Конспект лекцій Укладачі Ульянова Л. П., к е. н., доц. Лакей І. М., ст викладач Дніпропетровськ 2009 Зміст
 Скачать 0.57 Mb.
|
AD = C + I + G + NX.Крива сукупного попиту – це крива з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між рівнем цін і закупками реального національного продукту. Підвищення рівня цін зменшує величину сукупного попиту і навпаки.  Р АD ВВП Крива сукупного попиту На криву сукупного попиту впливають цінові та нецінові фактори. Цінові фактори викликають рух по кривій сукупного попиту. До них відносять такі. Ефект багатства (ефект Пігу) – зростання цін зменшує купівельну спроможність фінансових активів, а отже менше буде куплено реального національного продукту і навпаки. Ефект процентної ставки – зростання цін збільшує попит на гроші, що викликає зростання процентних ставок, а, отже, зменшує інвестиції фірм і закупки населенням товарів у кредит. Ефект грошової маси – зростання цін потребує більшої кількості грошей для обслуговування угод. При тій же номінальній грошовій масі це рівносильне скороченню реальної грошової маси в економіці. А це означає подорожчання грошей, що призводить до зменшення закупок, інвестицій, експорту. Ефект валютного курсу – зростання цін веде до зростання процентних ставок й відповідно до підвищення обмінного курсу національної валюти порівняно до іноземних, а отже до скорочення національного експорту. Нецінові фактори викликають зміщення кривої сукупного попиту. До них відносять такі. Зміна економічної політики уряду (насамперед фіскальну і монетарну політику). Зміна очікувань споживачів та підприємців. Зміна економічної ситуації у зарубіжних країнах. Нецінові чинники здатні змінити обсяги закупки національного продукту за незмінного рівня цін. 2. Сукупна пропозиція і фактори, що на неї впливають. Сукупна пропозиція – той обсяг реального національного продукту, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін. Крива пропозиції відрізняється в короткостроковому та довгостроковому періоді. В короткостроковому – це крива з позитивним нахилом (AS): підвищення рівня цін пов’язане зі збільшенням обсягів виробництва. В довгостроковому сукупна пропозиція – вертикальна пряма (LAS), яка відповідаю природному рівню ВВП й не залежить від рівня цін.  Р LAS AS ВВП Короткострокова та довгострокова криві сукупної пропозиції Позитивний нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції пояснюється негнучкістю цін на ресурси у короткостроковому періоді. Це означає, що на зміну рівня цін економіка буде відповідати обсягом задіяних ресурсів, а значить, обсягами виробництва. Вертикальне положення довгострокової кривої сукупної пропозиції пояснюється абсолютною гнучкістю цін на ресурси у довгостроковому періоді. Це означає, що у довгостроковому періоду ціни на ресурси змінюються пропорційно цінам на готову продукцію, а отже зайнятість ресурсів буде повною, а обсяг виробництва за будь якого рівня цін буде відповідати природному. Кут нахилу короткострокової кривої сукупної пропозиції змінюється. При низьких обсягах виробництва він близький до горизонтального (кейнсіанський відрізок); при високих, які перевищують природний – крива набуває вертикального положення (класичний відрізок). Між ними лежить проміжний. 3. Рівновага сукупних попиту і пропозиції. Модель AS-AD. Базова модель сукупного попиту і сукупної пропозиції використовується для аналізу відновлення рівноваги в економіці. Рівновага встановлюється в точці перетину кривих сукупного попиту і пропозиції. В цій точці встановлюється рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва. В разі зміни сукупного попиту, в короткостроковому періоді можливе встановленні рівноваги при будь яких обсягах виробництва, при цьому механізм встановлення рівноваги залежить від того, на якому відрізку кривої сукупної пропозиції знаходиться економіка. Економічна рівновага на горизонтальному відрізку встановлюється за рахунок зміни обсягу виробництва при незмінних цінах. На вертикальному відрізку сукупної пропозиції економічна рівновага встановлюється за рахунок зміни цін при незмінних обсягах виробництва. На проміжному відрізку сукупної пропозиції економічна рівновага встановлюється за рахунок одночасної зміни і ціни і обсягу виробництва.  Р AS AD6 AD5 AD4 AD1 AD2 AD3 ВВП Економічна рівновага на різних відрізках кривої AS В довгостроковому періоді рівновага встановлюється в точці перетину кривих сукупного попиту, короткострокової та довгострокової сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва в довгостроковому періоді відповідає природному ВВП, а рівень цін відповідає очікуваному рівню цін на ресурси. Будь яке збурення сукупного попиту і сукупної пропозиції приводить до зміни положення кривих сукупного попиту і короткострокової кривої сукупної пропозиції, а точка рівноваги зміщується по довгостроковій кривій сукупної пропозиції до очікуваного рівня цін на ресурси. Таким чином, рівновага в довгостроковому періоді відновлюється лише через зміну рівня цін, а обсяги виробництва залишаються нечутливими до збурень сукупного попиту й короткострокових факторів пропозиції й відповідають природному ВВП.  РLAS AS2 AS1 P2 AD2 P1 AD1 ВВПп ВВП Економічна рівновага у довгостроковому періоді Тема 7. Грошовий сектор та монетарна політика.
1. Суть та функції грошей. Грошові системи. Гроші — це одне з найвеличніших досягнень людства. Їх виникнення пов’язують з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з’явився обмін одних продуктів на інші. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші. Гроші – це товар особливого роду, який виконує роль загального еквіваленту. Суть грошей розкривається через їх функції. Сучасна макроекономічна теорія виділяє три функції грошей. Гроші як міра вартості – в грошах вимірюються вартість інших товарів. Для виконання цієї функції не потрібна наявність реальних грошей. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків - національну валюту; Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. Для виконання цієї функції гроші обов’язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші. Функція грошей як засобу заощадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Грошова система – форма організації грошового обігу, яка історично склалась в країні і закріплена в державному законодавстві. Елементами грошової системи є:
Історично відомі два типи грошових систем: металева та паперово-кредитна. Металева грошова система:
Різновиди золотого монометалізму:
Після кризи 1929-1933 рр. Вільний розмін банкнот на золото було припинено. Виникає нова паперово-кредитна грошова система. Її характеризують:
Така система характерна для сучасної економіки. Гроші у своїй масі є неоднорідними. У сучасній економіці виділяють такі види грошей: товарні, декретні, кредитні. Все більше різноманітні грошові сурогати (квазі гроші) починають переймати на себе функції грошей. У зв’язку з цим, для характеристики маси грошей у обігу, виділяють ряд грошових агрегатів за ступенем їх ліквідності:
Агрегат М2 відповідає поняттю грошової маси. Грошова маса – кількісний показник грошей який характеризує наявну у обігу кількість грошового активу. Грошовий обіг – це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, який обслуговує усі розрахунки в економіці й тим самим реалізує ВВП країни. Закон грошового обігу. Він виражає залежність між масою товарів, які обертаються , рівнем їх цін та швидкістю обороту грошей. Даний закон можна представити в вигляді формули:  ,де M – кількість грошей; P – Середній рівень цін; Y –реальний національний дохід, кількість реального товару, який реалізується; V - швидкість обігу грошей. 2 . Попит та пропозиція на грошовому ринку. Процентна ставка. Попит на гроші – це потреба у певній кількості грошового активу на даний момент часу. (Під грошовими активами у сучасній економіці розуміють ті активи, які відповідають агрегату М2). Попит на гроші визначається їх функціями. Оскільки для функції міри вартості реальні гроші непотрібні, то попит на гроші формується у двох різновидностях:
Транзакційний попит на гроші – це потреба у певній кількості грошей для обслуговування угод купівлі-продажу. Величина цього попиту визначається вартістю усіх угод (P ∙Y) та швидкістю обігу грошей (V). Транзакційний попит на гроші (  ) прямо пропорційний вартості угод і обернено пропорційний швидкості обігу грошей і описується кількісним рівнянням грошового обігу: .Попит на гроші для транзакцій визначається цінами товарів та їх кількістю й не залежить від ціни грошей (процентної ставки). Тому графічно транзакційний попит можна зобразити вертикальною прямою.  Процентна ставка Кількість грошей Попит на гроші для транзакцій Попит на гроші як актив – це потреба у грошах як різновидності майна у яке можна вкладати і нагромаджувати свої доходи. Гроші наряду з нерухомістю, акціями, облігаціями, коштовностями й т.п. є засобом нагромадження багатства. Проте, на відміну від інших активів, гроші є найбільш ліквідним активом. Формуючи попит на гроші як актив, економічні суб’єкти керуються двома мотивами. Страховий мотив. Керуючись цим мотивом економічні суб’єкти із всіх активів надають перевагу грошам, як найбільш ліквідному, а значить найбільш безпечному активу. Дж.М.Кейнс назвав це психологічним законом надання переваги ліквідності; Спекулятивний мотив. Нагромаджуючи свої доходи у грошовій формі, економічні суб’єкти втрачають додатковий дохід у вигляді проценту. Різниця між процентною ставкою типового негрошового активу і процентною ставкою по агрегату М2 становить альтернативну вартість зберігання грошей. Попит на гроші як актив залежить від процентної ставки. Чим вища процентна ставка, тим вища альтернативна вартість зберігання грошей, тим більше можливого доходу втрачають суб’єкти здійснюючи нагромадження у грошовій формі. Тому зростання процентної ставки зменшує попит на гроші. Чим менша процентна ставка, тим менше втрачають суб’єкти заощаджуючи у грошовій формі. Тоді економічні суб’єкти надають перевагу заощадженню у більш ліквідному активі і збільшують попит на гроші. Функція попиту на гроші як актив відображає обернену залежність між попитом на гроші і процентною ставкою:  ,де L –коефіцієнт, який характеризує залежність між процентною ставкою і попитом на гроші; r – процентна ставка. Графічно попит на гроші як актив має вигляд кривої з від’ємним нахилом.  Процентна ставка  Кількість грошей Попит на гроші як актив Сукупний попит на гроші – це загальна кількість грошей, якою економічні суб’єкти хочуть володіти для здійснення транзакцій та нагромадження активів.Сукупний попит на гроші є сумою транзакційного попиту та попиту на гроші як актив:  = + .Крива сукупного попиту на гроші утворюється шляхом додавання до кривої транзакційного попиту кривої попиту на гроші як актив і має від’ємний нахил.  Процентна ставка  Кількість грошей Сукупний попит на гроші Чинники попиту на гроші. Процентна ставка. Збільшення процентної ставки зменшує попит на гроші і навпаки. Графічно це відповідає руху по кривій сукупного попиту. Номінальний національний дохід. Збільшення номінального національного доходу збільшує попит на гроші і навпаки. Причому зміна національного доходу може бути викликана як зміною рівня цін, так і зміною обсягів виробництва або ж обома чинниками відразу. Графічно це відповідає зміщенню кривої сукупного попиту на гроші вправо (збільшення) або вліво (зменшення). Пропозиція грошей – це кількість грошей, яка знаходиться у обігу в національній економіці на певний момент часу. В кожен момент часу кількість грошей в економіці задана, тому пропозицію грошей  можна зобразити у вигляді вертикальної кривої.В результаті взаємодії попиту і пропозиції на ринку грошей утворюється процентна ставка. Вона відповідає точці перетину кривих попиту і пропозиції (Е). За ринкової процентної ставки (r*) на ринку грошей встановлюється рівновага. Це означає, що при ставці проценту r* попит на гроші відповідає їх пропозиції. Якщо б ставка проценту була r1 (вища за ринкову), то пропозиція грошей перевищувала б попит, банки мали б надлишкові кредитні резерви й вимушені були зменшувати процентну ставку. Якщо б ставка проценту була r2 (нижча за ринкову), то грошей у обігу було б недостатньо для задоволення попиту, банки збільшили б процентну ставку. Таким чином ринок автоматично відновлює рівновагу.  Процентна ставка r1 r* r2 Кількість грошей Встановлення рівноваги на ринку грошей Коливання процентних ставок в економіці може бути спричинене двома обставинами. Внутрішніми, пов’язаними початковою нерівновагою й пристосуванням ринку. Відбувається „намацування” рівноважної ставки. Фактична процентна ставка коливається навколо рівноважної. Зовнішніми, які викликані або зміною пропозиції грошей або зміною номінального національного доходу. Збільшення пропозиції грошей означає зміщення кривої від  до  . При незмінному попиті це викличе зменшення рівноважної процентної ставки від r*1 до r*2. Збільшення номінального національного доходу викликає зміну попиту на гроші. Крива попиту зміститься від  до  . При незмінній пропозиції грошей це викличе збільшення рівноважної ставки проценту від r*1 до r*2.   Процентна 1 2 Процентна ставка ставка r*1 r*2 r*2 r*1 1 2Кількість грошей Кількість грошей Зміна рівноважної процентної ставки 3. Банківська система та пропозиція грошей. Грошовий мультиплікатор. Обіг грошей у сучасній економіці здійснюється переважно через банківську систему. Лише незначна частка грошей у вигляді готівки обертається поза банківською системою. Тому пропозиція грошей формується переважно банківською системою. Для сучасних країн характерна дворівнева банківська система. Вона включає центральний (емісійний) банк та мережу комерційних банків. Головна функція центрального банку – випуск (емісія) грошей в обіг і здійснення грошово-кредитної політики. Він один має монопольне право на випуск грошей у обіг. Головними функціями комерційних банків є прийом вкладів від фізичних і юридичних осіб та надання позик. Кількість грошей у обігу визначає центральний банк, однак банківська система здатна збільшити пропозицію грошей понад кількість, випущену центральним банком. Таке явище називають мультиплікативним розширенням банківських депозитів. Це відбувається за рахунок того, що кошти, які вкладено на депозитний рахунок, комерційний банк може видати у вигляді кредиту, збільшивши пропозицію грошей на суму виданих кредитів. У свою чергу, ці видані кредити обслуговуючи розрахунки суб’єктів економіки, надійдуть знову на рахунки комерційних банків, перетворяться у їх кредитні ресурси і будуть видані у кредит. Таким чином, знов розшириться пропозиція грошей. І так далі. Тому пропозиція грошей сформована банківською системою у кілька разів перевищить кількість грошей випущену центральним банком. З метою забезпечення платоспроможності банківської системи в сучасній економіці вводяться обов’язкові норми резервування депозитів. Згідно з цими нормами частина коштів, залучених на депозитні рахунки, відкладається банками в резерви, а інша частина видається в кредити. Саме величина норми обов’язкового резервування і визначає можливість банківської системи збільшувати пропозицію грошей. Показник, який демонструє у скільки разів банківська система здатна збільшити пропозицію грошей у порівнянні з сумою депозитів називають банківським депозитним мультиплікатором. Банківський депозитний мультиплікатор (μm) визначають за формулою:  ,де rr – норма резервування. Якщо, допустимо, норма обов’язкового резервування дорівнює 10%, то значення депозитного мультиплікатора дорівнює 10 (1 / 0,1). Це означає, що кожна додаткова гривня нових депозитів створить 9 грн. додаткових депозитів, або збільшить загальну суму депозитів у 10 разів. Мультиплікатор діє в обох напрямках. Тобто зменшення депозитів на 1 грн., викличе зменшення загальної пропозиції грошей банківською системою на 10 грн. використовуючи депозитний мультиплікатор, центральний банк може впливати на загальну пропозицію грошей в економіці. Проте депозитний мультиплікатор не враховує тих грошей, які знаходяться поза банківською системою. Тому його ще називають простим депозитним мультиплікатором. Для того, щоб врахувати вплив на пропозицію і грошей поза банківською системою розраховують повний грошовий мультиплікатор. Для визначення грошового мультиплікатора використовують поняття грошової бази. Грошова база (В) – включає в себе готівку на руках у населення (С) і банківські резерви (R), що зберігається у центральному банку: В = С +R. Грошова база справляє мультиплікативний ефект на пропозицію грошей. Тому її часто називають грошима підвищеної потужності. Залежність грошової маси (М) від грошової бази (В) і демонструє мультиплікатор грошової бази, або повний грошовий мультиплікатор (μ):  .Грошова маса (М) включає в себе готівку на руках у населення та гроші на депозитних рахунках у банках (D): M= C +D. У такому разі формулу мультиплікатора можна записати так:  .Кількість готівки у обігу і обсяги депозитів у банках залежать від пропорції,у якій населення здійснює розподіл грошей між готівкою і вкладами в банки. Цю пропорцію називають коефіцієнтом депонування грошей cr. Коефіцієнтом депонування грошей cr – це відношення готівки до поточних чекових депозитів (D), тобто cr = С /D. Якщо поділити праву частину рівняння грошового мультиплікатора на D, то отримаємо:  .Звідси видно, що С/D – це коефіцієнт депонування cr, а R/D норма резервування депозитівrr. Норма резервування rr показує яку частину депозитів комерційні банки тримають у вигляді резервів. Тепер грошовий мультиплікатор можна записати через показники коефіцієнту депонування і норми резервування:  .Залежність пропозиції грошей від грошової бази можна виразити так:  .Таким чином, пропозиція грошей у національній економіці залежить від трьох змінних – грошової бази, коефіцієнта депонування та норми резервування. Впливаючи на ці змінні центральний банк може добитися зміни пропозиції грошей. У цьому і полягає зміст монетарної політики. 4. Цілі, зміст та інструменти монетарної політики Монетарна політика – це сукупність заходів держави у сфері грошового обігу, які спрямовані на регулювання економічного циклу, стабілізації рівня цін, процентних ставок та валютного курсу, забезпечення пової зайнятості та економічного зростання. Суб’єктом монетарної політики є центральний банк. Об’єктами монетарної політики є грошова маса та процентна ставка. Відповідно до об’єктів монетарні політика може мати такі завдання. По-перше, забезпечення національної економіки стабільною пропозицією грошей. За такого варіанту монетарної політики центральний банк витримує стабільну пропозицію грошей . Процентна ставка r*2 r*1 1 2Кількість грошей Наслідок стабілізації пропозиції грошей Крива пропозиції має вертикальне положення. Перевагою такої політики є стабільність цін. Недоліком – нестабільність процентних ставок, що може позначитись на інвестиційній активності. Наприклад, якщо внаслідок економічного зростання попит на гроші зросте від 1 до 2 , при незмінній пропозиції грошей це викличе підвищення процентної ставки від r1 до r2. В результаті підвищення процентної ставки реальні інвестиції скоротяться, що викличе скорочення обсягів виробництва. Така політика дозволяє стабілізувати ціни, однак гальмує економічне зростання.Таку монетарну політику називають жорсткою.По-друге, забезпечення стабільної процентної ставки. За такого варіанту монетарної політики центральний банк ставить завдання утримувати процентну ставку на певному рівні, який би забезпечував необхідну ділову активність. Для цього пропозиція грошей змінюється відповідно до зміни попиту на гроші.. Крива пропозиції має горизонтальне положення.  Процентна ставка r* 1 2 31 2 3 Кількість грошейНаслідок стабілізації процентної ставки Перевагою такої політики є стабільність процентних ставок, а отже і рівня інвестицій, закупок й т.п. Недоліком – нестабільність цін. Адже вслід за зростанням попиту на гроші від 1 до 2 центральний банк вимушений буде збільшити пропозицію грошей від 1 до 2. Збільшення пропозиції грошей викличе зростання цін, а воно, в свою чергу, знову збільшення попиту на гроші до 3. Як результат - зростання пропозиції до 3. Така політика загрожує розкручуванням інфляції та дестабілізацією фінансової системи. Таку монетарну політику називають гнучкою.По-третє, монетарна політика, яка поєднує два попередні варіанти.. на зміну попиту на гроші центральний банк відповідає частково збільшенням грошової маси, а частково – підвищенням процентної ставки. Така політика дозволяє знаходити компроміси між можливими негативними наслідками попередніх варіантів. Крива пропозиції грошей має вигляд висхідної кривої.    Процентна ставка     r3   r2  r1 1 2 3 1 2 3 Кількість грошейПроміжний варіант монетарної політики Монетарна політика впливає на рівень цін і процентну ставку, а отже на реальну купівельну спроможність економічних суб’єктів, вартість та доходність інвестицій. Таким чином вона визначає сукупний попит на національний продукт. Через це монетарна політика використовується як знаряддя кон’юнктурної політики, регулювання економічного циклу. Монетарна політика впливає на короткострокові фактори економічного зростання й здатна викликати короткострокові зміни у обсягах національного виробництва і зайнятості. по відношенню до довгострокових параметрів економічного розвитку вона залишається нейтральною. За цілями впливу монетарну політику поділяють на: стимулюючу і стримуючу. Стимулююча монетарна політика спрямована на підвищення рівня зайнятості і прискорення економічного зростання, її ще називають політикою „дешевих грошей”. Таку політику проводять у фазі економічного спаду. Засобом її реалізації є збільшення грошової маси. Збільшення грошової пропозиції викликає підвищення загального рівня цін і зниження процентних ставок. Підвищення рівня цін призводить до знецінення грошових залишків населення та фірм, що стимулює збільшення витрат, оскільки тримати доходи в грошовій формі стає невигідним. Це розширює ринок й заохочує виробників до збільшення обсягів виробництва. В той же час, зниження процентних ставок стимулює зростання інвестицій в економіці та розширює купівлю товарів у кредит. В цілому зростання пропозиції грошей здійснює стимулюючий вплив на економіку, підштовхуючи економічне зростання. Проте, при надмірному зростанні грошової пропозиції може розвинутись неконтрольована інфляція. Стримуюча монетарна політика – це політика „дорогих грошей”, яка спрямована на обмеження зростання цін в економіці. Стримуючий та антиінфляційний вплив на економіку спричиняє скорочення грошової пропозиції. Засобом її реалізації є обмеження грошової маси Внаслідок чого рівень цін перестає зростати, що сигналізує виробникам про необхідність призупинити нарощення обсягів виробництва, а підвищення процентних ставок робить кредити більш дорогими та скорочує інвестиції. Центральний банк здійснює грошово-кредитне регулювання трьома основними методами: змінюючи норми резервування; змінюючи облікову ставку;здійснюючи операції з цінними паперами на відкритому ринку. Норма резервування – відсоток депозитів, які комерційні банки повинні тримати в центральному банку у вигляді обов’язкових резервів. Збільшення норми резервування зменшує вільні кредитні ресурси комерційних банку й, таким чином, зменшує пропозицію грошей. І навпаки. Облікова ставка – процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам. Підвищення облікової ставки зменшує обсяги кредитів, які комерційні банки беруть у центрального, а отже, зменшує пропозицію грошей. Зменшення облікової ставки збільшує пропозицію грошей. Операції на відкритому ринку – це купівля або продаж центральним банком на відкритому ринку державних цінних паперів. Коли центральний банк купує цінні папери, то кошти з його рахунків переходять на рахунки в комерційних банках, таким чином, пропозиція грошей зменшується. Якщо центральний банк бажає зменшити пропозицію грошей, то він продає на відкритому ринку цінні папери. При цьому гроші з рахунків комерційних банків переходять на рахунки центрального банку, вилучаючись таким чином з обігу. |