Орбан Л.Е._Соціальна психологія. Л. Е. ОрбанЛембрик, Соціальна психологія, 2005 р. Зміст

• Название: Л. Е. ОрбанЛембрик, Соціальна психологія, 2005 р. Зміст
• Анкор: Орбан Л.Е._Соціальна психологія.doc
• Дата: 05.06.2018
• Размер: 3.08 Mb.
• Имя файла: Орбан Л.Е._Соціальна психологія.doc
• Тип: Документы; #20003
• страница: 23 из 35

3.5. Перешкоди на шляху спілкування

Спілкування є складним процесом, пов'язаним з дією різноманітних перешкод, серед яких виокремлюють труднощі, деформації та бар'єри. Вони пронизують міжособистісні відносини, впливають на ефективність обміну інформацією, взаємодію, сприймання людьми одне одного.

Труднощі спілкування

Труднощі у процесі спілкування належать до тимчасових або тривалих явищ, які перешкоджають реалізації цілей комунікативного процесу, створюють перепони для ефективної міжособистісної взаємодії, послаблюють чи переривають її.

Загальна характеристика труднощів спілкування

Труднощі у процесі спілкування розглядають крізь призму наукових, практичних інтересів різних галузей психології.

Загальна психологія виявляє їх як характеристики психічних процесів, станів і властивостей людини, що не відповідають критеріям психологічно оптимального спілкування.

Психологічно оптимальне спілкування — процес, за якого реалізуються цілі учасників спілкування відповідно до мотивів, що зумовлюють ціпі, та способів спілкування, які" не викликають у партнерів почуття незадоволеності.

Дослідження загальної психології проводять як на типових для людей феноменах спілкування, закономірностях і механізмах його перебігу, так і на тих, що не відповідають критеріям норми. Психологічними причинами, що не сприяють досягненню цілі, викликають незадоволення результатом, е: нереальні цілі; неадекватне оцінювання партнера, його здібностей та інтересів; неправильне уявлення про свої можливості; використання непридатних для конкретної ситуації способів спілкування.

Вікова психологія вивчає труднощі спілкування у зв'язку з належністю його учасників до різних вікових груп. Несхожість їх життєвого досвіду позначається не лише на уявленнях про світ, його природу, суспільство, а й на конкретній поведінці індивідів у реальних ситуаціях життєдіяльності. Під час спілкування несхожість життєвого досвіду виявляється у неоднаковому рівні розвитку, у запасі і характері переживань, прояві пізнавальних процесів, різноманітних поведінкових формах. Суттєвими є відмінності різних вікових груп і в мотиваційній сфері.

Педагогічна психологія пов'язує труднощі з авторитарним стилем спілкування.

Смуга відчуження — виникнення напруження між учителем та учнем, яке характеризується нездатністю вчителя контролювати свої дії та вчинки, ставлення до дітей.

До труднощів педагогічного спілкування належать:

— Інформаційні труднощі спілкування. Виявляються в невмінні інформувати, висловити свою думку, завершити повідомлення тощо;

— регуляційні труднощі спілкування. Пов'язані з невмінням стимулювати активність вихованців;

— труднощі реалізації афективних функцій. Йдеться про невміння схвалювати думку учня, погоджуватися з нею тощо.

Ступінь вияву цих труднощів залежить від здатності вчителя спрямовувати на учнів свої стани і психічні властивості.

Психологія управління труднощі спілкування розглядає в контексті ділової взаємодії, виокремлюючи такі їх групи:

— труднощі, пов'язані з входженням особистості в групу, трудовий колектив. Не кожному керівникові, особливо новачку, відразу вдається адаптуватися до умов життя в організації, здобути повагу і довіру підлеглих. Причинами цього є неможливість виділитися, успішно розв'язати складне завдання, соціально-психологічна глухота (зневага до соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності, яка породжує конфлікти з підлеглими і організацією загалом), пасивність, ігнорування реальних критеріїв оцінювання, неприйняття іншої людини, внутрішня скутість та ін.;

— труднощі, пов'язані з розвитком відносин між співробітниками організації. Йдеться про неприйняття допомоги партнерів, намагання зайняти у взаємодії позицію експерта, негнучкість рольової поведінки, напруженість у взаєминах між початківцями і досвідченими керівниками (конфлікт поколінь), суперництво і ревнощі між формальним і неформальним лідерами тощо;

— комунікативні труднощі. Пов'язані з невмінням висловити думку, подискутувати, провести нараду, аргументовано переконати тощо;

— труднощі, пов'язані із суб'єктивними обмеженнями. До них належать чинники, які утруднюють управлінське спілкування: невміння керувати собою, незнання своїх психофізіологічних можливостей, соціально-професійного потенціалу; невиразні особисті цінності і цілі; зупинений саморозвиток; невміння розв'язувати проблеми; відсутність творчого підходу; невміння впливати на людей та ін.

У реальній управлінській практиці труднощі ділового спілкування можуть бути взаємопов'язаними, діяти разом.

Зазначені вище різноманітні групи труднощів є одночасно предметом наукового інтересу соціальної психології, оскільки вони проявляються у взаємодії різних категорій людей.

Психологія утрудненого спілкування

Науковий напрям, що отримав назву "соціальна психологія утрудненого спілкування", сформувався у процесі взаємодії філософії, соціології, психології, етнографії, культурології, психотерапії. У широкому контексті ця галузь досліджує труднощі, збої, бар'єри, конфлікти тощо. Йдеться про всі види і форми спілкування, які породжують деструктивні зміни в поведінці партнерів, переривання контактів і припинення спілкування, зниження рівня усвідомлення труднощів у спілкуванні, послаблення намагань самостійно подолати їх. Вузькоспеціалізовані дослідження зосереджують на незначних труднощах спілкування, які долаються партнерами у процесі взаємодії. Параметрами аналізу є ступінь, глибина, інтенсивність вираження труднощів. Утрудненому спілкуванню притаманні неперервність контактів між партнерами; певний ступінь усвідомлення учасниками взаємодії наявних труднощів; пошук причин, що зумовлюють ускладнення спілкування; намагання самостійно подолати соціально-перцептивні, комунікативні, інтерактивні утруднення.

За будь-яких обставин такі труднощі можуть сформувати тривожне ставлення до ситуації спілкування. Утруднене спілкування породжують такі причини:

— об'єктивні (породжені реальною взаємодією) та суб'єктивні (пов'язані з різними аспектами функціонування особистості, групи);

— первинні (природні умови життя групи) та вторинні (породжені різними психогенними і соціогенними впливами);

— усвідомлювані (наявні в ситуації спілкування) і неусвідомлювані (суб'єктивно не переживаються особистістю і групою, представлені у свідомості особистості, але реально не існуючі); •

— ситуативні (залежать від певного ситуативного чинника) і стійкі (мають тривалий характер дії);

— міжкультурні (поширюються на міжетнічну сферу) і культурно-специфічні (притаманні певній етнічній спільноті);

— вербальні (пов'язані з мовними особливостями) і невербальні (немовні вкраплення в мову, темп і тембр голосу, контакт очей, особливості простору і часу спілкування тощо).

Утруднене спілкування супроводжується наявністю бар'єрів на шляху досягнення цілей партнерів, посиленням нервово-психічної напруженості, демонстрацією нерозуміння, збоями у взаємодії.

Особистість може бути суб'єктом утрудненого спілкування або суб'єктом неутрудненого спілкування. Перетворююча активність її за утрудненого і неутрудненого спілкування відрізняється за всіма параметрами (спрямованість, якість, інтенсивність). Вихід із ситуації утрудненого спілкування можливий за дотримання таких принципів:

— рівності. Йдеться про зв'язок двох або більше рівно-активних, рівноунікальних суб'єктів;

— взаємної детермінації. Передбачає взаємодію суб'єктів, котрі впливають один на одного;

— усвідомлення себе та інших через свою представленість у них. Реалізується як здатність бути суб'єктом зміни поведінки і свідомості оточення;

— нерівності взаємної детермінації. Виявляє себе в особистісному способі існування кожного із партнерів;

— неоднаковості. Визнає право партнера бути індивідуальністю.

Важливою умовою виходу із ситуацій утрудненого спілкування є рефлексія та механізм самоусвідомлення. Людина, яка не усвідомлює себе суб'єктом спілкування, не має чіткого внутрішнього образу, приречена на випробування труднощами.

Утруднене спілкування, супроводжуючись емоційним напруженням, за певних обставин може бути ефективним. Воно може реалізовуватися за одним із таких варіантів:

— утруднене, але ефективне спілкування (партнери переживають емоційне напруження, але досягають позитивних результатів);

— утруднене і неефективне спілкування (емоційне напруження і невідповідність досягнутих результатів цілям);

— неутруднене і ефективне спілкування (позбавлене емоційного напруження, результати збігаються з поставленими цілями);

— неутруднене і неефективне спілкування (емоційне напруження відсутнє, результат не збігається з цілями).

Суб'єкт утрудненого спілкування може мати статус "важкого" партнера. Допомогти йому можна, створивши спеціальні умови для розвитку рефлексії щодо себе як суб'єкта спілкування (психотерапевтична робота, групи тренінгу, індивідуальне консультування тощо).

Деформації спілкування

Соціальні відносини регулюються загальноцивілізаційними стандартами, різноманітними нормами міжнародного права. Вони, у свою чергу, впливають на норми конкретного міжособистісного спілкування, враховуючи щоразу соціокультурну та етнопсихологічну специфіку. Головні критерії, що характеризують нормальний стан соціальних відносин, мають базуватися на нормах моралі і культури, на гарантіях невід'ємних прав і свобод людини: свободи совісті, слова, права власності, пересування, таємниці листування, телефонних розмов. Сукупність загальнолюдських цінностей є основою цивілізованих відносин, відхилення від них деформують соціальні відносини і спілкування.

Деформації (лат. deformo — перекручую, спотворюю) спілкування — відхилення від норм взаємодії, які прийняті в суспільстві і відповідають світовим стандартам.

Деформації соціальних відносин спричинюють деформації спільностей, груп і особистості як суб'єкта спілкування. Симптомами такої соціальної патології є викривлені шкали цінностей, пріоритетів особистості, її "Я-образу", самооцінки, знецінення культури, моральності, самоповаги і гідності людини, самогубства тощо. Соціальна патологія спричиняє мілітаризацію суспільної думки, масову містифікацію (захоплення шаманством, чаклунством), наявність у сфері локусу контролю зовнішньої стратегії поведінки (пояснення невдач зовнішніми перешкодами), формування одномірної людини, якій властиві некритичність, втрата індивідуальності, конформність, пасивність, опора на внутрішній світ, підвищена навіюваність та ін. Основою деформацій соціальних відносин і спілкування є етатизм (франц. etatisme, від etat — держава) — абсолютизація ролі держави стосовно життя суспільства.

Деформації пронизують усі сфери соціального буття. Зважаючи на специфіку соціального середовища, рушійні чинники, сфери прояву, особливості перебігу виокремлюють такі види деформації соціальних відносин:

— ізоляційна. Виникає у тоталітарній державі, відмежованій від цивілізаційних процесів (ефект "залізної завіси"), що перешкоджає процесу соціалізації особистості, унеможливлює опанування нею загальнолюдських цінностей;

— жорстконормативна. її основою є абсолютизація ролі держави в усіх сферах суспільного життя, нівеляція особистості, суспільна цінність якої суттєво занижена;

— моральна. Виявляється як дегуманізація відносин, знецінення людського життя;

— кримінальна. Ознаками її є засилля злочинного світу, зрощення криміналу і влади тощо. У сфері спілкування поширюється не лише на людей у місцях позбавлення волі, а й на суспільні відносини загалом.

Найрельєфнішою є кримінальна деформація в середовищі засуджених, яка охоплює всі компоненти спілкування: інформаційний (зменшення обсягу, зміна змісту контактів), перцептивний (негативні стереотипи, порушення сприймання часу), інтерактивний (агресивність дій, задоволення потреб засобами насильства). Спілкування засуджених характеризують інформаційний голод, обмеженість простору взаємодії, стресогенність, одностатевість неможливість обирати референтне коло спілкування, жорстка рольова поведінка тощо. Конкретний вияв компонентів деформації у спілкуванні залежить від безпосередніх чинників, що характеризують особистість та її оточення.

Бар'єри спілкування

Циркулювання інформації, налагодження і розвиток контактів, сприймання партнера по спілкуванню у процесі міжособистісної взаємодії наштовхуються на різноманітні бар'єри. Найсуттєвішими є комунікативні бар'єри, що виникають на міжособистісному рівні: у повідомленні відправника, в обміні думками між відправником і одержувачем, у виборі носія інформації (електронна пошта, комп'ютер, офіційна мова тощо).

Комунікативні бар'єри (франц. barrière — перешкода) — психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації.

Виникають вони на макро- і мікрорівнях. Макробар'єри пов'язані з середовищем, у якому відбуваються міжособистісне взаємодія, комунікативний процес. Проявляються вони в інформаційному перевантаженні (великий обсяг інформації знецінює її зміст), великій кількості носіїв інформації (газети, телебачення, конференції, звіти), використанні інформації (ексклюзивні дані застосовують для впливу на інших, доступ до обмеженої, призначеної для внутрішнього користування інформації розширює владні повноваження індивідів).

Мікробар'єри породжують особливості інтелекту учасників спілкування, неоднакове знання предмета розмови, різне володіння понятійним апаратом з певної галузі знань, відсутність єдиного розуміння ситуації спілкування, психологічні особливості партнерів, соціальні, політичні, професійні, релігійні відмінності у трактуванні інформації і ситуації взаємодії тощо.

Психологічні особливості партнерів по спілкуванню можуть виявлятися, наприклад, як надзвичайна відвертість чи інтелігентність, інтуїтивне сприймання світу, напористість тощо.

Причинами комунікативних бар'єрів є змістові й формальні характеристики повідомлення (логічні, фонетичні, стилістичні, семантичні). На цій підставі виокремлюють смисловий, логічний, фонетичний, семантичний, стилістичний комунікативні бар'єри (табл. 7).

Таблиця 7. Види комунікативних бар'єрів

Назва бар'єра	Загальна характеристика			Причини виникнення
1	2			3
Смисловий	Непорозуміння між людьми, яке є наслідком того, що одне повідомлення має для них різний смисл — суб'єктивний зміст, якого набуває слово у конкретному контексті, в конкретній ситуації спілкування. Слово в різних ситуаціях може мати неоднаковий смисл, який завжди є індивідуально-особистісним: вів зароджується у свідомості того, хто говорить, але не обов'язково є зрозумілим тому, хто слухає			— незбігання смислів висловлювань, прохань, наказів та ін.; — ігнорування поглядів, цінностей, системи особистісних смислів співрозмовника; — відмінності у знаннях, інформаційному фонді співрозмовників та ін.
Логічний	Неадекватне розуміння інформації, породжене особливостями мислення партнерів по спілкуванню. Більше того, думку зумовлюють різні .потреби людини. Тому за кожною думкою фігурує мотив, який і є первинною інстанцією у породженні мовлення			— неоднаковий вид мислення (наприклад, у одного абстрактно-логічне, в іншого — наочно-образне); — використання операцій мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування) з різним ступенем глибини (поки один заглиблюється в аналіз проблеми, інший, зібравши поверхову інформацію, вже має готову відповідь); — превалювання форм мислення в інтелекті кожного з партнерів та ін.
Фонетичний	Перешкода, створена особливостями мови того, хто говорить			— учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами і діалектами;
					— співрозмовники мають суттєві дефекти мови та дикції; — партнери по спілкуванню перекручують граматичну структуру висловлювань; — невиразна мова, велика кількість слів-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна мова та ін.
Семантичний		Незбігання у системах значень партнерів по комунікації — тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, 3 повною смисловою інформацією			— партнери користуються однаковими знаками (і словами) для позначення різних речей; — обмежений лексикон в одного зі співрозмовників; — соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші відмінності; — невідповідність між мовними засобами, що використовує комунікатор, і мовними ресурсами реципієнта; — індивідуальні особливості реципієнта, передусім здатність оперувати мовою як засобом мислення та ін.
Стилістичний		Невідповідність стилю мови комунікатора і ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта			— панібратська манера спілкування; — використання стилю спілкування, який може бути недоречним, занадто важким, не відповідати комунікативній ситуації і намірам партнера; — використання стилю, який має примусові акценти (якщо комунікатор використовує мовні звороти "вам
						потрібно", "ви зобов'язані", "ти повинен" та подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований спротив); — неправильна організація повідомлення (повідомлення сприймається краще, якщо воно побудоване від уваги до інтересу; від інтересу до основних положень; від основних положень до заперечень і запитань; відповіді, висновки, резюмування); — форма і зміст комунікації не відповідають одне одному (наприклад, запрошена на розмову людина змушена вислуховувати монолог. Це провокує не тільки незадоволення, а й нерозуміння інформації, оскільки негативні емоції заважають зосередитися і сприймати почуте); — інформація передається науково-канцелярським стилем, який більш зрозумілий при читанні і утруднений при слуховому сприйнятті та ін.

Комунікативні бар'єри залежать від індивідуальних особливостей учасників комунікації, їх уміння декодувати думки в слова, слухати і концентрувати увагу та ін. У зв'язку з цим виникають такі бар'єри" як межа уяви, словниковий запас відправника інформації, словниковий запас одержувача, його здатність розуміти значення слів, обсяг запам'ятовування.

Пов'язані із комунікативними особливостями учасників взаємодії комунікативні бар'єри мають соціальний або

психологічний характер. Вони можуть виникати внаслідок особливих соціально-психологічних взаємин між партнерами (антипатія, недовіра тощо), своєрідного "фільтра" довіри чи недовіри. Специфіка дії фільтра полягає в тому, що абсолютно істинна інформація може стати неприйнятною, а хибна — прийнятною. Психологія з'ясовує, за яких умов конкретний канал інформації може бути заблокований цим фільтром, а також сукупність засобів, які допомагають прийняттю інформації і послаблюють дію фільтрів (явище фасцинації).

Фасцинація (англ. fascination — зачарування) — спеціально організований вербальний вплив при передаванні інформації, спрямований на підвищення якості сприймання інформації шляхом впливу на емоційний стан і поведінку реципієнта.

Такий вербальний вплив супроводжує інформацію задля зменшення її втрат під час сприймання реципієнтом, підвищення довіри до неї. Фасцинація є додатковим фоном, підсилювачем інформації, що частково сприяє подоланню фільтра недовіри. Прикладом її можна вважати музичний супровід повідомлення.

За психологічною природою комунікативний бар'єр слугує механізмом захисту від небажаної інформації. Психологічна перешкода, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, небезпечної інформації, може мати різну прозорість. Непрозорим бар'єром є уникання — намагання не спілкуватися з будь-ким, цуратися когось. Утекти від небажаної інформації та її впливу можливо як фізично (уникання виключає контакт з носієм такої інформації), так і психологічно (забування інформації або "заглиблення в себе" під час слухання).

Вивчення перешкод на шляху спілкування та способів їх уникнення сприяє досягненню мети спілкування, поліпшенню психологічного клімату і взаємодії в колективі.