95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції

• Название: Закон вартості зміст та функції
• Анкор: 95 вопросов по политекономии.doc
• Дата: 08.06.2018
• Размер: 0.88 Mb.
• Имя файла: 95 вопросов по политекономии.doc
• Тип: Закон; #20099
• страница: 1 из 14

1. Предмет економічної історії.

2. Зародження та етапи розвитку економічної теорії.

3. Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні.

4. Методи дослідження економічних процесів та явищ.

5. Функції економічної теорії.

6. Економічні категорії.

7. Економічна теорія та економічна політика.

8. Позитивна та нормативна економічна теорія.

9. Економічні потреби, їхня суть та класифікація. Закон зростання потреб.

10. Потреби та блага:зміст,структура,функт,корисність благ.Величина корисності.

11. Економічні інтереси: суть, види, взаємодія.

12. Виробництво як процес суспільної праці.

13. Основні фактори виробництва, їхня характеристика.

14. Крива виробничих можливостей та її характеристика.

15. Виробнича функція та проблема економічного вибору.

16. Суспільне виробництво і суспільне багатство.

17. Ефективність суспільного виробництва та фактори зростання.

18. Економічна теорія про місце людини в суспільному виробництві.

19. Формац та цивілізаційний підходи до пізнання процесів суспільного розвитку.

20. Економічна система: суть, цілі і основні структурні елементи.

21. Типи економічних систем, їхня характеристика.

22. Власність: суть та внутрішня структура.

23. Правовий та економічний зміст власності.

24. Роздержавлення та приватизація: зміст, шляхи, форми.

25. Товарне виробництво: необхідність, зміст, риси, види.

26. Товар та його властивості. Послуга як товар Інформація як товар.

27. Величина вартості товару та фактори, що її визначають.

28. Закон вартості: зміст та функції.

29. Генезис форм організації суспільного виробництва.

30. Гроші: суть, функції.

31. Виникнення грошей. Еволюція концепції.

32. закони грошового обігу.

33. Сутність грошової системи та методи її регулювання.

34. Інфляція: зміст, причини, види, вимір, наслідки.

35.Ринок: зміст, структура та функції.

36. Інфраструктура ринку: зміст та функції.

37. Суб’єкти ринку та їх взаємозв’язок.

38. Попит: зміст та фактори, що на нього впливають. Крива попиту. Закон попиту.

39. Пропозиція: зміст та фактори,. Крива пропозиції. Закон пропозиції.

40. Конкуренція: суть, види, функції.

41. Види економічної конкуренції: внутрішньогалузева та міжгалузева; досконала та недосконала, добросовісна та недобросовісна, тощо.

42. Суть та причини виникнення монополізму.

43. Організаційні форми монополістичних структур.

44. Капітал підприємства: зміст, структура, функції.

45. Основний капітал: визначення, структура.

46. Фізичне та моральне зрошення основного капіталу. Амортизація.

47. Оборотний капітал. Оборотні засоби.

48. Кругообіг та оборот капіталу. Функціональні форми капіталу.

49. Час обороту капіталу. Швидкість обороту.

50. Підприємництво: зміст, риси, об’єкти та суб’єкти.

51. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в Україні.

52. Витрати виробництва та їхня структура.

53.Постійна, змінні та валові витрати.

54. Явні та неявні витрати.

55. Граничні витрати. Закон спадної віддачі.

56. Прибуток фірми: зміст, види, функції.

57. Ринкова ціна: зміна, структура та функції.

58. Класифікація та види цін.

59. Теорія цін.

60. Позичковий капітал: суть, функції, особливості.

61. Позичковий відсоток як форма доходу на грошовий капітал, наданий у позику.

62. Форми та вили кредиту. Кредитна система в Україна.

63. Банківська система, зміст, рівні, функції.

64. Товарна біржа: суть, функції.

65. Акціонерно-позичковий капітал.

66. Сутність, функції та місце сфери обігу у ринковій економіці.

67. Товарний капітал та торговельний прибуток.

68.Витрати обігу: чисті та додаткові.

69. Особливості відтворення в сільському господарстві: природні та суспільні.

70. АПК: зміст, структура, функції.

71. Рента та орендна плата за землю.

72. Диференційна рента: зміст, причини виникнення, механізм утворення.

73. Абсолютна і нормальна рента: спільні та відмінні риси.

74. Марксистський та маржиналістський підходи до проблеми формування доходів.

75. Ціноутворення на ринку землі. Ціна землі. Рентні платежі та орендна плата.

76. Заробітна плата: зміст, форми, системи.

77. Номінальна та реальна заробітна плата.

78. Диференціація доходів та їхні межі. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині.

79. Зайнятість і безробіття. Види та рівень безробіття.

80. Поняття та фактори економічного зростання.

81. Фінанси: зміст, функції. Фінансова система України.

82. Податки: зміст, функції, види. Крива Лаффера. Податкова система України.

83. Економічна природа і функції бюджету.

84. Суспільне відтворення: суть, види, типи.

85. Циклічність - форма економічного розвитку. Типологія економічних циклів.

86. Держава та її економічна роль. Еволюція поглядів на роль держави.

87. Націонал.обсяг виробництва: зміст, показники та методи їх кількісного вимірювання.

88. Сист. націонал. рахунків: зміст, показники, проблеми запровадження в Україні.

89. Економічні функції держави в ринковій економіці.

90. Світове господарство: зміст, виникнення, етапи розвитку.

91. Форми та методи впливу держави на економіку.

92. Міжнародна торгівля. Фритредство і протекціонізм.

93. Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку

94. Україна в системі світового господарства.

95. Товарні біржі: суть, функції та класифікаційні ознаки видів. Біржові операції.

1.Предмет економічної історії

Економічна історія – одна з найважливіших соціально-економічних наук. Вона вивчає конкретні типи економічних систем, їх виникнення та розвиток у різні історичні епохи з урахуванням природних, національних, політичних і інших особливостей країни.  Економічна історія займає проміжне положення між історичною та економічною науками, є однією з так званих суміжних наук.

Будь-яка наука повинна мати предмет дослідження. Предмет – це коло проблем, які ставляться до даної дисципліни. Що стосується предмета економічної історії (те, що вивчається) можна сказати, що він, з одного боку, визначений, обгрунтований, розкритий, з іншого - відсутня єдність поглядів у його позначенні. Поясненням цього є:

- економічна історія - міждисциплінарна наука, що знаходиться на стику історії та економіки, і тому може не мати чітко окресленого предмета дослідження, тому що неминучі «забігання» в історичну або економічну сторону;

- історики-економісти переслідують різні цілі дослідження і тому акцентують увагу на різних аспектах предмета;

- вчені користуються різної методологією – різними підходами, принципами, методами, способами дослідження.

У літературі розглядається предмет економічної історії у широкому і вузькому значенні слова. У широкому – як «економічний рух суспільства з певними особливостями і закономірностями, який має нерозривний зв'язок з усіма сторонами життя». У вузькому значенні – вивчення господарської діяльності народів різних країн, розвитку їх продуктивних сил, зміни засобів виробництва і господарського побуту від первісних часів і до наших часів. Господарська діяльність – це діяльність людей в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. Вона реалізується у рамках господарської системи певного історичного етапу розвитку суспільства. Основними компонентами господарської системи, які вивчаються економічною історією, є:

- територіальний компонент – країни, регіони зі своїми природно-географічними особливостями і екологією;

- демографічний компонент – динаміка, структура, фізичний стан населення;

- духовна складова економічного розвитку – якість науки, освіти, стан духовних продуктивних сил еліти суспільства (включаючи підготовленість вищої державної управлінської структури), духовних продуктивних сил підприємства, сім'ї, безпосереднього виробника;

- особливості соціально-економічних відносин (насамперед відносини власності);

- галузі матеріального виробництва;

- розвиненість внутрішнього і зовнішнього ринків;

- сфери фінансів, грошового звернення, кредиту;

- підсистема державного регулювання економіки.
2.Зародження та етапи розвитку економічної теорії

Економічна теорія як наука пройшла довгий шлях розвитку. Економічна наука – сфера розумової дія-ті людини, функцією якої є пізнання та систематизація об*єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких та римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Колумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю, Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.

Економічна наука як система знань про сукупність економічних процесів та явищ почала складатися лише в 16-17 ст, коли ринкове гос-тво почало набувати загального х-ру. Основними етапами роз-ку економ науки є:

Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей. Погляди представників відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадж капіталу та роз-ку зовн торгівлі. Представники:А.Монкретьєн, Т.Манн, Д.Юм.

Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акценти дослідження в сферу в-тва. Але джерелом багатства вважали тільки працю у с/г в-тві. Вважали, що промисловість,транспорт,торгівля – безплідні сфери, а праця людей у них лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники:Ф.Кене, А.Тюрго, В.Мірабо, Д.Норе.

Класична політ економія. Виникла з розвитком капіталізму. Її засновники У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо зосереджують увагу на аналізі ек явищ і закономірностей роз-ку всіх сфер сусп. в-тва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему.

Марксизм, або політична економія праці. Засновники К.Маркс і Ф.Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідж трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, економ криз, земельної ренти.

Маржиналізм – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних величин, які харак-ють не внутр. сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математ методи і моделя, в основі яких лежать суб’єктивно-психологічні оцінки економічних дій індивіда. Представники:К.Менгер, Ф.Візер, У.Джевонс, Л.Вальрас.

У сучасній західній економічній науці існують різні напрями, течії, школи. Основні напрями сучасної економ теорії:

Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економ систему. Засновники: А.Маршалл і А.Пігу. Послідовники: Л.Мізес, Ф.Хаєк, М.Фрідмен та інші. Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл.

Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулюв економіки. Засновником теорії є видатний англ. економіст Дж.М.Кейнс. Прихильники і послідовники Кейнса виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки.

Інституціоналізм, або інституціально-соціологічний напрям, представники якого є Т.Веблен, Дж.Коммонс, У.Мітчелл та інші, розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб’єктами склад під впливом як економ, так і правових, політ, соціолог і соц.-психолог факторів. Обєктами вивчення є «інститути»(держава, корпорації, профспілки).

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д.Хікс, Дж.Бюкенен, П.Самуельсон та ін..) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економ процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки.

3.Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні

У сучасній західній економічній науці існують різні напрями, течії, школи. Основні напрями сучасної економ теорії:

Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економ систему. Засновники: А.Маршалл і А.Пігу. Послідовники: Л.Мізес, Ф.Хаєк, М.Фрідмен та інші. Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань та ін. Особливою популярністю користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є америк економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники: Ф.Найт, Ф.Кейган, Дж.Стиглер, А.Голдмен.

Монетаризм – теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу роль визначального фактора у формуванні економічної кон’юнктури, розвитку в-тва і зміні обсягів ВНП.

Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулюв економіки. Засновником теорії є видатний англ. економіст Дж.М.Кейнс. Прихильники і послідовники Кейнса виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки.

Інституціоналізм, або інституціально-соціологічний напрям, представники якого є Т.Веблен, Дж.Коммонс, У.Мітчелл та інші, розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб’єктами склад під впливом як економ, так і правових, політ, соціолог і соц.-психолог факторів. Обєктами вивчення є «інститути»(держава, корпорації, профспілки).

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д.Хікс, Дж.Бюкенен, П.Самуельсон та ін..) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економ процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

Економічна думка в Україні бере початок із суспільно-економічних поглядів Київської Русі, з таких пам'яток, як "Руська правда" Ярослава, "Повчання" Володимира Мономаха, "Слово о полку Ігоревім", літопису "Повість временних літ", "Київський літопис", "Галицько-Волинський літопис". Ці твори містять окремі елементи суспільно-економічної думки, що відображають ідеологію пануючого класу феодалів, його намагання зміцнити феодальний лад та обгрунтувати прагнення давньоруської держави відігравати самостійну роль у міжнародному житті.

У XVI — на початку XVII ст. суспільно-економічна думка була спрямована на захист національної незалежності українських земель, які захопила шляхетська Польща. Серед просвітителів України значне місце посідає І. Вишенський, який вбачав ідеал майбутнього суспільства у створенні "царства божого", де всі люди будуть рівними.

У другій половині XVIII ст. суспільно-економічній думці України були властиві антикріпосницькі ідеї. Так, просвітитель Я. П. Козельський у творі "Філософські пропозиції" (1768) зазначав, що "не золото та срібло, а працелюбність людей складає багатство народів". Найрішучіший протест проти кріпосництва висловив Г. С. Сковорода — видатний український мислитель. Найбільшим благом людства Г. С. Сковорода проголошував свободу. Новий суспільний устрій, створений на основі принципу загального щастя, філософ вбачав у формі демократичної республіки, яка гарантує свободу і відносини братства між людьми.

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. в умовах розпаду кріпосницької системи та формування капіталістичного укладу відбувався процес становлення економічної науки як самостійної галузі знань. У цей період посилилася дворянсько-ліберальна течія, видатним представником якої був В. Н. Каразін. Він розробив аграрну програму, в якій пропонував ліквідувати панщину, замінивши її грошовою рентою, а частину поміщицьких земель передати селянам у вічне спадкування. З метою подолання економічної відсталості пропонував розвивати високими темпами промисловість, зміцнювати грошову систему та державні фінанси.

У 50—60-х роках ХІХ ст. виникає революційно-демократична течія економічної думки, видатним представником якої в Україні був Т. Г. Шевченко. У своїх творах він рішуче осудив кріпосництво, панщину і закликав народ до боротьби проти феодального гніту. У середині XIX ст. панівним напрямом в економічній думці України була класична політична економія. Найвідоміші представники класичної школи в Україні — професор Харківського університету Т. Ф. Степанов, професори Київського університету І. В. Вернадський, М. X. Бунге, професор Новоросійського (нині Одеський) університету М. М. Вольський. Вони були лідерами економічної науки в Російській імперії.

З початку 80-х років ідейною течією в Україні стає марксизм. Значну роль у поширенні марксизму в Україні відіграли твори М. І. Зібера, Г. І. Петровського, Е. І. Квірінга, О. Г. Шліхтера, М. О. Скрипника, В. Я.Чубаря та ін.

В останнє десятиріччя XIX — перші 20 років XX ст. сформувалася українська школа неокласичного напряму, найвідомішими представниками якої були Р. М. Орженцький, Д. І. Піхно, О. Д. Білімович, Є. Є. Слуцький. 

У радянський період значним внеском у розвиток економічної теорії були твори П. М. Першина, Л. І. Кухаренко, А. А. Чухна, А. К. Покритана та ін.

Головними центрами економічної науки в Україні є Інститут економіки НАН України, Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут аграрної економіки УААН, Інститут регіональних досліджень НАН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Рада з вивчення продуктивних сил України. Економічні дослідження проводяться також в економічних секторах, лабораторіях, інших підрозділах не економічних науково-дослідних установ та на економічних кафедрах вузів України.