Господарський договір. Господарський договір
 Скачать 33.13 Kb.
|
|
РЕФЕРАТ На тему «Господарський договір» ЗМІСТ ВСТУП Поняття господарського договору. Істотні умови господарських договорів.та умови їх оформлення СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Підприємницька діяльність здійснюється за допомогою здійснення цивільно-правових угод, оскільки у процесі здійснення підприємницької діяльності діяльності суб'єкти господарювання виробляють продукцію, здійснюють її реалізацію, надають різноманітні послуги, виконують роботи та здійснюють іншу діяльність, пов'язану з підприємництво. У процесі вчинення правочину та здійснення фактичних дій, спрямованих на встановлення прав та обов'язків, суб'єкти господарювання досягають угоди про їх встановлення, яке називається договором, універсальним правовим засобом, що використовується надання угоді сторін юридичної сили. Договір - одна з найдавніших правових конструкцій. Розвиток різних форм спілкування для людей висунув потреба у наданні їм можливості щодо узгодженої сторонами волі використати запропоновані законодавцем або самим створити правові моделі. Такими моделями стали договори. В умовах ринкових відносин, що розвиваються договір, - найбільш найчастіше зустрічається і економічно найбільш значне підґрунтя виникнення обставин. Дотримання процедури укладання сторонами господарського договору є законодавчо встановленою вимогою. Хоча зміст договору здебільшого визначають самі сторони за принципом свободи договору, процедура його укладання регулюється законом. Призначення будь-якого договору – досягнення мети, заради якої сторони його укладали, простіше кажучи, після реалізації умов договору кожна сторона має бути задоволена результатами співробітництва. Дотримання процедури укладання договору є запорукою того, що договір у майбутньому виконуватиметься, а суб'єкти господарювання отримають від нього вигоду (не завжди лише майнову) та взаємну користь. Поняття господарського договору. Договір – універсальна правова форма організації та регулювання економічних зв'язків, що дозволяє найповніше визначити взаємні права, обов'язки та відповідальність учасників підприємницьких правовідносин. Необхідність існування договору обумовлена тим, що він зачіпає різні сфери життєдіяльності суб'єктів громадського обороту. Договір є правова форма економічного (цивільного) обороту. З допомогою договорів задовольняються інтереси сторін. Вони сприяють взаємній зацікавленості, забезпеченню організованості у економічному обороті. Договір виступає основним способом реалізації таких принципів економічного обороту, як відплатність та еквівалентність. Оплатність відносин (наприклад, юридичних) в умовах товарного виробництва одягається в товарно-грошову форму і вимагає, щоб їх господарські зв'язки опосередковувалися договором як правовий формою обміну та юридично оформлялися у вигляді цивільно-правових зобов'язань. Виконання взятих він сторонами зобов'язань буде гарантовано, якщо обов'язки кожної сторони будуть одягнені у форму договори між ними та взаємні права та обов'язки будуть конкретизовано у цих договорах із встановленням майнової відповідальності за їхнє невиконання. Іншими словами, значення договору полягає і в тому, що він є засобом стимулювання виконання зобов'язань. Терміном "договір" у юридичній літературі позначають юридичний факт, з яким правові норми пов'язують виникнення правовідносин між суб'єктами господарювання. Господарський (підприємницький) договір – це засіб взаємовигідного узгодження волевиявлення сторін щодо організації та здійснення підприємницького процесу. Договір – це компроміс сторін, закріплення зобов'язань, що бере на себе кожна зі сторін для отримання того ефекту, що лежить в основі угоди. Господарський договір (особливо його поняття, ознаки та види) є дискусійним питанням у юридичній літературі, головним чином через те, що в законодавстві немає визначення терміна «господарський договір» та взагалі відсутня його законодавче закріплення або у вигляді особливого різновиду цивільно-правового договору, або як абсолютно самостійний договір. Проте, підприємницька діяльність, як сфера застосування господарського договору обумовлює наявність у ньому, певної сукупності суттєвих ознак, що дозволяє виділити його з числа інших договорів. Господарський договір завжди спрямований на досягнення основної господарської мети – отримання прибутку, оскільки метою підприємницької діяльності є систематичне отримання прибутку. Зазначена ознака господарських договорів передбачає характер опосередкованих ними відносин із передачі матеріальних та нематеріальних благ. Під господарським договором слід розуміти угоду сторін (суб'єктів господарювання), спрямоване на встановлення, зміну або припинення господарських правовідносин, що регулюють відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення, оптової торгівлі, капітального будівництва, транспортування вантажів, оренди, зберігання, франчайзингу, кредитування та інших сферах, пов'язаних із здійсненням підприємництва та не пов'язаних з цілями особистого, сімейного, домашнього чи іншого подібного використання Істотні умови господарських договорів та умови їх оформлення Слід зазначити, що укладання договору – це процес узгодження сторонами всіх його умов, які є суттєвими для його реалізації. Він передбачає і надання своєї пропозиції, і прийняття пропозиції іншої сторони (якщо це договір приєднання). Договір, як правило, укладається у формі єдиного документа. За загальними умовами укладання договору в обов'язковому порядку включає ряд складових, таких як: наявність взаємної згоди за всіма істотними умовами договору, надання пропозиції про укладення (оферта) - прийняття пропозиції (акцепт), вказівка сторонами місця і часу, моменту, з якого договір вважається укладеним, а також інші особливості щодо певних видів договорів. Існують певні особливості укладання деяких видів договорів. До загальної процедури укладання додаються вимоги, встановлені спеціальними нормативно-правовими актами, наприклад, вимога до господарських договорів на державне замовлення, згідно з яким не допускається ухилення від такого замовлення; до договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, ярмарках та прилюдних торгах (конкурсна чи переговорна процедура укладання). Зміст господарського договору становить умови договору, визначені договором його сторін, спрямованим на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань як узгоджені сторонами, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими згідно із законом або необхідні для договорів цього виду, а також умови, за якими на вимогу однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Під час укладання господарського договору боку повинні у разі погодити предмет, ціну і термін дії договору. Умови предмета у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а за їх відсутності — у договірному порядку, з дотриманням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів та послуг. Вартість у господарському договорі визначається у порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі можуть бути передбачені доплати за встановленою ціною за продукцію (роботи, послуги) найвищої якості або виконання робіт у скорочені терміни порівняно з нормативними. При визнанні узгодженої сторонами у договорі ціни порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Терміном дії господарського договору є час, протягом якого є господарські зобов'язання сторін, що виникли виходячи з цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення терміну дії господарського договору не звільняє від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Законодавство України встановило загальний порядок укладання цивільних договорів, який щодо господарських договорів діє у випадках, коли сторони укладають договори на біржових торгах, ярмарках тощо. Пропозиція щодо укладення договору має бути конкретною і в ній мають бути зазначені суттєві умови договору Договір вважається укладеним, коли між сторонами у потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Значні також умови договору, визнані такими за законом чи необхідні договорів цього виду, і навіть ті умови, щодо яких за заявою однієї сторони має бути досягнуто угоди. Якщо згідно із законом або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаних стороною, яка їх надсилає. Ініціатива щодо укладання договору може виходити як від будь-якої сторони. Так під час укладання договору купівлі-продажу, надіслати пропозицію щодо укладання договору може як продавець, і покупець. Якщо договір плановий, сторона, на адресу якої надійшов проект договору, зобов'язана розглянути його та у 20-денний термін повернути один екземпляр підписаного та скріпленого печаткою договору. У разі копи цю сторону не влаштовують ті чи інші умови, вона має право скласти протокол розбіжностей до договору, і зробити застереження перед своїм підписом у договорі, і направити разом з договором два екземпляри протоколу розбіжностей. Сторона, який отримав протокол розбіжностей, має право його прийняти, а в разі неузгодженості з умовами протоколу, надіслати в 20-денний термін протокол погодження і в цей же період передати всі неузгоджені на рішення арбітражного суду. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Конституція України від 28 червня 1996 року (із змінами внесеними згідно з Законом України № 2222-ІУ від 8 червня 2004 року) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // Відомості Верховної Ради України, - 2003. -№ 18, № 19-20, № 21-22. - ст. 144. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року //Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - №№ 40-44. - ст. 356. Господарсько-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1992. - № 6. - ст. 56. Податковий Кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2010. - № 6. - ст. 56. Земельний кодекс // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2002, N3-4.-ct.27. Кодекс України про надра // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1994,N36.-ст. 340. Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1994, N 17.-ct.99. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1995.N24.-ct. 189. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).-2011,N 13-14, N 15-16,N 17.-ст. 112. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001, N 25-26. - ст. 131. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984. - додаток до №51. -ст. 1122. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1995, NN 47,48,49, 50, 51, 52. - ст. 349. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -2002,N 38-39. -ст. 288. |