. шк. - К.: Перун, 1996. - 224 с. 3.Голубєв Г.М. Геоекологія: Підручник. - М.: Гещс, 1999. 4.Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. по-сіб./Ю.Д.Бойчук;Е.М.Солошенко, О.В.Бугай. - Суми :Університетська книга, 2002. - 283 c. 5.Екологія і природокористування : Зб. наук. пр./Нац. акад. наук Укра-їни, Ін-т проблем природокористування та екології Вип.6. – 2003. - 239 c 6.Екологія і економіка природокористування: (Навч. посіб.)/М. Г. Ігна-тенко, В. О. Малєєв;Херсон. держ. ун-т. - К.:Айлант, 2002. - 286 c. 7.«Економічна та соціальна географія. Довідкові матеріали. »В. П. Дронов, В. П. Максаковский, В. Я. Ром« Просвещение », Москва, 2004 8.Кисельов В. А. Міжнародні угоди щодо запобігання забруднення морського середовища. - М.: Транспорт, 1986. 9.Колодкін А.Л. Світовий океан. - М.: Статут, 2007. 10.Коробкін В.І. Елогім: Підручник. - Ростов н / Д.: Фенікс, 2008. 11.Мировой водньш баланс и воднне ресурси Земли. - Л.: Гидрометеоиздат, 1974. 12.Міжнародне публічне право / За ред. К.А. Бекяшева - М.: Проспект, 2005. 13.Мировой океан: Учеб. пособие: Для студентов геогр. фак. высш. пед. учеб. заведений/Б.С. Залогин, К.С. Кузьминская. - М. :Академия, 2001. - 192 c. 14.Половина І.П. Фізична географія Європи. - К.: АртЕк, 1998. 15. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. - Новосибирск: Наука, 1978. 16.Страхов Н.М. Основи теории литогенеза. - М., 1962. - Т. І. 17.«Світовий океан» В. Н. Степанов «Знання», Москва, 1974 18.Тимашев И.Е. Неотектонические движения как фактор пространственной физико-географической дифференциации. Землеведение. - М., 1977. - Т. 12. 19.Федорищак Р.П. Загальне землезнавство. - К.: Вища школа, 1995. 20.Физическая география материков и океанов/Ю.Г. Ермаков, Г.М. Игнатьев, 21.Экология моря : Сб. науч. тр./Нац. акад. наук Украины, Ин-т биоло-гии юж. морей им. А.О.Ковалевского; Вып. 61. - 2002. - 108 c. |