Трудове право контрольна робота. труд прав. Господарське та трудове право
 Скачать 38.04 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОРАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСІТЕТ ЦЕНТР ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ КАФЕДРА «ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА ТА ЛОГІСТИКИ» КОНТРОЛЬНА РАБОТА №1 З дисципліни «Господарське та трудове право» Виконала: студентка групи МН-3-1з Александрович Ольга Дмитрівна Перевірив: канд.екон.наук., доцент Дегтярьова О.Н. Київ- 2020 Зміст 1. Права та обов’язки учасників господарського права………………………...3 2. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права……………………………...6 3. Поняття часу відпочинку. Перерви в роботі. Щотижневий відпочинок. Святкові дні. Додаткові дні вільні від роботи…………………………………..9 4. Практичне завдання…………………………………………………………...11 5. Література…………………………………………………………………… Права та обов’язки учасників господарського товариства Учасники господарського товариства мають право: - брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; - брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); - одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; - вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Учасники товариства мають також інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства. Учасники господарського товариства зобов'язані: - додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; - вносити вклади (оплачувати акції*) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства; нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства. Статус учасника господарського товариства гарантує наявність у нього низки прав та обов'язків майнового і немайнового характеру. До найбільш важливих майнових належать такі права: брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержати від товариства грошовий чи майновий еквівалент вкладу в разі виходу з товариства (акціонери, як правило, грошову компенсацію за вихід з товариства отримують не від нього, а від особи, якій передається право власності на акцію товариства); відступити свою частку (продати акцію) іншій особі в передбаченому законом та/або установчими документами порядку; брати участь у розподілі майна товариства у разі його ліквідації. Основними правами немайнового характеру є такі: брати участь в управлінні справами товариства в установленому порядку (якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами); одержувати інформацію про діяльність товариства (зокрема, ознайомлюватися з даними, що містяться в річних балансах, звітах про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколах ревізійної комісії, протоколах зборів органів товариства, тощо). Право на вихід з товариства, як правило, пов'язане з майновим - на отримання компенсації від такого кроку. Крім зазначених вище, учасники товариства мають також інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства. Так, Законом «Про господарські товариства» передбачені додаткові права (як майнового, так і немайнового характеру) для учасників окремих видів товариств, зокрема, щодо акціонерів: права майнового характеру: право на отримання акцій (сертифікатів акцій) після повної їх оплати (ч. 2 ст. 27); переважне право на придбання акцій додаткових емісій (ч. З ст. 38); реалізація права власності на акції відповідно до законодавства України (ч. З ст. 28); право отримати від акціонерного товариства відшкодування збитків, пов'язаних зі зміною статутного фонду товариства (ч. 4 ст. 39); права немайнового характеру: право брати участь у загальних зборах товариства (ч. 1 ст. 41); право передавати свої повноваження щодо участі в таких зборах іншій особі на підставі довіреності (ч. З ст. 41); право бути повідомленим про скликання та порядок денний загальних зборів (ч. 1 ст. 43); право вносити в установленому порядку пропозиції щодо порядку денного (ч. 2 ст. 43); право ознайомлення до скликання загальних зборів з документами, пов'язаними з порядком денним цих зборів (ч. З ст. 43); право при голосуванні на загальних зборах мати кількість голосів, що є пропорційною кількості належних акціонеру простих акцій (ч. 1 ст. 44); право бути обраним в органи акціонерного товариства (ч. 1 ст. 46, ст. 48, ч. 1 ст. 49) та ін. (включаючи й права кваліфікованої меншості). Учасники всіх інших видів товариств (товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні товариства) мають право на відступлення частки (її частини) з дотриманням вимог закону та установчих документів товариства, а також право на переважне придбання такої частки чи її частини (ст. 53, 69, 77 Закону). Спеціальними законами можуть передбачатися і спеціальні права, притаманні учасникам господарських товариств зі спеціальним видом діяльності. Наприклад, Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачено переважне право акціонера - учасника корпоративного інвестиційного фонду, який не входить до складу засновників, на першочергову оплату належних йому акцій у разі ліквідації цього фонду (ч. 2-3 ст. 21). Обов'язки учасників господарського товариства встановлюються на користь товариства, що є своєрідною компенсацією тих вигод, які дає участь у товаристві. До найтиповіших обов'язків належать майнові (вносити вклади чи оплачувати акції у розмірі, формі та порядку, передбачених установчими документами, відповідно до законодавства) та немайнові (додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів). Окрім названих, учасники товариства можуть нести інші обов'язки, зумовлені певним видом товариства (наприклад, на учасників повного товариства покладається низка додаткових обов'язків: не конкурувати з товариством; заздалегідь - щонайменше за три місяці - попередити про вихід з товариства; нести додаткову повну відповідальність за зобов'язаннями товариства) або характером його основної чи виключної діяльності (так, акціонер — член фондової біржі зобов'язаний дотримуватися правил фондової біржі, у тому числі щодо ведення обліку та інформації). Отже, обов'язки учасників товариства передбачаються цим Кодексом, іншими законами (загальним і спеціальними) та установчими документами товариства. 2. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права. Вступаючи в трудові відносини з підприємством, найманий працівник незалежно від своєї волі приєднується до колективу працівників, які вже працюють в ньому. Спільна діяльність, підпорядкована одній меті, визначеній виробничим процесом, зумовлює формальне об'єднання працівників в трудовий колектив. Таким чином, трудовий колектив представляє собою об'єднання громадян, які своєю працею беруть участь в діяльності підприємства на підставі укладеного з ним трудового договору. Це структурно-цілісне соціально-трудове об'єднання, яке характеризується організаційною єдністю, спільними органами управління в особі власника чи уповноваженого ним органу, що діють в рамках конкретного підприємства. Організаційна єдність працівників обумовлена їх економічним, соціальним і правовим відокремленням. Трудовий колектив, члени якого об'єднані спільною метою і особливо усвідомленням особистої відповідальності за досягнення цієї мети, є дієвою силою в регулюванні трудових відносин, і в силу наділення його певними повноваженнями з цього приводу виступає суб'єктом трудового права. Його правовий статус закріплений статутом підприємства і чинним законодавством. Як суб'єкт трудового права трудовий колектив може діяти на рівні підприємства в цілому чи на рівні його структурних підрозділів — цехів, відділів, виробництв. В процесі виконання своїх функцій трудовий колектив вступає в організаційно-управлінські відносини з роботодавцем, адміністрацією підприємства і її окремими посадовими особами. Чинним законодавством України трудовий колектив незалежно від організаційно-правової форми підприємства, де він функціонує, наділений такими повноваженнями: вирішує питання про необхідність укладення колективного договору з адміністрацією підприємства; обирає своїх представників і уповноважує їх на проведення колективних переговорів, укладає колективний договір з власником чи уповноваженим ним органом, контролює виконання умов колективного договору; розглядає і вирішує питання самоуправління трудового колективу відповідно до статусу підприємства; визначає перелік і порядок надання соціально-побутових пільг працівникам підприємства; визначає форми і умови діяльності громадських організацій на підприємстві, зокрема комісії по трудових спорах. Трудовий колектив наділений також правом участі в управлінні підприємством шляхом членства його представників в колегіальних органах управління. Специфіка трудового колективу як органу самоврядного колективного суб'єкта трудового права в тому, що його повноваження реалізуються на широкій демократичній основі. Працівники беруть участь в управлінні справами підприємства безпосередньо, шляхом скликання загальних зборів всіх працюючих, а за неможливості повністю зібрати весь колектив — шляхом проведення конференції чи за допомогою своїх виборних органів: ради трудового колективу чи ради підприємства. Останні — це виконавчо-розпорядчий орган, який обирається загальними зборами чи конференцією трудового колективу, скликаними за ініціативою профспілкового комітету і адміністрації підприємства. До їх складу висуваються кандидатури від громадських організацій, колективів структурних підрозділів, адміністрації підприємства. Рада трудового колективу здійснює контроль за виконанням рішень загальних зборів, інформує колектив про їх виконання, вирішує багато інших питань, пов'язаних з виробничим процесом, соціальним розвитком підприємства, забезпеченням дисципліни праці. Питання щодо розмежування Повноважень трудового колективу і його виборного органу — ради вирішується в колективному договорі. У своїй діяльності рада трудового колективу тісно співпрацює з адміністрацією і громадськими організаціями. Рішення, прийняті в межах її повноважень і такі, що відповідають вимогам законодавства, обов'язкові для адміністрації і членів всього колективу. У випадку розходження думок членів ради спірні питання вирішуються загальними зборами трудового колективу. 3. Поняття часу відпочинку. Перерви в роботі. Щотижневий відпочинок. Святкові дні. Додаткові дні вільні від роботи. 1. Час відпочинку - проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обов'язків і який він має право використовувати на свій розсуд. Законодавством до часу відпочинку віднесено: перерви протягом робочого дня (зміни). 2. Відповідно до законодавства (стаття 66 Кодексу законів про працю України) працівникові протягом робочого дня може надаватися перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більше 2 годин, яка не включається в робочий час. Вона має надаватися, як правило, через 4 години після початку робіт. 3. Вільні від роботи дні календарного тижня називають щотижневим відпочинком. Мінімальна тривалість безперервного щотижневого відпочинку не може бути меншою 42 годин. До щотижневого відпочинку належать також і вихідні дні. При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихідних дні на тиждень, а при 6-денному — 1 вихідний день. 4. Святкові дні є загальними для всіх працівників незалежно від їх ставлення до релігії. Встановлення у законодавстві неробочих днів пов'язане із релігійними святами, і такими днями є: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця. 5. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове один день (неділя) — Пасха (Великдень) один день (неділя) — Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. 4. Практичне завдання ЗАДАЧА Після закінчення авіаційного університету з відзнакою Федченко був направлений на роботу на авіаційний завод. При оформленні на роботу його попередили, що він може бути прийнятий тільки з випробуванням, оскільки за посадою він повинен вирішувати не тільки питання виробництва, але й керувати колективом зміни. Федченко заперечував, стверджуючи, що закінчення університету з відзнакою звільняє його від випробування при прийомі на роботу. Як вирішити спір, який виник при прийомі на роботу Федченка? РОЗВ’ЯЗАННЯ Відповідно до статті 26 КЗпП випробування не встановлюється при прийнятті на роботу для молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів. Окрім того відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010 та типової посадової інструкції на посаду керівника зміни призначається особа з кваліфікаційними вимогами - повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр). Стаж роботи з оперативного управління виробництвом - не менше 2 років. Таким чином Федченко має бути прийнятий на роботу без встановлення випробного терміну як молодий спеціаліст, що закінчив вищий навчальний заклад ,але не може бути призначеним керівником зміни оскільки не відповідає кваліфікаційним вимогам, а саме: відсутній двохрічний стаж з оперативного управління виробництва. Література https://legalexpert.in.ua/komkodeks/hku/85-hku/2641-88.html https://dduvs.in.ua/wp-content/uploads/files/Structure/science/rada/k/dissertations/1/4.pdf Трудовий кодекс України. |