95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції
 Скачать 0.88 Mb.
|
|
26. Товар та його властивості. Послуга як товар. Інформація як товар. Основною категорією товарної форми в-тва є товар. Товар – це продукт праці, який виробляють для обміну чи продажу. З’ясування його властивостей передбачає аналіз тов. не ізольовано від інших тов, а у відношенні до них. Основними властивостями товару є споживча вартість, мінова вартість, праця, що знаходить своє відображення у трудовій теорії вартості, і вартість. Споживча вартість – це здатність тов. задовольняти певну потребу людей. Зі зміною соц.-ек формацій споживча вартість певного продукту залишається тією самою. Також вона є історичною категорією. Це обумовлено тим, що в процесі накопичення виробничого досвіду, розвитку науки люди пізнають нові властивості речей, які задовольняють їх потреби. Мінова вартість – здатність тов. обмінюватися на інші товари, тобто відношення товару до товару в процесі їх обміну. Мінова вартість виявляється як кількісна пропорція, у якій товари обмінюють один на одний. Трудова теорія вартості. Вона започаткована англ. класич політ ек(В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо). Відмовившись від пошуку загальної властивості у споживчих вартостях, учені доводили, що загальною властивістю всіх товарів є втілена у них праця як матеріальна субстанція вартості. Цим класич школа політек започаткувала науковий аналіз товару. Подальший розвиток труд теорії вартості, пов'язаний з відкриттям К.Марксом двоїстого х-ру праці, яка створює товар. Вартість товару - це виробниче віднош між товаровиробниками з обміну товарів на основі сусп. необхідної абстрактної праці, якої потребує в-тво тов. Те, що відносини між товаровиробниками виявляються як віднош тов. до тов., означає, що вони уречевлюються, тобто набувають речової форми. Інф. як товар. 1) Інформація як результат праці не завжди має форму, але завжди має зміст. Під час переміщення, розповсюдження інформація може, зберігаючи зміст, змінювати форму; 2) З часом інформаційний товар піддається своєрідного відносному морального зносу, так як в будь-який момент часу існує хоча б одна людина, яка не володіє даною інформацією, для якого вона буде новою; 3) інформаційні ресурси, на відміну від «звичайних» товарів, нікуди не зникають і не вичерпуються. Інформація не зменшується при використанні; 4) У той час як створення нового «звичайного» товару - це завжди творчий процес, процес створення інформаційних товарів і послуг у багатьох випадках має не творчу форму створення абсолютно нової інформації, а є процесом переробки вже існуючого знання в залежності від суспільних чи індивідуальних потреб; 5) Інформаційний товар на відміну від матеріального характеризується складністю оцінки його вартості; Вартість інформації формується не відразу й має високий ступінь невизначеності; 6) нформаційні товари на відміну від «звичайних» можуть задовольняти відразу не одну, а кілька потреб. За рахунок мобільності інформація може задовольняти велике коло потреб на великих відстанях у понад короткі терміни (можливість одночасного отримання інформації з одного сайту працівниками фірм різних країн). Послуга як товар. Послуги, на відміну від інших товарів, виробляються і споживаються в основному одночасно, внаслідок чого виникає цілий ряд особливостей їх виробництва. Головними особливостями послуг як спеціального виду товару є їх невідчутність, невіддільність виробництва і споживання, нездатність до зберігання й висока ступінь невизначеності або мінливості. Невідчутність (нематеріальний характер) послуг. Це означає, що послуги неможливо продемонструвати, побачити, спробувати, транспортувати, зберігати, упаковувати або вивчати до моменту їх отримання. Невіддільність виробництва і споживання послуг означає, що послуги здебільшого виробляються і споживаються одночасно, тобто розпочинати надання послуг можна тільки після отримання замовлення або з появою клієнта. Саме тому виробництво і споживання послуг тісно взаємопов'язані. Нездатність послуг до зберігання. Послуги неможливо зробити завчасно та зберігати для подальшої реалізації. Мінливість послуг. Ця особливість послуг виражається в тому, що якість послуг коливається в широких межах залежно від їх виробників, часу і місця надання послуг, від існуючих на підприємстві стандартів системи обслуговування, тобто від рівня сервісу на конкретному підприємстві та й від багатьох інших факторів. 27.Величина вартості товару та фактори, що її визначають Якщо з якісного боку вартість є уречевленим відношенням між товаровиробниками, то її кількісний бік утворює величина вартості товару. Величину вартості товару визначають не індивідуальний, фактичний, а суспільно необхідний робочий час – роб час, необхідний для в-тва товару за середніх, сусп. нормальних умов в-тва. Такими умовами є середній рівень продуктивності й інтенсивності праці, який залеж від визначальної на той час техніки і технології в-тва. Основні чинники, що вплив на величину варт тов., - продуктивність, інтенсивність та складність праці, зі зміною яких змінюється і величина вартості товару, а отже вона є величиною непостійною, має тенденцію до зменшення. Ця тенденція зумовлена НТП, в результаті якого зрост продуктивність праці. Продуктивність праці – результативність, плідність праці, ефективність використання у процесі в-тва благ усіх його факторів. Чим більше одиниць товару виробляється за одиницю праці(година, день тощо) або чим менше праці потребує в-тво одиниці товару, тим вищою є продукт. праці, і навпаки. Основними чинниками, що визначають зростання продуктивності праці є розвиток знарядь праці, майстерності виробників, рівень інтенсивності праці, організація праці і в-тва, рівень технологічного застосув науки. Інтенсивність праці – витрати праці за одиницю часу. Праця є тим інтенсивнішою, тобто напруженішою, чим більше її витрачає виробник за од. часу. Міра інтенсивності праці визначається щільністю використання робочого часу, величиною розумових та фіз. зусиль працівника при здійсненні трудових операцій, частотою їх повторення, к-стю знаряд праці, яку він використовує. Як і зрост продуктивності, зрост інтенсивності праці забезпечує збільшення к-сті продуктів за певний проміжок часу. Складність праці – кваліфікована праця, що потребує додаткових витрат на навчання, підготовку та виховання працівника. Її швидке пощир в усіх галузях економіки зумовлене НТП. Різні товари є продуктами праці різної складності. Складна праця є піднесеною у ступінь або помноженою простою працею, тому менша її к-сть = більшій к-сті простої: роб година складної праці містить кілька годин простої. Тому кваліфікована праця створює за од роб часу більшу вартість, ніж некваліфікована. Отже, залежність величини вартості від продукт, інтенсивності та складності праці означає, що вартість і мінова вартість співвідносяться як сутність і форма вияву сутності, а також, що вартість і мінова вартість є різними, хоча й органічно пов’язаними категоріями, які не можна ототожнювати. 28. Закон вартості: зміст та функції. Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва. Цей закон регулює зв'язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва. Закон вартості - це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції: стихійно регулює суспільне виробництво; стимулює розвиток продуктивних сил суспільства; обумовлює економічну і соціальну диференціацію товаровиробників. Регулювальна роль закону вартості виявляється втому, що через механізм коливання цін навколо вартості відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність, збалансованість між сферами суспільного виробництва. Відхилення цін від вартості економічно сигналізує товаровиробнику про зміну кон'юнктури ринку, а відповідно орієнтує виробництво, яких товарів недостатньо, а яких - надмірно. Якщо того або іншого товару виробляється недостатньо, то попит на нього перебільшує пропозицію. Ціна на такий товар зростає. Це приваблює в галузь ресурси й робочу силу з інших галузей, де прибутки нижчі, отже, виробництво цього товару зростає. Навпаки, коли виробництво товару перевищує попит на нього, то ціна, а разом з нею і прибутки, знижуються. Внаслідок цього виробничі ресурси переливаються в ті галузі, де прибутки вищі. Таким чином, закон вартості через ринковий механізм цін забезпечує визначення кордонів, які відділяють економічно доцільне виробництво від недоцільного, і саме тим регулює пропорції суспільного виробництва. Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна досягти, якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загальний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспільства. Таким чином, закон вартості виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил. Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників.В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників, які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають ті товаровиробники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвітають, зміцнюють своє економічне становище, другі - не можуть покрити своїх витрат, зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств. 29. Генезис форм організації суспільного виробництва Форма суспільного виробництва - це певний спосіб організації господарської діяльності. Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральнуі товарну.Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживаннябезпосередніми виробниками. Ознаки: 1.замкнутість ек дія-ті(кожан господ од відокремлена від інших); 2.грунтується на ручній праці, примітивних засобах в-тва та найпростішій орг. праці; 3.відсутність обміну; 4.панівна форма сусп. в-тва в усіх докапіталістичних формаціях. Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво ак розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва - така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Ознаки: 1.Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства. 2.В товарному господарстві між виробниками існують не безпосередні господарські зв'язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів. 3.Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших. Які причини зумовили виникнення і функціонування товарного виробництва, товарних відносин? По-перше - наявність суспільного поділу праці,за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або на певних видах діяльності. Там, де немає суспільного поділу праці, не може бути і товарного виробництва, товарно-грошових відносин. По-друге - наявність економічного відособлення виробників благяк власників. Економічною основою відокремленості господарюючих суб'єктів спочатку була приватна власність на засоби виробництва, а потім і інші форми власності (колективна, акціонерна, змішана та інші). Розрізняють два типи товарного виробництва: простеі розвинуте.Просте товарне виробництво- це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам. Розвинута форма товарного виробництва- це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству. Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки. 30. Гроші: суть, функції. Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу в-тва та обміну товарів. Сучасні економісти визначають сут-сть грошей, виходячи з їхніх ф-цій. Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей. Функція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого не можлива їх організація й управління. У функції засобу обігу - гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою Т - Г - Т. Функція грошей засіб обігу завжди поєднується з попередньою функцією міра вартості. Тільки в єдності вони забезпечують абстрактну визначеність категорії грошей. Це зумовлено тим, що мінова вартість товару набуває загального визначення тільки в результаті обміну товару на гроші. Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, і погашенні боргу, так і поза ним при погашенні різноманітних зобов'язань (заробітна плата, сплата податків, орендна і квартирна плата, повернення позик тощо). Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, Нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті". Ця функція пов'язана зі здатністю золотих чи срібних грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Поряд із безпосереднім нагромадженням скарбів у золотомонетній формі відбувається нагромадження їх і в естетичній формі (ювелірні вироби, предмети розкоші з золота). Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами. Первісно цю функцію виконувало тільки золото. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загальний платіжний засіб, як загальний купівельний засіб, як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу без зустрічного нереміщення товарного еквівалента чи погашення боргу. 31. Виникнення грошей. Еволюція концепції. Гроші мають багатотисячолітню історію. Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки. Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна. |