Санаторно - курортный комплекс Украины. курсовая. Географічний аналіз санаторнокурортного комплексу України
 Скачать 2.46 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Історичний факультет Кафедра географії КУРСОВА РОБОТА на тему: «Географічний аналіз санаторно-курортного комплексу України» Студентки IV курсу, групи ГН-16-1 спеціальності 103 «Науки про Землю» Мотузко К.І.____________________ Керівник: к. г. н., доц. Суматохіна І.М. Національна шкала ______________ Кількість балів: ___ Оцінка: ECTS___ Члени комісії к. г. н., доц. ________ к. г. н., доц. ______________ к. п. н., доц.___________ м. Дніпро 2019 рік ЗМІСТ ВСТУП В Україні ринок санаторно-курортних послуг представлений широким спектром послуг, що обумовлено постійною потребою в них. Природньо-кліматичні умови сприяють розвитку даного ринку, однак існує змінний характер рівня запотребованості послуг санаторно-курортних закладів, що спричинено впливом різного виду факторів. Попри це ринок санаторно-курортних послуг є важливим для економічного роз-витку держави. В останні роки Україна переживає важкі часи (тимчасово окуповані АР Крим, частина Донецької та Луганської областей, АТО, ООС, бойові дії, економічна нестабільність, зниження рівня життя, вимушені міграції країною та за її межі тощо), що може вплинути на фізичний і психоемоційний стан населення країни. У зв'язку з цим гостро постає питання туризму та рекреації (санаторно-курортного оздоровлення та відпочинок) у межах держави. Для того, щоб знайти причини досить низького рівня розвитку санаторно-курортного комплексу у країні з потужним туристсько-рекреаційним потенціалом, слід вивчити особливості розвитку курортів та санаторно-курортних закладів. При цьому особливу увагу слід приділити сучасній забезпеченості закладами оздоровлення та відпочинку та їх розміщенню територією України. Метою курсової роботи виступає проведення географічного аналізу санаторно-курортного комплексу України. Об’єктом дослідження є санаторно-курортний комплекс України, а предметом дослідження виступають його просторово-часові особовості. Для досягнення даної мети було поставлено ряд задач: розглянути понятійно-термінологічний апарат дослідження санаторно-курортного комплексу; визначити нормативно-правову базу функціонування санаторно-курортного комплексу; охарактеризувати фактори розвитку та розміщення курортів України; проаналізувати мережі санаторно-курортних закладів України; визначити місце дитячих закладів оздоровлення та відпочинку України в системі санаторно-курортного комплексу; розробити картографічний матеріал з тематики дослідження. Методи дослідження: літературно-аналітичний, математико-статистичний, узагальнення, пояснення, метод аналізу та синтезу, порівняльно-описовий, картографічний методи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (49 найменувань) та 8 додатків. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТОКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО КОМПЛЕКСУ 1.1. Курорти в структурі санаторно-курортного комплексу: основні поняття та класифікації Курортологія – медична навчальна дисципліна, яка вивчає лікувальні властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на організм людини, можливості їх застосування з лікувальною і профілактичною метою на курортах і поза їх межами, яка розробляє рекомендації для санаторно-курортного лікування і методи застосування курортних факторів при різних захворюваннях. Крім того, до завдань курортології входять пошук і дослідження курортних ресурсів, вивчення потреб населення в санітарно-курортному лікуванні і розробка наукових основ його організації, принципів і нормативів курортного будівництва і благоустрою[34]. Санаторно-курортний комплекс України є дуже складним і багатоцільовим сегментом ринку. З одного боку, як складова системи охорони здоров'я вона спрямована на збереження й примноження людського капіталу, відновлення працездатності населення. З іншого боку, вона є складовою туристичної індустрії, метою якої є отримання доходу, поповнення бюджетів усіх рівнів, створення висококонкурентного продукту на світовому ринку. Основу розвитку санаторно-курортного комплексу України становлять курорти – території, що включають природні лікувальні фактори й необхідні умови для їхнього застосування з лікувально-профілактичними цілями [28]. Також, курорт – місцевість, що володіє коштовними природними властивостями, придатними для лікування мінеральними водами, лікувальними грязями або особливими кліматичними умовами (моря, озера, гірські ландшафти, лісові місцевості, степи та ін.) [23]. Згідно закону України «Про курорти» курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні [15]. За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяють на курорти державного та місцевого значення. До курортів державного значення належать природні території, що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і які використовують для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До курортів місцевого значення належать природні території, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і які використовують для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначають з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів. За спеціалізацією курорти поділяють на курорти загального призначення та спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань [15]. До курортів пред'являються наступні вимоги [30]: 1) наявність природних лікувальних факторів, що забезпечують нормальне функціонування курорту; 2) необхідне технічне обладнання й будівлі для раціонального застосування курортних факторів (басейни, грязелікарні, пляжі і т.д. ); 3) спеціально пристосовані приміщення для лікування й житла (санаторії, будинки відпочинку); 4) наявність лікувально-профілактичних установ, що забезпечують медичне обслуговування хворих і відпочиваючих; 5) наявність оздоровчих установ, спортивних споруджень і майданчиків; 6) наявність установ суспільного користування, установ громадського харчування, торговельного й побутового обслуговування, культурно просвітницьких установ; 7) зручні під'їзди й засоби зв'язку; 8) упоряджена територія, інженерно технічні спорудження, що забезпечують електро- і водопостачання, каналізацію. На базі трьох основних природних лікувальних чинників розрізняють три типи курортів: бальнеологічні, грязьові та кліматичні. На бальнеологічних курортах головним лікувальним чинником є мінеральні води, що можуть використовуватись для внутрішнього прийому (пиття) та зовнішнього застосування у вигляді ванн, душів, зрошувань, купань. Грязьові курорти знаходяться поблизу родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Серед кліматичних курортів виділяють гірські, приморські, лісові та степові на рівнинах, кожному з яких притаманні унікальні комбінації клімато-погодних характеристик, що забезпечують лікувальний ефект. Поряд з основними виділяються змішані курорти, на яких одночасно використовується кілька природних лікувальних ресурсів (рис. 1.1).  Рис. 1.1 Типи курортів (складено автором за [27, 30]) Більшість курортів використовує два і більше курортних факторів, які є в наявності, адже важливим принципом санаторно-курортного лікування є комплексний підхід. Під комплексним підходом (комплексністю) розуміють використання різних природних лікувальних факторів у поєднанні з дієтотерапією, фізіотерапевтичними процедурами, ліками та іншими лікувальними засобами й методами. При цьому важливим є природність лікувальної дії, природні фактори, які в процесі еволюції справляли постійний вплив на людину. Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять приблизно 11,3 %, гірські – 24,2 %, кліматокумисолікувальні – близько 4,2 %. Кожному з них властива унікальна комбінація кліматопогодних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання і т.д.), які використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від комбінації цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з континентальним кліматом показані людям, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу й малокров'ї. Найпоширеніший і популярний тип кліматичного курорту – приморський. Ці курорти становлять 60,3 % у структурі кліматичних курортів світу. Усе більше число туристів відкривають для себе можливості сполучати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат благотворно впливає на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз [24]. На бальнеологічному курорті в якості головного лікувального фактора використовуються природні мінеральні води. Вони рекомендуються для зовнішнього застосування (ванни) і внутрішнього (інгаляції, пиття і т.д.) споживання. Мінеральні води допомагають вилікуватись від багатьох недуг. Серед пацієнтів, що приїжджають на бальнеологічні курорти, в основному люди із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, сердечно судинної й нервової систем, дихальних шляхів і опорно-рухового апарата. Лікування на цих курортах дає результати, при порівнянні із впливом звичайних лікарських препаратів, але при цьому виключаються побічні ефекти, неминучі при прийманні ліків, подовжується період ремісії, знижується ймовірність наступних загострень і їх інтенсивність. Грязьові курорти прив'язані до родовищ лікувальної грязі (пелоїдів). Грязелікування використовують переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також при гінекологічних і деяких інших захворюваннях. Поряд із трьома основними типами курортів – бальнеологічними, грязьовими й кліматичними – виділяються змішані типи. Вони використовують відразу трохи природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води й грязі або клімат і мінеральні води. Змішані курорти широко поширені в Європі й усе більше залучають туристів з різних країн [32]. Завдяки географічному положенню, геологічній будові і гідрогеологічним умовам Україна традиційно має всі види курортів: бальнеологічні, грязьові, кліматичні, змішані. 1.2. Санаторно-курортний комплекс як основа функціонування курортів Санаторно-курортний комплекс є первинною ланкою рекреаційно-лікувальної сфери, – це сукупність закладів для оздоровлення та відпочинку за допомогою природних факторів, а також заходів лікувального та лікувально-профілактичного характеру [2]. Територіальна організація санаторно-курортного комплексу представлена поєднанням рекреаційних ресурсів, рекреантів, закладів їх розміщення, місць розселення обслуговуючого персоналу, підприємств інфраструктури та інших закладів, які забезпечують умови для відпочинку і оздоровлення населення. Сукупність закладів санаторно-курортного комплексу складають: санаторії, пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки і пансіонати відпочинку, інші оздоровчі заклади [3]. Санаторно-курортні підприємства розташовані на території курорту або в лікувально-оздоровчій місцевості. За функціональною ознакою всі типи санаторно-курортних й оздоровчих підприємств розподіляють на лікувальні та оздоровчі. До санаторно-курортних підприємств слід віднести: санаторії, пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, тобто підприємства, які надають послуги лікування та повинні розміщуватись на території курорту чи лікувально-оздоровчої місцевості. До оздоровчих належать підприємства, що мають умови для відпочинку та оздоровлення, та розташовані, як правило в межах курортів, рекреаційних та приміських зонах [13]. Основу санаторно-курортного комплексу складають санаторно-курортні заклади. Санаторно-курортні заклади – це спеціалізовані заклади короткочасного (щоденного, щотижневого) та тривалого розміщення проживання людей, призначені для задоволення їхніх рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх, спортивних) поза місцем постійного проживання [15]. Звичайно такі заклади розташовують на територіях, що характеризуються певним рекреаційним потенціалом. Разом з підприємствами сфери обслуговування санаторно-курортні заклади можуть утворювати курорти, курортні місцевості, зони відпочинку тощо. Санаторно-курортні заклади – установи, як правило, цілорічного функціонування, призначені для курортного лікування. Наявність санаторіїв – основний районоутворюючий фактор, який впливає на різні сектори економіки і має інтеграційні властивості. Усі підприємства санаторно-курортного комплексу можна класифікувати за багатьма ознаками (рис. 1.2). Всі типи санаторно-курортних і оздоровчих підприємств за функціональною ознакою розподіляються на санаторно-курортні й оздоровчі підприємства. До санаторно-курортних підприємств, які надають послуги лікування та повинні розміщуватися на території курорту чи лікувально-оздоровчій місцевості:  Рис. 1.2 Види санаторно-курортних підприємств за різними ознаками (складено автором за [1, 3]) 1. Санаторії і пансіонати з лікуванням – це лікувально-профілактичні заклади, що обладнані ліжками і надають реабілітаційне лікування, головним чином, на основі цілющих властивостей природних факторів. Усі вони спеціалізовані і можуть бути одно- або багатопрофільними. У них враховуються ліжка, що забезпечені необхідним обладнанням, у місяць максимального розгортання. Санаторії за спеціалізацією поділяються на три укрупнені групи: спеціалізовані санаторії для дорослих, дітей та хворих туберкульозом [20]. 2. Санаторії-профілакторії – лікувально-профілактичні заклади, де лікування і оздоровлення людей здійснюється без їх відриву від виробництва чи навчання. Територіально такі об’єкти наближені до промислових, навчальних центрів, сільськогосподарських кооперативів, використовуючи при цьому не лише сучасне рекреаційне середовище. До оздоровчих належать закладів належать [3]: 1. Будинки та пансіонати відпочинку – це оздоровчі заклади, що розміщуються у місцевостях, багатих на рекреаційні ресурси (сприятлива погода, фітонцидні властивості лісів, акватериторії), включаючи організоване застосування природних лікувальних мінеральних вод, грязей озокериту. 2. Бази відпочинку – це загальнооздоровчі заклади, за своїм призначенням близькі до будинків відпочинку, але територіально наближені до промислово розвинутих міст, оскільки вони безпосередньо підпорядковані підприємствам, організаціям або установам. 3. Інші типи підприємств, що мають умови для відпочинку і оздоровлювання та розташовані, як правило, в межах курортів, рекреаційних та приміських зонах (курортні готелі, заклади 1-2 денного перебування тощо). Дитячими оздоровчими закладами вважаються заклади, які створені з метою реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок і оздоровлення, зміцнення здоров’я дітей шкільного віку. Найбільш масовими є дитячі оздоровчі заклади з денним перебуванням, які здебільшого створюються на літній період на базі загальноосвітніх навчальних закладів. Крім того, влітку працюють оздоровчі заклади: санаторного типу, заміські, праці і відпочинку, відпочинку для старшокласників і учнівської молоді та профільні [16]. За профілем ці підприємства розподіляються на однопрофільні, які надають медичні послуги споживачам з однорідними захворюваннями (монопрофільні) та багатопрофільні, які мають у своєму складі два або більше спеціалізованих відділень [25]. Основний профіль лікування (медичний профіль) санаторно-курортного підприємства визначає центральний орган виконавчої влади з охорони здоров’я відповідно до наявності на його території лікувальних природних ресурсів. Тобто медичний профіль санаторію – це перелік показань та захворювань, які підлягають лікуванню, реабілітації та профілактиці. Відповідно до спеціалізації існують санаторно-курортні заклади для лікування захворювань органів кровообігу, травлення, обміну речовин, хвороб нервової системи, опорно-рухового апарату, органів дихання нетуберкульозного характеру, жіночої статевої сфери, шкіри, нирок, сечовивідних шляхів тощо [3]. Відповідно до періоду функціонування – це санаторно-курортні і оздоровчі підприємства цілорічної або сезонної дії. Цілорічні санаторно-курортні і оздоровчі підприємства здійснюють функції з надання лікувальних, профілактичних та реабілітаційних послуг більш ніж три місяці поза літнім курортним сезоном. Сезонні підприємства здійснюють функції з надання лікувальних, профілактичних та реабілітаційних послуг лише протягом літнього курортного сезону [3]. Найбільш гострою проблемою для санаторно-курортного комплексу України виступає форма власності, адже за часів незалежності України певний відсоток підприємств залишається у державній власності, а рівень державного фінансування бажає залишати кращого. Перехід від єдиної системи управління санаторно-курортним комплексом, яка склалась у рамках колишнього СРСР, до нових форм організації рекреаційної діяльності змусив кардинально переглянути старі підходи до управління його підприємствами. До недавнього часу керівництво на рівні конкретного санаторно-курортного закладу практично не впливало на ефективність його господарської діяльності. Основною причиною такої ситуації було централізоване управління туристичною сферою та відсутність комерційної діяльності. Кошториси витрат і доходів не вирішували питання про отримання чи неотримання прибутку. Ефективність роботи здравниць відбивалась переважно показниками збільшення кількості оздоровлених та зменшення коефіцієнту захворюваності серед населення. Саме тому інформація для оцінки прибутковості та рентабельності санаторно-курортного комплексу країни була відсутня. Звичайно, ефективності роботи даного сектору також сприяли стовідсоткова заповнюваність ліжкового фонду здравниць протягом року, державні програми розвитку курортів, стабільне фінансування санаторно-курортних підприємств з боку фондів соціального страхування та профспілкових установ [21]. Крім того, значне перевищення попиту над пропозицією та спеціалізація курортів по групам захворювань значно спрощувало процес управління ними. |