Главная страница

95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції


Скачать 0.88 Mb.
НазваниеЗакон вартості зміст та функції
Анкор95 вопросов по политекономии.doc
Дата08.06.2018
Размер0.88 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файла95 вопросов по политекономии.doc
ТипЗакон
#20099
страница14 из 14
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

89. Економічні функції держави в ринковій економіці.
Становлення і зміцнення держави як суспіль­ного інституту супроводжувалося становленням та розвитком її численних функцій, у тому числі й економічних.

У сукупності економічні функції держави утворюють систему організаційних оформлених дій держави як суб’єкта економіки.

Основні економічні функції держави:

  • забезпечення ефективності економіки;

  • стабільність національної економіки;

  • забезпечення справедливості.

Забезпечення ефективності – заходи держави з усунення «невдач ринку», недосконалої конкуренції, небажання фірм займатися виробництвом товарів колективного вжитку.

Заходи держави із забезпечення ефективності:

  • Підтримка національної оборони

  • Спорудження робочої інфраструктури

  • Охорона правопорядку

  • Підтримка функціонування науки,охорони здоров’я

Стабілізація національної економіки – розробка програм діяльності з анти циклічного розвитку економіки і пропорційності у різних сферах виробництва.

Заходи держави із забезпечення стабілізації нац.ек-ки:

  • Фінансування крупних проектів

  • Інтервенція валюти

Забезпечення справедливості – соц. регулювання, яке здійснює держ. через податк. систему(прогресивне оподаткув),державну трансферту, прийняття законодавч.актів,що забезпеч.регулюв.соц.питань(мінімал.ЗП,граничні рівні оплати комунал.послуг тощо)

90. Світове господарство: зміст, виникнення, етапи розвитку.

Світове́ господа́рство — глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.

Передумови виникнення:

1. Перш за все - це міжнародний поділ праці, який визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.

2. Спеціалізація на певному етапі породжує процес інтернаці­оналізації виробництва й всього господарського життя (тобто кооперування у світовому масштабі). Отже, інтернаціоналізація" виробництва стає економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва.

3. Інтернаціоналізація в свою чергу передбачає розвиток еко­номічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на основі зближення й взаємопереплетіння націона­льних економік, проведення узгодженої державної економічної політики.

Етапи розвитку :

  1. створюються передумови для формування світового господарства у вигляді світового ринку. Тому його можна назвати підготовчим. Він найтриваліший, бо охоплює період від першого великого суспільного поділу праці (5-4 тисячоліття до н.е.) до становлення великої машинної індустрії у виробництві (середина 19 ст.).

  2. світове господарство сформувалося як світове капіталістичне господарство, тобто воно об'єднало країни лише капіталістичної системи. Проте єдність соціально-економічної системи не означала рівноправності. Це світове господарство складалося практично з двох підсистем: а)ринкового господарства індустріальне розвинутих країн і б)малорозвинутого ринкового і доринкового господарства колоніальних та залежних країн.

  3. Цей етап починається з відокремлення від капіталістичної системи світового господарства Радянського Союзу, а після другої світової війни - ряду країн Східної Європи, Азії, Америки. Найважливішою характерною рисою цього етапу є те, що капіталістична система господарю­вання перестала бути всесвітньою. Поруч з нею виникла нова, соціалістична система світового господарства.

  4. характерний тим, що світова соціаліс­тична система, яка 70 років була складовою частиною світового господарства, розпалася. Країни, що виникли на території колишнього Радянського Союзу, стали на шлях реставрації капіталізму.


91. Форми та методи впливу держави на економіку.

Основні форми держ.регулювання економіки:

  1. Бюджетно-податкова

  2. Кредитно-грошова

  3. Адміністративно-економічна

  4. Цінова

  • Бюджетно-податкове регулювання пов’язане з функ­ціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

  • Кредитно-грошове регулювання — діяльність держа­ви, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошо­вого обігу відповідно до потреб економіки.

  • Адміністративно-економічне регулювання передба­чає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи і реалізації соціальних цілей суспільства

  • Цінове регулювання — вплив держави на ринкове ціно­утворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судо­вих заходів з метою проведення кон’юнктурної та структур ної політики, приборкання інфляції, стимулювання виробниц­тва, його модернізації, посилення конкурентоздатності націо­нальної економіки, пом’якшення соціальної напруги тощо.

Методи державного регулювання економіки — це су­купність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. ОСНОВНІ МЕТОДИ:

  1. Держконтракт і держзамовлення - це договори між державою і суб'єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг з метою задоволення соціально-економічних потреб споживача, стимулювання виробництва дефіцитного товару, у тому числі на експорт, розвитку пріоритетних галузей і виробництв, впровадження нових технологій, виконання міжнародних угод та задоволення соціальних потреб суспільства.

  2. Субсидія  - форма цільової фінансової або матеріальної допомоги держави окремим суб'єктам економіки

  3. Субвенція- форма грошової чи матеріальної допомоги, що надається державою в екстремальних ситуаціях

  4. Дотація – різновид субсидій

  5. Ліцензування - видача державними органами дозволу на право займатися певним видом діяльності,

  6. Фіксовані ціни на товари і тарифи на послуги

  7. Економічні стандарти і нормативи - втілюють показники ефективності виробництва

92. Міжнародна торгівля. Фритредерство і протекціонізм.

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі. Розрізняють торгівлю товарами і послугами.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують:

1) експорт;

2) імпорт;

3) торговельний баланс;

4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот);

5) загальний обсяг міжнародної торгівлі (світовий товарообіг);

6) товарна структура;

3) географічна структура.

Фритредерство – економічна політика, яка характеризується свободою торгівлі і невтручанням держави в особисту підприємницьку сферу життя суспільства. Зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.

Протекціонізм - економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.


93. Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку

Глобалізація (франц.- всезагальний, такий, що охоплює всю земну кулю) — це складний багатогранний процес, який поширюється на всі сфери суспільного життя: економічну, соціальну, політичну, духовну.

На сьогодні регулювання у системі економічних відносин здійснюється міжнародними організаціями:

  • Організація Об’єднаних Націй (ООН);

  • Світова організація торгівлі (СОТ);

  • Міжнародний валютний фонд (МВФ);

  • Світовий банк та ін.

Глобалістика - це самостійна сфера знань про найзагальніші, планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації.

Глобальні проблеми — це проблеми, які є загальносвітовими, такими, що зачіпають інтереси усіх держав і націй, класів, соціальних груп, політичних партій, кожної людини зокрема. 

Класифікація глобальних проблем

1 група - проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством).

2 група - проблеми соціально-економічних і воєнно-політичних відносин (відносини між роз­винутими країнами і країнами, що розвиваються.

3 група - проблеми, пов’язані з розвитком людини (забезпечення її майбутнього, зростання народонаселення, боротьба із зубожінням, голодом, хворобами, наркоманією тощо).

Глобальні проблеми відрізняються загально планетарним характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн незалежно від їх соціального ладу, рівня економічної зрілості, географіч­ного положення і можуть бути вирішені шляхом взаємодії всіх держав.

Причини зростання глобальних проблем:


  • Швидке зростання на планеті народонаселення

  • Швидка урбанізація

  • Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих, екологічно чистих технологій

  • Реакційна політика окремих держав світу

  • Варварське ставлення людини до природи


Форми міжнародного співробітництва у ви­рішенні глобальних проблем:

  • реалізація спільних проектів і програм;

  • передавання технологій;

  • виділення кредитів;

  • надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок;

  • угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.



94. Україна в системі світового господарства.

Після проголошення незалежності Україна безпосередньо вступила в систему світового географічного поділу праці.
Міжнародний географічний поділ праці — форма поділу праці, що виражається у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції або послуг, якими вони обмінюються.
Як і інші країни — республіки колишнього СРСР, до такої ролі Україна не була достатньою мірою підготовлена. Старі виробничі, економічні, політичні зв’язки з регіонами колишнього СРСР помітно скоротилися або були цілком зруйновані. У цій ситуації економіка України, яка перебувала на стадії формування, виявилася «сам на сам» з якісно новими умовами функціонування, зв’язками, інфраструктурою тощо.
Світове господарство — сукупність національних господарств усіх країн світу і зв’язки між ними.
Перед нашою державою постало складне завдання: з одного боку, орієнтуватися на власний потенціал у формуванні нової економіки, а з іншого — визначити свою роль у світовому господарстві, налагодити нову систему економічних зв’язків.

Зростаючого значення набуває інтеграція України в Європу.
Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік і проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

Зовнішні економічні зв’язки відіграють велику роль у розвитку економіки нашої країни. Їх значення постійно зростає. Україна намагається будувати своє економічне співробітництво з іншими державами на основі рівноправності та взаємної вигоди. Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з більш ніж 120 країнами.

Експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами

95. Товарні біржі: суть, функції та класифікаційні ознаки видів. Біржові операції.

Товарна біржа — це оптовий товарн. ринок, для якого характерні торгівля товарами за стандартами та зразками, що дає можлив. реаліз. не сам товар, а контракт на його поставку; регулярність торгів.; формування цін на основі зіставлення попиту і пропоз.(котирування);свобода вибору контрагента за угодою; стандартизац. контрактів і мінімал. партій поставок.
Основні функції товарної біржі:
забезпеч. вис. концентрації попиту та пропоз. в одному місці;
регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів;
формування нової системи господарських зв’язків;
здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями;
формування ринкових цін;
зближення продавців і покупців у просторі й часі;
боротьба з проявом монополізму на товарному ринку;
формування умов для мінімізації комерційного і фінансового ризику.
Допоміжні функції:
• стандартизація якісних параметрів товарів;
• стандартизація біржових контрактів на купівлю-продаж товарів;
• здійснення арбітражу між учасниками біржових угод;
• прискорення і раціоналізація розрахункових операцій;
• інформаційна діяльність;
• надання різних послуг клієнтам;
• участь у формуванні дохідної частини державного і місцевого бюджетів.

Класифікаційні ознаки видів.

  • По регіону дії

  • По характеру асортименту реалізованих на біржі товарів 

  • По характеру здійснюваних біржових угод

  • По ступеню відкритості (можливості участі в торгах)

  • По організаційно-правових формах діяльності 

Біржова операція - це взаємна угода про передачу прав та обов’язків відносно біржового товару, яка досягається учасниками торгів у ході біржового торгу, реєструється на біржі в установленому порядку і відображається в біржовому договорі.

Види біржових операцій:

  1. операції на реальний товар;

    1. операції з негайним постачанням товару;

    2. операції з його постачанням в майбутньому.

  2. ф’ючерсні операції;

  3. опційні операції
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


написать администратору сайта