Главная страница

95 вопросов по политекономии. Закон вартості зміст та функції


Скачать 0.88 Mb.
НазваниеЗакон вартості зміст та функції
Анкор95 вопросов по политекономии.doc
Дата08.06.2018
Размер0.88 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файла95 вопросов по политекономии.doc
ТипЗакон
#20099
страница12 из 14
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Диференційна рента - додатковий дохід, одержуваний за рахунок використання ресурсів (земельних ділянок, мінеральних джерел, вигідного географічного положення), що мають більшу економічну віддачу,пов'язаний з використанням середніх та кращих за родючістю і розташуванням щодо ринку земель.

Диференційна рента утворюється незалежно від форм власності на землю.

При­чинами утворення диференційної ренти є:

  • монополія на зем­лю як об1 єкт господарювання, яку здійснюють власник або орендар земельної ділянки

  • обмеженість земель кращої та середньої якості, що змушує залучати до сільськогосподарського обробітку гірші за якістю ділянки землі. 

  • інтенсивне ведення господарства за рахунок додаткових капіталовкладень

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти — першу та другу.

Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одержаний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II — додатковий чистий дохід, який отриманий за рахунок додаткових вкладень в землю.

Взаємозв’язок першої і другої диференційної ренти по­лягає в тому, що вони засновані на використанні родю­чості земель. Тільки перша рента пов’язана з природною, а друга — з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.

Механізм утворення ДР 1:

  • додатковий дохід, одержаний у результаті продуктивнішої праці

  • праця на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях

Механізм утворення ДР 2:

  • підвищення продуктивності праці

  • за рахунок додаткових капіталовкладень у землю


73. Абсолютна і нормальна рента: спільні та відмінні риси.

Абсолютна рента — форма земельної ренти при капіталізмі, яку необхідно сплачувати власникові за будь-яку ділянку землі, незалежно від її родючості й місця розташування. Таким чином, АР. є економічною формою монополії приватної власності на землю.

Її джерелом є надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції і суспільною ціною виробництва), а умовою виникнення — значно нижча органічна будова капіталу в сільсько­му господарстві. 

Нормальна земельна рента - це приховані витрати, пов'язані з альтернативним використанням землі .Іншими словами, нормальна земельна рента дорівнює тому мінімального доходу, який був би отиманий на другій за якістю ділянці землі, але який виробляється на даній (першій) ділянці землі. За своєю суттю, нормальна земельна рента - це те, що Маркс називав «абсолютної» земельною рентою.

Спільні риси:

1) вони мають загальну причину - монополію приватної власності на землю;

2) вони утворюються на всіх ділянках землі незалежно від їх якості і місця положення;

3) вони є частиною додаткового продукту в грошовому вимірі.

Відмінність між абсолютною і нормальної рентою полягає в тому, що абсолютна рента визначається як різниця між вартістю і суспільною ціною виробництва, тобто абсолютна рента не входить у витрати виробництва, а нормальна рента дорівнює альтернативним витратам і включається в економічні витрати виробництва.

74. Марксистський та маржиналістський підходи до проблеми формування доходів.

В ек.теорії існують два принципово різних підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів:марксистський та маржиналістський.

Марксистська концепцій функціонального розподілу доходів грунт.на:

  • капіталістичний сукупний національний дохід ство­рюється найманою працею і капіталом;

  • носієм здатності до праці є найманий працівник, який, переносить частину минулої, втіленої в засобах виробництва праці на заново створюваний продукт та створює нову вартість;

  • новостворена вартість (яка після реалізації набирає форми національного доходу) є, згідно з теорією К. Маркса, результатом тільки найманої праці;

  • результатом капіталу є перенесена вартість, яка вхо­дить у структуру сукупного суспільного продукту, але не є складовою національного доходу (новоствореної вартості);

  • національний дохід має дві складові (v + m), де v — затрати змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми заробітної плити, й m затрати змінного капіталу, які н аби риють вигляду додаткової вартості;

  • капіталісту додаткова вартість (m) нічого не коштує, а для найманого працівника вона коштує неоплаченої праці;

  • пропорція, у якій иовостворепа вартість розподіляється на заробітну плату (и) і додаткову вартість (т), показує ступінь експлуатації (т').Чим більша частка т у структурі (v + т), тим вищим є ступінь експлуатації найманої праці капіта­лом;

  • додаткова вартість, у свою чергу, підлягає розподілу між самими капіталістами: промисловцями, торговцями,банкірами(позичковими капіталістами) і землевласниками

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на:

  • власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства;

  • існують чотири фактори виробництва, яким відпові­дають такі форми доходів:

*земля створює ренту (R);

*капітал (інвестиційні ресурси) — процент (і);

*праця— заробітну плату (W);

*здатність до підприємництва створює підприєм­ницький дохід (прибуток)(Р);

  • величина доходу на кожний із зазначених вище фак­торів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

  • такий принцип (закон) розподілу доходів справедли­вий як для та найманих працівників, так і для землевласників,власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до вне­ску кожного із факторів.

Як бачимо, маржиналістська концепція має багато спільного з марксистською в розумінні механізму розпо­дільчих відносин. Але те, що К. Маркс визначає як додаткову вартість, немарксистська економічна наука визна­чає як нормальний прибуток ) на робочу силу (пра­цю), який привласнює власник капіталу, купивши на певний час право функціонального використання цього ресурсу.

75. Ціноутворення на ринку землі. Ціна землі. Рентні платежі та орендна плата.

Розрізняють три ринки ресурсів: ринок праці, ринок капіталу та ринок землі. В ринковому товарообігу ресурсів виробництва є свої особливості, хоча в цілому і тут діє механізм конкурентної рівноваги цін.

Сучасна політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

-        рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;

-        збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг,

-        протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів та послуг;

-        об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

-        розширення сфери застосування вільних цін;

-        підвищення якості продукції;

-        соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;

-        створення необхідних економічних гарантій для виробників;

-        орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку.

ЦІНА ЗЕМЛІ  — капіталістична рента,тобто грош.капітал,що забезпечує його власникові відповідний дохід, але не у формі ренти.

ЦЗ встановлюється з урахуванням вартості зем. ділянки, визначеної на основі грош. оцінки. ЦЗ прямопропорц.величині ренти і оберненопропорц.ставці позичкового %.

Чинники впливу на ціну землі:

  • маса ренти

  • ек.політика держ.,її становлення

  • банківський %

  • вар-ть освоєння і поліпшення землі

  • співвіднош.попиту і пропоз.

Рентні платежі— форма вилучення до державного бюджету частини прибутку підприємств, отриманої завдяки кращим, ніж в ін. виробників, умовам виробництва.

Орендна плата — це платіж, який орендар вносить влас­нику землі за користав. земельною ділянкою. В суму орендної плати насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в оренду з розташовани­ми на ній будівлями, на ній про­ведено меліоративні роботи, то орендар за користу­в. цим основним капіталом, вкладеним в землю, пови­нен платити амортизаційні відрахування. А оскільки орен­дар корист. цим капіталом в кредит, то він платитиме ще і позичк. % від нього.

На ставку орендної плати впливають термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.

Складові орендної плати:

  • земельна рента

  • амортизаційні відрахув.за корист.капіталом,вклад.у землю

  • відсоток на вкладений капітал


76. Заробітна плата: зміст, форми, системи.

ЗП – це перетворена вартість робочої сили і форма розподілу за результатами праці та об’єктом конкуренції на ринку.

Важливим елементом механізму визначення зп є сис-ма оплати праці. Система оплати праці відображу.певний комплекс чинників,що визнач.величину зп працівників.

Залежно від того, який елемент застосовується для визначення міри праці системи заробітної плати поділ.на дві форми зп.

Заробітна плата має дві основні форми: відрядну та по­годинну. Кожна із форм проявляє себе у відповідних си­стемах.

Відрядна заробітна плата — це форма, що заохо­чує збільшення обсягів виробництва продукту. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва.

Виділяють такі системи відрядної заробітної плати:

  • пряма відрядна заробітна плата

  • відрядно-прогресивна заробітна плата

  • відрядно-регресивна заробітна плата

  • відрядно-преміальна заробітна плата

  • акордна заробітна плата

  • колективна відрядна заробітна

Погодинна форма зп застосовується там, де потрібно виробляти ПРОДУКТУ саме стільки, скільки того вимагає технологія. Надлишок виробленої продукції є по­рушенням технології і не стимулюється.

Погодинна форма існує як погодинно-нормативна і погодинно-преміальна.

Перша передбачає оплату за відпрацьований час та при виконанні нормативів робіт, які періодично перегляд.

Друга (погодинно-преміальна) передбачає оплату праців- ника за відпрацьований час та додаткову виплату премій за .економію витрат, досконаліші форми організації праці тощо.

Розрізняють номінальну зп та реальну зп.

Номінальна – сума грошей,чку отрим.власник робочої сили за певний проміжок часу.

Реальна – це сукупність життєвих благ, яку працівник може придбати за отриману зп.


77. Номінальна та реальна заробітна плата.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату.

Номінальна зарплата — це сума грошей, яку отримує працівник за відповідний період (годину, день, місяць). Вона не дає чіткого уявлення про життєвий рівень її отримувача, бо цей рівень характеризує реальна зарплата, яка виражається в кількості споживчих благ (товарів, послуг), що їх працівник може придбати за свій грошовий (номінальний) заробіток.

Реальна – це сукупність життєвих благ, яку працівник може придбати за отриману зп.

Реальна заробітна плата залежить від:

  • розміру номінальної зарплати;

  • рівня цін на товари та послуги;

  • обсягу податків, які сплачують працівники.

Таким чином, величина реальної заробітної плати прямо пропорційна номінальній зарплаті і обернено пропорційна рівню цін, такс та інших платежів із зарплати. Рух реальної заробітної плати (або її індекс) визначається як відношення індексу номінальної зарплати до індексу цін.

78. Диференціація доходів та їхні межі. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині.

Причини нерівномірності розподілу доходів населення:

  • відмінності в освіті й особистих здібностях;

  • нерівномірний розподіл економічних ресурсів;

  • відмінності у становищі на ринку;

  • різне ставлення до ризиків;

  • наявність зв’язків або дискримінації.

Для визначення нерівномірності розподілу доходів ви­користовується крива Лоренца.



Лінія ОА відображає ситуацію абсолютної рівності у розподілі доходів.

Пряма ОВ відбиває ситуацію абсолютної нерівності у розподілі доходів, коли 1 % сімей отримує 100 % усіх доходів.

Крива ОСА показує стан фактичного розподілу доходів, тобто реальний пайовий розподіл сімей між сукупними доходами всього суспільства.

Крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності. Поглиблення нерівномірності в розподілі доходів графічно виражається зміною конфігурації кривої Лорен­ца у бік збільшення її увігнутості відносно лінії абсолют­ної рівності (бісектриси ОА).

Важливим показником диференціації доходів населен­ня є коефіцієнт (індекс) Джині.

Розрахунок коефіцієнта Джині пов’язаний із кривою Лоренца. Він визначається відношенням площі фігури L, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності (бісектрисою ОА), до площі всього трикутника ОАВ.

Величина коефіцієнта Джині може змінюватися від 0 (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулю) до 1 (чисельник дорівнює знаменнику) або від 0 до 100 %. Причому чим вище значення показника, тим нерівномірніше розподілені доходи суспільства.

79. Зайнятість і безробіття. Види та рівень безробіття.

Зайнятість — це діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.До складу зайнятого населення не включаються особи, які викон. неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які викон. тільки домашні обов’язки.

Безробіття- соц.-ек. явище, пов’язане з перевищенням пропоз. роб.сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини ек.-активного населення.

Причини безробіття:

  • структурні зміни в ек-ці

  • диспропорційність розвитку ек-ки

  • нерівномірність розвитку прод.сил у нар. гос-ві в окремих регіонах

  • обмеженістю попиту на товари і послуги

Види:

  • Циклічне безробіття виникає внаслідок коливань економіки.Зникає через 2-3 роки.

  • Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

  • Природне: відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

  • Фрикційне безробіття(тимчасове) виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці, професій. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

  • Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів.


Рівень безробіття – відношення безробітних,які зареєстровані в держ.службі зайнятості до працездатного населення.

Економічно активне населення – частина працездатного населення, що пропоную свою.роб.силу для вир-ва товарів і послуг.

80. Поняття та фактори економічного зростання.

Економі́чне зроста́ння — зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивнеекономічне зростання. Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип — це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та найкращих форм організації виробництва.

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи:

  • фактори пропозиції;

  • фактори попиту;

  • фактори розподілу.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


написать администратору сайта