|
|
95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції
38. Попит: зміст та фактори, що на нього впливають. Крива попиту. Закон попиту.
Попит – представлена на ринку платоспроможна потреба у товарах і послугах.
Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит - це попит окремого споживача. Ринковий попит - це сума індивідуальних попитів, які пред'являються кожним споживачем за різних цін.
Фактори, що впливають на попит:
ціна товару (найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту);
к-ть покупців на ринку (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);
доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);
очікування споживачів щодо майбутніх змін (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки);
ціни на супутні товари (якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник – підвищується);
місткість ринку (чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб'єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту);
кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо).
Крива попиту показує від'ємну пропорційну залежність між ціною Р(Price) і кількістю товару Q (Quantity), яку покупець бажає і може купити.
Закон попиту - це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит, зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах).
Вимога “при інших незмінних умовах” має принципове значення, оскільки вона визначає незмінність всіх інших факторів, що впливають на попит. Це особливо важливо випадку розгляду гіпотези взаємозв'язку ціни товару і його кількості, що складає основу закону попиту .
Залежність попиту від ціни
Крива попиту(О) - це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв'язок між ціною і кількістю купленого товару. Крива попиту показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час.
39. Пропозиція: зміст та фактори, що на неї впливають. Крива пропозиції. Закон пропозиції.
Пропозиція – сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певну ціну.
Фактори, що впливають на пропозицію:
технології виробництва;
податки і дотації;
ціни на товари-субститути;
кількість покупців;
очікування зміни цін;
зміни погоди;
зміни кліматичних умов;
стихійні лиха;
технологічні аварії та катастрофи.
Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.
Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов),тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.
Крива пропозиції ілюструє дію закону пропозиції, тобто чим вища ціна товару за однакових інших умов, тим більше його може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку.
40. Конкуренція: суть, види, функції.
41. Види екон. конкуренції: внутрішньогалузева та міжгалузева; досконала та недосконала, добросовісна та недобросовісна, тощо.
Конкуренція - економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови в-ва і реалізації і товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.
Види конкуренції:
1) за галузево-терит. ознакою:
внутрішньогалузева - це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови в-ва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку
міжгалузева - це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу
міжнародна - це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб'єктів за найвигідніші у мови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку
2) за к-тю суб`єктів та ступенем їх конкурентної сили:
досконала (вільна) - це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну
недосконала - конкуренція між вел. компаніями (всередині монополізованого сектору між членами групових монополій) і малими та сер. фірмами:
абсолютна монополія - це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною
монополістична конкуренція - це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на диференціації продукції
олігополістична конкуренція - це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів
3) за методами конкурентної боротьби:
цінова - це конкуренція, в якій головним засобом боротьби є ціна
нецінова - це стратегія конкурентної боротьби, яка спрямована не на зміну цін, а на створ. передумов, які поліпшують реалізацію продукції
нечесна (недобросовісна) - нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка проявляється в порушенні суб`єктами ринкових відносин правил та норм конкуренції
Функції конкуренції:
регулююча — конкуренція діє як регулятор ринкової економіки — потрібний товар опиняється в потрібному місці; механізм конкуренції спрямовує ресурси туди, де їх не вистачає відповідно до суспільних потреб
розподільча — полягає в оптимальному розподілі ресурсів, тобто виробничі ресурси використовуються з максимальною ефективністю. Крім того, здійснюється розподіл доходів
контролююча — здійснюється контроль над виробниками і споживачами товарів та послуг з метою обмеження їх впливу на ціну товарів, а, отже, і контроль над перерозподілом суспільного багатства
об'єднувальна — підпр. функціонують не ізольовано, а взаємодіють між собою, об'єднуються у співтовариство компаній, які конкурують між собою
соціалізації прогресу та прибутку — як результат конкуренції удосконалення в будь-якій галузі стають суспільним надбанням, оскільки конкуренції властивий примусовий характер
селективна — в конкурентній боротьбі одні виживають, а інші банкрутіють
стимулююча — конкурентна боротьба стимулює зниження собівартості і споживчих цін, удосконалення якості продукції та створ. її нових типів
інноваційна — конкуренція створює стимули до удосконалення, прогресу, відкриття нового
адаптивна — ті, хто вижив у конкурентній боротьбі, повинні постійно стежити за діями конкурентів, споживацькими уподобаннями, економічною політикою та іншими параметрами
42. Суть та причини виникнення монополізму.
Монополізація - це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Монополізм - активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.
Конкретною формою монополізму є монополія.
Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підпр., фіз. особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду д-ті.
Економічна монополія - велике підприємство, фірма або об'єднання (спілка), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину в-ва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.
Причини виникнення монополій:
дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети в-ва - максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги в-ва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів
дія закону концентрації капіталу і в-ва. Концентрація капіталу - це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення в-ва. Таким чином, створюється ланцюжок: конкуренція породжує концентрацію в-ва, а ця концентрація, на певному ступені свого розвитку, призводить до монополії
процес централізації капіталу. Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший. Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній
трансформація індивідуальної приватної власності. В останній третині XIX ст. організаційно-економічна структура в-ва була представлена переважно малими і середніми підприємствами індивідуальної приватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей час значні досягнення НТП створили можливість будівництва залізниць, морських портів, каналів, великих заводів, інших великих об'єктів. Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв'язати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об'єднала капітали декількох підприємств
економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації в-ва і створення на цій основі монополій. Упродовж XX ст. процес монополіз. набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою госп. життя у більш розвинених країнах світу
зміни у технологічному способі в-ва
перетворення індивідуальної прив. власності в гальмо розвитку прод. Сил
43. Організаційні форми монополістичних структур.
Основні організаційні форми екон. монополій:
картель - це об'єднання декількох підприємств однієї сфери в-ва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі в-ва, цінах, ринках збуту
синдикат - це об'єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою
трест - це об'єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби в-ва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують в-во, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповідну частину прибутку тресту
багатогалузевий концерн - це об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.
конгломерат - це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях в-ва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підпр. при цьому мають широку автономію екон. д-ті; управління ними централізоване.
консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів (розміщення великих займів, будівництва морських каналів, портів, трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається
холдинг - особливий вид компаній, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролюта управління їхньою д-тю
44. Капітал підприємства: зміст, структура, функції.
Капітал - матеріальні та грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навички, котрі використовуються у процесі виробництва та його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.
Підпр. капітал охоплює певні капіталоутворюючі елементи, а саме:
усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту, інструменти тощо), використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу, тимчасового користування тощо);
матеріальні оборотні елементи в-ва (сировина і матеріали, пристосув. й інструменти одноразового або короткочасного використ.);
оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);
інтелектуальну власність (якщо вона як така буде сприйнята виробництвом або ринком), тобто власне підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції, спосіб надання товару нових властивостей і якісних характеристик - все те, що прийнято називати “ноу – хау”.
Капітал будь-якої підпр. виробничої структури (підпр., фірми, компанії) завжди розподіляють на основний та оборотний за ознакою екон. призначення.
До складу основного капіталу входять усі технічні засоби виробництва, без яких неможливо організувати нормальний процес виробництва. Оборотний капітал охоплює все те, що “проходить” через підприємство і призначене для виробничого й особистого (колективом працюючих) споживання або продажу на ринку. Це передовсім сировина і матеріали; готова продукція (ще нереалізована, а також реалізована, але ще не оплачена покупцями); готівка у касі підприємства і на банківських рахунках, включаючи кошти на оплату праці персоналу.
Функції капіталу:
1. Фінансова - характеризує процес формування різних видів капіталу і розподілу фінансових ресурсів і утворення різних видів капіталу.
2. Виробнича - формує політику управління використанням капіталу в операційному процесі. Ця функція забезпечує управління використанням операційного основного й оборотного капіталу. Вона є одним з істотних факторів створення нової вартості, а в масштабах країни - валового внутрішнього продукту і національного доходу.
3. Відтворювальна - у своєму русі капітал підприємства проходить ряд послідовних стадій, у результаті яких створюється нова додана вартість, а також відшкодовується і відтворюється самий капітал.
4. Накопичувальна - пов'язана із зростанням величини капіталу, що є одним з головних факторів стимулювання екон. розвитку, використ. капіталу в інвестиц. процесі.
5. Інвестиційна - передбачає розробку політики управління використанням капіталу в інвестиційному процесі. Це досягається через функцію інвестування, завдяки якому капітал у формі реальних і фінансових інвестицій надходить у господарський оборот і створює нову вартість капіталу підприємства.
6. Вартісна - відображає вартісну оцінку сукупного капіталу підприємства і його окремих видів. Використання цієї функції дозволяє оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, обґрунтувати його ринкову вартість.
46. Фізичне та моральне зрошення основного капіталу. Амортизація.
Матеріально-речові елементи основного капіталу в процесі їх виробничого споживання втрачають свою споживчу вартість. Водночас відбувається перенесення вартості ел. основного капіталу на продукт тією мірою, якою вони втрачаюсь свою споживчу вартість. Розрізняють фіз. та моральне зношування основного капіталу.
Фізичне зношування – процес втрати елементами основного капіталу своїх техніко-виробничих властивостей для подальшого використання:
внаслідок виробничого споживання основного капіталу
внаслідок недоспоживання елементів основного капіталу
Форми фіз. зношування:
механічне зношування
корозія і втомленість матеріалів
деформація і руйнування будівель тощо
Моральне зношування – втрата його елементами частини своєї вартості внаслідок появи дешевших вбо продуктивніших машин і обладнання:
внаслідок підвищення суспільної продуктивності праці
внаслідок появи принципово нової техніки, удосконалених та ефективніших засобів праці
Економічною формою відновлення та заміщення фізично і морально зношених засобів праці є амортизація основного капіталу.
Амортизація – заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляється.
Зношування і амортизація хоча й взаємопов`язані, проте різні екон. процеси: зношування є процесом виробничого споживання засобів праці та відповідної втрати ними своєї споживчої вартості і вартості, амортизація – процесом відновлення елементів основного капіталу. У цьому взаємозв`язку зношування передує амортизації, а вона, у свою чергу, відроджує засоби праці.
Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають амортизаційними. Встановлений у законодавчому порядку річний процент заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають нормою амортизації. Розрахунок норм амортизації основного капіталу здійснюють за формулою: Нам=(Кб-Ка):(Ап-Кб)·100%,
де Нам - норма амортизації; Кб - балансова вартість основного капіталу; Ка - ліквідаційна вартість основного капіталу; Ап - нормативний строк функціонування основного капіталу.
Високі темпи науково-технічного прогресу, прискорення морального зносу основних фондів ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації в законодавчому порядку. Це називається політикою прискореної амортизації, що широко застосовується в розвинутих країнах.
|
|
|
Скачать 0.88 Mb.