Історія економіки і економічних вчень(Залік) Первісна доба періодизація та основні риси господарства
 Скачать 86.5 Kb.
|
|
Історія економіки і економічних вчень(Залік) Первісна доба: періодизація та основні риси господарства. Первісна доба - найтриваліша в історії людства. Вона тривала з появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (IV- III тис. до н. ери). Первісне суспільство поділяється умовно на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий і залізний віки. Кожному із цих етапів людського життя були притаманні певні риси, особливості, здобутки матеріальної культури, заняття та знаряддя праці. Так, палеоліт (давній кам'яний вік) був найдовшим періодом. Для нього були характерними примітивні знаряддя праці, збиральництво, мисливство, рибальство, як основні види господарювання, що свідчило про його привласнювальний характер. В цей час людина навчилася видобувати і підтримувати вогонь - одне з найвизначніших її досягнень. З'явилися постійну житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії людству льодовиковим періодом. У мезоліті (середньому кам'яному віці) вдосконалювалися знаряддя праці первісних людей. Були винайдені лук і стріли. З'явився найдавніший транспорт - водний (плоти, човни).Під час перехідного періоду від мезоліту до неоліту (протонеоліт) зароджуються відтворюючі форми господарювання у тваринництві. Першими прирученими тваринами були собака, свиня і бик. В цей час виникає землеробство, перші постійні поселення людей. Для неоліту (новий кам'яний вік) притаманне утвердження відтворювальних форм господарювання. Відбувається «неолітична революція». Відтворююче господарство стає цінуючим. Основні заняття людей - землеробство, тваринництво, гончарство та інші. В цей час з'являється наземний транспорт - віз, сани. Худоба використовується як тяглова сила. З'являється система обміну. Визначальними рисами мідно-бронзового віку було існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на землеробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного характеру, стає регіональним. Ранній залізний вік характеризувався співіснуванням бронзових і залізних знарядь праці. В цей час відбувається перехід від мотики до сохи та плуга, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші, круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла - ковальство, гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства, розвивається птахівництво. Для раннього залізного віку характерний швидкий розвиток торгівлі.Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а також торгівля створили передумови для виникнення державних утворень - центрів світової цивілізації. В цілому ж господарство первісної доби мало натуральний характер. Економічний розвиток країн стародавнього світу В економічному відношенні античне суспільство було більш розвиненим. Якщо у країнах Стародавнього Сходу раби займались переважно тяжкою непродуктивною працею, то у античних країнах праця рабів застосовувалась у матеріальному виробництві в усіх сферах господарства. У Стародавній Греції переважало міське, промислово-торгове рабство. У Стародавньому Римі при наявності величезних земельних масивів панувало латифундійне рабство. Господарство було замкненим, натуральним, хоча в цей період уже зароджувалися торгово-грошові відносини. Головною формою економічних відносин між країнами була експортно-імпортна посередницька морська торгівля. Якщо у країнах Стародавнього Сходу і Античній Греції домінувала зовнішня торгівля, то в Римській імперії провідна роль належала внутрішній торгівлі. Існували професійне купецтво, розвинена грошова система, банківська справа, комерційне і боргове лихварство. Античне господарство втягнуло в свою економічну орбіту й населення сучасної південної України. Північночорноморські міста-поліси як колонії спочатку Стародавньої Греції, а згодом і Стародавнього Риму підтримували економічні зв'язки з центрами античних держав та їхніми провінціями. Вичерпавши свої можливості, господарство, засноване на жорстокій експлуатації рабів, пережило себе і тому зазнало закономірного краху. В Європі, як і в усьому світі, зароджувалися нові феодальні відносини. 3)Економічна думка старожитності. Перехід до азіатського способу виробництва в результаті розпаду первісного ладу раніше за всіх був здійснений на Стародавньому Сході: в Єгипті, Месопотамії, Ассирії, Фінікії, Персії, Індії, Китаї. Багато в чому це пояснювалося особливостями господарської діяльності. Природні умови в цих країнах (теплий клімат, наявність родючих земель), з одного боку, сприяли бурхливому розвитку землеробства, а з іншого, - визначали певні труднощі обробки землі. Нестача води вимагала створення розвинутих іригаційних систем, що було неможливим без об'єднання зусиль великої групи людей, тобто існування централізованої форми управління, а, значить, і могутньої верховної влади. Отже, в азіатському способі виробництва держава є розпорядником всіх зрошувальних робіт і верховним власником земель. Саме тому питання ролі держави (її правителя), пошуку співвідношення суспільної та приватної власності, а також ефективних механізмів державного управління знайшли втілення у різноманітних повчаннях та законодавчих актах. 4)Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху середньовіччя. Протягом 5 -9 ст. у Франкськiй державi сформувалась класична форма феодального службового землеволодiння та сеньйорально-селянських вiдносин.У 5-поч. 6 ст.у королівствi Франкiв вiдбувся процес перетворення землеробської громади на сусiдську (марку), де переважало iндивiдуальне г-во малих сiмей. Громадi належала колективна власнiсть на землю, у спадок по чол. лiнiї передавались надiли орної землi (парцели).Приватна власнiсть пошир. на будинок iз присадибною дiлянкою i худобу. Неподiльнi угiддя були спiльною власнiстю.Поступово спадковi надiли збiльш. i перетв. на алод – приватну власнiсть сiмї або її членiв.Таким чином марка грунтується на прив. власностi на землю, колективнiй власностi на угiддя та на вiльнiй працi членiв громади, водночас зберiгаються земельна власнiсть населення та церкви. VIII – IX ст час коли зявляється ще одна форма землеволодiння – бенефiцiй;це коли воїнам-рицарям за умови викон. ними вiйск. служби i васальної присяги королевi у пожиттєве користування надавались земельнi надiли.Згодом у IX ст васальна служба стає спадковою i бенефiцiй перетворюється на феод – основну, найпоширенiшу форму землеволодiння.Феодальне г-во утвердж. в межах маєтку – сень йорiї.Земля подiлялась на домен та селянські надiли.Селяни платили ренту та вiдробляли регулярну панщину.Зрiлi феодальнi вiдносини(XI – XV ст) практично у всiх країнах Європи мали класичну форму i майже не вiдрiзнялись.Основн. господарск. одиницями стали сеньйорї. Зросли доменiальнi володiння за рахунок лiсiв, лукiв, пасовищ. Розширились i змiцнiли сеньйоральнi права.Селяни – власники надiлiв платили натуральну i грошову ренти землевласникам. Економiчною основою була вища продуктивнiсть працi.Комутацiя ренти пришвидшила товарно-грошовi вiдносини. 5)Середньовічні міста.Ремесла.Цехи. У країнах Західної Європи найдавніші міста завдячували свій початок римлянам. Міста виникали скрізь, куди доходила влада Стародавнього Риму, навіть до меж римських провінцій, над Рейном і Дунаєм, особливо там, де довгий час стояли легіони. Пізніше міста стали виникати біля стін великих замків, монастирів, які давали населенню захист від небезпеки, а також на перехресті торгових шляхів, над великими річками, біля копалень, на узбережжі морів тощо. Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація - об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки - цехи. Таке об'єднання було обумовлене всією системою середньовічних соціально-економічних відносин, феодально-становою структурою суспільства. Серед основних причин їх виникнення слід виділити такі: необхідність згуртування проти об'єднаного розбійницького дворянства, потреба ремісників у спільних ринкових приміщеннях (ремісники були одночасно й купцями), зростання конкуренції з боку сільських ремісників. В умовах політичної нестабільності і залежності від сил природи ремісничі корпорації створювали необхідні умови для професійної діяльності своїх членів, забезпечували їм особисту свободу, права і вольності, взаємодопомогу і захист, оберігали майно. Значного розвитку досягло виробництво зброї. Безперервні війни вимагали великої кількості зброї і металічних обладунків (кольчуг, панцирів, щитів, шоломів). Попит на метал зумовив прискорений розвиток металургії. Відбувся перехід від відкритих горнів до закритих печей, які забезпечували високий температурний режим і дозволяли виготовляти залізо із тугоплавких руд. У XV ст. доменні печі мала більшість західноєвропейських країн. Великих успіхів досягла гірнича справа. Найбільш відомими оули альпійські, чеські, надрейнські, французькі, англійські й шведські копальні. Залізна руда мала збут для потреб міського життя і особливо для потреб війська. Соляні копальні були власністю держави і приносили великі прибутки. 7) Європейська торгівля доби середньовіччя. З розвитком ремісничого праці перетворюється і система середньовічної торгівлі. Основну роль у зовнішній і внутрішній торгівлі починають грати купці, які збували товар не тільки в своїй країні, але і виїжджали за її межі. Завдяки тому, що вони були значно освічені і володіли багатьма мовами, купці розвивали зовнішню торгівлю. Північне, Балтійське і Середземне моря були центрами світової торгівлі. Значущим учасником зовнішньоторговельного процесу вважалися ганзейські міста. Тоді як зовнішня торгівля усередині розвивалася, внутрішня торгівля значно гальмувала її прогрес. Постійні грабежі, відсутність гідної дорожньої системи, численні митні збори, відсутність єдиної грошової одиниці були головними недоліки торгівлі тієї епохи. І подібна, часом одностороння система торгівлі, сповільнювала розвиток суспільства в цілому 8)Передумови та наслідки великих географічних відкриттів. Передумови: Утворення великих європейських централізованих держав (Іспанія, Португалія, Англія), які мали достатньо коштів для фінансування заокеанських експедицій. Науково-технічні здобутки в оснащенні й конструкції кораблів, удосконалення компасу та навігаційних приладів, розвиток картографії. Прагнення католицької церкви до поширення християнства на нових землях. Унаслідок успішного завершення реконкісти в Іспанії та Португалії значна кількість бідного дворянства, що залишилася без здобичі від воєнних дій, прагнула розбагатіти будь-яким способом, в тому числі й за рахунок далеких подорожей. Визнання учення про кулястість Землі. Наслідки: Географічні відкриття справили величезний вплив на економічне життя всієї Європи. Якщо раніше головні торговельні шляхи пролягли через Середземне і Балтійське море, то тепер вони перемістилися в океани. Виникла світова торгівля, що налаштовувала зв’язки між окремими материками. На відкриті континенти, до колоній везли вироби з заліза, зброю, тканини тощо. До країн Європи з Америки та Азії довозили тютюн, каву, чай, какао, прянощі, золото, срібло, коштовності. Почалося формування світового ринку як складової частини економіки нового суспільства. Місце Італії як найбільш розвиненої торговельної країни в Європі посіли спершу Португалія та Іспанія, а згодом — Нідерланди та Англія. Новими центрам ділової активності стали такі європейські міста як Кадіс і Севілья в Іспанії, Антверпен і Амстердам у Нідерландах, Лондон в Англії. Європейці навчилися вирощувати дивовижні культури — кукурудзу, тютюн, томати. Із поширенням картоплі європейці нарешті позбулися загрози голоду. Кукурудза стала поживною їжею для людей та добрим кормом для худоби. Розвиток виробництва цукру у Бразилії та його експорт до Європи мали наслідком появу нових галузей харчової промисловості. Солодощі стали доступні не лише заможним, а й простим людям. У меню європейців з’явилися різноманітні рибні страви. створення колоніальної системи. Першими створили колоніальні імперії Португалія та Іспанія, згодом — Голландія, Англія, Франція. Володіння колоніями приносило країнам-колонізаторам величезні прибутки та сприяло розвиткові їхньої економіки. “революція цін. Наплив дорогоцінних металів, збільшення попиту на ремісничі вироби завдяки заснуванню колоній у Новому Світі привели до виникнення нових підприємств, мануфактур, на яких завдяки поділу праці виготовлялося набагато більше продукції, ніж у ремісничих майстернях. Великі географічні відкриття стали поштовхом до нових досліджень. Розпочиналися пошуки легендарного Південного материка (Австралії), відомого з міфів сивої давнини. З’явився величезний матеріал для розвитку інших природничих наук — географії, біології, астрономії, фізики, хімії. 9)Зароджння індустріального суспільства у Нідерландах XVI ст.. У першій половині XVI ст. у Нідерландах, особливо в північних провінціях, швидкими темпами розвивалася промисловість на основі мануфактурного виробництва. Національний ринок ставав частиною європейського та світового ринків. Відбувалися зміни в сфері земельних відносин. Більшість селян були вільні. Питома вага феодального землеволодіння становила лише 20—25%. Створювалися фермерські господарства, райони \"торговельного землеробства\", що спеціалізувалися на вирощуванні певних культур або галузевому тваринництві. У середині XVI ст. Нідерланди стали провінцією феодальної Іспанії, яка намагалася перетворити їх на свою колонію. Це прискорило революцію. Революція та визвольна війна перемогли тільки в північних провінціях, що в 1579 p. проголосили себе незалежною державою — Республікою Сполучених Провінцій Нідерландів (Голландія), яка вступила на шлях індустріального розвитку. Проте революції в Нідерландах були властиві незавершеність і половинчастий характер економічних і політичних реформ. До влади прийшла купецько-патриціанська олігархія, яка конфронтувала з підприємцями. Були конфісковані та розпродані лише землі церкви і дворян-емігрантів, ленні дарування іспанського короля Філіппа II збереглися. Основою аграрного ладу залишалися дрібні селянські господарства. Поступово були відновлені корпоративні привілеї цехів. Як наслідок з другої половини XVIII ст. Голландія перестала бути панівною промисловою нацією, почала відставати в економічному розвитку від Англії. Нідерландська буржуазна революція привела до встановлення капіталізму в Голландії, але не вплинула на інші європейські країни. 10)Економічний розвиток Англії у XVI-XVIII ст. У XVI в. і в першій половині XVII ст. було створено сприятливі умови для швидкого економічного розвитку Англії. Рання скасування кріпосного права та під впливом розвитку товарно-грошових відносин, завершення заміни натуральної ренти грошової створювали умови для прискорення господарського розвитку країни. У результаті Великих географічних відкриттів і переміщення світових торговельних шляхів на океани Англія опинилася на стику світової торгівлі. Зростання промисловості на континенті дав стимул збільшенню виробництва сировини (вовни) в Англії, де створювалися мануфактури новітнього типу. Їх розвитку сприяло і те, що до Англії переїхало багато фахівців з Нідерландів, Франції та Німеччини, які емігрували через репресії герцога Альби, революційних подій гугенотських війн, переслідувань лютеран. В Англії відбулися зрушення у соціальній структурі - виникла промислова буржуазія, з класу феодалів виділилося так зване обуржуазилася дворянство, що стала союзником капіталістів. Абсолютизм - захисник інтересів нового дворянства своєю політикою сприяв розвитку капіталістичних відносин, заохочував мануфактурне виробництво, торгівлю, судноплавство, діяльність торговельних компаній. 11) 12) Меркантилізм: сутність та етапи розвитку. Меркантилізм як перша теоретична спроба пояснити суть капіт-го способу вир-ва виник на підставі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу й вирішував практичні питання прискорення цього процесу. М. відображав інтереси торгової буржуазії. Мислення меркантилістів значно відрізняється від економ. поглядів античного світу. У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хремастика- «породження» грошей грошима. Отже, предметом дослідження М. є сфера обігу. Навіть сам термін «меркантилізм», що виник в XVII ст., походить від слова «mercante»- «купець». Нагромадження багатства у грошовій формі можливе лише за умов прибутковості зовн-ї торгівлі. М.вороже ставилися до конкуренції як на внутр-у, так і на зовн-у ринках.Ідеологія активного державного втручання в ек-ку. Значно прискорило розвиток капіт. виробництва виникнення світового ринку. Початок формування такого почався зі здійсненням великих географічних відкриттів XV-XVI ст. Велику роль відіграв також торговий капітал, який у добу розкладу феодалізму був переважаючою формою Капіталу. 18. Економічне вчення А.Сміта. Адам Сміт(1723-1790). Основна праця– “Дослідження про причини і природу багатства народів”(1776). Розглянув економікуку як систему, в якій діють об’єктивні закони, які можуть бути пізнанні людиною. Визначив задачу економіки як науку, вона повинна здійсн. абстрактний аналіз об’єктивної економічної реальності.На підставі одержаних висновків розробляв рекомендації для здійснення економічної політики. Як теоретик він досліджував внутрішні зв’язки фізіології суспільства з іншого боку, як спостерігач, він фіксує зовн. форми та зв’язки. Дає 3 визнач-я категорії цінності: 1)визнач. цінність(вартість витрат праці); 2)визн. працю, що купується; 3)визн. доходами або сумою дходів. Три основні класи: робітничий, кап-ти, землевласники. Яким відпов. 3 форми доходу– зарп-та, прибуток, рента. Капітал визначав як запас, що служить для подальшого виробництва. Ввів поняття основного і оборотного капіталу. Оборотний капітал приносить прибуток через обіг, а основний– не обертаючись. Розглядав гроші як зручний засіб обігу. Джерелом багатства вважав працю. В теорії відтворення розрізняє валовий та чистий продукт.Отже А.Сміт побудував цілісну систему економіної науки, сформулював принципи економічного лібералізму; надав нового змісту старим економічним категоріям; основні ідеї знайшли відображення в теоріях 19ст 19. Економічне вчення Давида Рікардо Рікардо(1772-1823).Основна праця– “Начала політичної економії і оподаткування”(1817). Теорія вартості. Р. розрізняє споживчу і мінову цінність. Корисність – не є мірилом мінової цінності. Мінова цінність - категорія відносна, яка знаходить свій прояв у певній кількості іншого товару. Р. розрізняє природню і ринкову ціну. Під природньою він розуміє цінність під ринковою – ціну. Гроші. Аналіз грошей і грошовий обіг. Гроші він розглядає, як товар що має цінність. Основа грошової системи – золото. Проте Р. відійшов від цієї правильної концепції і виступив як прихильник кількісної теорії грошей.Теорія розподілу. Основу його системи становить теорія заробітної плати,прибутку і ренти. Ці категорії він розглядає з точки зору їх величини і співвідношення. Земельна рента. Виникнення ренти Р. пов’язує з утвердженням приватної власності на землю. Основна теза – рента виплачується за користування землею лише тоді, коли кількість землі обмежена, а її якість не однакова. Рента за Р. – це надлишок цінності над середнім прбутком. Проблема відтворення і кризи. Аналізуючи процес нагромадження капіталу Р. помилково зводив його до перетворення доходу лише у змінний капітал, в заробітну плату. Він твердив, що попит обмежується лише виробництвом. Велика заслуга Р. полягає у розробці теорії порівняльних витрат як основи спеціалізації країн у зовнішній торгівлі. 24) Економічна теорія Маршалла. У своїй праці ’Принципи політичної економії’ Маршал зробив спробу поєднати всю класичну політекономію в єдину універсальну концепцію. Він поєднав трудову теорію вартості і маржиналізм. Основну увагу М. концентрував на розробці теорії ціни. Вивів головний закон попиту : ’потрібна кількість товару збільшується зі зниженням ціни і зменшується з її зростанням’.На думку М., фактори виробництва - земля, капітал ,праця , організаторські здібності - визначають ціну пропозиції. Ринок розглядав як високоорганізований інститут, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлюються ціни . Розрізняв дію 3-х періодів часу :короткого періоду , тривалішого , і дуже тривалого. Загальний національний доход є результатом дії всіх факторів і зростає зі збільшенням пропозиції факторів. Рушійною силою економіки вважав свободу і конкуренцію. Здібності людини так само важливі як засоби виробництва, як і інший вид капіталу . Економічну теорію Маршалла і його послідовників назвали неокласиками - новий напрям класичної теорії. |