Курсовая ГЕОГРАФИЯ. КУРСАЧ ГЕОГРАФІЯ. Курсова робота зі спеціальності 014. 07 Середня освіта (Географія) екологічні проблеми малих річок україни (на прикладі лівих приток середнього дніпра)
 Скачать 64.33 Kb.
|
|
Площа і чисельність населення в басейні річки Дніпро
Водні ресурси Дніпра складають близько 80% водних ресурсів України. Зміна горизонтальних і вертикальних зв'язків екосистеми р.Дніпро найбільш гостро проявилися в ХХ столітті за рахунок: * Будівництва гідроелектростанцій (ГЕС), * Водоспоживання, * Скидання стічних вод. Будівництво каскаду ГЕС на р. Дніпро призвело до утворення кількох водосховищ – основного джерела впливу ГЕС на природне середовище. Змінюється гідрологічний режим річки: знижується швидкість течії, змінюються умови на озерні (швидкість самоочищення річок становить близько 15 років, озер – 300 років). Підвищення рівня води в річці тягне за собою підйом грунтових вод на прибережних територіях, що призводить до заболочування місцевості. При перегороджування річок греблями порушується прохід риб вгору і вниз за течією, що призводить до скорочення їх чисельності [26]. У басейні р. Дніпро зосереджено 45% промислового потенціалу країни. Через канали Дніпро-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг, Каховський, Північно-Кримський водними ресурсами Дніпра користується понад 2/3 господарського потенціалу країни. Промислове, сільськогосподарське (для зрошення) і побутове водоспоживання щорічно складає близько 15 млрд. Л води, що призводить до зміни природного хімічного складу води. Скидання стічних вод (промислових і побутових, як правило забруднених і дуже забруднених), змив з полів мінеральних добрив, які використовуються в рослинництві та фекалій тваринницьких комплексів, призводить до хімічного і біологічного забруднення води р. Дніпро. Крім того, з опадами надходить до 10 млн. т забруднюючих речовин. Якщо в останні роки спостерігається стійка тенденція до зниження азоту і фосфору у воді річки, то вміст металів залишається вище норми [12]. Таблиця 2 Перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) в річці Дніпро
Охорона малих річок Проаналізувавши ситуацію щодо малих річок України, ми прийшли до висновку, що вони забруднені сильніше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але і недостатньою охороною. Проблеми малих річок призводять до деградації великих. Щорічно у водойми України потрапляє величезна кількість солей і частина стоків тваринницьких комплексів. Значна кількість мінеральних добрив, отрутохімікатів змивається і потрапляє в воду. Основне джерело водопостачання промислових, комунальних, сільськогосподарських підприємств – малі річки, які поповнюють свої запаси з підземних вод. Їх використовують для риборозведення, відпочинку людей. Одне з найкращого на землі – це малі річки з мальовничими берегами. З екологічного погляду малі річки – це природні об’єкти, які мають низьку стійкість до антропогенного навантаження [18]. Надмірне господарське освоєння водозбірних територій малих річок змінює їх водний режим та гідрографію річкової мережі, спричинює пересихання та зникнення багатьох малих річок. Суттєву проблему становить значне погіршення якості води малих річок внаслідок скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод, побутового сміття, незадовільного господарювання за використання природних ресурсів на водозаборах малих річок, масового порушення водоохоронного режиму. Несприятливі для їх екологічного здоров'я меліоративні роботи в бассейнах річок, розробка земель майже до урізу води. Через неправильне ведення робіт починається ерозія ґрунтів, а також змивання їх у річки та утворення ярів. Замулення річок відбувається за рахунок змитого ґрунту, який закупорює джерела річки перетворюються на струмки, міліють та зникають. Порушення дренажної здатності басейну річки, заболочення, підтоплення або засолення спричинює вирубання лісів, висушування боліт у верхів'ях річок, організація літніх тваринницьких таборів на берегах. Малі річки характеризуються більшою нерівномірністю стоку, ніж великі, це відбувається протягом року, а також за багаторічний період. За сучасного інтенсивного господарського використання місцевих водних ресурсів обійтися без регулювання водності малих річок не можливо. Загальний екологічний індекс за максимальним значенням показників свідчить про погіршення якості води до оцінки «задовільна» за екологічним станом та «слабко забруднена» за ступенем чистоти. Встановлено, що основними лімітуючими показниками, що визначають погіршення якості води, є такі біогенні речовини як фосфати, нітрати, нітрити. Пріоритетними проблемами у плануванні водоохоронної діяльності бачиться не тільки визначення екологічного стану обраного одного об’єкта, а й необхідність враховувати особливості басейну і фактори, які найбільше впливають на формування водної екосистеми. Потрібно досліджувати кліматичні зміни [19]. Щороку до водойм України потрапляє величезна кількість солей та значна частина стоків із тваринницьких комплексів. В басейні Дніпра (найбільшої водної артерії країни) діють Запорізька, Південно-Українська, Хмельницька, Рівненська атомні електростанції. Це додає до складу забруднень ще й радіоактивні. Існує багато інтегральних оцінок якості водних ресурсів, але проблема полягає в тому, що важко передбачити комбінований вплив забруднень на людину. Таким чином, саме малі ріки потребують дбайливого та ощадливого ставлення Велика кількість річок протікає через Європейський континент. РОЗДІЛ 3 ВИВЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ МАЛИХ РІЧОК УКРАЇНИ В ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ГЕОГРАФІЇ 3.1. Розробка дослідження «Аналіз екологічних проблем малих річок України (на прикладі річок своєї місцевості)» для курсу географії у 8 класі «Україна у світі: природа, населення» Програма курсу географії у 8 класі «Україна у світі: природа, населення» розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких 6 годин є резервними, й складається зі вступу і п’яти розділів: «Географічна карта та робота з нею»; «Географічний простір України»; «Природні умови і ресурси України»; «Населення України та світу»; «Природа та населення свого адміністративного регіону». Беззаперечно, саме цей курс географії є найважливішим для становлення екологічної свідомості у підлітків, адже тут вивчаються всі природні компоненти своєї країни в цілому й рідного краю зокрема. До того ж, учні, протягом попередніх років, під час екскурсій та навчальної практики неодноразово знайомилися зі станом географічних об’єктів та природних комплексів своєї місцевості, брали участь у природоохоронних акціях, і можуть при вивченні нового матеріалу на деяких уроках висловлювати свої судження на основі власних знань і досвіду. Це стосується таких тем як «Мінерально-сировинні ресурси», «Внутрішні води», «Ґрунти і земельні ресурси», «Рослинний покрив та тваринний світ» [10]. Під час вивчення внутрішніх вод України необхідно використовувати місцевий матеріал, з яким учні вже знайомилися у попередні роки [4]. Саме ця тема сприяє практичній природоохоронній діяльності та участі у Всеукраїнському конкурсі «До чистих джерел». Маючи базові знання про особливості внутрішніх вод, учасники конкурсу можуть застосовувати їх на практиці за такими напрямами: відновлення та впорядкування джерел; впорядкування і догляд (очистка, залуження, заліснення) існуючих прибережних захисних смуг річок; створення прибережних захисних смуг; провадження заходів з відновлення історично сформованих природних ландшафтів у межах водоохоронних зон річок та біля їх витоків, на ділянках, важливих для гідрологічного і гідробіологічного режимів тощо; вивчення стану окремих річок (збір інформації) та розробка і впровадження планів дій з їх оздоровлення [13]. Окрім того, в рамках конкурсу підлітки займаються інформаційно-просвітницькою діяльністю серед населення, висвітлюють свою діяльність у засобах масової інформації. Все це викликає в учнів почуття значимості їхньої роботи в природоохоронному напрямку та сприяє зростанню екологічної свідомості. Забруднення води на сьогодні є досить актуальною проблемою, яка турбує суспільство. Вода є однією із основних складових життя на планеті. Рослини та тварини містять понад 60 % води за своїм вмістом. На Землі водою покрито близько 70,9 % поверхні. Вона здійснює у природі постійний кругообіг, випаровуючись з поверхні й повертаючись у вигляді атмосферних опадів. Водні ресурси відіграють важливу роль в сільському господарстві й промисловості. Світові запаси прісної питної води, становлять лише 2,5 % від загальної кількості води на планеті. Проблемами сучасного суспільства, є забезпечення населення якісною питною водою. Високий рівень урбанізації природного середовища, різке збільшення промислового, транспортного, сільськогосподарського та антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище призвели до порушення якості прісної води. Нестача чистої питної води може стати однією з найгостріших проблем людства [31]. Над проблемою дослідження водних екосистем малих річок України працювало багато науковців, а саме: М.В. Злочевський, Г.М. Петрук, М.О. Клименко, В.В. Древецький, В.Й. Мельник, В.І. Мокляк, В.Г. Сорокін, С.В. Совгіра та інші. Автор М.В. Злочевський [6] стверджував: «Збалансований розвиток регіонів України здебільшого повʼязаний з перспективою інтенсивного використання ресурсів малих річок, які в деяких місцевостях є основними, а то й єдиними джерелами водопостачання, так як близько 90% водних ресурсів України формується саме за рахунок малих річок. Тому відновлення водних екосистем малих річок набуває нині особливого державного значення. Гідрологія, гідрохімія, якість води малих річок тісно повʼязані з місцевими геологогеоморфологічними, ґрунтово-рослинними умовами та антропогенними процесами, що переважають на конкретному водозборі. Більшість малих річок відчувають вплив забруднення стічними водами промислових підприємств, сільськогосподарського виробництва, комунального господарства» [24]. Відомо, що багатоводність річок залежить від наявності лісів. Вирубування лісів поблизу водойм приводить до їх обміління, а в кінцевому результаті і до загибелі малих річок. В свою чергу використання малих річок незворотньо призводить до зміни зовнішнього виду місцевості, розвитку ярів, скорочення площ орних земель, зміни клімату. Саме стан малих річок викликає велике занепокоєння, тому що деградація, висихання малих річок рано чи пізно призведе до трансформації великих річок [3]. ВИСНОВКИ Вода відіграє важливу роль в жітті людини, а такоже в промисловому и сільському виробництві. Основними джерелами забруднення и засмічення водойм є недостатнє очищення стічних вод промислових й комунальних підприємств. Забруднювальні речовини, потрапляючи в природні водойми, призводять до якісніх змін складу, які проявляються в зміні фізичних та хімічніх властивостей води, таких як, поява неприємних запахів, присмаків тощо. Виробничі стічні води забруднені в основному відходами і викидами виробництва. Зростання населення, розширення старих і виникнення нових міст та населених пунктів значно збільшили надходження побутових стоків у внутрішні водойми. Серед методів очищення стічних вод велику роль відіграє біологічний метод, заснований на використанні закономірностей біохімічного и фізіологічного самоочищення річок та інших водойм. Незважаючи на те, що малі річки є модельним об'єктом гідроекологічних досліджень, роботи на них залишаються виключно актуальними до теперішнього часу. Це пов'язано з їх роллю у формуванні та функціонуванні більших видатків, водойм, ландшафтів, біоценозів. Обумовлено це тим, що проблеми сталого екологічного та соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни на сучасному етапі тісно пов'язані з вирішенням питань охорони та реабілітації водойм і водотоків, в першу чергу, як джерел прісної води, об'єктів для розробки сучасних напрямків і концепцій екології. Річки повинні розглядатися як особлива надекосістемная форма організації, реобіом, який являє собою сукупність річкових екосистем. Ці системи мають сильні внутрішні зв'язки, мало взаємодіють між собою. Значення дослідження річок полягає ще і в тому, що вони є основою створення водосховищ, які докорінно можуть змінювати клімат і ландшафт, а значить структуру і функціонування водних і наземних екологічних систем. В таких умовах малим рікам (а це початкова ланка в річковій системі) належить особливо важлива роль у розвитку соціального середовища, до них тісно прив'язана економіка навколишніх територій. Наприклад, водою з малих річок басейну Дніпра задовольняється 18% всіх господарських потреб даного регіону, а це 14 областей України. Аналогічна ситуація і в інших регіонах країни. Таким чином, екологічний стан водозбірних басейнів малих річок є визначальним у вирішенні проблеми забезпечення населення і галузей економіки водою належної якості та в достатній кількості. Проблема малих річок – проблема регулювання господарської діяльності на всіх водозборі. Однак для вирішення проблем малих річок в даний час відсутні регламентують раціональні підходи в правових законодавчих актах. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Буряк В. Самостійна робота учнів з книгою при краєзнавчому дослідженні / В. Буряк // Історія Криворіжжя: сучасний погляд: зб. статей. – Кривий Ріг, 2001. – С. 91-94. Водний Кодекс України. Постанова Верховної Ради № 214/95 – ВР від 06.06.95. Гнєдашев В.М. Географічне краєзнавство / В.М. Гнєдашев // Географія. – 2006. - №21. – С. 27-36. Гриценко А.В. Оцінка потенційного ризику здоров’ю населення України при несприятливому впливі факторів навколишнього середовища / А.В. Гриценко, О.В. Рибалова, Л.Ю. Ільченко // Коммунальное хозяйство городов: науч.-техн. сб.: сер. Техн. науки. – К.: Техніка, 2005. – Вып. 63. – С. 161-171. Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини [Кол. Моногр.] / В. І Карпов, С. П. Сіренький, В. К. Данилко та інші; Під заг. ред. П. П. Михайленка. – Житомир, 2001. – 320 с. Злочевський М. В., Петрук Г. М., Клименко М. О., Древецький В. В. Відновлення водних екосистем малих річок України: Вісник Інженерної академії України. 2010. Вип. 3-4. С. 227-230. Йоганзен В.Г. Основные принципы и формы природоохранительного просвещения / В.Г. Йоганзен // О преподавании основ охраны природы в педвузах. – 1971. – Вып. 1. – С. 5-7. Карюхина Т. А. Химия воды и микробиология [Текст] / Т. А. Карюхина, И. Н. Чурбанова. - М. : Стройиздат, 1995. - 208 с. КНД 211.1.4.010-94. Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України : Методика. – К.: Мінекобезпеки України, 1994. – 38 с. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі: Навчально-методичний посібник. – К.: Стафед-2, 2000. – 320 с. Копилець Є. Уроки географії, спрямовані на виховання екологічних ціннісних орієнтацій школярів: спроба класифікації / Є. Копилець // Географія та основи економіки в школі. – 2011. – №11/12. – С. 35-38. Корнєєв В.П. Інноваційність – важлива ознака сучасної географічної освіти / В.П. Корнєєв, Л.І. Круглик // Географія. – 2009. – №17. – С. 2-4. Корнус А.О. Оптимізація структури діючої навчальної програми шкільного курсу фізичної географії України / А.О. Корнус, Г.О. Бондаренко // Географічна наука і освіта в Україні: Зб. наук. пр. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 76-77. Корнус О.Г. Роль шкільної географії у формуванні екологічної свідомості учнів / О.Г. Корнус, А.О. Корнус, В.В. Мовчан // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія Екологія. – 2016. – Випуск 1. – С. 99-110. Коршикова А. И. Состояние водных ресурсов Донецкой области и их диагностика [Текст] / А. И. Коршикова // Економічний вісник Донбассу. - Донецк, 2011. - № 1 (23). - С. 37-40. Крушніцький М.С. Формування екологічних знань та вмінь сільських школярів у процесі вивчення фізичної географії: автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання (географія)» / М.С. Крушніцький. – К. : Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2010. – 21 с. Кучер Т.В. Экологическое образование учащихся в обучении географии: пособие / Т.В. Кучер. – М. : Просвещение, 1990. – 127 с. Левківський С. С., Падун M. M. Раціональне використання і охорона водних ресурсів. – К.: Либідь, 2006. – 280 с. Лозанський В. Р. Екологічні реформиу водному секторіУкраїни // Проблеми охорони навколишнього природного середовища та техногенної безпеки : зб. наук. праць / УкрНДІЕП. – Х., 2001. – Вип. XXV. – С. 16-23. Малі річки України: Довідник./ А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 259 с. Махно Д. П., Подрезенко И. Н., Крючкова С. В., Кириченко В. А. К вопросу оценки природно-техногенного влияния на гидросферу в горнодобывающих регионах // Проблемы освоения недр в XXI веке глазами молодых: материалы XIII Международной научной школы молодых ученых. Москва, 2016. С. 95–98. Навчальний посібник. Гідрографічна характеристика малих річок Житомирської області // В. В. Дорощенко, Г. І. Васенков, О. Є. Поліщук, О. В. Бєльська // Житомир-2003. – 25 с. Назаренко Т. Г. Система диференційованих дидактичних матеріалів з географічного краєзнавства / / Географія та основи економіки в школі: метод. журн. - 2007. - № 7 (липень). - С. 25-31. Назаренко Т.Г. Методика навчання географії в сучасний період / Т. Г.Назаренко // Україна: географічні проблеми сталого розвитку, т. 1У – К: “Обрій”, 2004 - С.3-5. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2011 році // Міністерство екології та природних ресурсів України. Київ, 2012. 258 с. Подрезенко И. Н., Крючкова С. В., Остапенко Н. С. Обоснование подходов к определению антропогенного влияния на гидрохимическую составляющую водных экосистем // Проблемы природопользования, устойчивого развития и техногенной безопасности регионов: материалы VII Международной научно-практической конференции. Днепропетровск, 2013. С. 218-221. Программа научно-технического развития Донецкой области на период до 2020 года [Текст] / Донецька обласна рада. - Донецк: Донецька обласна державна адміністрація НАН України, 2007. - 211 с. Публічна кадастрова карта України. URL: http://wikimap.dzk.gov.ua/wiki. 3. Совгіра, С. В., Тімець О.В. Експедиційні дослідження в системі сучасної освіти: малі річки Уманщини : монографія. Київ: Науковий світ, 2005. 250 с. Рибалова О.В. Оцінка спрямованості процесів стану екосистем малих річок / О.В. Рибалова, С.В. Анісімова, О.В. Поддашкін // Вісн. Міжнар. слов’янськ. ун-ту. – Х., 2003. – Т. VІ. – №1. – С. 12-16. РоманенкоВ.Д. Методика встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України / В.Д. Романенко, В.М. Жукинськи., О.П. Оксіюк та ін. – К., 2001. – 48 с. Совгіра, С. В., Тімець О.В. Експедиційні дослідження в системі сучасної освіти: малі річки Уманщини : монографія. Київ: Науковий світ, 2005. 250 с. Тимченко В. М. Экологическая гидрология водоемов Украины. Киев, 2006. 382 с. Тонка Ю.В. Використання інноваційних методів навчання у формуванні екологічної свідомості учнів на уроках географії / Ю.В. Тонка // Таврійський вісник освіти. – 2013. – №1 (41). – С. 259-264. Туровский, И. С. Обработка осадков сточных вод [Текст] / И. С. Туровский. - М. : Стройиздат, 1984. - 198 с. Фізична географія України. 8 клас: Посібник для вчителя / Г.Д.Довгань, Н.Я.Кругла, М.Я.Пшенична, В.О.Соловйов. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2002. – 272 с. Хімко Р. В., Мережко О. І., Бабко Р. В. Малі річки – дослідження охорона, відновлення. – К.: Інститут екології. – 2003. – 378 с. Цілі сталого розвитку в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу http://sdg.org.ua/ua/sdgs-and-governments. Шапарь А. Г. Обеспеченность природными ресурсами и ландшафтные преобразования при их эксплуатации // Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию: сборник научных трудов. Киев, 2003. С. 82-84. |