95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції
 Скачать 0.88 Mb.
|
|
4.Методи дослідження економічних процесів та явищ Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й визначають зміст її методу. Метод економ теорії – це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем. Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економ процесів і явищ. Діалектика як метод – загальний для всіх наук метод пізнання, у т.ч. для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих видатним нім філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економ явищ і процесів у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей. Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економ процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, абстрагованих від всього випадкового, неістотного. Аналіз і синтез як метод дослідж застосовується в єдності двох його складових. При аналізі об’єкт дослідж розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів,сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Індукція і дедукція. Індукція – це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного. Історичний і логічний методи використовуються для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідовності,в якій вони виникали, розвивалися. Логічний метод досліджує економ процеси в їх логічній послідовності, прямуючи від простого до складного. Економічне моделювання – це формалізований опис і кількісний вираз економ процесів і явищ(за допомог математики й економетрики). Економ моделі(макро- і мікроекономічні, абстрактно-теоретичні і конкретно-економічні, статичні і динамічні, графічні, математичні, комп’ютерні) дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси і закономірності розвитку реального об’єкта пізнання. Економічний експеримент – штучне відтворення економ процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість науков гіпотез і рекомендаці, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави. 5.Функції економічної теорії У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані і її основні функції. Пізнавальна реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкриваючи і формулюючи економічні категорії і закони, економ теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей. Методологічна полягає в тому, що економ теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економ закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської дія-ті. Практична функція економ теорії зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Між економічною теорією і практикою існує тісний взаємозв’язок. Будь-яка теорія без зворотного зв’язку з практикою втрачає цінність і сенс. Прогностична функція економічної теорії виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому. По суті, вона зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного в-тва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів. Виховна – полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона виховує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життєвого рівня можна лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прояву підприємливості та ініціативи, прийняття та обґрунтування рішень і здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії в умовах конкуренції. 6.Економічні категорії Пізнання сутності виробничих відносин, економічних явищ і процесів здійснюється через економічні категорії. Узагальнено економ категорії відображають умови економічного життя людини, суспільства. Економічні категорії(поняття) – це теоретичне, мислене вираження певних структурних елементів виробничих відносин, економічних явищ, процесів та їх форм. Так, економічну систему товарного в-тва, ринкової економіки відображає система категорій: «суспільний поділ праці», «приватна власність», «товар», «вартість», «гроші», «ціна» тощо; специфіку капіталістичної форми товарного в-тва: «товар робоча сила», «наймана праця», «капітал», «додаткова вартість» тощо. Система економічних категорій не хаотична, а субординована – у ній кожна наступна категорія підпорядкована попередній, виводиться з останньої, є її розгортанням, а вся система загалом визначається вихідною категорією історично конкретного суспільного способу в-тва, яка, у свою чергу, зумовлює його основу та похідні категорії. Обгрунтування економічних категорій є першим кроком на шляху теоретичного пізнання системи виробничих відносин, економічних явищ і процесів. Наступний крок у цьому напрямі – осягнення сутності системи виробничих відносин, пізнання внутрішніх зв’язків між її елементами, тобто з’ясування економічних законів функціонування та розвитку економічної системи певного способу в-тва, суспільства. Критерії економічних категорій:
7.Економічна теорія та економічна політика Економічна теорія й економічна політика перебувають у взаємодії та впливають одна на одну. Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Воно не тільки пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток. У широкому значенні економічна політика охоплює політичні відносини, політичну організацію і політичну ідеологію як певну єдність. У вузькому значенні економічна політика є практичною діяльністю держави. Остання здійснює свою діяльність у соціально-культурній, політико-адміністративній і економічній, або господарській діяльності. Нас цікавить господарська діяльність і економічна політика, що здійснюються державою. Економічна політика охоплює цілі, напрями, шляхи, методи, важелі розвитку економіки, що визначені суб'єктами влади. Більш глибоко цілі економічної політики та засоби досягнення їх можна охарактеризувати через такі поняття: Економічне зростання — кількісне та якісне зростання товарів і послуг. Економічна ефективність — зменшення виробничих ресурсів на виготовлення різноманітних благ. Соціальна ефективність — поліпшення соціально-економічного життя людей: зростання заробітної плати, поліпшення житлових умов та умов праці, покращення освітнього, медичного обслуговування, забезпечення хворих, недієздатних, пристарілих громадян тощо. Розміщення ресурсів полягає у тому, що держава забезпечує відповідність між виробництвом і умовами відносного браку ресурсів. Розподіл доходів має за мету сприяти забезпеченню соціальної справедливості. Стабільні умови розвитку передбачають забезпечення для всіх суб'єктів господарювання сприятливих умов для раціонального розміщення і використання ресурсів. Політика активно втручається у суспільне життя і може впливати на економічний прогрес у трьох напрямах: 1. сприяти його розвитку; 2. стримувати суспільний прогрес, у тому числі економічний розвиток; 3. суперечливо діяти на економічний прогрес, прискорюючи його в одному напрямі і стримуючи в іншому. Людство завжди намагалося дізнатись, за яких умов політика стає рушійною силою розвитку економіки. Історичний досвід переконує, що теорія трансформується у практику через політику. Якщо політика засновується на об'єктивно діючих законах, з урахуванням найрізноманітніших інтересів суспільства і передбачає багатоваріантність рішень і свободу вибору, вона стає рушійною силою розвитку суспільства і людини. Така політика є науково обґрунтованою. Отже, вона має ґрунтуватися на науковій теорії. Якщо ж політика виходить із спотвореної теорії, яка ігнорує об'єктивні закони і всю сукупність інтересів суспільства, підпорядковує одні інтереси іншим, вона не є науковою. Така політика веде суспільство до кризових явищ, а то й регресу. Це саме стосується економічної політики. Наукова об'єктивність у політиці потребує врахування притаманних суспільству суперечностей і труднощів. Більше того, економічні закони діють як тенденції. Форми їхнього вияву неоднозначні й визначаються конкретними обставинами. Дуже важливе значення в практиці суспільного господарювання має уміння трансформувати вимоги законів до умов кожного етапу розвитку суспільства, враховувати їхню дію, чітко визначати роль і місце суб'єктивного чинника. 8.Позитивна та нормативна економ теорія В залежності від того на яких принципах будується економічна теорія розрізнять в ній два напрямки: позитивну економічну теорію і нормативну. Позитивна теорія не пропонуючи жодних оціночних суджень, фокусує свою увагу на процесах, в результаті дії яких люди отримують відповіді на чотири основних економічних питання. Ця теорія аналізує дію економіки, вплив певних інститутів і політичних дій на економічну систему. Позитивна наука простежує зв'язок між фактами, шукає вимірювані закономірності в процесах, що відбуваються. Нормативна економічна теорія — це наука про раціональну поведінку людей і діяльність економічних інститутів. Вона покликана відповідати на запитання про те, що слід робити, що має бути, як діяти, щоб досягти бажаних кінцевих результатів, що треба мати. У позитивній економіці дослідник здійснює аналіз як неупереджений вчений. Якими б не були його політичні орієнтації, якими б не були уявлення про майбутнє або про те, що таке "добре", він, насамперед, намагається пізнати, як реально функціонує дана економічна система. На цій стадії не має місця судженням з точки зору особистих орієнтацій. У цьому випадку позитивна економіка схожа на природничі науки. Нормативна економіка базується на судженнях з точки зору суб'єктивних цінностей, а не на пошуках об'єктивної істини. Обидва ці напрями застосування економічної теорії мають працювати ефективно і сприяти вивченню її предмета та формуванню у людини економічного мислення, ринкової економічної поведінки. Вивчаючи курс економічної теорії, необхідно розмежовувати позитивні і нормативні судження. Теоретичні узагальнення, що випливають з позитивного аналізу, безумовно мають науковий характер. Нормативні ж твердження можуть бути науково обґрунтованими, коли вони пов'язані з фактами, які піддаються інтерпретації позитивної економіки. Разом з тим нормативні установки можуть бути надто заідеологізованими, пов'язаними з інтересами певних груп або класів і не мати нічого спільного з науковими основами економічного розвитку суспільства. Всі ці аспекти позитивної і нормативної економіки необхідно завжди мати на увазі під час вивчення курсів політичної економії, мікро- та макроекономіки, історії економічних вчень. 9.Економічні потреби, їхня суть та класифікація. Закон зростання потреб Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб’єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки. Економічні потреби – це об’єктивне тлумачення і усвідомлення прагнення людини або соц. спільностей до досягнення і відтворення найкращих умов життя. За формою вияву своєї сутності потреба є суб’єктивним психологічним явищем – відчуттям людини нестатку чого-небудь, бажанням його задовольнити певними благами чи послугами. За цим психологічним явищем приховується явище економічне – об’єктивна необхідність привласнення людьми благ як передумова їх споживання, у процесі якого вгамовуються голод, спрага, задовольняються інші потреби. Вона є внутрішнім спонукальним мотивом, передумовою в-тва, чинником його розвитку. Класифікація економічних потреб: За х-ром виникнення: первинні(базові), пов’язані з самим існуванням людини:їжа, одяг, безпека тощо; вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло тощо. За засобами задоволення: матеріальні; духовні(нематеріальні). За нагальністю задоволення: першочергові(предмети першої необхідності); другорядні(предмети розкоші). За можливостями задоволення: насичені, вгамовані(мають чітку межу і можливість повного задоволення); ненасичені, невгамовані(не мають меж насичення). За участю у відтворювальному процесі: виробничі(потреби у засобах в-тва); невиробничі(потреби у споживчих благах). За суб’єктами вияву: особисті(виникають і розвиваються у процесі життєдія-ті індивіда); колективні, групові(потреби групи людей); суспільні(потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому). За кількісною визначеністю та мірою реалізації: абсолютні(перспективні потреби, які мають абстрактний х-р і є орієнтиром економ розвитку); дійсні(формуються залежно від досягнутого рівня в-тва і є суспільною нормою для певного періоду); платоспроможні(визначаються платоспроможним попитом); фактичні(задовольняються наявними товарами та послугами). За критерієм раціональності: розумні; ірраціональні(виходять за межі розумних). Класифікують потреби і за іншими критеріями: Ієрархія потреб за А.Маслоу: «піраміда потреб», згідно з нею потреби вибудувані в такій ієрархії: фізіологічні, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі, потреби в самоутвердженні. Потреби людини-працівника: зароджуються і пов’язані з процесом праці. Потреби людини-власника: дохід, прибуток, акції в підприємстві тощо. Економічний закон зростання потреб Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної дія-ті, нарощування в-тва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості в-тва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання потреб. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб. Таким чином, потреби і в-тво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу і взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до в-тва, а в-тво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. 10.Потреби та блага:зміст, структура,ф-ції, корисність благ. Величина корисності Блага — матеріальні речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини. Певні блага існують у природному вигляді, людина ними користується, але вони не є об'єктом економічної діяльності. Інші можна отримати внаслідок економічної діяльності, але в кількості, обмеженій рівнем розвитку виробництва, наявністю сировинних ресурсів, технологій. Економічне благо можна використовувати для задоволення кількох потреб, водночас економічна потреба може бути задоволена за рахунок кількох благ. Цінність блага визначається інтенсивністю потреби та наявною кількістю блага, здатного задовольнити цю потребу. Залежно від критеріїв оцінки існують різні класифікації економічних благ. Так, за терміном використання їх поділяють на довгострокові та короткострокові. Довгостроковими є блага тривалого користування, які задовольняють одну і ту ж потребу неодноразово. Короткотерміновими є блага разового споживання. За часом використання блага поділяють на теперішні й майбутні. Є блага взаємозамінні (замінники чи конкуруючі у споживанні) і взаємодоповнювані. Взаємозамінні блага можуть замінювати одне одного в задоволенні певної потреби, їх не потрібно перетворювати, наприклад: маргарин і вершкове масло, олія соняшникова і оливкова. Інші можуть задовольняти потреби тільки тоді, коли використовуються разом, наприклад: чай і цукор, автомобілі та бензин. Доповнюваність і взаємозамінюваність благ мають величезну кількість ступенів та варіантів. Блага можна розподілити на прямі (безпосередні) та непрямі (опосередковані). Прямі (споживчі блага) безпосередньо задовольняють потребу (харчі, одяг, побутові предмети). Непрямі блага (виробничі) задовольняють потребу лише як засіб. Задоволення потреби цими благами відбувається опосередковано. Одним з основних понять теорії споживання є «корисність», тобто споживча вартість блага. Корисність — здатність товару, послуги задовольнити потребу. Вона народжується з відношення між засобами (благами) і цілями (потребами, які необхідно задовольнити) економічної діяльності людини. Корисність є суб'єктивним поняттям. Одне й те ж економічне благо для різних людей може мати різну корисність, навіть нульову, а для деяких людей — від'ємну. Корисність неможливо виміряти кількісно в певних одиницях. А представники маржиналізму Джевонс, Менгер і Вальрас вважали, що корисність має кількісний вимір і є функцією від загальної кількості спожитих благ, вони розрізняли граничну і загальну корисність. Гранична корисність(MU) — це задоволеність, що набувається від споживання кожної додаткової одиниці блага. |