Поліщук Іст соц пед і соц роб. Курс лекцій. Тернопіль тдпу, 2009. 256 c. Поліщук В. А., Янкович О.І
 Скачать 0.93 Mb.
|
6. Філантропічна діяльність О. Духновича, Х. Алчевської, М. КорфаОдним із напрямів соціальної педагогіки є соціально-педагогічна діяльність із створення благодійних (або близьких до них) навчально-виховних закладів. На Україні такими закладами були, перш за все, недільні школи, для розвитку яких чимало життєвої енергії вклали Х. Алчевська, С. Русова. Уже відзначалось, що схвально зустрів їх появу і матеріально підтримував Т.Г.Шевченко. Поряд з ними, великими філантропами і ентузіастами створення шкіл для простого народу є О. Духнович, М. Корф. Олександр Васильович Духнович (1803-1865 рр.) найбільш видатний представник культурно-освітнього руху на Закарпатті, письменник, один із перших професійних вчених-педагогів у Західній Україні. Народився в с. Тополя на Пряшівщині у сім’ї священика. В Ужгороді закінчив гімназію, а потім духовну семінарію. Спочатку працював домашнім учителем, потім нотаріусом в єпископській канцелярії. На протязі 1844-1865 рр. був священиком і каноніком Пряшівської єпархії, одночасно викладав російську мову в Пряшівській гімназії. Олександр Васильович Духнович став автором першого на Закарпатті народного букваря – “Книжиці читальної для початківців” (1847), підручників для початкової школи з географії та історії (1831), російської мови (1853), а також “Народної педагогії на користь училищ та вчителів сільських” (1857), яка була першим систематизованим підручником з педагогіки для народних вчителів не лише Закарпаття, а й інших регіонів Західної України. Виходячи з реальних умов, О.Духнович запропонував у кожному селі обирати “шкільного куратора”, який би збирав кошти на шкільний будинок, оплату вчителів та створення шкільного фонду для забезпечення сиріт і дітей незаможних батьків навчальними посібниками і приладдями. У 30-40- х роках О.Духнович розпочав на Закарпатті свою літературну та педагогічну діяльність виступав за народність навчання, за викладання рідною мовою, відіграв велику роль у відкритті більше 70 шкіл. Науку і просвіту розглядав як “єдиний засіб і шлях до майбутнього щастя народу”. Серед соціальних факторів становлення особистості називав працю. Сформулював ідею поєднання навчання з сільськогосподарською працею. Був прихильником принципу природовідповідності у вихованні. На його основі вимагав врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців. Вирішальну роль у формуванні людської особистості відводив вчителеві. Сімейне виховання О.Духнович розглядав як природній обов’язок батьків. Діяльність О.Духновича була спрямована на те, щоб не тільки діти міста, а й сільські діти, незалежно від свого матеріального становища, мали змогу опанувати науку. О.Духнович сприйняв передові педагогічні ідеї свого часу, творчо розвинувши їх на принципах народності, демократизму та гуманізму. Христина Данилівна Алчевська (1841-1920) український педагог просвітитель, харківська вчителька. Відіграла провідну роль у розвитку недільних шкіл на Україні. Недільні школи набули великої популярності наприкінці 50-х років. Так називалися школи різного типу для дорослих і підлітків, для тих і інших одночасно, а разом з тим і для дітей: чоловічі і жіночі, а де-не-де змішані. Перша недільна школа відкрилася 11жовтня 1859 року в Києві на Подолі в будинку повітового дворянського училища, загальне керівництво якою було покладено на професора університету Павлова. Обов’язки вчителів взяли на себе цілком безкоштовно студенти університету. Першого ж дня до школи прибуло 50 учнів, а через кілька днів їх стало вже 110. Зрозуміло, що до недільної школи пішов учитися трудовий народ. Крім читання і письма тут викладали основи рідної історії. Наприкінці 1859 року такі школи були створені в Білій Церкві (одна), у Могилів-Подільському (чотири), у 1860 р. в Одесі функціонувало п’ять недільних шкіл. Засновуються такі школи в Полтаві, Миколаєві, Єлисаветграді та інших містах (13, 153). Аристократичні верхи суспільства, зовсім незалежно від їх національності, з самого початку виникнення недільних шкіл розглядали їх як річ непотрібну, шкідливу і небезпечну. У 1862 році у Харкові заснувала недільну школу Христина Данилівна Алчевська. Народилася Х. Алчевська у 1841 р. у Борзні на Чернігівщині у сім’ї вчителя. Батько через свою обмежену натуру був проти жіночої освіти. Вона самотужки вчилася читати і писати. Початок педагогічної діяльності припадає на 60-ті роки. Христина Данилівна відвідувала молодіжні гуртки, захоплювалася творами Г.Чернишевського, О.Герцена, сама писала вірші. Закликала жіноцтво прокинутись і розбудити країну для нового життя. Недільна школа, відкрита Х. Алчевською у 1862 р. протягом восьми років діяла нелегально у зв’язку із забороною урядом подібних шкіл. Тільки після зняття заборони у 1870 р. була відкрита офіційно. Недільна школа Х. Алчевської являла собою унікальне, гідне наслідування явище в історії вітчизняної педагогіки. Вона проіснувала півстоліття і стала організаційно-методичним центром створення недільних шкіл для навчання дорослих і підлітків на Україні.. У ній щороку навчались сотні учениць. Робота школи експонувалась на всесвітніх виставках. Серед тих, кому випало щастя вчитися у ній, були малі дівчатка й зовсім дорослі жінки, жительки міста і селянки з харківських околиць. Поділ на класи здійснювався одночасно за віком і рівнем підготовки. Учні мали можливість отримати початкову освіту безкоштовно. Навчання з усіх предметів велося за спеціальними програмами, що передбачали посилену роботу в класі; на домашнє завдання необхідно було читати художні твори. На свої кошти Алчевська відкрила школу для сільських дітей у с. Олександрівка на Луганщині. Для дорослого сільського населення вона проводила недільні читання, розробила методико-бібліографічний порадник “Що читати народові?”. Цей порадник одержав багато схвальних відгуків з боку прогресивної громадськості. Алчевська відстоювала ідею всезагального народного навчання рідною мовою. Вона є основоположником методики навчання дорослих грамоти, розробила цінні зразки уроків письма, читання, бесід про прочитане. З цією метою разом з групою вчительок створила трьохтомний навчальний посібник “Книга дорослих”. Певний внесок у розвиток недільних та земських шкіл зробив М.Корф. Микола Олександрович Корф (1834-1883) видатний педагог і методист, основоположник земських шкіл на Україні, послідовник К.Д.Ушинського. Народився у Харкові. Закінчив Петербурзький пансіон А.Філіппова, Навчався у Олександрійському ліцеї в Петербурзі. Микола Олександрович Корф, виконуючи обов’язки голови повітової училищної ради у м. Олександрійську (нині м. Запоріжжя) багато зробив для створення в повіті нових навчальних земських шкіл, пропагував організацію недільних повторювальних шкіл. У створених М.Корфом початкових земських школа (з трирічним курсом навчання) заняття проводив один вчитель одночасно у трьох класах. Підготовці вчителів для цих шкіл він віддавав багато сил, розроблюючи плани занять і методики проведення уроків, а також сам проводив уроки. Пропагуючи ідею загальної обов’язкової початкової освіти, він відкрив понад 100 таких земських шкіл в Олександрійському і Бердянському повітах. Земська школа стала найкращим типом початкових навчальних закладів. У ній вчителі використовували більш прогресивні методи навчання, зміст передбачав ознайомлення дітей з відомостями з географії, історії, природознавства. Для діячів земських шил Корф написав першу в Росії книгу з школознавства. Вона являла собою педагогічну енциклопедію початкової освіти. М.Корф є організатором учительських з’їздів. ЛЕКЦІЯ 9. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БЛАГОДІЙНОСТІ У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ, РОСІЇ ТА США (з кінця ХVIII до поч. XX ст.) |