Інтелектуальна власність. Положення про право інтелектуальної власності стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

• Название: Положення про право інтелектуальної власності стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
• Анкор: Інтелектуальна власність
• Дата: 09.11.2021
• Размер: 30.89 Kb.
• Имя файла: Інтелектуальна власність.docx
• Тип: Положення; #267423

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

КНИГА ЧЕТВЕРТА
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 35
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

літературні та художні твори;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування напівпровідникових виробів;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

комерційні таємниці.

Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

1. Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені достроково у випадках, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної власності

1. Способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

2. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

3. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

4. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Стаття 427. Передання майнових прав інтелектуальної власності

1. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам

1. Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Стаття 429. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору (контракту)

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.

3. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта.

У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 431. Наслідки порушення права інтелектуальної власності

1. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Джерелом діяльності права інтелектуальної власності є нормативно-правові акти у сфері права інтелектуальної власності. Основні норми права громадян на володіння, користування та розпорядження результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також на свободу їхньої літературної, наукової та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, захист конкуренції у підприємницькій діяльності викладені у статтях 41, 42, 54 Конституції України.

Правовідносини в сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими нормами цивільного, господарського, кримінального, митного, податкового кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, процесуальних кодексів, Кодексу адміністративного судочинства. В Україні діють спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності, вона є учасницею багатосторонніх міжнародних договорів, що діють у цій сфері і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Правовідносини, пов’язані з правовою охороною інтелектуальної власності, регулюються також близько ста нормативно-правовими актами. Окремі норми права інтелектуальної власності містяться також в інших законах України.
Правовідносини у у сфері інтелектуальної власності регулюються численною кількістю нормативно-правових актів. Взагалі, нормативно-правовий акт є найпоширіним та найефективнішим за своїм впливом джерелом права, що виступає основою формування системи законодавства у сфері інтелектуальної діяльності. До нормативно-правових актів у сфері інтелектуальної діяльності належать:

♦ Закони України (в тому числі Конституція України) і кодекси;

♦ Укази Президента України;

♦ Постанови Верховної Ради України;

♦ постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

♦ накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної фіскальної служби України та інших органів публічної адміністрації;

♦ регуляторні акти у сфері інтелектуальної діяльності місцевих органів публічної влади;

♦ локальні акти державних установ віднесених до сфери інтелектуальної діяльності;

♦ міжнародні правові акти у сфері інтелектуальної власності.
Враховуючи, що відносини у сфері інтелектуальної власності регулюються великою кількістю законодавчих актів, їх можна систематизувати за кількома критеріями. За об’єктною ознакою їх можна класифікувати на:

1) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною авторського права і суміжних прав;

2) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності;

3) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності.

Патентне право. Винахід як об’єкт патентного права

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв'язку зі створенням, оформленням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Винахід (корисна модель)

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям та здійсненням права власності на винаходи (корисні моделі) в Україні, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі — Закон України).

Винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини будь-якій сфері технології;

Секретний винахід (секретна корисна модель) - винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці, права на який засвідчуються патентом на секретний винахід (секретну корисну модель);
Набуття права інтелектуальної власності на винахід (корисну модель) засвідчується патентом.

Патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки.
Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки.
Патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки.
Строк дії патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки. Володілець патенту на винахід, об'єктом якого є  активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні дозволяється відповідним компетентним органом, має право на подовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід. Таке продовження (додаткова охорона) засвідчується сертифікатом додаткової охорони, строк дії якої не може бути більшим ніж 5 років.

Право на одержання патенту має винахідник та інші особи, які набули право на винахід (корисну модель) за договором чи законом.

Особа, яка бажає одержати патент на винахід (корисну модель) і має на це право, може подати заявку на його видачу до Національного органу інтелектуальної власності (далі - НОІВ), яке приймає, розглядає та проводить експертизу заявок.

Сфера інтелектуальної власності націлена перш за все на захист економічного потенціалу бізнесу. Виключні майнові права інтелектуальної власності мають економічне підґрунтя, а тому потребують обов’язкового надійного захисту.

Етапи розробки, проектування, виробництва та реалізації медичної, фармацевтичної та продукції в сфері охорони здоров’я, вміщують майже всі з існуючих об’єктів інтелектуальної власності, зокрема:

1. 
   Об’єкти авторського права:
   
   • 
     звіти про проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, спрямованих на пошук нових хімічних речовин;
     
   • 
     звіти про до-клінічні і клінічні дослідження лікарських засобів та медичних виробів;
     
   • 
     нормативна документація (методи аналізу), проекти інструкцій щодо медичного застосування тощо;
     

2. 
   Винаходи:
   
   • 
     нова хімічна речовина (сполука чи група нових хімічних сполук, об’єднаних загальною структурною формулою), яка має певну біологічні властивості та є активним початком фармацевтичного препарату;
     
   • 
     фармацевтична композиція (або склад лікарського препарату);
     
   • 
     спосіб одержання нової біологічно-активної хімічної речовини (сполуки або групи нових хімічних сполук), що є основою лікарського препарату, або спосіб одержання такої фармацевтичної композиції;
     
   • 
     спосіб лікування (або діагностики) з використанням нової хімічної сполуки чи композиції на її основі;
     
   • 
     застосування відомих речовин, в яких вперше було виявлено фармакологічну активність, або відомих лікарських засобів за новим медичним призначенням;
     
   • 
     нове, досі невідоме, технічне рішення в галузі фармацевтики чи медичних виробів та техніки, а тобто результати конструювання нового медичного устаткування чи винайдення досі невідомих сполук у сфері лікарських засобів;
     

3. 
   Корисні моделі
   
   • 
     устаткування для виробництва готових лікарських засобів;
     
   • 
     частини чи комбінаційні рішення, що вважається новим способом застосуванням вже існуючих виробів або ж дещо оновленими в порівнянні з вже існуючими на ринку методиками;
     

4. 
   Промислові зразки
   
   • 
     зовнішній вигляд лікарського засобу (форма таблеток, пакування тощо);
     
   • 
     комерційні позначення (denominations commerciales): фірмове найменування підприємства-виробника, його логотип;
     

5. 
   Торгова марка лікарського засобу або медичного виробу.
   

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про лікарські засоби

Розділ II
СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 5. Суб'єкти створення лікарських засобів

Лікарські засоби можуть створюватись підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Автором(співавтором) лікарського засобу є фізична особа(особи), творчою працею якої(яких) створено лікарський засіб. Вона(вони) має право на винагороду за використання створеного нею лікарського засобу. Винагорода може здійснюватись у будь-якій формі, що не заборонена законодавством.

Автор(співавтори) може подати заявку до Державного комітету України з питань інтелектуальної власності на одержання патенту на лікарський засіб. Підставою для видачі патенту є позитивний висновок центрального органу виконавчої влади у галузі охорони здоров'я або уповноваженого ним на здійснення державної реєстрації лікарських засобів органу щодо його патентоспроможності.

Майнові і немайнові права, пов'язані із створенням та виробництвом лікарського засобу, регулюються відповідно до законодавства.

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Лікарські засоби можуть створюватись підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Автором (співавтором) лікарського засобу є фізична особа(особи), творчою працею якої (яких) створено лікарський засіб. Вона (вони) має право на винагороду за використання створеного нею лікарського засобу. Винагорода може здійснюватись у будь-якій формі, що не заборонена законодавством. Майнові і немайнові права, пов'язані із створенням та виробництвом лікарського засобу, регулюються відповідно до законодавства.

Для державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або мають відношення до об'єктів інтелектуальної власності, на які відповідно до законів України видано патент, заявник подає копію патенту або ліцензії, якою дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського засобу. Заявники подають лист, в якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом, не порушуються у зв'язку з реєстрацією лікарського засобу.

Особі може бути відмовлено у реєстрації, якщо така реєстрація призводить до порушення прав інтелектуальної власності у процесі виробництва, використання, продажу лікарських засобів. Вирішальне значення при виникнення спорів має рішення суду.

Патентування лікарських засобів в Україні здійснюється відповідно до ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» від 15.12.1993 № 3687-XII. Патентується хімічна сполука, а також спосіб її отримання, з метою забезпечення контролю над її використанням. Особа, що має намір запатентувати лікарський засіб, має скласти заявку, до складу якої входять заява, опис винаходу, формула винаходу, реферат, креслення. Заявка складається відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України від 22.01.2001 № 22. Заявка має конфіденційний характер, заявникові надається тимчасова правова охорона в обсязі формули винаходу до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (далі – Укрпатент), що приймає відповідне рішення. На підставі рішення, після сплати мита та обов’язкових зборів здійснюється державна реєстрація патенту. Видача патенту здійснюється в місячний строк після його державної реєстрації. Дані про видачу патенту публікуються в офіційному бюлетені. Регуляторні аспекти діяльності компанії у галузі фармацевтики. «Фармацевтика та охорона здоров’я».

Термін дії патенту становить 20 років з дати подання заявки. Дія патенту може бути продовжена на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки на винахід та датою державної реєстрації лікарського засобу, але не більше 5 років, відповідно до Інструкції про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженої Наказом Міністерства освіти та науки України від 13.05.2002 № 298. Розгляд питання продовження строку дії патенту розглядається Державним департаментом інтелектуальної власності на підставі клопотання зацікавленої особи.

Упаковка або зовнішня форма лікарських засобів можуть бути об’єктами права на промислові зразки, охорона яких здійснюється відповідно до ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 № 3688-XII. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Строк дії патенту становить 10 років від дати подання заявки до Укрпатенту та продовжується за клопотанням власника, але не більше, ніж на 5 років.

Лікарський засіб надходить у цивільний обіг під торгівельним знаком, що захищається відповідно до ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15.12.1993 №3689-XII. Охорона торгівельного знаку може надаватися тільки оригінальним, спеціально вигаданим назвам лікарських засобів, Охорона встановлюється шляхом реєстрації права власності на товарний знак на підставі заявки, що подається до Укрпатенту у відповідності до положень. За наслідками експертизи відбувається реєстрація торгового знаку, видається свідоцтво про право власності на нього. Свідоцтво діє протягом 10 років, строк його дії може бути продовжений щоразу ще на 10 років за клопотанням власника, кількість продовжень не обмежується. При припиненні дії свідоцтва виключно власник має право знову зареєструвати даний знак протягом наступних 3х років.

При розгляді заявок експерти Укрпатенту керуються переліком Міжнародних непатентованих назв (МНН) ВООЗ тих лікарських засобів, що не можуть бути зареєстровані як товарні знаки. Це обумовлено тим, що МНН напряму пов’язані з структурними формулами активних речовин лікарських засобів і є відповідними спрощеними замінами їх хімічних назв. Не підлягають окремій охороні так звані «узвичаєні» назви лікарських засобів, що використовувалися з часів СРСР та відомі багатьом поколінням. В таких випадках в торгових знак може включатися найменування виробника, а також вказівки на його склад або призначення.

Інформація, що міститься у заяві про державну реєстрацію та додатках до неї підлягає державній охороні від розголошення та недобросовісного комерційного використання.

Якщо лікарський засіб зареєстрований в Україні, забороняється протягом п'яти років з дати такої реєстрації (незалежно від строку чинності будь-якого патенту, який має відношення до лікарського засобу) використовувати реєстраційну інформацію для подання заяви про державну реєстрацію іншого лікарського засобу, крім випадків, коли право посилатись або використовувати таку інформацію одержано в установленому порядку.

За розголошення, неправомірне використання реєстраційної інформації винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної та/або кримінальної відповідальності відповідно до законів України.

Торговельна назва препарату

Торговельна назва препарату – це назва, дана лікарському препарату, під якою планується його розміщення на ринку України.

Торговельна назва може бути вигаданою заявником (виробником), загальноприйнятою або науковою поряд з назвою торгової марки або фірми-виробника.

Назва, вигадана виробником, не повинна бути подібною до загальноприйнятої назви.

При складанні торговельної назви необхідно звернути увагу на нижчеперелічені умови, за яких назва не може бути прийнятою. Зокрема, торговельні назви не можуть бути прийняті за таких умов:

• 
  якщо найменування містить вказівку на показання для застосування або галузь застосування (наприклад гіпно-, бакто- тощо);
  
• 
  якщо найменування містить посилання на певну популяцію пацієнтів (наприклад прегна-, геро-, інфа- тощо);
  
• 
  якщо основне показання для застосування лікарського препарату змінене і назва лікарського препарату перестала бути адекватною;
  
• 
  якщо торговельна назва схожа (подібна) до міжнародної непатентованої назви (далі – МНН), або узвичаєної назви (наприклад наклофен/баклофен), або містить у своєму складі елементи МНН, або узвичаєної назви (наприклад, парацетамін), але належить лікарському препарату з іншої фармакотерапевтичної групи, ніж лікарські препарати, до складу яких входить активна субстанція з подібним МНН;
  
• 
  якщо торговельні назви суперечать принципам гуманності та моралі і публічному порядку, в т.ч. коли ці суперечки виникають внаслідок прямого транслітерування назв іноземного походження українською або російською мовою без урахування лінгвістичних особливостей (наприклад гадовіст, мандол, пердолан, дристан тощо);
  
• 
  якщо назви містять слова з релігійною або історичною семантикою (назви храмів, імена осіб, шанованих віруючими, або імена історичних осіб (наприклад Іоввенум, Мономах);
  
• 
  якщо назви мають у складі географічні посилання (наприклад Україн);
  
• 
  якщо назви не мають розрізнювальної здатності і складаються з однієї літери, цифри або їх комбінації (наприклад Б-5, АВС, Три 5);
  
• 
  якщо назви утворені доданням певного цифрового коду до назви виробника продукту (наприклад ЕДАС-121, ЕДАС-123);
  
• 
  якщо назви містять у складі назви органів тіла, медичного обладнання (наприклад Анальгін-голова, Глюкоза-шприц);
  
• 
  якщо назви містять професійні терміни та загальновживані скорочення;
  
• 
  якщо назви мають описовий характер (наприклад знеболювальний засіб, таблетки від кашлю);
  
• 
  якщо назви містять у своєму складі хвалебні елементи (наприклад екстра, супер, чудовий, екологічно чистий);
  
• 
  якщо назви семантично відтворюють позначення, які являють собою назви держав, скорочені чи повні найменування міжнародних урядових організацій тощо;
  
• 
  якщо назви є однаковими (подібними до змішування) із знаками для товарів та послуг, раніше зареєстрованими на ім‘я іншої особи;
  
• 
  якщо назви не мають достатньої розрізнювальної здатності з іншими назвами, що вже є в обігу (наприклад венітан/венітам, фезам/цезам/сезам, но-шпа /но-спа).
  

Використання в назві позначок “НЕО”, “Н” можливе лише за умови вичерпного обґрунтування новизни складу або нової технології одержання.

Використання в назві позначки “форте” можливе лише за умови вичерпного обґрунтування (наприклад, якщо препарат під такою самою назвою містить у складі максимальну разову дозу).

Допускається використання в назвах як українських, так і латинських літеросполучень, аби підкреслити особливості лікарської форми.

Навіть коли лікарський засіб присутній у одному дозуванні/лікарській формі, рекомендується включати у назву дозування та лікарську форму. Інформація подається у такому вигляді: “торговельна назва – дозування - лікарська форма”.