95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції

• Название: Закон вартості зміст та функції
• Анкор: 95 вопросов по политекономии.doc
• Дата: 08.06.2018
• Размер: 0.88 Mb.
• Имя файла: 95 вопросов по политекономии.doc
• Тип: Закон; #20099
• страница: 11 из 14

Основні функції товарної біржі:

• 
  забезпеч. вис. концентрації попиту та пропоз. в одному місці;
  
• 
  регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів;
  
• 
  формування нової системи господарських зв’язків;
  
• 
  здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями;
  
• 
  формування ринкових цін;
  
• 
  зближення продавців і покупців у просторі й часі;
  
• 
  боротьба з проявом монополізму на товарному ринку;
  
• 
  формування умов для мінімізації комерційного і фінансового ризику.
  

Допоміжні функції:

• 
  стандартизація якісних параметрів товарів;
  
• 
  стандартизація біржових контрактів на купівлю-продаж товарів;
  
• 
  здійснення арбітражу між учасниками біржових угод;
  
• 
  прискорення і раціоналізація розрахункових операцій;
  
• 
  інформаційна діяльність;
  
• 
  надання різних послуг клієнтам;
  
• 
  участь у формуванні дохідної частини державного і місцевого бюджетів.
  

65. Акціонерно-позичковий капітал.

Акціонерне товариство— це підпр-во,капітал якого утв. за рахунок внесків його учасників шляхом придбання акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом. Отже, акціонерне товариство — це підпр-во, в якому функціонує колективний капітал. Частка кожного акціонера у цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє.

Функції акціонерного капіталу:

• 
  інтегрування капіталу підпр.різних типів, форм і видів;
  
• 
  узгодж.сусп.-ек.інтереси суб’єктів господарювання;
  
• 
  ств.належні умови мотивації до ефектів праці;
  
• 
  сприяє соціалізації нац.ек.і всієї ек.сис-ми.
  

Акціонерні товариства функціон.у двох основних формах, обумовл. розміщенням цінних паперів, - у формі закритих акціонерних товариств і відкритих акціонерних товариств .

Закриті — це тов-тва, акції яких розподіл. між засновниками й не можуть розповсюдж. за підпискою та вільно купув. й продав. на ринку цінних паперів.

Відкриті — це такі товариства, акції яких вільно розповсюдж. за підпискою, купуються й продаються на фондовій біржі.

Переваги акціонерного товариства:

• 
  дозвол.залучати велику кіл-ть фінанс.ресурсів окремих осіб;
  
• 
  можливість для акціонера отрим.доход. та не брати участь в управл.підпр.
  
• 
  можлив.вільно розпоряджатися своїми вкладами
  
• 
  обмежена відпов-ть
  
• 
  може функціонув.тривалий період незалеж.від його власників
  

Акціонерній капітал функціонує у формі реального і фіктивного капіталів.

Реальний капітал – гроші,засоби вир-ва та ін..майно АТ, яке ств.реал.багатство у речовій та вартісній формі.

Форма реалізації реального капіталу є:

• 
  валовий продукт
  
• 
  валовий дохід
  
• 
  чистий дохід
  

Фіктивний капітал – цінні папери АТ,які відображу.його реал.капітал і надають право на одержання доходів у вигляді дивдентів.

Особливістю фіктивного капіталу є те, що:

• 
  він належ.окремим акціонерам і перебув.в їхньому володінні й використ.;
  
• 
  не створює ні вартості, ні додаткової вартості.
  
• 
  він є правом власності на реальний капітал.
  

Ринок цінних паперів – механізм взаємодії попиту та пропозиції цінних паперів,що регул.відносини між суб’єктами купівлі та продажу акцій,облігацій.

Торгівля цінними паперами відбувається на фондовому ринку.

Фондовий ринок – частина ринку ЦП, на якому здійсн.купівлю-продаж довгострокових цінних паперів.

Акції й облігації належ.до основних видів цінних паперів.

Акція – це свідотство про внесення до капіталу АТ певної грошової суми.

Види акцій: іменна, на пред’явника, проста, привілейована

Облігації - це один з видів боргових цінних паперів, що підтвердж. наявність кредиторс. взаємовідн.між позич.грошей і власником облігацій(кредитором).

Види облігацій: відсоткові,цільові,дисконтні

66. Сутність, функції та місце сфери обігу у ринковій економіці

Одна з важл. умов функціон. ринку – добре розвинена ринкова інфраструктура.

Інфраструкт. – це комплекс галуз. нар. гос-ва,які обслуг. промисел, с\г, будівництво, залізн.транспорт, зв'язок, освіту, науку та медицину.

Інфраструктура ринкової ек-ки – сис-ма підпр., організац., закладів, що обслуговують ринок, допомог. нормал. функціонувати.

Основні елементи ринк. іфнраструк.,через які реалізуються її функції, можна згрупувати у три блоки:

• 
  організац.-технічна інфраструктура: товарні біржі та аукціони, торговельні дома і торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації та засоби оперативного зв’язку;
  
• 
  фінансово-кредитна:банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, тобто всі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення;
  
• 
  науково-дослідна: наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.
  

Сфера обігу - це особливий макроекон.простір у суспільному відтворювал.процесі,з’єднувальна ланка між сферами вир-ва і споживання.

У сфері обігу відбув.обмін товарної продукції між спеціалізованими виробниками та рух товарної продукції із сфери вир-ва у сферу споживання.

Крім загальної інфраструктури, яка обслуговує весь обсяг рин­кових відносин, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків Суб’єкти сфери обігу:

1. 
   ринок товару (товарні біржі, торговельні дома та торгово-посередницькі фірми, брокерські контори, комерційні центри бізнесу, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, державні резерви і страхові фонди, державні інспекції цін і стандартів)
   
2. 
   р-к капіталу (фондові біржі, страхові та аудиторські компанії, брокерські контори, комер­ційні банки, інноваційні фонди, інвестиційні фонди регіонального регулювання, страховий нагляд, інспекції з контролю за цінними паперами, валютні біржі)
   
3. 
   р-к праці (біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості, підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості)
   

Функції сфери обігу:

• 
  забезпечує рух товарів і послуг: від виробника до споживача
  
• 
  забезпеч.фінансову підтримку кредитування(позичковий капітал)
  

67. Товарний капітал та торговельний прибуток.

З появою капіталістичних відносин з’являється торговельний капітал, історичним попередником якого був купецький капітал.

Торговельний капітал – відокремлена частка промислового капіталу,яка функціон.в чфері обігу з метою отрим.прибутку.

Функц.:

• 
  здійсн.торговельні операц.-перетвор.товарн.форми промисл.капіт. на грош.
  
• 
  забезпеч.рух сукупного сусп.. капіталу
  
• 
  скорочує час обороту капіталу
  
• 
  збіл.величину капіталу зайнятого у вир-ві
  

Форми торг. капіталу:

1. 
   грошово-торговельний-капітал,що авансується на придбання товарів для продажу
   
2. 
   товарно-торговельний-капіт.,що авансуєт.на обслуговування торг.-посередницької дія-ті
   

Позитивні риси ТК:

• 
  пришвидшує оборот капіталу
  
• 
  сприяє зростанню продуктивності промислового капіталу
  
• 
  сприяє зростанню середньої норми прибутковості
  

Торговельний капітал складається з капіталу, авансованого на купівлю товарів та витрат обігу-капітал,витрачений на обслуговування процесу продажу товару.

Торговельний прибуток – це прибуток, який ств.в умовах функціонування промисл.капіталу,а також працею найманих працівників торговельних капіталістів, перетворена форма частини додаткової вартості, яку отримують підприємства торгівлі у процесі їх господарської діяльності при здійсненні функцій товарного обігу.

Джерелом ТП є додатковий продукт, який складається з двох частин. Одна з них створюється у торгівлі (при виконанні операцій, які продовжують процес виробництва), друга частина виробляється у галузях матеріального виробництва і реалізується у торгівлі за допомогою механізму цін.

Кількість ТП становить собою різницю між купівельною і продажною ціною товарів, які реалізує торговий капітал.

Величина прибутку від реалізації товарів і послуг визначається як різниця між сумою валового доходу і сумою витрат обігу.

68.Витрати обігу: чисті та додаткові.

Витрати обігу – капітал, витрачений на обслуговування процесу продажу товару.

Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і додаткові витрати обігу (продуктивні витрати обігу).
Чисті витрати обігу – пов’язані зі зміною форми вартості(розрахунки, з\п продавців, утв. торговельного контингенту)

До чистих витрат обігу належать:
* витрати, пов'язані безпосередньо із зміною форм вартості (тобто затрати на купівлю і продаж. Вони не створюють додаткової вартості);
* витрати, пов'язані з веденням обігу в грошовій формі (затрати на оплату праці бухгалтерського персоналу, купівлю канцтоварів і т.д. Ці витрати також не створюють додаткової вартості);
* витрати по забезпеченню грошового обігу (чеканка монет, друкування паперових грошей, папір, витрати кредитної системи і т.д.).
Додаткові витрати – пов’язані з доробкою, зберіганням, доставкою продуктів до місць реалізації. А сама праця, зайнята цими операціями, є продуктивною працею, бо вона створює вартість і додаткову вартість.
До додаткових витрат обігу належать:
1) витрати зберігання - зберігання різних видів запасів (на будування складів, на перевірку, сортування, упаковку товарів, на оплату праці працівників складського господарства). Але якщо зберігаються запаси зі спекулятивною метою, або це зберігання викликане труднощами в збуті, то витрати на зберігання будуть чистими витратами;
2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання. Праця на транспорті є продуктивною в тій мірі, в якій вона безпосередньо обслуговує перевезення товарів. Вона переносить на товари, що перевозяться, вартість зносу засобів транспорту і приєднує до товарів нову вартість. Якщо перевезення товарів не обумовлене нормальним ходом виробництва і реалізації, то транспортні витрати приймають форму чистих витрат (перевезення з метою спекуляції чи викликані труднощами збуту).


69. Особливості відтворення в сільському господарстві: природні та суспільні.

Сільське господарство являє собою особливу галузь економіки, специфіка виробничих процесів у якій накладає відбиток на розвиток економічних відносин.

Особливості процесу відтворення в сільському господарстві заключаються в наступному:

1) цикл виробництва триває один календарний рік (хоча відомі зони землеробства, у яких, завдяки особливим кліматичним умовам, можна збирати два і три врожаю в рік);

2) у с\г основним засобом виробництва є земля.

Особливості землі як засобу виробництва:

- земля - це вічний, природний, вільний не відтворений засіб виробництва;

- кількість оброблюваних земель обмежена, а якість знаходиться під впливом природних умов і тому різна.

3) сільськогосподарське виробництво в значній мірі залежить від природних, кліматичних умов, що найчастіше діють несприятливо Тому в сільськогосподарських підприємствах значна частина прибутку (до 25% чистого прибутку) спрямовується в резервний фонд;

4)у сільськогосподарських підприємствах значна частина коштів праці піддається фізичному зносу від бездіяльності. Для того, щоб усі технологічні операції в цій галузі провадилися якісно і вчасно, кожне господарство повинне мати повний набір знарядь праці, використовуваних лише кілька днів у рік;

5) у сільськогосподарських підприємствах визначена частина продукції залишається в господарстві і не надходить до 
економічного обороту. Тому сільськогосподарські підприємства в меншому ступені беруть участь в економічному обміні речовин у суспільстві;

6) у сільськогосподарському виробництві переплітаються і взаємодіють технічні, економічні, біологічні і соціальні фактори виробництва, що створює в ряді випадків додаткові складності і небажані наслідки для суспільства

70. АПК: зміст, структура, функції.

АПК — це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.

Структура АПКвизначається особливостями сільсько­господарського виробництва. В складі АПК виділяють такі сфери:

1. 
   — ресурсна: галузі, які забезпечують АПК засобами виробництва і виробничими послугами, включаючи будів­ництво, ремонтні й меліоративні роботи;
   
2. 
   — аграрно-сировинна: власне сільське та лісове гос­подарство;
   
3. 
   — переробна: галузі, що займаються заготівлею, збе­ріганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції;
   
4. 
   — виробнича і соціальна інфраструктура: галузі, які забезпечують загальні умови соціально-економічного розвитку, — шляхово-транспортне господарство, зв’язок,підготовка кадрів, житлові й культурно-побутові об’єкти, в тому числі заклади охоро­ни здоров’я та ін.
   

Функції АПК:

1. 
   задоволення потреб споживачів
   
2. 
   зниження витрат на виробництво і переробку продукції
   
3. 
   поліпшення соціальних умов працюючих.
   

Ця мета досягається через розв'язання суперечностей і усунення негативних наслідків. Це і соціальна диференціація, і банкрутство фермерів, особливо дрібних, і втрата ними економічної та виробничої самостійності, і згортання виробництва певної продукції в деяких районах і навіть країнах, і загострення проблем реалізації продукції та зайнятості тощо.
Водночас не можна не бачити, що розвиток АПК сприяє підвищенню продуктивності праці, технічному нівелюванню сільського господарства і промисловості, підвищенню самозабезпеченості країн власними продуктами харчування, полегшенню та економії праці домогосподарок у процесі приготування їжі, підвищенню кваліфікації робочої сили, зменшенню аграрного перенаселення і впорядкування соціальної міграції тощо.


71. Рента та орендна плата за землю.

Орендна плата — це платіж, який орендар вносить влас­нику землі за користав. земельною ділянкою. В суму орендної плати насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в оренду з розташовани­ми на ній будівлями, на ній про­ведено меліоративні роботи, то орендар за користу­в. цим основним капіталом, вкладеним в землю, пови­нен платити амортизаційні відрахування. А оскільки орен­дар корист. цим капіталом в кредит, то він платитиме ще і позичк. % від нього.

На ставку орендної плати впливають термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.

Складові орендної плати:

• 
  земельна рента
  
• 
  амортизаційні відрахув.за корист.капіталом,вклад.у землю
  
• 
  відсоток на вкладений капітал
  

Ренти утворюються і вилучаються не лише в сільсько­му господарстві, а й у несільськогосподарських галузях.

Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірну, будівельну, житлову, туристичну, екологічну й інші види рент. Тут також можуть утворювати­ся диференційна і монопольна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сільському господарстві.

Диференційна гірна рента залежить від природних умов залягання корисних копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідно­шення, умов та відстані транспортування тощо. Монополь­на гірна рента існує на земельних ділянках, з яких добув. рідкісні копалини. На величину будівел.ренти впливає місцезнаходж. земел.ділянки, її рельєф, наявність комунікацій.

Екологічна рента — це ціна, яка сплачується власнику землі за право користування ліпшими екологічними умо- вами. На її величину вІзлиіаютїГякГс^ вища, чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреа­ційних зон (курортів, пляжів, ігрових майданчиків) тощо.

Туристична рента — це дохід, який отримує власник туристичних ресурсів. Туристичні ресурси — це природні, історичні и соціально-культурні фактори, здатні задоволь­нити духовні потреби людей і сприяти відновленню та роз­витку їх фізичних сил.

72. Диференційна рента: зміст, причини виникнення, механізм утворення.