95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції

• Название: Закон вартості зміст та функції
• Анкор: 95 вопросов по политекономии.doc
• Дата: 08.06.2018
• Размер: 0.88 Mb.
• Имя файла: 95 вопросов по политекономии.doc
• Тип: Закон; #20099
• страница: 7 из 14

Раціоналістична концепція панувала до кінця ХVIIІ ст. Так, П. Самуельсон визначає гроші як "штучну соціальну умовність", а Дж.К. Гелбрейт вважає, що закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами - "продукт угоди між людьми". Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми чи законодавчими актами держави є не дуже переконливими. Адже гроші у своїх найпростіших проявах виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаємної угоди, ні влада держави не могли відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші. Можна припустити, що держава лише на певній стадії розвитку законодавчо закріпила певний товар, який стихійно виконував роль загального еквівалента. І сьогодні, коли значно зросла регулятивна роль держави щодо грошей, не означає що вона є творцем сучасних грошей. Держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей -їх форму, номінал, масу, порядок емісії грошових знаків, курс обміну валют. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх родової сутності.

Еволюційна концепція вперше була сформульована засновниками класичної політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального товарообміну (Т₁ - Т₂), коли товар Т₁ виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т₂. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. У міру розвитку товарного виробництва та насичення ринку товарами прямий товарообмін дедалі більше ускладнювався, і міг взагалі не здійснитися, оскільки інтереси учасників товарної угоди не збігалися. Це вимагало вишукування багатьох потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби один одного в товарах і послугах, а потім і досягнення кінцевої мети обміну. Для того щоб отримати потрібний товар, необхідно було попередньо відшукати товар, який би відповідав інтересам усіх учасників обмінних операцій, тобто був загальним еквівалентом. Поступово розвиток обміну стимулював стихійне виокремлення із безлічі товарів якогось одного, найбільш ходового за своїми споживчими властивостями й тому придатного для виконання ролі заг еквівалента.У різних народів товарами, що виконували роль загал еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, зерно, чай, дорогоцінні раковини, залізо, мідь, бронза та ін. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару-посередника, який виконував ф-цію заг еквівалента, закріпилась за дорогоцін. металами- сріблом та золотом, а згодом - тільки за золотом. Золото стало краще інших товарів виконувати роль заг еквівал. і називатися грошима завдяки своїм прир властивостям.
32. Закони грошового обігу.

Виконуючи ф-цію засобу обігу, гроші безпосередньо переміщуються від одного суб`єкта економіки до іншого.

Грошовий обіг – рух грошей при виконанні ними ф-цій засобів обігу і платежу.

Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв`язок, який дістав назву законів грошового обігу.

Закони грошового обігу передбачають к-ть грошей, необхідних для реалізації суспільного продукту за різних умов.

За умов нерозвинених кредитних відносин суть закону грошового обігу, сформульованого К.Марксом, полягає в тому, що к-ть грошей, які є в обігу, визначаються сумою цін усіх товарів і послуг, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв`язок можна виразити формулою: Мгр=Т·Ц:Ш,

де Мгр – к-ть грошей, які перебувають в обігу; Т – к-ть товарів; Ц – ціна товарів; Ш – швидкість обігу грошової одиниці.

За умов розвитку кредиту формула набуває такого вигляду:

Мгр=(Т·Ц-К+П-ВВ):Ш,

де К – сума цін товарів, прданих у кредит; П – сума строкових платежів, боргових зобов`язань; ВВ – сума взаємопогашених платежів.

За умови паралельного обігу золотих і паперових грошей діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу паперових грошейполягає в тому, що їх випуск має дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

Американський економіст І.Фішер запропонував формулу збалансованості грошової і товарної маси: M · V = P · Q,

де M – к-ть грошей; Q – фізичний обсяг товарів і послуг; Р – середня ціна; V – швидкість обороту грошей протягом року.

З цього рівняння можна визначити к-ть грошей, необхідних для обігу:

M=P·Q:V

У сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

M=P·Q:V+L(r)
33. Сутність грошової системи та методи її регулювання.

Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Елементи грошової системи:

1) назва національної грошової одиниці;

2) вид грошових знаків і характер їхнього забезпечення;

3) порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обмін;

4) встановлення курсу нац. валюти і порядок її обміну на іноземну;

5) наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грош. обігу в країні.

Типи грошових систем:

• 
  металева - грошові системи, в яких роль загального еквівалента і засобу обігу виконують благородні метали (біметалізм-золото, срібло, мономонометалізм-золото);
  
• 
  паперово-кредитна - грошова система, яка базується на кредитно-паперових грошах. Її особливістю є вилучення золота з грошового обігу, скасування золотого вмісту грошових знаків, державна монополія на випуск грошей, розширення сфери безготівкового обігу, скорочення готівки (кредитні гроші-вексель, банкнота,чек, кредитна картка, електронні гроші).
  

Методи регулювання грошової системи:

• 
  дефляція – зменшення грош. маси шляхом вилучення з лбігу зайвих паперових грошей і зниження загального (середнього) рівня цін;
  
• 
  ревалоризація – процес відновлення вартості грош. одиниці до рівня, який вона мала перед інфляцією;
  
• 
  нуліфікація – ліквідація старих грошових знаків і випуск нових (у меншій к-ті);
  
• 
  деномінація – зміна (збільшення) номінальної вартості грош. знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків;
  
• 
  девальвація – зниження валютного курсу країни щодо іноземних чи міжнар. валют, зменшення металевого вмісту грош. одиниці;
  
• 
  ревальвація – підвищення курсу вартості нац. валюти відносно іноземної чи міжнар. валюти;
  
• 
  паралельний обіг двох валют – поступове витіснення відмираючих, знецінених грош. знаків і запровадження нових – вагоміших, здоровіших, цінніших;
  
• 
  конвертованість валют – здатність національної валюти обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби;
  
• 
  грошові реформи – певні заходи, які впорядковують і зміцнюють систему грош. обігу.
  

34. Інфляція: зміст, причини, види, вимір, наслідки.

Інфляція - це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Причини інфляції:

• 
  порушення пропорцій суспільного в-ва;
  
• 
  надмірна емісія паперових грошей;
  
• 
  монополізація в-ва;
  
• 
  недосконалість податкової системи;
  
• 
  мілітаризація економіки;
  
• 
  зовнішньоекономічні фактори;
  
• 
  кризові явища у фінансово-кредитній системі;
  
• 
  значне зростання внутр. і зовн. державного боргу;
  
• 
  дефіцит державного бюджету.
  

Види інфляції:

1) за характером прояву:

• 
  відкрита – розвивається вільно і ніким не стримується;
  
• 
  прихована – така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги;
  

2) за темпами зростання:

• 
  повзуча – інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік);
  
• 
  галопуюча – інфляція, коли ціни зростають швидко - на 10-100 % щорічно;
  
• 
  гіперінфляція – інфляція, коли ціни зростають астрономічно - на 1-2 % щодня або сягають 1000 % і більше на рік;
  

3) залежно від переважаючого впливу факторів:

• 
  інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту;
  
• 
  інфляція пропозиції (витрат) – це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції;
  

4) за ступенем прогнозування:

• 
  очікувана інфляція – зазвичай помірна інфл., яку можна спрогнозувати на будь-який період;
  
• 
  неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників - на сировину та засоби виробництва;
  

5) за свівідношення темпів зростання цін на товари:

• 
  збалансована інфл. – інфл., коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищ. досить повільно й одночасно на більшість тов. та послуг;
  
• 
  незбалансована інфляція – інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.
  

Рівень інфляції обчислюють за формулою: Іц=Цн·100:Цб,

де Іц – індекс цін; Цн – ціна товарів споживчого кошика на певний період; Цб – відповідний рівень ціни базового періода.

Економічні наслідки інфляції:

• 
  руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес;
  
• 
  капітали переливаються з в-ва у сферу обігу, вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки;
  
• 
  порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи;
  
• 
  згортаються товарно-грошові відносини і розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод;
  
• 
  негативно впливає на міжнародне, економічне та валютно-кредитне становище країни;
  
• 
  зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.
  

Соціальні наслідки інфляції:

• 
  знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги;
  
• 
  знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю;
  
• 
  посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності;
  
• 
  посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.
  

35. Ринок: зміст, структура та функції.

Ринок – сукупність екон. відносин між господарюючими суб`єктами щодо організації в-ва та обміну отварів і послуг відповідно до законів товарного в-ва.

Структура ринку за різними критеріями:

а) за об'єктами обміну:

=> ринок ресурсів, який набуває форм:

- ринку праці;

- ринку капіталу;

- ринку землі та нерухомості;

=> товарний ринок, який набуває форм:

- ринку споживчих товарів;

- ринку послуг;

- ринку науково-технічних розробок та інформації;

=> фінансовий ринок, що набуває форм;

- грошового ринку;

- ринку цінних паперів;

- валютного ринку;

б) залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання:

- вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);

- монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

- монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);

- регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище);

в) за територіальною ознакою:

- місцевий;

- регіональний;

- національний;

- світовий;

г) стосовно відповідності чинному законодавству:

- легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

- тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

д) стосовно способу формування:

- стихійний;

- організований.

Найважливіші функції ринку:

• 
  функція регулювання. Ринок регулює всі екон. процеси – в-во, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу екон. ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції;
  
• 
  функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП;
  
• 
  розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соц. розшарування сусп. за доходами;
  
• 
  функція санації. Ринок через конкуренцію очищає екон. середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації екон. довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим;
  
• 
  алокаційна функція. Ринок забезпечує в-во оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами;
  
• 
  інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що - ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй госп. д-ті;
  
• 
  функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.
  

Негативні функції ринку:

• 
  посилення диференціації товаровиробників (банкрутство);
  
• 
  концентрація в-ва і виникнення монополій;
  
• 
  диспропорція;
  
• 
  нерівність доходів (антисоц. суперечність);
  
• 
  інфляційні процеси;
  
• 
  антиеколгічна система.
  

36. Інфраструктура ринку: зміст та функції.

Інфраструктура - це основа, підґрунтя, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність. Завдяки інфраструктурі здійснюється рух потоків товарів і послуг від продавця до покупця.

Інфраструктура ринку - комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Ринкова інфраструктура (підсистеми):

1) організаційно-технічна:

• 
  товарні біржі
  
• 
  оптові ринки
  
• 
  аукціни
  
• 
  ярмарки
  
• 
  сервісні центри тощо;
  

2) фінансово-кредитна:

• 
  банки
  
• 
  фондові біржі
  
• 
  валютні біржі
  
• 
  страхові компанії
  
• 
  ощадні каси тощо;
  

3) державно-регулятивна:

• 
  біржі праці
  
• 
  ліцензування
  
• 
  оподаткування
  
• 
  митна система тощо;
  

4) науково-дослідне та інформац. забезпечення:

• 
  рекламні агенства
  
• 
  юридичні контори
  
• 
  спеціальні навчальні заклади
  
• 
  консалтингові компанії тощо.
  

Функції інфраструктури ринку:

• 
  правове та екон. консультування підпр., захист їхнії інтересів у держ. та інших структурах;
  
• 
  страховий захист підпр. д-ті;
  
• 
  забезпечення фінансової підтримки і кредитування підпр.;
  
• 
  підвищення оперативності, ефективності роботи суб`єктів ринку;
  
• 
  створення умов для ділових контактів підприємців;
  
• 
  сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізація товарів та послуг;
  
• 
  регулювання руху робочої сили;
  

37. Суб’єкти ринку та їх взаємозв’язок.

Суб'єктів ринкового господарства досить багато. Це виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів і т. ін.

Основні суб`єкти ринкової економіки:

1) домогосподарства:

• 
  як власники екон. ресурсів пропонують на ринку ресурсів фактори в-ва;
  
• 
  отримують доходи від проданих ресурсів;
  
• 
  використовують доходи на придбання (купівлю) споживчих (неінвестиц.) товарів та послуг для задоволення особистих потреб;
  

2) підприємці:

• 
  пред`являють попит на ресурси;
  
• 
  пропонують товари та послуги як для підприємницького й державного (засоби в-ва й виробничі послуги) секторів, так і для домогосподарств (сподивчі товари та послуги);
  
• 
  інвестування отриманих доходів;
  

3) держава:

• 
  пред`являє попит на екон. ресурси для здійснення екон. д-ті в держ. секторі економіки;
  
• 
  пред`являє попит на засоби в-ва для в-ва сусп. та інших благ;
  
• 
  пропонує гроші та пред`являє попит на гроші;
  
• 
  пропонує сусп. блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність підпр. сектору і зменшує витрати на споживання домогосп.;
  
• 
  здійснює урядове регулювання ринкової економіки.