95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції
 Скачать 0.88 Mb.
|
|
47. Оборотний капітал. Оборотні засоби. Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т.ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу. До складу оборотного капіталу входять предмети праці (сировина, матеріали, енергія, паливо), а також капітал, витрачений на робочу силу. Оборот капіталу, витраченого на робочу силу, має свої особливості. На відміну від інших частин оборотного капіталу вартість капіталу, витраченого на роб. силу, на стадії в-ва не переноситься на продукт. Праця бере участь у створенні нової вартості, яка є складовою доданої вартості, створеної також іншими факторами в-ва - підприємцем і капіталом, і яка для кожного з власників певного фактора в-ва слугує винагородою. Оборотний капітал і капітал обігу послідовно перетворюються один на інший, тому вони поєднуються поняттям «оборотні засоби». Оборотні засоби – оборотний капітал і капітал обігу у грош. формі. Оборотні засоби призначені забезпечувати динамічну складову екон. д-ті підпр. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень. 1. Заготовча стадія - "гроші - оборотні засоби" - охоплює період, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні засоби на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці. 2. Виробнича стадія - "оборотні засоби - готова прод." - починається з отримання предметів праці і завершується відправл. готової прод. на склад підпр.. Оборотні засоби на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової прод. 3. Стадія реалізації - "готова продукція - гроші" - починається з надходження готової продукції на склад підпр. і завершується отриманням виручки від реалізації продукції. Обор. засоби на цій стадії перебувають у вигляді готової прод. та грошей. Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повторюється. Оборотний капітал підпр. залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди (капітал у виробництві) та фонди обігу (капітал в обігу). Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці. До оборотних засобів підприємства відносяться:
Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До фондів обігу належать:
Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства складають його оборотні засоби (або оборотні кошти). 48. Кругообіг та оборот капіталу. Функціональні форми капіталу. 49. Час обороту капіталу. Швидкість обороту. Кругооборот промислового капіталу - безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі. Функціонуючи за схемою Г-Т-Г капітал безперервно повертається до своєї поч. форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промисл. капіталу проходить 3 логічно-послідовні стадії: I - закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС)) – грошовий капітал; II - виробництво визначеної товарної маси – продуктивний капітал; ПІ- продаж виробленої товарної продукції – товарний капітал. Оборот капіталу - це безперервно повторюваний кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початк. форми. Показники обороту капіталу:
де n – к-ть оборотів авансованого капіталу за рік; T – визначена одиниця виміру-рік (12 місяців); t – тривалість одного обороту. Показники ефективності обороту капіталу:
Час обороту капіталу – період, протягом якого вся авансована вартість повертається до початкової (грош.) форми. Структурними складовими часу обороту є час в-ва та час обігу. Час в-ва – період, протягом якого авансований капітал перебуває у сферу в-ва і має продуктивну форму:
Час обігу – період, протягом якого авансований капітал перебуває у сфері обігу у формах грош. і товарного капіталу:
50. Підприємництво: зміст, риси, об’єкти та суб’єкти. Підприємництво – самост., ініціативна, систематична д-ть госп. суб`єктів з в-ва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійсн. на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу. Риси підрпиємництва як екон. д-ті: - самостійність; - новаторство; - ініціатива; - творчість; - ризиковість; - економічна та соціальна відповідальність; - масштабність мислення; - діловитість. Об'єкт підприємництва - сукупність певних видів економічної д-ті, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу. Об'єктом підприємництва є певний вид виробничої і невиробничої діяльності. Це можуть бути промислове, с/г або інше в-во, торгівля в усіх її формах, посередництво, виконання певних робіт, інноваційна справа, операції з грошовими коштами або цінними паперами. Результат такої д-ті матеріалізується у вигляді продукції, наданих послуг, виконаних робіт, інформації. Суб`єкти підприємництва:
45. Основний капітал: визначення, структура. Основний капітал – частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі ЗВ протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію. Основний капітал класифікують за 3 ознаками: 1) за сферою функціонування:
2) за натурально-речовою формою. За цією ознакою структурними ел. основного капіталу є будівлі, споруди, передавальні механізми, обладнання, машини, транспортні засоби, інструменти, виробничий і госп. інвентар, робоча худоба, багаторічні насадження; 3) за роллю (ступенем участі) у виробничому процесі:
51. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в Укр. Організац.-правова форма підприємництва – певна форма об`єднання фіз. і юрид. осіб для здійснення спільної д-ті у межах створеної ними, згідно з чинним законодавством, госп. структури. У 90-ті рр. ХХ ст. в економіці Укр. почали фукціонувати підпр. у формі госп. товариств. Госп. товариства – підпр. створені на засадах угоди юрид. особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підпр. д-ті з метою одержання прибутку. До госп. товариств належать: АТ, ТОВ, ТДВ, повні товариства, командитні тов. АТ. Вони формуюють статутний фонд, поділений на певну к-ть акцій рівної номінальної вартості, несуть відпов. за зобов`язаннями товариства тільки його майном, а кожен акціонер – у межах належних йому акцій. Статутний фонд АТ не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним з/п на момент його створ. ТОВ. Це тов., які мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визнач. установчими документами. Статутний фонд повинен бути не меншим суми, еквівалентної 100 мінімальним з/п. ТОВ несуть відпов. за зобов`язаннями лише розміром статутного фонду, а кожний учасник – ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Це один з найпошир. видів госп. товариств у екон. сфері Укр. ТДВ. Це тов., учасники яких відповідають за боргами товариства своїми внесками до статуного фонду, а за недостатності цих сум – належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному до свого внеску. Граничний розмір відпов. передбачається в установчих документах. В Укр. у формі ТДВ обов`язково повинні функціонувати довірчі тов., які здійсн. представницбку д-ть відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації прав його власників. Повні товариства. Їх учасники зі своїх внесків формують статутний фонд, займаються спільною підпр. д-тю, несуть необмежену і солідарну відпов. усім своїм майном за зобов`язаннями товариства, що виникли до чи після їх вступу до нього. Командитні товариства. Це тов. змішаного типу, в яких поєднуються особливості ТОВ і повного тов. Одні їх учасники здійснюють підпр. д-ть від імені тов. і несуть відп. за його зобов`язаннями всім своїм майном (повні товариші, або комплементарії). Інші учасники (вкладники, або командисти) не беруть участі в підпр. д-ті ті управлінні тов., їх відпов. обмежена вкладом у майно тов. Правовий статус усіх видів госп. товариств визнач. нормами ЗУ «Про госп. тов.», який регулює особливості їх сторення, прва та обов`язки, рівень відпов. учасників і засновників. 52. Витрати виробництва та їхня структура. 53. Постійні, змінні та валові витрати. 54. Явні та неявні витрати. Витрати в-ва - вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля в-ва продукції. Класифікація витрат: 1) вмінені витрати - витрати, які належить здійснити підприємцю, щоб відволікти ресурси від їхнього альтернативного використання:
2) витрати:
3) витрати:
4) залежно від строку, впродовж якого можлива зміна екон. ресурсів, залучених для в-ва, розрізняють:
55. Граничні витрати. Закон спадної віддачі. Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва кожної додаткової одиниці продукції. Оскільки постійні витрати не міняються зі зміною обсягу випуску продукції підприємства, то граничні витрати визначаються зростанням лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції, тобто: Динаміку витрат фірми, що пов'язана з певним рівнем виробництва, характеризує так званий закон спадаючої віддачі – один із законів ринкової економіки, який полягає в тому, що з певного моменту послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу, наприклад, праці до незмінного фіксованого ресурсу (капіталу або землі), дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, якщо кількість робітників що обслуговують устаткування, збільшуватиметься, зростання обсягів виробництва не відбуватиметься в міру того, як більша кількість працівників залучатиметься до виробництва. Закон спадної віддачі діє за умови, що кожний додатковий робітник на підприємстві має однаковий рівень освіти, кваліфікації, трудових навичок розумові здібності тощо. Таким чином, за оптимальної кількості зайнятих на підприємстві кожний додатковий працівник робить менший внесок у загальний обсяг виробництва порівняно зі своїм попередником. Щодо продуктивності праці дія закону спадної віддачі виявляється втому, що середня продуктивність зростатиме, поки величина продукту, доданого додатковим робітником до загального обсягу в-ва, перевищує величину «середнього продукту» або середню продуктивність раніше зайнятих працівників. Таким чином, при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці спостерігаються стадії її зростання, зниження й від'ємного значення граничної продуктивності. Закон спадної віддачі діє циклічно в окремих історичних умовах і суперечить дії законів економії часу, зростання продуктивності праці та іншим, що ускладнює механізм його розвитку та функціонування. 56. Прибуток фірми: зміст, види, функції. Прибуток – екон. категорія, яка відображає кінцеві результати госп. д-ті, одна з головних форм вартості додаткового продукту, різниця між виручкою від реалізації товару і витратами капіталу. Види прибутку:
Функції прибутку: - оцінна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми; - розподільча, що характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм і суспільства в цілому; - стимулююча, що визначає прибуток як потужний мотивуючий чинник, генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень. 57. Ринкова ціна: зміна, структура та функції. 58. Класифікація та види цін. Ціна – вартість товару, виражена у грошах. Зміна ціни відбувається під дією низки ціноутворювальних факторів. У ринковій економіці найважливішими серед них є: - суспільна ціна виробництва, - співвідношення попиту і пропозиції, - темпи інфляції і купівельна спроможність грошей, - ступінь державного адміністративного й економічного регулювання цін, - стан цінової й нецінової конкуренції, - ступінь монополізації в-ва. Крім названих, на рівень цін впливають й такі ціноутворювальні фактори, які діють лише на окремих етапах розвитку товарно-грошових відносин:
На динаміку цін впливає і співвідношення валютних курсів різних країн, хоч першоосновою такого співвідношення є співвідношення купівельної спроможності національних грошей. Це пояснюється відокремленістю до відомого ступеня національних економік від зовнішньоекономічної сфери, найважливішою складовою якої є світова торгівля |