Кейс «Арселор Міттал Кривий Ріг. Кейс Арселор Міттал Кривий Ріг Українське відділення глобальної металургійної компанії Арселор Міттал
 Скачать 192 Kb.
|
1 2 Кожна з придбаних компаній у складі «Міттал Стіл» нарощувала обсяги виробництва продукції, які наведені в додатку 2. Одночасно варто звернути увагу на високоякісні показники діяльності компанії у порівнянні з іншими металургійними компаніями світу, які наведені в додатку 3. Окрім наведених у цьому додатку показників важливо відзначити високий рівень виробничої інтеграції «Міттал Стіл». По залізній руді він становив 50%, а по вугіллю – 45%, в той час як середні дані по іншим провідним світовим виробникам становили відповідно 12% і 1%. Цілком зрозумілими є переваги глобальної стратегії «Міттал Стіл», які полягають у наступному:
Окрім загальних характеристик «Міттал Стіл» створила могутній фінансовий потенціал:
Стиль управління «Міттал Стіл» характеризується такими рисами:
– кожне підприємство має власне правління, команду менеджерів і самостійно веде баланс;
У 2005 році на підприємствах «Міттал Стіл» працювали понад 175 тис. чоловік. В 2005 році Л.Міттал побудував новий завод і в Індії. У себе на батьківщині Л.Міттал вважається героєм. Процвітаючий бізнес приніс Л.Міллалу багатство. Він купив особняк в Кенсінгтоні (Лондон) в 2004 році у Берні Екклстоуна – головного боса автогонок в класі «Формула-1. На той час це був найдорожчий будинок у світі, який було виставлено на продаж. У цьому ж році сім’я Лакшмі Міттала попала на шпальта видань всього світу у зв’язку із весіллям його улюбленої доньки 24-літньої Лакшмі Ваніти – члена ради директорів компанії «Міттал Стіл». На це весілля було витрачено від 50 до 70 млн. дол. Окрім того для дочки батько придбав особняк за 138 млн. дол. у тому ж самому районі. У статті британського журналіста Пітера Гамбела, яка була опублікована журналом «Тайм» під гучною назвою «Нерви зі сталі» наводяться деякі подробиці згаданого весілля. Урочистості включали церемонію реєстрації шлюбу в Саду Тюільрі (Париж) із живим тигром та папугами, банкет у королівському палаці в Версалі, перед яким гостей розважали розкішною оперною постановкою, вечерю в замку Шато Вокс ле Вікомте, що був побудований в ХVІІ столітті. Тут для гостей співала Кайлі Міноуг, а спеціально завезені із Калькутти кухарі готували блюда для тисячі запрошених. Страви подавались на замовленому в Китаї порцеляновому сервізі, кожний предмет якого прикрашали вензеля нареченої і нареченого. До цього варто додати і купівлю в цей період в цьому ж районі – Кенсінгтон Пелес Гарден – будинку і для сина 29-річного Лакшмі Адітья – президента сімейної компанії за 230 млн. дол., що наразі є світовим рекордом. Загальна вартість нерухомості Л.Міттала у цьому районі, з урахуванням його власного помешкання становить 868 млн. дол. Всі ці події створили негативний імідж Лакшмі Мітталу і його компанії. Злиття «Міттал Стіл» та «Арселор» Корпорація «Арселор», створена в 2002 році, була другою у світі компанією за виплавкою сирої сталі (50 млн. тон у 2005 році). Оборот складав 32,6 млрд. євро, а чистий прибуток – 3,8 млрд. євро. Статутний фонд корпорації був розподілений на 640 млн. акцій. Найкрупнішими акціонерами корпорації були: держава Люксембург (5,62%), сама «Арселор» (4%), іспанська компанія І.М.А.С.В.V. (3,55%), бельгійський регіон Валлонія (2,4%). Решта 81,5% акцій знаходилась у вільному обігу. «Міттал Стіл» напередодні злиття була сімейним підприємством, 87% акцій знаходились під контролем сім’ї 55-річного Л.Міттала. В 2005 році компанія виплавила понад 63 млн. тон сталі і отримала прибуток у розмірі 3,4 млрд. дол., а в 2004 році близько 4,7 млрд. дол. За спостереженнями згаданого британського журналіста П.Гамбела початок переговорів про злиття компаній датується 13 січня 2006 року. В цей день Л.Міттал – володар капіталу у сумі 25 мільярдів доларів – запросив у свій розкішний лондонський особняк вартістю в 128 мільйонів доларів на приватну вечерю 63-річного голову ради директорів сталеплавильної корпорації «Арселор» француза Гі Долле. Обидва учасники вечері прекрасно знали один одного, оскільки були членами ради директорів однієї з міжнародних торгових груп і регулярно зустрічались на різноманітних нарадах. На цій вечері Л.Міттал поставив питання про доцільність об’єднання двох компаній. Подальші події кожен з учасників вечері оприлюднюють по-різному. За висловлюваннями Долле, він дав невизначену відповідь на пропозицію Л.Міттала. «Я не сказав ні «так», ні «ні» – згадував Долле, – а тільки зазначив що від 75 до 80 відсотків злиттів провалюються із-за відмінностей у культурах». За твердженнями Л.Міттала, Долле відхилив пропозицію. Ось що заявив Л.Міттал журналу «Тайм»: «Долле назвав мені декілька причин, із-за яких моя пропозиція його не цікавить. Я сказав йому, що зв’яжусь з ним через пару днів. На цей раз я просив його про невідкладну зустріч». 26 січня Л.Міттал зателефонував Г.Долле на мобільний телефон із аеропорту Франкфурта, очікуючи літак до Торонто. Повідомлення було коротким: «Міттал Стіл» завтра оголошує про купівлю «Арселор» за 22,6 млрд. дол. Г.Долле зразу ж назвав цю пропозицію однією з найворожіших спроб поглинань в історії європейського бізнесу. Справа о тому, що металургія, поряд із сільським господарством, вважається найбільш політизованою сферою економіки в Європі. Тривалий час вона була галуззю, що щільно регулювалась. Створення Європейського Союзу в 50-х роках було пов’язано насамперед із офіційним регулюванням цін на сталь і вугілля. І хоча зараз державні дотації в металургію заборонені, галузь є об’єктом пильного нагляду європейських структур і національних урядів. Всіх турбують несприятливі тенденції розвитку європейської металургії. Вони пов’язані, з одного боку, із збільшенням обсягів виробництва металу на 30% після 2000 року, а це викликає екологічні проблеми. З іншого боку, ще більш негативним є подвоєння цін на продукцію галузі протягом останніх п’яти років. За таких умов європейські політичні і ділові кола пропозиції Л.Міттала розцінюють як грубу спробу «нової Індії» захопити «стару Європу» і нав’язати їй свої соціально-культурні цінності. В цьому зв’язку Міністр фінансів Франції Т’єррі Бретон звинуватив Л.Міттала у «незнанні граматики» бізнесу. Прем’єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Жюнкер заявив: «Ворожа пропозиція «Міттал Стіл» вимагає від нас реакції, яка повинна бути по меншій мірі такою ж ворожнечею». В цих умовах Доле доклав всіх зусиль, щоб підтримати громадське обурення і представити Міттала як низькосортного скупщика, який спеціалізується на придбанні задешево застарілого устаткування». В наступному боротьба між «Арселор» та «Міттал Стіл» набула прихованого характеру: перший учасник шукав альтернативного варіанту, а другий – намагався поліпшити свої пропозиції; 19 травня Л.Міттал оголосив про наміри викласти за «Арселор» 22,7 млрд. євро, в тому числі 7,6 млрд. євро грошима. В якості альтернативи вище керівництво «Арселор» обрало одного з лідерів російської металургії – комбінат «Сєверсталь», контроль над яким належав відомому російському бізнесмену Олексію Мордашову. В разі схвалення угоди Європейським Союзом і Російською Федерацією об’єднання компанія перетвориться у найкрупнішого у світі виробника сталі. Вона спроможна була б виготовляти понад 70 млн. тон сталі щорічно і отримувати понад 60 млрд. дол. загальної виручки та 11,5 млрд. дол. Доходів. О.Мордашов йшов до цієї угоди 15 років, а тому, усвідомлюючи її масштаби, заручився підтримкою і схваленням своєї позиції тодішнім президентом В.Путіним. Переговори велись у цілковитій таємниці. 26 травня «Арселор» голосив про свої наміри злиття з «Сєверсталлю» на вигідних умовах. За умовами угоди О.Мордашов повинен був внести у статутний фонд 83% його активів «Сєверсталі» та італійської компанії «Луччині», а також придбати акцій «Арселора» на 1,25 млрд. дол. За ціною вдвічі вищою, ніж ринкова вартість на момент пропозиції Л.Міттала. О.Мордашов отримував би 32% «Арселора» за свої активи у суті 13 млрд. дол. Протягом п’яти років йому надавалась можливість змінити свою частку в капіталі об’єднаної компанії, а 6 його представників повинні голосувати у відповідності із рекомендаціями ради директорів «Арселор», до складу якої зберігалось 18 осіб. Керівництво «Арселор» зберігало свої позиції і Н.Кінш залишався головою ради директорів, а Г.Долле – генеральним директором. Окрім того, європейська компанія збиралась сплатити дивіденди акціонерам та викупити свої акції на суму 7,6 млрд. євро. Таким чином, оголошені 26 травня 2006 року наміри про злиття російської та західноєвропейської компаній виглядали цілком переконливими і вигіднішими. ніж вимушений зв’язок із індійським партнером. Однак Л.Міттал виявився готовий до зміни ситуації. Він заявив про невигідність об’єднання «Арселор» з «Сєверсталлю», а тому напряму звертається до акціонерів. Враховуючи складну структуру власності європейської компанії, в якій жоден з акціонерів не мав 10% акцій, така тактика виявилась ефективною. Він направив листи приблизно 40 акціонерам про свої наміри поліпшити свої пропозиції з метою зібрати 20% голосів і заблокувати угоду з росіянами. Протягом червня точилась глуха боротьба Л.Міттала та О.Мордашова. Перший підняв ціну за акцію «Арселор» до 40,4 євро, тобто на 10%, а О.Мордашов знизив свою частку до 25%. Напередодні зборів акціонерів для зустрічі із Великим герцогом до Люксембургу прибув Голова Ради Федерації Сергій Миронов. Однак йому дали зрозуміти, що шансів у російської сторони небагато. Адже «Арселор» запропонувала росіянам викупити 100% своїх акцій. Для цього було потрібно 60-70 млрд. дол., і на думку експертів, таку суму зібрати було нереально. Л.Міттал нарощував свої переваги. По-перше, виплата 40,4 євро за кожну акцію «Арселор» пропонувалась за схемою: 13 акцій «Міттал Стіл» плюс 150,6 євро готівкою обмінювались за 12 акцій «Арселор». По-друге, «Арселор» буде володіти в новій компанії 50,6:, а «Міттал Стіл» - 19,4%. По-третє, нова корпорація буде називатись «Арселор Міттал». По-четверте, Н.Кінш зберігає свою позицію голови ради директорів об’єднаної компанії, а Г.Долле, як прибічник злиття з російським партнером повинен піти у відставку. Варто зазначити і використанню командою «Міттал Стіл» новітньої крос-культурної технології управління злиттями і поглинаннями, основою якої стало формування тримірної моделі крос-культурної інвестиційної команди, хоча її учасники і не кваліфікували так свою групу. Нам вдалося це встановити шляхом ретельного пошуку і аналізу численних фактів, достовірність яких не викликає ніяких сумнівів. Тримірна модель мультикультурної інвестиційної команди, по-перше, ґрунтується на визначенні її лідера, який, з одного боку входить до складу вищого менеджменту «Міттал Стіл», а тому користується підтримкою власників компанії, а з іншого боку, має незаперечний авторитет у членів команди. Під час злиття з «Арселор» лідером був Йоханнес Ситтард, колишній генеральний директор «Ispat», між іншим датчанин за національністю. Він був щирим прибічником концепції дружніх поглинань. В іншому прикладі успішного злиття двох компаній «Cypress» та «Cisko» в 2007 році лідером подібної команди був заступних голови правління «Cypress» Джефф Хьюз. По-друге, до складу команди включаються висококваліфіковані працівники з різних функціональних підрозділів, що мають багаторічний досвід спільної роботи в сфері міжнародного інвестування. У складі команд «Міттал Стіл» було 14 фахівців, 8 національностей, 12 з яких разом працювали в інвестиційній сфері понад 10 років. Офіс команди розміщувався в Лондоні. Вона мала повноваження залучати тимчасово до роботи будь-яких експертів з відповідних профільних підрозділів. Про високу кваліфікацію інвестиційної команди «Міттал Стіл» свідчить той факт, що її учасники використовували ефективний алгоритм дружніх поглинань, який включає п’ять наступних основних етапів.
По-третє, команда «Міттал Стіл», вкрай ретельно враховували особливості європейських акціонерів в контексті отримання доходів на акції «Арселор» у порівнянні з акціями нової компанії «Арселор-Міттал», які виявились після злиття дорожчими. Заради цього Л.Міттал погодився сплатити 32 млрд. дол., як це було напередодні злиття. Такий підхід виявився цілком виправданим, оскільки вартість нової компанії перевершила 40 млрд. дол., а ціна акцій протягом 2006 року зросла на 12,6%. Поступово головні акціонери «Арселор» погодились на пропозицію Л.Міттала. Спочатку позитивну реакцію висловив прем’єр-міністр Люксембургу Клод Юнкер, уряд якого володів 5,6% акцій «Арселор». Згодом інший крупний акціонер – холдинг «Камо Тассаро Інтернешнл (7,5% акцій «Арселор» контролюється французьким бізнесменом Роменом Залеськи) також висловився за злиття з «Міттал Стіл». Адже в першу половину 2006 року ціна акцій компанії зросла вдвічі. Цілком закономірним в цьому зв’язку виглядає позитивне рішення зборів акціонерів 30 червня 2006 року про злиття з «Міттал Стіл», яка означає утворення найкрупнішої металургійної корпорації у світі із виробничими потужностями понад 120 млн. тон на рік, і часткою на ринку, яка перевершує 10%. Чотири місця у ради директорів належить «Арселор», а три – «Міттал Стіл». Звичайно це викликало суттєві зміни в українському відділенні компанії, яке отримало нову назву «АрселорМіттал Кривий Ріг». АреслорМіттал Кривий Ріг Зазначені зміни насамперед стосуються керівного складу відділення, зміни в якого наведені в таблиці 4. По-перше, Н.Чодарі очолив регіональне відділення об’єднаної компанії. По-друге, генеральним директором криворізького відділення став француз Ж.Р.Жує. Інші керівники зберегли свої посади. Вітчизняний фахівець В.Шеремет очолює виробничий департамент відділення. Таблиця 4 Керівний склад АрселорМіттал Кривий Ріг
Варто відзначити і позитивні зміни показників фінансово-господарської та соціальної діяльності криворізького відділення, які наведені в додатку 5. Нарешті важливо підкреслити серйозні інвестиційні зобов’язання «АрселорМіттал Кривий Ріг», які наведені в таблиці 5. Таблиця 5 Інвестиції «АрселорМіттал Кривий Ріг» (млн. дол.)
Звичайно подальший розвиток «АрслелорМіттал Кривий Ріг» не буде простим. Адже певні політичні сили (комуністи та соціалісти) все ще заперечують доцільність продажу «Криворіжсталі», не зважаючи на думку трудового колективу і співпрацю керівництва підприємства із профспілковою організацією. Певні побоювання викликають пропозиції об’єднаної компанії уряду щодо добудови і введення в дію криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, на який претендує також консорціум російської «Смарт-груп» та російського «Металоінвесту». Значна частина вітчизняного менеджменту комбінату середнього рівня стурбована кар’єрними перспективами та крос-культурними проблемами, що виникають у поточній діяльності. Однак, більш важливим є той факт, що криворізьке підприємство має безперечні перспективи для подальшого розвитку у складі світового лідера металургійного бізнесу. Джерела: Овдін В. Особливості криворізького менеджменту. – Дзеркало тижня. – 2004. - № 7. – С. 9.; Петов С. Як продавалась сталь. – Дзеркало тижня. – 2005. – 1 жовтня. – С. 9.; Москалевич І. «Криворіжсталь»: десять років однієї години. – 2005. – 29 жовтня. – С. 9.; Лакшмі Міттал попав у заголовки газет, коли витратив 50 мільйонів доларів на весілля доньки. – Факти і коментарі. – 2006. – 2 березня. – С. 10.; Афанасьєв М. Стальний Шива. – Дзеркало тижня. – 2006. – 1 липня. – С. 7.; Айелло Р., Уоткинс М. Искусство дружелюбного поглощения. – Harvard Business Review Россия. – 2008. – Апрель. – С. 93-100. 1 2 |