Контрольна робота БЖД. Контрольна робота 1 з дисципліни Безпека життєдіяльності Виконав Студент 1 курсу іздн напрям підготовки 080101
 Скачать 0.52 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет Інститут заочного та дистанційного навчання Контрольна робота № 1 З дисципліни «Безпека життєдіяльності» Виконав: Студент 1 курсу ІЗДН Напрям підготовки 6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій» Рудяшко Руслан Анатолійович Залікова книжка № 13.0151 Варіант № 51 Перевірив: ( підпис ) ( оцінка ) Київ 2013 ЗМІСТ: 1. Вступ 2. ПИТАННЯ ПЕРШОЇ ГРУПИ 1. Надзвичайна ситуація – аварія, категорії аварій 3. ПИТАННЯ ДРУГОЇ ГРУПИ 2. Теорія допустимого ризику 4. ЗАДАЧА № 1 5. ЗАДАЧА № 2 6. Список літератури 1. Вступ «Безпека життєдіяльності» — це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких, так само як і людству доводилося дбати про безпеку свого існування. Тому проблема захисту людини від небезпек постала водночас з появою на Землі людства. Небезпеки, які постійно загрожують людині можна поділити на три групи: 1. Природні небезпеки 2. Дії інших людей: війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші акти насильства). 3. Небезпеки, що походять від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників: машин, хімічних та вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макро та мікроорганізмів тощо. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, як не парадоксально, з пошуком більшої безпеки. Протягом усієї своєї історії, людство прагне зробити життя зручним. У людському прагненні до пізнання дуже часто засоби витісняють мету, людина стає додатком до створеного нею, а її ж творіння становлять загрозу для неї самої. Можна навести багато прикладів, які, здавалося, свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя у розвинених країнах світу вже наближається до 80 років і продовжує зростати. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коренями часів Гіппократа (460-370 pp. до Р.Х.), який здійснив реформу античної медицини, та Арістотеля (384-322 pp. до Р.Х.), який вже в ті далекі часи вивчав умови праці. Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711-1764). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення грунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу. У 1847 р. А.М.Нікітін видав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи, що мають попереджувати професійні захворювання та аварії. У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки на виробництві займається багато вчених у тому числі учених, діяльність яких пов'язана з Україною. Це перший ректор Харківського технологічного та Київського політехнічного інститутів В.Л.Кірпічов (1845-1913 pp.) та академік АА.Скочинський (1874-1960 pp.). Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним з показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М.Д.Зелінським у 1915 p., який майже без принципових змін використовується дотепер. У XX ст. людство увійшло у складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного та майбутніх поколінь людей, існування людської цивілізації. Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки необхідні перегляд традиційних принципів природокористування та докорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн світу. Одним з перших у світі звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В.І.Вернадський (1863-1945 pp.).За визначенням Вернадського, людина стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ. Такий стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічної ситуації спонукали до проведення спеціальних досліджень та виконання заходів, які б дозволили вирішити двоєдине завдання — збереження рівноваги в природі та задоволення вимог умов життя, які весь час зростають. Перші положення, що отримали всесвітнє визнання, викладені у працях так званого Римського клубу. Римський клуб — це неформальна організація вчених математиків, економістів, екологів, соціологів, фахівців з управління тощо, створена у 1968 р. Основна мета робіт, що виконувались під керівництвом цього клубу, полягала у розробці наукових методів опису світу як складної біосоціальної системи. 38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН 1983 р. створила Міжнародну комісію по навколишньому середовищу та розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне дослідження «Наше спільне майбутнє». У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена Концепції сталого розвитку світового співтовариства. Конференція прийняла документ «Порядок денний XXI століття» та зробила висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства. Наша країна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток. Одним із ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу, визначених в Посланні Президента до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та політичного розвитку на 2000-2004 роки", в Указі Президента від 09.02.2001 р. №80/2001 "Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", у Програмі діяльності Кабінету Міністрі» "Реформи заради добробуту", є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Законодавчою базою для реалізації цих завдань є низка нових законів, що стосуються захисту населення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, прийнятих Верховною Радою, проект Закону "Про Концепцію сталого розвитку в Україні". Сьогоднішня структура економіки України не відповідає потребам людини, не забезпечує нормальних умов життя. Висока матеріалоємкість і енергоємкість виробництва призвели до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і спалювання, породили додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та шлаків, шкідливих викидів у воду і атмосферу. Все це, підсилене радіоактивним забрудненням територій в результаті найбільшої на планеті техногенної катастрофи — аварії на Чорнобильській АЕС, призвело до створення не лише в багатьох містах, а й на цілих територіях нашої країни несприятливих умов проживання людей. Статистика свідчить про те, що рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в Україні набагато перевищує аналогічні показники розвинутих країн. Незважаючи на те, що в останні роки спостерігається чітке зниження рівня травматизму та загибелі людей на виробництві, загальний рівень каліцтва та смертності людей працездатного віку залишається надзвичайно високим. За темпами вимирання людей Україна входить в першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в Європі. За результатами Всеукраїнського перепису населення, що відбувся у грудні 2001 p.,чисельність співвітчизників скоротилася майже на 4 млн. У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина і безперечно людина з вищою освітою повинна усвідомлювати важливість питань безпеки життєдіяльності. 2. ПИТАННЯ ПЕРШОЇ ГРУПИ 1. Надзвичайна ситуація – аварія, категорії аварій Загальні ознаки надзвичайних ситуацій (НС), види НС > наявність або загрози загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності > заподіяння економічних збитків > істотне погіршення стану довкілля До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Аварії поділяються на дві категорії: до І категорії належать аварії, внаслідок яких: * загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; * стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; * збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; * зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення. До II категорії належать аварії, внаслідок яких: * загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; * зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше). Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії. * Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне природне явище - це стихійне лихо. Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо. Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи "людина - життєве середовище" (далі - "Л - ЖС"), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, спричиненої цій системі. Виходячи з ієрархії систем "Л - ЖС", можна говорити про: > індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи; > надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли Загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім 1, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо; > надзвичайні ситуації рівня колективу; > надзвичайні ситуації рівня макро колективу; > надзвичайні ситуації для жителів міста, району; > надзвичайні ситуації для населення області; > надзвичайні ситуації для населення країни; > надзвичайні ситуації для жителів континенту; > надзвичайні ситуації для всього людства. Як правило, чим більшу кількість людей обходить надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій надзвичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні). + Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи "Л - ЖС" з однією особою та мікроколективом; *об'єктові - системам з рівнем колектив, макро колектив; *місцеві - системам, в які входить населення міста або району; *регіональні - області; ^загальнодержавні - населення країни і так далі. Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни. До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків. 3. ПИТАННЯ ДРУГОЇ ГРУПИ 2. Теорія допустимого ризику За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.
На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.
Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.  На рис. 1.4. наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу. 4. ЗАДАЧА № 1 В приміщенні знаходяться N1 персональних комп'ютерів (ПК) у яких вентилятори створюють рівні шуму β1 = 57 дБ та N2 ПК, вентилятори котрих шумлять з рівнем β2 = 59 дБ. Крім того в приміщенні знаходяться N3 принтерів, що утворюють шум з рівнем β3 = 63 дБ та N4 – з рівнем β4 = 68 дБ. Визначити загальний рівень шуму βо в приміщенні від усіх джерел шуму та порівняти його з нормованим βн для даного приміщення. Розрахувати рівень шуму L біля відкритих вікон житлової будівлі дитячого будинку, розташованого на відстані r від даного приміщення, для випадків коли вікна в останнього закриті (Lв.з.) та коли вони відкриті (Lв.в.). Переважаюча частота загального шуму становить f, а фактор його направленості G. Порівняти розраховані в обох випадках рівні шуму біля вікон дитбудинку з максимально допустимими рівнями (LАдоп) для житлової забудови в денний час. Таблиця 1
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОЗВ'ЯЗКУ ЗАДАЧІ Рекомендується спочатку розрахувати сумарний рівень шуму від однотипних (однорівневих) вентиляторів  та  за формулою (1.1)де β – сумарний рівень; β1 – рівень шуму одного джерела; N – число джерел. Як бачимо, двоє однакових джерел створюють сумарний рівень, який на 3 дБ більше, ніж кожен з них окремо (оскільки 10 lg2 = 10·03 = 3) 10 джерел – на 10 дБ; 100 джерел – на 20 дБ і т.д. Потім розрахувати сумарний рівень від однотипних принтерів  та  (формула 1.1). Сумарний рівень інтенсивності шуму від двох різних за рівнем джерел визначається за формулою   (1.2)де β1 – гучніший із джерел; Δ β – додаток, що визначається за рис. 1.1. За вказаною формулою розрахувати сумарні рівні шуму від усіх вентиляторів  та від усіх принтерів  . Рис.2.1. Визначення сумарного рівня шуму І на кінець вирахувати рівень шуму  від усіх джерел за тією ж формулою 1.2.Нормований рівень шуму для частоти f взяти з Додатку 1 для приміщень, з шумними агрегатами обчислювальних машин. Рівень шуму, що доходить до дитбудинку у випадку з закритими вікнами розглянутого приміщення, визначається із виразу Lв.з. = βо + 10 lg G - І- 20 lgr - Δ*r/1000 - 8, дБ, де Δ – величина затухання шуму в атмосфері, таблиця 1.1; І – звукоізолювальна здатність (в децибелах) акустичної перепони, визначається за формулою  де m – маса 1 м2 перепони, кг; f – частота, Гц. Припускається, що звукоізоляція закритих прорізів (вікон, дверей) рівноцінна звукоізоляції стін. Товщина стіни в дві цеглини становить 0,5 м. Щільність стіни ρ = 1,5 т/м3. Таблиця 1.1
Порівняти розраховані в децибелах рівні шуму Lв.з та Lв.в з максимально-допустимим рівнем LАдоп = 85 дБА. Для цього рівні шуму в дБ ( Lidb ) треба перевести в рівні в дБА за приблизною формулою Lidba = Lidb+5, дБА Розв'язування: 1. Розраховуємо сумарний рівень шуму від однотипних установок за формулою: Де β - сумарний рівень β1 - рівень шуму одного джерела N - число джерел 1.1. Вентиляторів: та = 57+10lg2 = 57+10·0,3 = 60 дБ= 59+10lg3 = 59+10·0.43 = 63.8 дБ1.2. Принтерів: та = 63+10lg1 = 63+10·0 = 63 дБ= 68+10lg2 = 68+10·0.3 = 71 дБ2. Знаходимо різницю рівнів шуму. Якщо різниця рівнів шуму не більше 10 дБ, то: для вентиляторів: - = 59 - 57 = 2 дБ => 2,1для принтерів: - = 68 - 63 = 5 дБ => 1,2 Ці приблизні показники знаходимо по таблиці. 3. Визначити сумарний рівень інтенсивності шуму від двох різних за рівнем джерел за формулою: де β1 – самий шумний із джерел; Δ β – додаток, що визначається по рис. 1.1. За наведеною формулою визначаємо сумарні рівні шуму від всіх вентиляторів и від всіх принтерів .Додаємо цей показник до більшого рівня шуму, тоді, загальний рівень шуму від усіх: вентиляторів: = 63,8 + 2,1 = 65,9 дБпринтерів: .= 71 +1,2 = 72,2 дБВизначаємо загальний шум від усіх установок: 72,2 – 65,9 = 6,3 дБ, округляючи різницю рівнів шуму до 5 дБ, знаходимо Δ β: Δ β = 0,9 дБ , тоді: βо = 72,2 + 0,9 = 70,4 дБ 4. Визначаємо I - звукоізолюючу здатність акустичної перегородки за формулою: де m – маса 1 м2 перегородки, кг; f – частота, Гц, f =63 Гц 5. Знаходимо массу 1 м2 по формулі: m = Vp де ρ - щільність стіни: ρ = 1,5 т/м3. ρ = 1,5 т/м3 = 1500 кг/ м3. V – об’єм, який визначається множенням ширини на довжину і на товщину V = 0,5 · 1·1 = 0,5 м3. тоді: m = 0,5 · 1500 = 750 кг I = 20lg (750 · 63) - 60 = 20 · (4,6) - 60 = 32 дБ 6. Визначаємо рівень шуму, який доходить до дитячого садка у випадку з закритими вікнами Lв.з. = βо - 10 lg G - І+20 lgr + Δ*r/1000 + 8, дБ, де Δ – величина загасання шуму в атмосфері, таблиця 1.1; при f =63 Гц Δ = 0 дБ/км. тоді: Визначаємо рівень звукової потужності джерел при закритих вікнах: Lв.з. = βо - 10 lg G - І+ 20 lgr + Δ*r/1000 + 8 Lв.з. = 73,1 - 10 lg10 - 32 + 20 lg29 + 0 · 26/1000 + 8 = 63,1 – 32 + 30 + 8 = 69,1дБ Відкрите вікно є ідеальним прикладом поглинання звуку, через яке звукова енергія з приміщення проходить повністю не відбиваючись назад. 7. Визначаємо рівень звукової потужності джерел при відкритих вікнах: Lв.в. = βо - 10 lg G - І+ 20 lgr + Δ*r/1000 + 11 Lв.в. = 73,1 - 10 lg10 - 32 + 20 lg29 + 0 · 26/1000 + 11 = 63,1 – 32 + 30 + 11 =72,1дБ 8. Порівняємо розраховані в децибелах рівні шуму Lв.з та Lв.в с максимально-допустимим рівнем LАдоп = 85 дБА. Для цього рівні шуму в дБ ( Lidb ) переводимо в рівні в дБА за приблизною формулою Lidba = Lidb + 5 дБА Lв.з = 69,1+ 5 + 74,1 дБА Lв.в. = 72,1 + 5 = 77,1 дБА Отримані результати показують що рівень шуму не перевищує допустимий рівень. 5. ЗАДАЧА № 2 Бригада мулярів в квартирі (об'ємом V) проводить ремонт, зокрема фарбувальні роботи фарбою НЦ-1125. У зв'язку з тим, що на відстані X від будинку розташована будівля дитячого садка, з розкритими вікнами чи кватирками, в ремонтованій квартирі, вікна відкривати не стали. Визначити в момент, коли пофарбувались всі поверхні, що підлягали фарбуванню загальною площею Sф (момент максимальних випаровувань) концентрацію в квартирі і-тої шкідливої речовини (ШР), що входить до складу фарби та вияснити, чи не шкідливо мулярам та мешканцям знаходитись в квартирі в цей час без індивідуальних засобів захисту органів дихання, а також, чи допустима концентрація ШР, що викидається в атмосферу через вентиляційну шахту будинку висотою H та площею устя Sу, біля вікон дитсадка. Відомо, що в зазначений період через вентиляційну шахту з квартири витягується 35 % максимальних випаровувань (σш = 0,35) а ще 10 % через щілини в дверній коробці надходять до сходинкової клітки. Газоповітряна суміш виходить з устя шахти зі швидкістю ωо. Таблиця 2
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОЗВ'ЯЗКУ ЗАДАЧІ Необхідно знати, що максимальне надходження в повітря квартири розчинників із фарби відбувається в процесі фарбування та в перші хвилини після його закінчення, коли випаровується біля 25% від їх загальної кількості (σв = 0,25), а витрати фарби становлять: Qs = 0,11 кг/м2, Qτ = 19·10-3 кг/с. Для визначення концентрації ШР в квартирі (Сi, мг/м3) масу випаровувань можна знайти за даними табл. 2 по формулі: Мі = Sф · Qs · σі· σв, кг. Таблиця 2.1
Необхідно врахувати, що Сі для мулярів треба порівнювати з гранично-допустимою концентрацією (ГДК) для робочих місць – q’ГДКі, а для мешканців квартири – з ГДК для населення - q” ГДКі, взятих з табл.2. Розрахунок максимальної приземної концентрації газоповітряної суміші з одиночного джерела з круглим устям за несприятливих метеорологічних умов на відстані Хм від джерела викидів виконується за формулою  , мг/м3,де А – коефіцієнт прийнятий для несприятливих метеоумов, коли концентрація ШР від джерела викидів досягає максимального значення (для України А = 160); М – максимальна кількість ШР, що викидається в атмосферу, г/с; F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання ШР в атмосфері (для газів та пару F = 1); m, n - безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з устя джерела викидів (m = 0,6, n = 2,0); H – висота джерела викидів, (м); V1 - об'єм газоповітряної суміші, (м3/с); ∆t – різниця температур газоповітряної суміші на виході з устя Тг та атмосферного повітря Тв. Максимальну кількість ШР, що викидається в атмосферу з устя вентиляційної шахти, можна розрахувати за формулою М = Qт · σі · σв · σш , мг/с, а V1 можна визначити за формулою V1 = ωо · Sу, м3/с. Відстань Хм визначається за формулою Хм = d · H, м, Де d=4,0 Приземна концентрація Сх на будь-якій відстані Х від джерела викидів розраховується за формулою Сх = S1 · Cmax, мг/м3, де S1 – безрозмірний коефіцієнт, про який відомо, що S1 = 0,4 якщо  S1 = 0,05, якщо  Порівняйте Схі з q” ГДКі та зробіть висновок про шкідливість чи нешкідливість розрахованих Сі та Схі Розв’язання: 1.Визначаемо масу випарувань по формулі та за даними табл. 2.1: Мі = Sф · Qs · σі· σв, кг. де Sф - загальна площа фарбування (Sф = 30 м2) Qs = 0,11 кг/м2 = 1100 мг/м2 σі = 4% =0.04 σв = 0,25 Мі = 30 · 0,11· 0,04 · 0,25 = 0,033 кг 2. Розрахуємо максимальну приземну концентрацію газоповітряної суміші з одиночного джерела з круглим устям за несприятливих метеорологічних умов на відстані Хм від джерела викидів виконується за формулою , мг/м3,де А – коефіцієнт прийнятий для несприятливих метеоумов, коли концентрація ШР від джерела викидів досягає максимального значення (для України А = 160); М – максимальна кількість ШР, що викидається в атмосферу, г/с; F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання ШР в атмосфері (для газів та пару F= 1); m, n - безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з устя джерела викидів (m = 0,6, n = 2,0); H – висота джерела викидів, Н= 30 м; V1 - об'єм газоповітряної суміші, V1 = 300 м3/с; ∆t – різниця температур газоповітряної суміші на виході з устя Тг та атмосферного повітря Тв. ∆t = 12 ºC 3. Максимальну кількість ШР, що викидається в атмосферу з устя вентиляційної шахти, розраховуємо за формулою: М = Qт · σі · σв · σш , мг/с, де Qт - витрати фарби, Qт = 19·10-3 кг/с. = 19 кг/с. σі = 4% =0.04 σ в = 0,25 σш = 0,35 М = 19 · 0,04 · 0,25 · 0,35 = 0,0665 мг/с, 4. Об’єм газоповітряної суміші V1 = ωо · Sу, м3/с, де ωо = 10 м/с Sу = 0,45 м2 V1 = 10 · 0,45 = 4,5 м3/с, 5. Відстань Хм визначається за формулою Хм = d · H, м, d = 4,0 Хм = 4,0 · 30 = 120 м 6. Приземна концентрація Сх на будь-якій відстані Х від джерела викидів розраховується за формулою Схi = S1 · Cmax, мг/м3, де S1 – безрозмірний коефіцієнт, про який відомо, що S1 = 0,4 за умови що  У даному випадку Х= 42 м ; Хм =120 м, 42 : 120 = 0,35, що > 0,2 тоді, Cmax =  мг/м3Схi = 0,4 · 0,092 = 0,0368 мг/м3, Отриманий результат Схi = 0,0368 мг/м3, менш за q” ГДКі = 0,35мг/м3, та Cmax = 0,092 мг/м3 менш за q’ГДКі = 200 мг/м3, що дозволяє зробити висновок нешкідливості. 6. Список літератури 1. Желібо Є.П, Заверуха Н.М, Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч.посіб. для студ. Вищих навч.закладів. 3-є вид. - К.: Каравела, 2004. - 328 с. 2. Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда - Санкт-Питербург, 1996. -262 с. 3. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.-метод.посіб.для самост. вивч. дисципліни/ За ред. В.А.Козакова. - К.: КНЕУ, 2003- 829 с. 4. СНиП-12-77 5. Закон України «Про охорону праці» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||