Кейс «Арселор Міттал Кривий Ріг. Кейс Арселор Міттал Кривий Ріг Українське відділення глобальної металургійної компанії Арселор Міттал
 Скачать 192 Kb.
|
1 2 Кейс «Арселор Міттал Кривий Ріг» Українське відділення глобальної металургійної компанії «Арселор Міттал» в м. Кривий Ріг було утворене 30 червня 2006 року. Цьому передувала тривала і суперечлива історія розвитку одного з провідних металургійних підприємств не лише України, а й усього колишнього Радянського Союзу – комбінату «Криворіжсталь». На ньому народилось чимало відомих у різні часи прогресивних трудових та виробничих ініціатив, які були поширені у всій галузі країни. Достатньо нагадати введення в дію в 1974 році найбільшої у світі доменної печі № 9 обсягом п’ять тис. куб. м. Комбінат протягом більш ніж 65 років був і залишається головним містоутворюючим підприємством 700-тисячного Кривого Рогу. Свого часу він носив ім’я В.І.Леніна та був нагороджений орденами Леніна (1971 р.) та Трудового Червоного Прапора (1939 р.). «Криворіжсталь» на зламі тисячолітть Металургійний комбінат «Криворіжсталь» було засновано в 1934 році. це єдине в Україні підприємство, що видобуває і збагачує залізну руду, має коксохімічне, аглодоменне, сталеплавильне і прокатне виробництво. навіть серед провідних підприємств чорної металургії колишнього Радянського Союзу «Криворіжсталь» виділялась високим рівнем технічного розвитку. В 1974 році на комбінаті було введено в дію найкрупнішу у світі доменну піч №9 обсягом 5 тис. куб. м, яка продовжує функціонувати після капітального ремонту в 2003 році. Виробничі потужності комбінату розраховані на щорічний випуск понад 7 млн. тон сталі, 6 млн. тон прокату та 7 млн. тон чавуну. Трудовий колектив підприємства налічує 55 тис. чоловік. Частка «Криворіжсталі» на українському ринку складає 20%. За роки незалежності України Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат (КДКМК) пережив традиційну для підприємств важкої промисловості кризову фазу своєї діяльності. Руйнування господарських зв'язків в умовах розпаду Радянського Союзу, бартеризація партнерських відносин, існування адміністративного командної системи, суперечливе і дуже повільне формування належного менеджменту викликати падіння обсягів виробництва, утворення в 1995 році трьохсотмільйонної заборгованості перед бюджетом, півторирічної затримки у виплаті зарплати. Економічний експеримент 1999 –2001 рр. у гірничо-металургійному комплексі щодо зниження податків у галузі, а згодом і Закону Україні «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу України» (січень 2002 р.) дозволити суттєво поліпшити фінансовий стан підприємства завдяки відновлення оборотних коштів, які були втрачені у минулі роки. Після призначення наприкінці 1999 році генеральним директором «Криворіжсталі» Олега Дубини на підприємстві вдалось подолати так званий повзучий менеджмент, притаманний на той час директорам більшості українських підприємств. Цей менеджмент зводився до численних скарг керівників про те, що їм заважають розвиватись, удосконалюватись, а корисні для країни проекти затискають. Прибічники цього стилю управління не брали на себе ніяких ризиків і відповідальності. Однак, вони могли своєчасно причаїтись, знайти зручну особисто для себе щілину у моноліті інструкцій або ж зробити вигляд, що їх збили з ніг, лежачого, як відомо, не б'ють. Маючи досвід виведення з кризи Алчевського металургійного комбінату, О.Дубина в майбутньому (2001-2002 рр.) – віце-прем'єр Міністр України, сформував команду однодумців, яка розробила стратегічну програму розвитку підприємства. Наголос на підвищення ефективності виробництва зумовив докорінний перегляд схем поставок сировини і реалізації готової продукції. Практично повністю було відсічено численні фірми-посередники і комбінат перейшов на прямі зв'язки із споживачами без посередників. В управлінні комбінатом запанував командний менеджмент з єдиною ідеологією, який вплинув не лише на подолання відставання у своєму розвитку, а й на зростання всіх працівників в професійному та психологічному плані. На підприємстві було запроваджено системи управління якістю продукції за вимогами міжнародних стандартів ISO 9001:2000, ISO 9004:2000. Завдяки технічному і організаційному розвитку комбінату арматурний прокат відповідає всім вимогам замовників (ДСТУ, ASTM, BS, DIN і т.і.). Підприємство збільшило експорт продукції до 618 млн. дол.. США в 2000 році, а в 2003 році – до 1,2 млрд. дол. США. І хоча в результаті 19 антидемпінгових розслідувань КДГМК (як і всі інші українські експортери) вимушений був припинити поставку своєї продукції на ринок США, міжнародний авторитет КДГМК дозволив знайти покупців прокату в Алжирі, Югославії, Туркменістані. Одночасно розширилась мережа внутрішніх крупних споживачів, число яких перевершує 120. Стратегічний план комбінату на 2000-2010 рр. спрямовано на вирішення трьох головних завдань:
За рахунок власних джерел комбінат спрямував на розвиток основних фондів в 2000-2004 рр. 1,2 млрд. грн.. На середину 2004 року КДГМК посідав 26 місце у рейтингу металургійних підприємств світу і, звичайно, перше - в Україні. Комбінат виготовляв продукцію, яка відповідала високим національним стандартам таких країн як США, Канада, Південна Корея, Гонконг, Австралія, Сінгапур, а також Європейського Союзу. Тому цей державний металургійний гігант становив неабиякий інтерес для приватизації. У липні 2004 року було оголошено конкурс на продаж 93,02% акцій, які належали державі. Умови конкурсу були розроблені таким чином, що виключали участь зарубіжних компаній. Тому ці акції було продано за 803 млн. дол.. США спеціально створеному для цієї угоди «Індустріально-металургійному союзу», підконтрольному Р.Ахметову (56,25%) та В.Пінчуку (43,75%) – зятю тодішнього Президента України Л.Кучми. Варто зазначити, що інші потенційні учасники конкурсу: російські компанії “Сєвєросталь” та “Євразхолдинг” готові були сплатити втричі більшу суму. З цього приводу виникло чимало гострих дискусій у вітчизняних та зарубіжних засобів масової інформації з приводу справедливої ціни за КДГМК та прозорості приватизації в Україні. Особливого рівня вони набули під час президентських виборів 2004 року. “Криворіжсталь” як стратегія помаранчевої революції Вимога повторної приватизації (реприватизації) “Криворіжсталі” була однією з ключових у передвиборній програмі В.Ющенка, якого підтримував політичний блок “Наша Україна”. В холодні осінні дні 2004 року привселюдно було заявлено: комбінат вкрали у народу за одну ніч. після перемоги нова влада обіцяє відібрати комбінат відкрито, прозоро, ефективно продати його за справжню ціну в чесному конкурсі. Тому “Криворіжсталь” стала символом надій мільйонів людей на очікувані зміни у напрямі демократизації країни. Однак здійснити свої зобов'язання новій владі на чолі з Президентом України В.Ющенко та Прем'єр-Міністром Ю.Тимошенко виявилось не так просто. По-перше, реприватизація є порушенням статті 41 Конституції України, яка гарантує непорушність права приватної власності. Примусове відчуження об'єктів права власності можливе лише у двох випадках: як виключення за мотивами суспільної необхідності при попередньому поверненню цих об'єктів, а також за умов надзвичайної ситуації при наступному відшкодуванні вартості об'єктів власності. По-друге, де знайти гроші для попереднього відшкодування власникам 802 млн. дол. США? По-третє, реприватизація “Криворіжсталі” може бути початковою ланкою у подальшому процесі повторних продажів інших підприємств, зокрема відомого Нікопольського заводу феросплавів, а також понад 300 інших об'єктів, які були блискавично приватизовані за 30 днів, тобто з порушенням законодавства з приватизації. В наступному було складено своєрідні “чорні списки” з 28-29, 300 і навіть 3000 підприємств з неясними критеріями перегляду приватизації, які так і не були оприлюднені. Цілком зрозуміло, що такі плани влади стали підставою для глибокої тривоги вітчизняних та зарубіжних інвесторів, які приготувались для виведення за кордон своїх активів. По-четверте, власники “Криворіжсталі” погрожували уряду, а також майбутнім переможцям судовими позовами як в українських, так і в Європейському судах, визнанням результатів торгів недійсними та рекомендували потенційним інвесторам не брати участь у конкурсі. По-п'яте, влада у такому випадку втягнулась би у судову тяганину, причому не в якості арбітра, а в якості ресурсу минулих чи майбутніх власників, що в свою чергу кидало на урядові структури корупцій тінь. Таким чином здійснити наміри реприватизації “Криворіжсталі” не вдалось одразу. Лише у серпні 2005 року за рішенням судових органів пакет акцій було повернуто державі, а 10 серпня Фонд державного майна України оголосив конкурс на їхній продаж, який було намічено на 24 жовтня 2005 року. Однак і після цього політичні ігри навкруги цього процесу не припинились. Певні політичні сили в Україні, насамперед Соціалістична, Комуністична і деяк інші партії виступили проти продажу “Криворіжсталі”, аргументуючи свою позицію тим, що об'єкти стратегічного значення повинні знаходитись у державні власності. На думку лідера СПУ О.Мороза “Фонд держмайна повинен бути переважно ефективним господарем, управлінцем, а продавцем – лише в окремих, виправданих інтересами України випадках”. Звичайно таку позицію поділяла і Голова Фонду державного майна України, відомий член цієї партії В.Семенюк, яка до призначення на цю посаду була народним депутатом України, головою комісії Верховної Ради України з приватизації. Оскільки до її думки не прислухались, то вона подала у відставку, яку було відхилено В.Ющенком. Напередодні конкурсу Верховна Рада України прийняла постанову, в якій Президенту рекомендувалось залишити вітчизняний металургійний гігант у власності держави. Постанова не мала ніяких юридичних наслідків. Якби було прийнято з цього питання закон, то його Президент ветував би. Після передачі державі акцій комбінату знов з'явились різноманітні посередники. За даними щотижневика “Дзеркало тижня” (22.10.05, с.9.) чотири посередницьких структури контролювали 30% експортних операцій комбінату, а контракти візував один з екс-віце-прем'єрів. При цьому з'ясувалось, що ані Фонд державного майна України , ані Мінпромполітики України не контролювали зовнішньоекономічну діяльність комбінату. В.Семенюк лише зазначила, що вона особисто, а також її родичі не мають ніякого зиску від діяльності “Криворіжсталі”. Відставка уряду Ю.Тимошенко 8 вересня 2005 року додала напруги у визначенні подальшої долі “Криворіжсталі”. Новий Прем'єр-Міністр Ю.Єхануров дещо розпливчасто декларував свою позицію з цього питання. Лише Президент України В.Ющенко поставив вирішальну крапку у всіх сумнівах: ніхто нічого змінювати не буде, приватизуємо, як і обіцяли (“Дзеркало тижня”, 01.10.05, с.9. ). Лише після цієї твердої заяви глави держави розпочалась реальна підготовка до конкурсу. Завершальний підготовчий етап Проведення прозорих конкурсів з продажу таких визначних об'єктів як “Криворіжсталь” потребує у будь-якій країні складної організаційної роботи, злагоджених дій цілої армії державних службовців, підприємців, юристів, експерті. Оскільки такий конкурс проводився в Україні вперше, то відповідного досвіду у його організаторів бракувало. І хоча в цілому проведення конкурсу отримало позитивну оцінку як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, у процесі його підготовки виникало чимало проблем. Насамперед, учасники конкурсу не отримали напередодні такого обов'язкового документу як проект договору купівлі-продажу, положення якого захищають права і уточнюють зобов'язання кожної сторони. Згідно з існуючими правилами, учасники конкурсу повинні були внести в цей проект свої пропозиції, які узагальнювались би урядом, що обіцяв учасникам конкурсу за сім днів надати остаточний варіант проекту договору. Обговорення цього проекту було внесено на засідання попереднього уряду на початку вересня, яке не відбулося у зв'язку з його відставкою. Лише 24 вересня 2005 року уряд Ю.Єханурова обговорив цей проект і попередньо затвердив його, хоча і не передав потенційним покупцям. Потенційним покупцям було надано обмаль документів: статут підприємства та його баланс. Що стосується іншої інформації, зокрема довгострокових зобов'язань комбінату, наявність податкових боргів минулих років, фактів нанесення шкоди екології регіону, то потенційним інвесторам її отримати не вдалось. Учасників конкурсу його організатори запевняли, що ніяких несподіванок не буде. У зв'язку з участю у конкурсі іноземних інвесторів, виникла проблема із визначенням валютного обмінного курсу гривні. справа в тім, що кожен з учасників в якості застави мав внести по 200 млн. дол.. США (10% мінімальної вартості об'єкту). Окрім того, іноземні покупці-переможці на другому етапі розрахунків використовували валюту, курс якої по відношенню до гривні ніяк не визначався. Згідно з рішенням Національного банку України у цьому випадку кошти можуть вноситись у валюті, а в конкурсних умовах було чітко зафіксовано, що застава і решта коштів вноситься у гривнях. Зовсім несподівано на кінець жовтня було призначено збори акціонерів комбінату. Одне з питань порядку денного було пов'язано з прийняттям рішення щодо виплати дивідендів у сумі 704 млн. грн. Звичайно інвестиційна привабливість об'єкту купівлі у цьому випадку суттєво знижується. В західні практиці приватизації таких кроків робити не прийнято. Певні неузгодженості існували і між різними конкурсними документами, зокрема “Умовами конкурсу” та “Планом приватизації пакету акцій”. В одному з цих документів зазначався п'ятирічний мораторій на збільшення статутного фонду і зміну номінальної ціни акцій. В іншому документі встановлено тридцятирічне обмеження щодо збереження статутних умов. Напередодні тендера дружня “Інтерпайпу” (В.Пінчук) компанія “Аддокс” подала позов до суду Південного округу м.Нью-Йорку з вимогою заборонити аукціон з продажу акцій комбінату. Відповідачами у позові було названо Республіку Україна, “Індустріальна група”, а також будь-якого іншого можливого покупця акцій. Цей факт ніяк не вплинув на підготовку до аукціону. Більшість експертів не вірили у прийняття позову. І цей факт ніяк не налякав інвесторів. Адже головний з них – “Міттал Стіл” має десятирічний досвід роботи в країнах СНД та інших проблемних країнах. Зараз, наприклад, цей холдинг розпочав реалізацію проекту на мільярд доларів у Ліберії, яка охоплена війною. Інші учасники конкурсу також мають достатній досвід управління приватизаційними ризиками. Всі зазначені начебто дрібні ускладнення заключного етапу підготовки до конкурсу не дозволяли потенційним покупцям зрозуміти: скільки реально доведеться заплатити за комбінат і чи варта ціна продажу потенційним вигодам від його діяльності. Тому конкурс виявився дійсно прозорим для уболівальників і глядачів, включаючи президента та екс-прем'єра, однак вельми туманним для інвесторів. Учасники конкурсу Після оголошення конкурсу очікувалось п'ять його учасників: “Міттал Стіл-Німеччина”, консорціум “Індустріальна група”, компанія “Смарт-груп”, російські крупні металургійні корпорації “Сєвєросталь” та “Єврохолдинг”. У порівнянні з 2004 роком перші два учасника були новими, а останні три – знайомими. Однак “Сєвєросталь” (О.Мардашов) та “Єврохолдинг” (І.Абрамов) відмовились від участі в конкурсі, як подейкують, на прохання Кремля. До Антимонопольного комітету України (АМКУ) подавали свої заявки також ЗАТ “Систем Капітал менеджмент” (Р.Ахметов) та ВАТ “Ніжнєдніпровський трубопрокатний завод” (В.Пінчук). ЗАТ “Систем Капітал менеджмент” невдовзі відкликав свою заявку, не очікуючи рішення АМКУ, а трубники отримали дозвіл на участь у конкурсі, однак не скористалися своїм правом. Міжнародна металургійна корпорація “Міттал Стіл” (офіційне найменування Ispat International N.V.) є частиною індійсько-нідерландсько-британського холдингу Lakshmi N.Mittal Group зареєстрована в 1993 році в Роттердамі та на Антильських островах. Це одна з двох найкрупніших сталеплавильних компаній світу, на завадах якої працювало близько 150 тис. чоловік до купівлі “Криворіжсталі”. Корпорація має свої відділення у США, Великобританії, Канаді, Мексиці, Німеччині, Франції, Ірландії, Індії, Індонезії, Польщі, Румунії, Казахстані. 88% акцій холдингу належить Лакшмі Мітталу, бізнесмену індонезійського походження, який є одночасно головою ради директорів, президентом та головним управляючим холдингу і корпорації. Обсяг продаж корпорації складає 32 млрд., а прибутки – 5 млрд. доларів США. Компанія є лідером у технологічній сфері, використовуючи міні-заводи та метод прямого відновлення заліза без виплавки чавуну (155 світового виробництва сталі за цим методом). Стратегія “Міттал Стіл” і переважної більшості транснаціональних корпорацій пов'язана з отриманням прибутку. Придбання “Криворіжсталі” ідеально вписується в стратегію “Міттал Стіл”, оскільки дозволяє замкнути ланцюх між нещодавно купленим заводом в Теміртау (Казахстан) і заводами Центральної Європи, поставивши таким чином під контроль весь регіон. Важливо зазначити також, що холдинг часто опиняється в центрі різноманітних скандалів. Вони пов'язані з корисливим фінансуванням політичних виборчих компаній у різних країнах. Широкого розголосу отримала, наприклад, підтримка лейбористської партії Т.Блера у сумі 125 тис. ф. ст.., що дозволило холдингу отримати підтримку британського прем'єр-міністру у купівлі у 2001 році румунського металургійного комбінату “Сідекс”, для якого після продажу було створено численні фінансові пільги. Холдинг помічено у невиконання інвестиційних зобов'язань, скороченні персоналу (до 2010 р. холдинг планує скоротити на третину чисельність працюючих, нехтуванням технікою безпеки та охороною праці. У 2005 році особисто Л.Міттал посідав третє місце у списку найбагатших людей світу з капіталом у 25 млрд. дол.. США після Б.Гейтса та У.Баффета. Консорціум “Індустріальна група” (ІГ) була створена спеціально для участі в конкурсі під В.Зінчука у 2004 році і зареєстрована в м.Києві. 60% акцій цієї групи купила одна з двох найбільших у світі металургійних корпорацій “Аркелор”, а решта належить вітчизняній корпорації “Індустріальний союз Донбасу” (С.Тарута, В.Гайдук). Сталеплавильний гігант “Аркелор” (Arcelor S.A.) було створено у лютому2002 року шляхом злиття трьох компаній французької Usinor SA, Іспанської Arbed та ліхтенштейнівської Acelaria і за реєстровано у Люксембурзі. Оборот компанії складає 32 млрд. євро, а обсяги виробництва перевершують 50 млн. тон на рік. Корпорація діє на ринках ЄС (77%), Північної Кореї та Південної Америки (відповідно 15% і 5%). Злиття трьох компаній дозволяє заощаджувати щорічно понад 200 млн. євро за рахунок оптимізації виробничих витрат. Корпорація ІСД є однією з провідних в металургійному бізнесі України, має ґрунтовний досвід у цій галузі. Корпорація в кінцевому підсумку виграла конкурс щодо купівлі металургійного комбінату “Гута Ченстохова” (Польща) у “Міттал Стіл” в 2004 році і планує вкласти у цей завод 118 млн. євро інвестицій для нарощування виробництва сталі з 0,5 до 1,4 млн. тон при гарантуванні зайнятості на 5 років. Окрім того створюється центр з підготовки спеціалістів на базі місцевого політехнічного інституту. З приходом ІСД керівництво міста Ченстохов планує створити технологічний парк, на території якого підприємства будуть працювати в умовах вільних економічних зон. Товариство з обмеженою відповідальністю “Смарт-груп” (Москва – Дніпропетровськ, В.Новинський) представляла інтереси “Металоінвест” (А.Усманов), з яким співробітничає на Молдавському металургійному заводі. “Металоінвест” давно придивлявся до української металургії, насамперед до Інгулецького та Південно-гірничого збагачувального комбінатів. У серпні 2005 року керівництво компанії за підтримки Кремля вирішило взяти участь у конкурсі щодо купівлі “Криворіжсталі”. Своїх планів у розвитку комбінату “Смарт-груп” не оприлюднювала. Єдине, що було відомо згідно з умовами конкурсу – це зобов'язання майбутнього володаря вкласти у модернізацію КДГМК 12 млрд. грн.. Аукціон Проведення аукціону викликало неабиякий інтерес широкої громадськості і політичних сил. Президент України В.Ющенко разом з прем'єр-міністром Ю.Єхануровим та главою МВС Ю.Луценко спостерігав за торгами по телебаченню із сусідньої кімнати. Екс-прем'єр-міністр Ю.Тимошенко (аукціон проводився за рішенням уряду, який вона очолювала), разом з народним депутатом України А.Кілем спостерігали за торгами в залі. Ведучим аукціону (ліцитатором) був досвідчений член національної мережі аукціонних х центрів В.Шевченко. Торги почались із суми 12 млрд. 600 млн. грн., яку запропонувала “Індустріальна група”. Ця сума ґрунтувалась на готовності “Індустріального металургійного союзу” доплатити шляхом мирової угоди замість конкурсу 8 млрд. грн. в додаток до 4 млрд. грн., які було сплачено цим союзом за купівлю пакета 93,02% “Криворіжсталі” у 2004 році. Згідно з правилами проведення аукціону мінімальне підвищення ціни становило 100 млн. грн.. Однак події перевершили всі най оптимістичні сподівання. “Смарт-груп” підняла ціну до 13 млрд. 100 млн. грн. “Індустріальна група” підняла ціну до 15 млрд. грн. “Міттал Стіл” включився у боротьбу на рівні 16,6 млрд. грн., хоча стартова сума інвестора становила лише 10,5 млрд. грн. “Смарт-груп” вибула з боротьби на сумі 17,7 млрд. грн. Коли торги дійшли до пропозиції “Індустріальної групи” – 24,1 млрд. грн., індійці замислились. Ліцитатор, перш ніж назвати втретє суму і сказати “Продано”, нагадав під сміх присутніх у залі основні показники діяльності “Криворіжсталі” у 2004 році, зокрема обсяги продаж – 10 млрд. грн., чистий прибуток – 2 млрд. грн., Міні-лекція досягла мети: представники “Міттал Стіл” підняли ціну. Представник “Індустріальної групи” мовчки зняв окуляри і мовчки спостерігав за тим, як ліцитатор оголосив: “24 мільярди 200 мільйонів гривень – три. Продано.” Щасливий представник “Міттал Стіл” відреагував радісним “Йес”, а згодом обмінявся рукостисканням з колегами. Першими нових господарів поздоровила Ю.Тимошенко, а В.Ющенко вітав їх уже в коридорі Фонду державного майна України. В таблицях 1, 2 наведені дані щодо аукціонних торгів в регіоні. Таблиця 1 Основні характеристики проданих у 2005 році металургійних активів у регіоні
Таблиця 2. Підвищення цін в ході аукціону 24.10.05 р.
Конкурс проведено: дискусії тривають Після завершення аукціону його учасники, а також представники різних політичних сил висловили різні думки. Наведемо найбільш цікаві з них. Л.Міттал: “Стратегічно ця покупка – головне придбання “Міттал Стіл”, оскільки забезпечує нам доступ до великого об'єму низькозатратної виробничої платформи на ключовому і швидко зростаючому ринку. “Криворіжсталь” – це активи високої якості. і ми впевнені, що зможемо допомогти підприємству і в подальшому зростати, збагачувати його знаннями в галузі маркетингу, технологій, сприяючи його входженню на нові ринки. Сьогодні “Криворіжсталь” – це добра якість. ми у захваті від перспектив швидкого зростання підприємства”. С.Тарута (ІСД): “Я не дуже засмучений. за такі гроші такий товар не потрібний. Нашу компанію може “відкинути назад” така висока ціна, яка склалась в результаті аукціону – 24,2 млрд. грн. Це ціна аукціонна, а не економічна. переможцю – “Міттал Стіл – Німеччина” буде складно виконати інвестиційні зобов'язання. а нам приємно, що ми змогли підняти для країни вартість цього підприємства”. О.Мороз (лідер Соціалістичної партії України): “Такі об'єкти стратегічного значення як “Криворіжсталь” повинні знаходитись у державні власності. Протягом двох років отримана після аукціону сума могла б надійти до бюджету країни у вигляді податків. не кажучи вже про те, що прямі доходи державного підприємства щорічно могли б становити приблизно п'ять мільярдів доларів”. Президент України В.Ющенко: “Запланована реприватизація по ряду підприємств внесла колосальну смуту у бізнес-кола. Реприватизація була помилкою, яка викликала недовіру до урядових кроків. Український бізнес формувався протягом 14 років і було безглуздо повертатись в минуле” (12.11.05 р., з'їзд НСНУ). “Я хотів би, щоб ви сприйняли завершення повторного конкурсу по “Криворіжсталі” як крапку у питанні реприватизації” (15.11.05 р., зустріч з політичними і діловими колами Парижу). А.Кінах (секретар Ради національної безпеки і оборони України): “Якщо у влади є питання до кого-небудь із власників (десь була занижена вартість підприємства, а десь інвестор не виконує свої зобов'язання), то в кожному окремому випадку ситуація буде ретельно аналізуватись. Я вважаю, що можна і потрібно йти на, так звані, мирові угоди із власниками” (інтерв'ю “Независимой газете”, 22.11.05 р.). Б.Березовський (російський олігарх, Президент Фонду громадянських свобод): “Аукціон по “Криворіжсталі” показав, що влада не тільки не може запропонувати шлях до створення ефективної економіки (прозорий аукціон – це, безперечно, позитивний приклад дій нової влади; при цьому не слід забувати, що саме підприємство і його вартість були створені іншою владою, але й не розуміє, як витратити з розумом грошовий потік, що звалився” (“Дзеркало тижня”, 19.11.05, с.5). На жаль, отримані від продажу «Криворіжсталь» 24,2 млрд. грн.. протягом року були використані для «латання» бюджетних дірок, а не на фінансування загальнодержавних проектів, як передбачалось до аукціону. На погашення бюджетного дефіциту 2005 року було спрямовано 6 млрд. грн., 2006 року – 9 млрд. грн., створення спеціального фонду – 3,2 млрд. грн. і т.і. До бюджету Дніпропетровської області та міського бюджету Кривого Рогу надійшло 80 млн. грн. Цілком зрозумілим стало після конкурсу призначення нового керівника «Міттал Стіл» (Кривий Ріг), яким став індієць Нарендра Чодері. Він є висококваліфікованим фахівцем сталеплавильної галузі з 40 річним досвідом роботи на технічних і управлінських посадах. В «Міттал Стіл» працює з 1993 року, в тому числі виконавчим директором «Міттал Стіл» Галаті (Румунія) та «Міттал Стіл Теміртау» (Казахстан), які перетворились у ефективні підприємства із сучасними технологіями. Новий виконавчий директор запропонував сучасну стратегію розвитку криворізькому відділенню «Міттал Стіл». Стратегія «Міттал Стіл – Кривий Ріг» Довгострокова стратегія підприємства, запропонована новим менеджментом включала наступні положення:
Реалізація цієї стратегії у 2006 році дозволила збільшити у порівнянні з 2005 роком випуск чавуну на 6,8 млн. т. (10,5%), сталі – на 7,6 млн. т. (8,8%), прокату – на 6,9 млн. т. (12,3%). Обсяги продажу збільшились на 12,8% до 14,4 млрд. грн., а прибутку на 65% до 5 млрд. грн.. Податкові платежі склали 1,1 млрд. грн., що на 53,7% перевершує показник 2005 року, в тому числі до місцевого бюджету – 231,3 млн. грн., до державного бюджету 497,5 млн. грн., або відповідно на 26,5% та 20,4% більше ніж у 2005 році. Продуктивність праці зросла на 32%, а зарплата – на 26%. Інвестиції у виробництво зросли на 7%, а витрати у соціальну сферу склали понад 123 млн. грн., або на 28% більш ніж у 2005 році. Історія транснаціональних поглинань «Міттал Стіл» Перевага «Міттал Стіл» на аукціоні була цілком закономірною, оскільки протягом останніх 20 років компанія накопичила унікальний досвід розвитку шляхом міжнародних поглинань. Свій початок компанія бере з кінця 80-х років минулого століття. Як відомо, Лакшмі – індійська богиня багатства. Сім’ю Міттал до цього часу пам’ятають колишні сусіди в невеличкому містечку Садулпур в штаті Раджастан, що розташований на заході Індії. Сім’я діда у складі 20 осіб жила бідно. Головний редактор газети «Садулпур Таймс» 61-річний Сараогі, який знав особисто цю сім’ю, згадує: «У них не було постійного доходу. Взагалі ніякого доходу. Жили на те, що вдавалось інколи заробити їх батьку». Оскільки Міттали належали до касти Марварі, представники якої відомі в Індії як торговці і лихварі, сім’я перебралась до Калькутти – центру діяльності касти. Справи сім’ї пішли вгору завдяки тому що батько Л.Міттала – Мохан Міттал став партнером однієї із сталеплавильних компаній. Він зміг дати освіту сину в престижному навчальному закладі – коледжі Святого Ксав’єра. Колишні сокурсники Л.Міттала відзначають його надзвичайні здібності в математиці. Після отримання диплома в 1969 році Лакшмі став працювати в компанії батька. В 1994 році Міттал несподівано відділяється від батька і двох братів. Причини цього вчинку ніхто з них не коментує і дотепер. Спочатку він очолює іноземну філію батьківської компанії, яка включала заводи в Індонезії, Трінідаду і Тобаго. Решта членів сім’ї контролювали бізнес в самій Індії, що вважалось тоді більш перспективним напрямом. Після цього Лакшмі перестав підтримувати стосунки з родичами і здійснив понад 20 вдалих поглинань у різних країнах, дані про які наводяться в додатках 1, 2, а технологія цих операцій – в додатку 4. Як видно з додатку 1 в період 1989-2004 рр. «Міттал Стіл» придбав понад 20 металургійних підприємств у різних країнах світу, завдяки чому виробничі потужності зросли від 420 тис. тон сталі на рік до 57,5 млн. тон. Результати діяльності компанії «Міттал Стіл», до складу якої входили: Ispat International, LNN Holdings, International Steel Group, наведено в таблиці 3. Таблиця 3 Унікальна географічна присутність «Міттал Стіл» (2004 р.)
1 2 |