Главная страница
Навигация по странице:

  • Основні властивості грошей

  • Металістична теорія грошей.

  • Номіналістична теорія грошей.

  • Кількісна теорія грошей.

  • Функцію утворення скарбу

  • Програма Міжнародна економіка


    Скачать 48.65 Kb.
    НазваниеПрограма Міжнародна економіка
    Анкорfsdvz
    Дата17.11.2020
    Размер48.65 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файла_________________________________________________________3 (1).docx
    ТипПрограма
    #151138

    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



    Економічний факультет

    Кафедра міжнародної економіки та маркетингу

    «Гроші та багатство. Проблеми теорії праці»

    Студентка І курсу

    першого (бакалаврського) рівня

    економічного факультету

    освітня програма «Міжнародна економіка»

    Рашкевич Катерина Андріївна

    Науковий керівник:

    проф. Осецький В.Л

    Київ-2020

    Зміст


    Вступ 2

    Походження та суть грошей за теорією К.Маркса 4

    Теорії грошей 4

    Функції грошей 6

    Теорія поділу праці і гроші А. Сміта 8

    Висновки 9

    Джерела 9


    Вступ


    Гроші це складний і найважливіший елемент ринкової економіки. Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей:

    • Раціоналістична: Пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента(грошей) для здійснення обміну товарів.

    • Еволюційна: Стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну.

    З появою грошей увесь товарний світ ніби розділився на два полюси: на одному знаходяться всі звичайні товари, на д ругому— особливий товар — гроші, що виконують роль загального еквівалента і мають абсолютну ліквідність (здатність до реалізації).

    Гроші — це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

    Вони є об’єктивною категорією ринкової економіки, яка не може бути скасована чи змінена за згодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і вони не можуть бути введені там, де таких відносин не існує. Дії держави і відповідно її юридичні норми і грошова політика мають бути адекватними цим об’єктивним умовам і утворювати механізм їх реалізації.

    Основні властивості грошей:

    -гроші виконують роль загального еквівалента, своєрідного «економічного метра», за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість.

    -гроші набувають загальної споживчої вартості, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність.

    -гроші виражають певні економічні відносини, які виникають між товарообробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок.

    Витоки деяких сучасних концепцій грошей (особливо монетаристських напрямів) починаються в теоріях, які зародилися ще у XVII—XVIII ст. — металевій, номіналістичній, кількісній.

    Серед означених теорій грошей найбільшого розвитку набула кількісна теорія, яка поступово трансформувалась в монетаристську концепцію сучасної економічної науки.

    Походження та суть грошей за теорією К.Маркса


    Погляди К. Маркса на суть і походження грошей в історії світової економічної думки займають чільне місце.

    Розкриваючи суть грошей, К. Маркс показав, що розвиток грошових відносин пов'язаний із вирішенням суперечностей між особливою властивістю товару (споживчою вартістю) і його загальною властивістю (вартістю). У К. Маркса мінова вартість - це єдино можливий спосіб вираження вартості, її необхідна форма прояву

    Внесок К. Маркса в теорію грошей полягає в тому, що він виводить суть грошей з аналізу суперечності товару. В товарі-еквіваленті (грошах) реалізуються суперечності якісної і кількісної сторін вартості, а саме внаслідок того, що всі товари вимірюють свою мінову вартість в одному особливому товарі, що цей виділений товар стає адекватним буттям мінової вартості та її буттям як загального еквіваленту.

    К. Маркс визначив три особливості загального еквіваленту:

    • його споживча вартість стає формою виявлення своєї протилежності - вартості;

    • конкретна праця, затрачена на його виробництво, стає вираженням абстрактної людської праці;

    • своєю протилежністю стає і приватна праця (вона реалізується як праця в її безпосередній суспільній формі).

    Обмеженість теорії Маркса, яка пов'язана з теорією трудової вартості – є методологічною основою його теорії грошей. Найбільш вагомим у теорії грошей К. Маркса є визначення і всебічне вмотивування суті грошей як загального вартісного еквіваленту.

    Теорії грошей


    Металістична теорія грошей.

    Металістична теорія грошей ототожнює грошовий обіг з товарним обміном і стверджує, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима.

     зачатки металістичної теорії з'явилися ще в античні часи, коли другий великий поділ праці (виділення ремесла із землеробства) зумовив появу металів в ролі загальних еквівалентів: заліза та олова,свинцю та міді, срібла та золота;

     подальший розвиток металістична теорія одержала в епоху первісного нагромадження капіталу, коли вона відіграла певну прогресивну роль у боротьбі проти псування монети;

     у закінченому вигляді теорія була сформульована меркантилістами,які пов'язували теорію з вченням про гроші як про багатство нації.

    Ранні меркантилісти ототожнювали багатство із золотом і срібломі зводили функції грошей до засобу нагромадження. Представники пізнього меркантилізму під багатством розуміли надлишок продуктів, який повинен на зовнішньому ринку перетворитися в гроші. Вони бачили в грошах не тільки засіб нагромадження, а й засіб обігу та платежу. Меркантилісти ототожнювали багатство з грошима, ігнорували проблему вартості товару і підміняли її міновою вартістю. їх думка -товар має вартість, бо він купується за гроші

    Уявлення меркантилістів про роль грошей полягають у тому, що держава тим багатша, чим більше різниця між вартістю вивезених та ввезених товарів.

    Представниками цієї теорії в XVII-XVIII ст. були: в Англії -У. Стаффорд, Т. Мен, Д.Норе; в Італії — Φ. Гамані; у Франції -А. Монкретьєн.

    В сучасних умовах металістична теорія грошей виявилася неприйнятною.Це пояснюється наступним:

    1. повернення до металістичної валюти поставило б грошові системи у залежність від виробництва золота, а це, в свою чергу, послабилоб втручання держави в грошовокредитну і валютну сфери;

    2. впровадження золотого грошового обігу збільшило б витрати обігу призвело до зменшення середньої норми прибутку.

    Номіналістична теорія грошей.

    Суть номіналістичної теорії грошей полягає:

    • в запереченні товарної природи грошей і визначенні їх як умовних знаків, що позбавлені внутрішньої вартості;

    • гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду;

    • вартість грошей не залежить від їх матеріального змісту і визначається лише найменуванням. Теорія заперечує функцію грошей як міри вартості і оголошує гроші ідеальним масштабом цін.

    Остаточно номіналістична теорія грошей сформувалася у XVII-XVIII ст., коли грошовий обіг був переповнений неповноцінними монетами. Об'єктивною основою виникнення номіналізму був перехід від злиткового обігу до монетного, коли гроші почали прийматися не за вагою, а за найменуванням.

    Погляди представників номіналізму:

     Дж. Стюарт виступив з концепцією "ідеальної грошової одиниці", тобто гроші виконують тільки функцію масштабу цін.

     Дж. Берклі розглядав гроші як відношення абстрактної вартості, позбавлене матеріального змісту.

     Інші номіналісти - Дж. Беллерс, Н. Барбон (Великобританія) - стверджували, що гроші - це умовні знаки, які не мають нічого спільного з товарами (вартісна теорія грошей повністю ігнорується, грошова одиниця - це технічний інструмент обміну).

    До валютної кризи 60-х років номіналістична теорія грошей буласпрямована на "розвінчання" золота в сфері внутрішнього обігу, на спроби довести доцільність заміни його паперовими грошима. Сьогодні прихильники теорії, сучасні економісти Заходу мають точку зору, що гроші - умовні знаки, які не мають внутрішньої вартості.

    Кількісна теорія грошей.

    Цю теорію можна розглядати за двома підходами: абстрактною теорією грошей та прикладною теорією грошей.

    Основоположники теорії-Дж. Локк, Д. Юм, Ш. Монтеск’є. Вони стверджували,що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.

    У XX в. кількісна теорія грошей одержала широке поширення в політичній економії.

    За Марксом, кількість грошей у обертанні залежить насамперед від кількості товарів, що обертаються. Якщо, наприклад, кількість проданих у країні товарів збільшиться вдвічі, то за інших рівних умов для обслуговування товарообігу буде потрібна вдвічі більша кількість грошей, ніж раніше.

    Основні ідеї кількісної теорії найбільш чітко виразив англійський філософ Д. Юм. У нарисі "Про гроші" (1750 р.) Юм висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається "постулатом однорідності" - подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Пропорційність у зміні грошей і цін досягається лише в кінцевому підсумку після затяжного процесу господарських корективів і зрушень.

    Функції грошей


    Класична економічна теорія виділяє п’ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей.

    Функція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

    Функцію міри вартості гроші виконують ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання вартості товару до уявленої кількості грошей. Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиниця рахування.

    У функції засобу обігу — гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

    Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, і погашенні боргу, так і поза ним при погашенні різноманітних зобов’язань. На основі цієї функції виникли кредитні гроші — вексель, банкнота, чек.

    Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній “ плоті” .

    Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

    У цій функції гроші виступають у трьох значеннях:

    — як загальний платіжний засіб (розрахунки за зовнішньоторговельним та платіжним балансами країни);

    — як загальний купівельний засіб (купівля таких товарів, як зброя, зерно, енергоресурси з негайною готівковою оплатою);

    — як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу;

    Еволюція функцій грошей.

    Важливим аспектом пізнання функцій грошей є принцип їх еволюції. Гроші не можна розглядати як щось незмінне. Під впливом розвитку ринкових відносин деякі функції ускладнюються, змінюються або відмирають, а замість них приходять нові, більш адекватні умовам, що склалися.

    Еволюція форм грошей відбувається в напрямі руху від повноцінних грошей (товарних, металевих з дорогоцінних металів), що мали власну реальну вартість, до неповноцінних і дематеріалізованих грошей (білонні монети, банкноти, депозитні, електронні), які набувають вартості опосередковано, виключно через сферу обігу. Процес еволюції функцій грошей та їхніх форм триває й дотепер, породжуючи нові форми і якісні особливості їхнього прояву.

    Теорія поділу праці і гроші А. Сміта


    Свій твір А. Сміт починає з розгляду поділу праці. Це не випадково, адже він — економіст мануфактурного періоду. На відміну від меркантилістів, які вважали, що багатство породжується обміном, і фізіократів, які зв'язували Його із сільським господарством, Сміт чітко називає першоджерело багатства — працю.

    Вирішальним фактором зростання багатства й "загального добробуту" Сміт вважає поділ праці, який веде до "величезного збільшення продуктивності всіх різнобічних занять і мистецтв".

    Зростання продуктивності праці внаслідок її поділу зумовлюється:

    • збільшенням вправності робітника;

    • збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого;

    • винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дають змогу одному робітникові виконувати працю кількох.

    Поділ праці й обмін передбачають наявність знаряддя обміну. Таким знаряддям у СмІта є гроші. Виникнення грошей СмІт правильно розглядає як об'єктивний процес, а не як результат домовленості виробників. 

    Він досить детально простежив і показав, що гроші — це товар, який відокремився від маси інших товарів в результаті розвитку обміну. Гроші, як і інші товари, мають вартість, їх Сміт розглядає як засіб, що полегшує обмін.

    Визнаючи всі функції грошей, Сміт, проте, головною, визначальною називає функцію грошей як засобу обігу. Гроші він назвав "великим колесом обігу" і підкреслив, що вони відрізняються від товарів, які обертаються з їхньою допомогою. На відміну від меркантилістів, які золото і срібло вважали носіями суспільного багатства, Сміт підкреслював, що дохід суспільства — це товари, а не гроші.

    Сміт вважає за доцільне заміну золота і срібла паперовими грошима для здешевлення обігу. Найбільш придатні для цієї ролі банкноти. Загальна сума паперових грошей не може перевищувати кількості золотих і срібних грошей, які вони замінюють. Регулювання кількості паперових грошей в обігу повинні здійснювати банки.

    Продуктивна праця — праця робітника, яка закріплюється і реалізується в якомусь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізується в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визначенням продуктивної праці вся сфера нематеріального виробництва оголошувалась непродуктивною.

    Висновки


    • Як висновки можу зазначити,що гроші є невід’ємним елементом ринкової економіки та способом оцінення продуктивності праці. За допомогою грошей вирішуються протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару, між конкретною і абсолютною працею в товаро-еквівалентному обміні.

    Виникненння такого поняття, як гроші було неминучим, по причині еволюційного розвитку.В результаті якого гроші виникли стихійно та незалежно від волі людей.Тому що саме вони полегшили систему обміну та навіть вдосконалили її.

    Отже,гроші - це лише засіб обміну, за допомогою якого ми можемо отримувати товари та покращувати рівень життя.

    • З еволюцією людства відбувалась й еволюція форм грошей. Яка, незважаючи на прихильників металевої теорії грошей, позбавила нас від примітивних металевих грошей та замінила їх на більш зручні форми(паперові,кредитні,електронні).

    • Різноманітність теорій грошей та актуальність їх у різний час пов’язана з тим, що з позицій історичного розвитку економічної теорії кожну грошову теорію спіткала одна доля: після стрімкого злету розпочався період критичної оцінки, розчарування та спроб удосконалення.

    • Функції грошей-це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Ці функції допомагають у вимірюванні вартості певного товару, надаючи йому форму ціни. Еволюція функцій грошей, дає нам можливість зрозуміти, що гроші не можна розглядати як щось незмінне. З розвиткому ринку функції ускладнюються, набувають нових форм або зникають, якщо вони не відповідають умовам.

    • Гроші є складовою багатства, а основою останього є праця. А фактором зростання багатства та добробуту є саме продуктивність цієї праці. Зростання продуктивності покращує вправність виробника, впливає на час витрачений на виробництво та надає можливість застосування механізмів для полегшення процесу праці.


    Джерела


    1. http://shatohina-v-i.at.ua/lekciigrohi/tema_7_teoriji_groshej.pdf

    2. http://banking.uabs.sumdu.edu.ua/images/department/banking/discip/gik/bs/Tema3.pdf

    3. https://banking.uabs.sumdu.edu.ua/images/department/banking/discip/gik/me/L2.pdf

    4. https://ru.osvita.ua/vnz/reports/econom_history/25184/

    5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник за ред. В.Д. Базилевича.


    написать администратору сайта