Санаторно - курортный комплекс Украины. курсовая. Географічний аналіз санаторнокурортного комплексу України

• Название: Географічний аналіз санаторнокурортного комплексу України
• Анкор: Санаторно - курортный комплекс Украины
• Дата: 19.12.2019
• Размер: 2.46 Mb.
• Имя файла: курсовая.docx
• Тип: Документы; #101052
• страница: 3 из 10

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

2.1. Географічні фактори розвитку санаторно-курортного комплексу України
Серед національних природних багатств будь-якої держави особливе економічне й соціальне значення мають курортно-рекреаційні ресурси, до яких у першу чергу відносять мінеральні води, лікувальні грязі й ландшафтно-кліматичні умови.

Курортно-рекреаційні ресурси – сукупність природно-кліматичних факторів і штучно створеної інфраструктури, призначеної для лікувально-оздоровчих і рекреаційних заходів, які визначають можливість і перспективи розвитку в різних регіонах курортних комплексів, необхідних для рекреації й зміцнення здоров'я населення [27].

Природні лікувальні ресурси (курортні фактори) визначають профіль курорту, а їх запаси – його кінцеву ємність. Можливість використання цих ресурсів у рекреаційних цілях обмежується ноосферними ресурсами (фінансовими, матеріальними, виробничими, кадровими і т.д.) [25].

Курортно-рекреаційні ресурси (курортні фактори) забезпечують санаторно-оздоровчу й рекреаційну діяльність за рахунок використання сукупності природно-кліматичних факторів, інфраструктури й кадрового потенціалу. Курортно-туристський комплекс можна сформувати при наявності наступних видів ресурсів: природні, культурно-історичні, соціально-економічні, фінансово кредитні й виробничо-трудові. Перші два види ресурсів визначають цільове призначення курортів, а інші виконують, що забезпечують функції й створюють необхідні умови для його функціонування.

Таким чином, основними властивостями курортно-рекреаційних ресурсів є [25]:

• 
  клімато-ландшафтні характеристики;
  
• 
  потенційний запас природних ресурсів;
  
• 
  атрактивність і екскурсійна значимість;
  
• 
  доступність і можливі способи використання;
  
• 
  пейзажні й екологічні характеристики;
  
• 
  соціально-демографічні характеристики.
  

Зазначені ресурси можуть бути використані для організації відпочинку, оздоровлення, лікування певного контингенту людей у фіксований час за допомогою існуючої технології й наявних матеріальних технологій.

Практично всі регіони України мають різноманітні рекреаційні ресурси, сприятливі для розвитку лікувального туризму, серед яких традиційно домінують санаторно-курортні. Україна має великий та різноманітний курортно-лікувальний потенціал. При обслуговуванні й лікуванні відпочиваючих виділяється комплекс природних ресурсів, що забезпечують всесторонность наданих рекреаційних послуг. Його складовими є лікувальні мінеральні води й грязі, рекреаційний потенціал лісів, різноманітних ландшафтів, морських узбереж та туристичні ресурси місцевості.

Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних мінеральних вод.

В Україні, завдяки бурхливому геологічному минулому, зустрічається більшість відомих природних мінеральних вод. Різноманітні по обсягах їх запаси присутні майже в кожній області. У нашій країні налічується вісім гідрогеологічних регіонів, з яких чотири – великі артезіанські басейни (Дніпровський, Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський), а інша половина – провінції складчастих областей (Український щит, Донбас, Українські Карпати й Кримські гори).

Мінеральними лікувальними водами називають природні води, які завдяки підвищеній концентрації біологічно активних компонентів мають лікувальні властивості. Вони бувають різних типів:

• 
  вуглекислі води поширені переважно в Закарпаття (м. Хуст, с. Галявина, Плоске й ін.);
  
• 
  сульфідні води. Найбільші родовища таких вод розташовані на Волино-Поділлі (курорти Немирів, Шкло, Великий Любень Львівської області й Черче Івано-Франківської області);
  
• 
  радонові експлуатуються курортом Хмільник (Вінницька область), водолікарнями Житомира, Київської (Миронівка, Біла Церква) і Хмельницької (г. Полонне) областей;
  
• 
  йодні, бромних і йодобромних вод в основному хлоридно-натрієвого складу знайдені в Карпатах, Прикарпатті, Причорномор'ї й на Кримському півострові. У лікувальних цілях їх використовують у санаторіях Автономної Республіки Крим і Закарпатської області.;
  
• 
  кременисті води відомі на Поділля, Закарпаття, на межиріччі Сіверський Донець-Ворскла.
  

Найбільш широкий спектр мінеральних лікувальних вод в Україні представлений у Закарпатті.

Прісні мінеральні лікувальні води з підвищеним вмістом органічних речовин типу «Нафтуся» прославили курорт Трускавець. На базі великих родовищ розвиваються курорти Сатанов і Маків (Хмельницька область), Сходниця (Львівська область) і Гусятин (Тернопільська область).

По запасах ресурсів вод країна займає одне з перших місць на пострадянському просторі. Мінеральні лікувальні води без змісту специфічних компонентів різноманітного хімічного складу широко використовують на курортах Трускавець і Моршин (Львівська область), Миргород (Полтавська область), Слов'янськ (Донецька область), у санаторіях Автономної Республіки Крим, Одеської й інших областей [2].

До найвідоміших бальнеологічних курортів відносяться Трускавець, Моршин, Слов'янськ, Хмільник та ін.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного й міжнародного значення й 13 курортів місцевого значення, що використовують 7 торф'яних і 10 сульфідних грязьових родовищ [8].

В Україні знайдені значні запаси лікувальних грязей, до яких ставляться різні по походженню природні утворення (відкладання боліт, озер і морських заток), що складаються з води, мінеральних і органічних речовин.

Значні поклади лікувальних торф'яних грязей відомі у Львівській і Івано-Франківської областях Передкарпаття. Серед мулисто-сульфідних грязей, що експлуатуються, значними запасами лікувальної сировини виділяються Куяльницке, Шабалайске (Одеська область), Чокракське й Сакське родовища (АР Крим).

Площа лісів України складає більше 100 тис. км², близько 60% яких можуть використовуватися для рекреаційної діяльності. Ліси, особливо хвойно-листяні, поліпшують іонний режим, а виділення рослин (різноманітні ефірні масла, алкалоїди), що вивільняються, негативно впливають на життя бактерій, у тому числі таких шкідливих, як туберкульозна паличка, стафілококи, стрептокок і ін [10].

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гірські райони, що відрізняються різноманітністю природних ландшафтів, наявністю екстремальних, сприятливих і комфортних умов для розвитку різних видів рекреаційної діяльності (від спортивних і оздоровчих до санаторно-лікувальних).

Сприятливий в терапевтичному відношенні клімат південних (Чорноморське узбережжя та Південний берег Криму) і західних (Карпати) районів країни дозволив створити тут приморські та гірські курорти, на яких широко використовується кліматотерапія. До них належать Алушта, Аркадія, Великий Фонтан, Верховина, Ворохта, Євпаторія, Карпати, Старий Крим, Феодосія, Черноморка, Ялта, Яремча та інші.

2.2. Географічний аналіз курортів України
Згідно досвіду виділення певних рекреаційних утворень в Україні можна виділити 4 рекреаційні зони: Західну, Причорноморсько-Азовську або Південну, Центрально-Українську та Східну [24].

До Західної рекреаційної зони входить Карпатський рекреаційний район. Карпатський рекреаційний район загальнодержавного і міжнародного значення, його площа 56,2 тис. кв. км, населення 6,6 млн. чол., де зосереджено понад 800 мінеральних джерел, з яких 50% у Закарпатській області, 30% всіх пам'яток історії та культури тощо; основними вузлами є Львів, Ужгород, Чернівці, Івано-Франківськ, Мукачеве, Коломия, Яремче, Косів, Трускавець, Моршин, Свалява.

Південна рекреаційна зона поділяється на 2 регіони.

Найрозвинутішим з них є міжнародний Кримський РР, що знаходиться в АР Крим (площа – 26,2 тис. кв. км, або 4,3% площі країни). Основні райони: Південний берег Криму, Євпаторійський, Феодосійський. У межах ПБК формується курортна агломерація Велика Ялта. Існуюча структура курортно-рекреаційної мережі складається на 30% із лікувальних закладів і на 70% із закладів відпочинку та туризму, з яких 10% припадає на туризм, а 30% складає дитячий відпочинок (додаток А).

Серед рекреаційних центрів варто відзначити Євпаторію - національну дитячу оздоровницю місткістю понад 50 тис. місць, Феодосію, Судак, Планерське, Курортне та ін.

Азово-Чорноморський РР також має загальнодержавне значення. Він складається з Причорноморського і Приазовського районів. У межах Причорноморського району виділяють Одеський, Миколаївський, Херсонський рекреаційні підрайони. Перший включає Одеську групу курортів (Аркадію, Вел. Фонтан, Лузанівку, Лермонтовський тощо), курортні місцевості Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Шабо та курорти Скадовськ, Гопрі, Коблево, Сергіївну, більшість з яких мають загальнодержавне значення.

Приазовський район розміщений у межах Донецької, Запорізької і Херсонської областей. До нього входять Бердянськ, Маріуполь, Кирилівка та інші курорти.

Центрально-Українська рекреаційна зона поділяється на Придніпровський, Столичний, Подільський, Поліський райони. Основними рекреаційними ресурсами тут є помірний континентальний клімат, густа річкова мережа, бальнеоресурси. Основні курорти і курортні місцевості: Миргород, Пуща-Водиця, Ворзель, Качанівка, Прохорівка, Сокирки, Біла Церква та ін. Туристичними центрами є Київ, Чернігів, Полтава, Канів, Переяслав-Хмельницький тощо.

Найгострішою проблемою даної зони є охорона Дніпра від радіонуклідів Чорнобиля та стічних промислових гігантів Центральної частини України.

Східна рекреаційна зона, де формується Придонецький регіон, до якого належать Харківська, Луганська та частково Донецька області. Основні рекреаційні ресурси це м'який помірно-континентальний клімат, лікувальні грязі озер (Солоний Лиман, Банис, Ріпне, Вейсове, запаси яких становлять близько 1 млн. куб. м) та мінеральні води, водоймища, особливо Червонооскільське водосховище. Основні рекреаційні центри – це курорти Слов'янськ, Слов'яногірськ, Старобільськ, Слов'яносербськ [2].

На законодавчому рівні [29] в Україні затверджено перелік населених пунктів, віднесених до курортних (додаток Б). Їх загальна кількість становить 241. Їх розповсюдження нерівномірне, так як виділення населеного пункту, як курорту визначає особливості його природно-рекреаційних умов та ресурсів, сприятливих, для розвитку лікувального туризму.

Найбільша кількість курортів (близько 50%) знаходиться в Автономній Республіці Крим. Така значна кількість курортів обумовлюється декількома факторами. По-перше, це курорти приурочені до південного берегу Криму з субсередземноморським тропічним кліматом, по-друге, це курорти Кримських гір. Окрім цих курортів, які складають більшість курортів Криму, треба відмітити курорти, засновані на родовищах мінеральних та лікувальних вод (західна частина Криму), а також курорти чорноморського та азовського узбереж іншої частини території (додаток А).

На другому місці за кількістю курортів знаходиться Одеська область. Всі курорти цієї області знаходяться на морському узбережжі, що говорить про однотипові причини виділення даних населених пунктів, як курортів.

Далі йде Львівська область, населені пункти якої виділені, як курорти на основі наявності в них джерел мінеральних вод та специфічних природних умов Українських Карпат. Також досить значна кількість курортів морських узбереж знаходиться в Херсонській області.

Також можна відмітити той факт, що більшість курортів знаходиться в двох регіонах України – Українських Карпатах та узбережжі Чорного та Азовського морів. Далі йдуть курорти, в яких знаходяться джерела мінеральних вод. Також можна виділити курорти степової України з лісовими масивами (Дніпропетровська та Донецька області).

В 7 областях України курорти відсутні взагалі, що пов’язано з відсутністю належних природних умов для утворення цих курортів.

Щодо розміщення курортів відносно рекреаційних зон, то можна виділити дві зони, в яких знаходиться найбільша кількість курортів – Західна та Південна. Що можна пояснити наявністю в Південній зоні таких багато курортних областей, як АРК, Одеської, Миколаївської та Херсонської, а в Західній – Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей. У зв’язку з малою кількістю курортів на півночі України, Поліський регіон Центрально-Української зони має найменшу кількість курортів.

Тобто, можна зробити висновок, щодо основних причин надання населеним пунктам статусу курортних:

• 
  наявність морських узбереж;
  
• 
  наявність гірської місцевості;
  
• 
  наявність мінеральних вод та лікувальних грязей.
  

2.3. Просторовий аналіз санаторно-курортних закладів України
Протягом останніх п’яти років, кількість санаторно-курортних та оздоровчих закладів має тенденцію до зменшення через нестабільну фінансову ситуацію на внутрішньому ринку країни. В 2014 році одним з чинників, який вплинув на зниження кількості закладів, які надають послуги на ринку санаторно-курортного обслуговування і відповідно через який відбулось зменшення кількості оздоровлених у цих закладах людей, стала окупація АРК Крим, де знаходилась значна кількість оздоровчих комплексів, і куди направлялась, через профспілкові путівки, левова частка відпочиваючих. Аналогічна ситуація відбулась на сході України, а саме частини Донецької та Луганської областей, де у зв’язку з антитерористичною операцією припинено функціонування багатьох закладів оздоровчого типу.

На 2018 рік в Україні знаходилось 1641 санаторно-курортний заклад, більшу частину з яких складають бази відпочинку (три чверті), на другому місці в кількості 284 одиниць йдуть санаторії та пансіонати з лікуванням і по 4 % припадає на санаторії-профілакторії та будинки і пансіонати відпочинку (рис. 2.1).



Рис. 2.1 Співвідношення санаторно-курортних закладів України в 2018 році (складено автором за [28])

Велику кількість закладів та місць в них мають такі області, як Одеська, Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська та Миколаївська. Також значна кількість в Львівській, Волинській, Харківській та Донецькій областях. Це пояснюється наявністю різноманітних природних рекреаційних ресурсів. Наприклад, лікувальних грязей – оз. Куяльницьке, оз. Шабалайске (Одеська область), мінеральних вод – Тюркські озера, особливої уваги потребує соляна шахта м. Соледара (Донецька область), що використовувалась раніше як промисловий об'єкт та ін. Також можна відмітити, географічне положення областей – більшість з них є приморськими, мають вихід до Азовського та Чорного морів, що надзвичайно сприятливо для розвитку кліматичних курортів (додаток Б).

Щодо АРК, то до окупації щороку її відвідували, як в лікувальних, так і в туристичних цілях, безліч туристів з України й країн найближчого зарубіжжя. Велику цінність мають численні лікувальні заклади м. Ялта, м. Алушта, м. Гурзуф, м. Феодосія та ін. Місто Євпаторія на радянському просторі має статус дитячої оздоровниці.

Середні показники мають Вінницька, Полтавська, Івано-Франківська, Хмельницька та ін. В них відмічається наявність ресурсів мінеральних вод (Івано-Франківська, Вінницька, Полтавська області). Вони не мають виходу до моря, являються прикордонними областями, що дає можливість для відвідування закордонних туристів.

До найменш забезпечених санаторно-курортними закладами й місць в них належать Житомирська, Кіровоградська, Тернопільська та ін. області. Це пояснюється недостатньою кількістю ресурсів, внутрішнім географічним положенням.

Окремо відмітимо м. Київ. На фоні областей України столиця є слабо забезпечена санаторно-курортними закладами, але якщо враховувати площу та чисельність населення, то можна говорити, про достатню забезпеченість.

Якщо аналізувати середню кількість місць в одному санаторно-курортному закладі, то в середньому по Україні він становить 138 місць в одному закладі. По регіонам найвищі показники характерні для Львівської, Рівненської, Вінницької області та міста Києва (більше 200 місць в одному закладі). Тобто в даних регіонах є великий попит на дані послуги завдяки наявності ресурсів (в областях) та високих показниках чисельності населення (столиця). Дещо менше середня кількість місць в таких регіонах, як Донецька, Полтавська та Київська області (197, 166 та 151 відповідно). Найменша кількість місць в санаторно-курортних закладах в Черкаській, Кіровоградській та Волинській областях.

Найвища забезпеченість регіонів України санаторно-курортними закладами в розрахунку на чисельність населення регіону мають АРК (за даними до 2014 року), Волинська, Хмельницька, Черкаська, Полтавська та Сумська області. Така ситуація спостерігається за різними причинами. Так, у АРК, Волинській, Хмельницькій, Полтавській та Черкаській областях знаходиться значна кількість мінеральних та кліматичних ресурсів. А в таких областях як Сумська, Волинська та Хмельницька невелика кількість населення. Найменш забезпеченими є Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська та Львівська області, адже саме в цих областях зосереджена найбільша кількість населення.

Найбільша забезпеченість санаторно-курортними закладами регіонів України у розрахунку на площу території області спостерігаються у АРК (за даними до 2014 року), Донецькій, Івано-Франківській, Черкаській та Чернівецькій областях. Це можна пояснити тим, що ці регіони добре забезпечені мінеральними ресурсами, також тут розташована велика кількість санаторно-курортних закладів різних типів. Також такі області як Чернівецька, Івано-Франківська та Донецька мають незначну площу території, відповідно – високий показник забезпеченості. Найменш забезпеченими виявилися Житомирська, Чернігівська, Запорізька, Кіровоградська, Херсонська та Київська області. Перші три адміністративні одиниці мають незначні мінеральні ресурси, а також всі ці області мають велику площу території, тому й склалася така ситуація.
2.4. Дитячі заклади оздоровлення в структурі санаторно-курортного комплексу України
Станом на 2010 рік в Україні функціонувало 16646 закладів оздоровлення та відпочинку, з них: 580 закладів оздоровлення (461 позаміські, 46 санаторного типу та 3 дитячих центри); 16136 закладів відпочинку (14954 таборів з денним перебуванням, 694 закладів праці та відпочинку, 138 позаміських закладів, 350 наметових містечок) [29]. Вже в 2018 році їх кількість скоротилась практично в 2 рази. Кількість закладів оздоровлення в 2010 році становила 580 закладів, більшість яких становили позаміські заклади оздоровлення, близько 10 % складали заклади санаторного типу і функціонувало 5 дитячих центрів (рис. 2.2).



Рис. 2.2 Динаміка кількості дитячих закладів оздоровлення України (складено автором за [29])

До 2018 року їх кількість скоротилась до 244 закладів, зі збереженням пропорції щодо типів. Якщо розглядати регіональні особливості розташування закладів оздоровлення, то їх найбільша кількість в 2010 році знаходилась в Донецькій області (64 заклади) та Автономній Республіці Крим (59 закладів). Станом на 2018 рік в зв’язку з військово-політичною ситуацією заклади АРК не функціонують, як і дві третини закладів Донецької області. На 2018 рік найбільша кількість закладів знаходиться в Херсонській області (29), яка займала третє місце за кількістю і в 2010 році. Також більше 20 закладів оздоровлення розташовано в Полтавській та Сумській областях. В цілому в усіх регіонах України кількість закладів оздоровлення в 2018 році скоротилась в порівнянні з 2010 року (додаток В). Але в 2014 року в деяких регіонах був певний скачок (Волинська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернігівська, Черкаська, Сумська, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська області), але в 2018 році і їх кількість скоротилась. Таку ситуацію можна пояснити тим, що кожного року заклади повинні проходити акредитацію на ведення діяльності, а в зв’язку зі складним економічним становищем це не завжди можливо. Також варто зазначити, що з 2014 року змінилась ситуація в країні, яка призвела до зменшення можливостей населення що відображається в даних показниках. Якщо говорити про регіональних розподіл, то більшість закладів оздоровлення знаходиться в східних областях України, що пропорційно чисельності населення регіонів, навіть не зважаючи на наявність рекреаційних ресурсів в Карпатському регіоні.

Щодо кількості місць в закладах оздоровлення, то їх кількість зменшилась з 159278 в 2010 році до 63308 в 2018 році (більше ніж вдвічі). В 2010 році найбільша кількість місць була характерна для Автономної Республіки Крим, де знаходилась і найбільша кількість самих закладів, також високі показники були в Донецькій, Херсонській та Запорізькій областях, але зважаючи на військово-політичну ситуацію в країні в 2018 році найбільша кількість місць спостерігається в Херсонській області (додаток В). Протягом досліджуваного періоду кількість місць в закладах оздоровлення скорочувалась пропорційно самим закладам. Якщо характеризувати середній показник кількості місць в одному закладі за 2018 рік, то найбільше значення характерне для міста Києва (більше 1000 місць), також високий показник в Миколаївської області (462 місця), практично стільки було в закладах оздоровлення АРК в 2010 році [29]. В середньому даний показник в Україні становить 259 місць. Більше, ніж середньо український показник в Одеській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Рівненській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Вінницькій, Луганській, Київській та Кіровоградській областях. Більшість становить південно-східна, східна та північно-східна Україна.

Якщо говорити про заклади відпочинку, то їх кількість скоротилась з 16762 закладів в 2010 році до 9084 закладів в 2018 році. Більшість серед них протягом всяко досліджуваного періоду становлять табори з денним перебуванням (15469 таборів в 2010 році та 8606 – в 2018 році) [29]. Це найбільш «зручна» форма відпочинку для дітей, так як створюються ці табори переважно при школах в районах проживання дітей і працюють в них ті ж самі вчителі, так така форма організації дозвілля є і економічно вигідною, але говорити про значний відпочинок не варто, так для дитини не відбувається значних змін. Друга за чисельністю група закладів відпочинку – це табори праці та відпочинку, їх кількість скоротилась з 707 закладів в 2014 році до 269 закладів в 2018 році. В 2014 році функціонувало практично 400 наметових містечок та 190 позаміських закладів відпочинку, в 2018 році їх кількість скоротилась до 78 та 13 відповідно (рис. 2.3).



Рис. 2.3 Динаміка кількості дитячих закладів відпочинку України (складено автором за [29])

Що стосується кількості закладів по регіонам України, то найбільша кількість закладів відпочинку в 2010 році була в Одеській області (більше 1000 закладів відпочинку), що пояснюється її географічним положенням вздовж морського узбережжя, так і значною чисельністю населення в регіоні. Також більше 900 закладів знаходилось в Черкаській, Полтавській, Донецькій та Дніпропетровській області. А в 2018 році найбільша кількість закладів становила 825 в Дніпропетровській області. Також високі показники (більше 700 закладів) спостерігаються в таких областях, як Полтавська, Черкаська, Харківська та Сумська (додаток В). Тобто загалом можна виділити регіон з найбільшою кількістю закладів відпочинку – це центральна Україна. Найменша кількість закладів відпочинку (менше 100) знаходиться в Тернопільські та Чернівецькій областях і Києві. Також варто зазначити про значне скорочення закладів в областях Західної України та зоні проведення АТО та ООС. Щодо типу закладів, то в усіх регіонах переважають табори з денним перебуванням, вища в порівнянні з іншими регіонами частка закладів праці та відпочинку в Черкаській, Полтавській, Сумській та Одеській областях, а наметових містечок в Карпатському регіоні, особливо в Івано-Франківській області. Також скороченню кількості закладів сприяє і скорочення населення в цілому та населення шкільного віку [29].

Щодо кількості місць в дитячих закладах відпочинку, то даний показник можна застосовувати лише відносно позаміських закладів та закладів праці та відпочинку, тобто закладів з цілодобовим перебуванням. В зв’язку з відсутністю таких закладів деяких регіонах (Рівненська, Сумська, Луганська, Кіровоградська, та Херсонська області), аналіз можна проводи лише для інших регіонів. Найбільша кількість місць характерна для АРК, Одеської та Закарпатської областей в 2010 році (6972, 4571 та 4367 місць відповідно) та Запорізькій та Одеській областях в 2018 році (6199 та 3160 місць відповідно). Кількість місць в дитячих закладах відпочинку дуже непостійна і за досліджуваний період в таких регіонах, як Запорізька, Дніпропетровська, Одеська та Івано-Франківська області мали тенденції до стрімкого зменшення, а потім стрімкого зростання, а в Київській та Харківській областях їх кількість постійно зростала (додаток В). Така динаміка пояснюється нестабільність військово-політичної ситуації, економічного стану в державі та соціального стану населення. Щодо середньої кількості місць в закладах відпочинку з цілодобовим перебуванням, то в середньому даний показник в Україні становить 77 місць в 2018 році, а найбільший в Івано-Франківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях (близько 290 в кожній). Загалом даний показник розповсюджений по регіонам України нерівномірно.

В цілому можна сказати, що кількість закладів оздоровлення та відпочинку і місць в них за період з 2010 року значно скоротилась. Таку явищу сприяють військо-політична, економічна та соціальна ситуація в країні, а їх розповсюдження залежить від кількості населення та ресурсів регіонів.