шпоры на теорию орг. 1. Здійснити порівняння етапу зростання та етапу старіння. Етап зростання
 Скачать 107.89 Kb.
|
|
1. Здійснити порівняння етапу зростання та етапу старіння. Етап зростання - період швидкого росту організації, усвідомлення своєї місії і формування стратегії розвитку (неформальні комунікації та структура, високі зобов'язання). Відбувається зростання компанії: йде активне освоєння ринку, зростання інтеграції особливо інтенсивні. Умови розвитку: наявність нових виробів(товарів,послуг),які користуються попитом;наявність фахівців,зацікавлених у захопленні ринку;достатня кількість фінансових,матеріальних ресурсів;перспективи виробництва і збуту продукції. Фактори розвитку: лідери працюють в одному напряму;згуртованість колективу навколо лідерів;мобільність і гнучкість переходу до інновацій;прості орг. зв’язки;невеликий управлінський апарат;значна взаємозамінність фахівців;творча атмосфера в колективі;значна кількість ідей,нових розробок продукції.В цілому стадія росту характеризується: • збільшенням числа співробітників; • поділом праці і зростанням спеціалізації;• більш формальними і знеособленими комунікаціями; • впровадженням систем стимулювання, бюджетування та стандартизації робіт та ін Цінності окремих членів колективу трансформуються в групові цінності, узгоджуються цілі, відбувається формування бачення організації як окремої сутності, усвідомлення її взаємин із зовнішнім середовищем, формуються правила взаємного співіснування як членів організації між собою, так і по відношенню до суб'єктів зовнішнього середовища. Можливі негативні риси:поява серйозних суперечок в колективі;створення в колективі іншої ініціативної групи;обмеженість ресурсів;залежність від ринкової кон’юктури;значне перевантаження у роботі;умови праці та непідготовленість виробництва;проблеми перетворення інтелектуальну власність;недостатні виробничі потужності. Етап старіння - період, що характеризується різким падінням збуту та зниженням прибутку; організація шукає нові можливості і шляхи утримання ринків (висока плинність кадрів, наростання конфліктів, централізація). Стадія старості організації визначається як протиріччя між нею і навколишнім середовищем, яке виражається або в появі конкурентів на зайнятому ринку або в зникненні ринку. Умови розвитку:розподіл компанії на кілька малих і середніх фірм;наявність бажання у фахівців зберегти свій колектив;відсутність у конкурентів бажання поглинути організацію. фактори розвитку:наявність лідера,який добре розуміє специфіку ринку;уміння утримувати своїх покупців,клієнтів;конкурентоспроможність продукції;невимогливість кадрів до їх соціальної забезпеченості;висока технологічна озброєність орг. Можливі негативні риси: звуження ринку;значне не завантаження виробничих потужностей; стабільна номенклатура продукції; орг. в колективі опозиції; високі відносні витрати; організаційна інертність; значна чисельність управлінського апарату;неможливість удосконалення продукції. 2. Розкрити сутність поняття «Організація» О. (від лат. ог§апіге — повідомляю, стрункий ви гляд, влаштовую) може бути визначена як різновид соціальних систем, об'єднання людей, що спільно реалізовують певну за гальну мету та діють на основі певних принципів і правил. О. — елемент суспільної системи, найпоширені ша форма людської спільності, первинний осередок соціуму. О. — об'єкт та суб'єкт суспільства. Термін "ор ганізація" використовується в декількох значеннях: по-перше, діяльність, результат діяльності, сфера діяльності; по-друге, деяке соціально-економічне утворення, орієнтоване на досяг нення певної господарської, комерційної або некомерційної цілі. О. може розглядатися в статиці та динаміці. У статиці — це деяке ціліс не утворення (соціальне, технічне, фізичне, біологічне), що має цілком певну місію. У динаміці вона виступає у вигляді різноманітних процесів з впорядкування елементів, формуван ня та підтримки цілісності природних об'єктів, що створюють ся або вже функціонують. Ці процеси можуть складатися з цілеспрямованих дій людей або з природних фізичних про цесів, тобто мати самоорганізуючий початок. Таким чином, є два підходи до визначення організації:
3. Здійснити порівняння органічної та проблемної моделей організації органічна модель – передбачає саморегуляцію, що дозволяє зберігати відносно постійними в-ті й ф-ції організації за мінливим зовн.сер. В орг. відсутній функціональний поділ праці,жорсткий поділ цілей,індивідуальні завдання і сфери відповідальності-вони постійно змінюються. Руйнується ієрархія,домінують горизонтальні комунікації і неформальні зв’язки. Управління конкретними завданнями може здійснюватися будь-яким рівнем і підрозділом орг. Регламентація робіт низька,домінує ініціатива,імпровізація,але не планування. Розвиток особистих властивостей працівників,їх творчого потенціалу є запорукою ефективності організації. Можливостями керуються більш ніж обмеженнями. Заохочуються сумніви і суперечності,але не сліпа віра і безконфліктність. У процесі прийняття рішень домінують переконання,а не влада. Розподіл обов’язків обумовлюється не посадою,а характером проблеми. Працівникам надається свобода дій за збільшенням відповідальності. Проблемна орг. – складний соціальний організм, суб’єкт, здатний виявляти і вирішувати свої проблеми. Тому організація зберігається у часі і просторі. Основною властивістю орг. є не цілеспрямованість,а сталість,збереження цілісності й життєздатності за зовнішніми та внутрішніми збуреннями,цілеспрямованість має допоміжну роль. організація є соціальним суб’єктом,який усвідомлює власну цілісність і здатний сприймати збурення зовнішнього і вн середовищ як проблеми, реагуючи на них розумними діями. проблеми орг. є не перешкодами досягнення мети,а виявлення природних потреб і можливостей -(основні:потреби збереження і розвитку) Цілі орг визначаються в залежності від проблем,які виникають,а не проблеми визначаються в залежності від характеру цілей;орг. які пов’язані з визначенням проблем орг., належить до функцій управління і повинні розглядатися як класичні функції управління. Структура орг. визначається характером проблем; під час визначення і вирішення проблем орг. визначає для себе цілі,планує діяльність,змінює структуру у т. ч. створює штучні цільові орг. системи. Орг. складається з людей, що усвідомлюють себе часткою цілісного організму і діють за його правилами,нормами,принципами,тобто визнають обмеження,які визначають взаємодію людей. Орг. виконую функції управління своїми проблемами,а її члени повинні вміти передбачувати і сортувати проблеми,аналізувати їх,готувати і реалізовувати відповідні рішення. 4. Охарактер. теорію ноосфери Вернадського. В. Вернадський прийшов до концепції ноосфери в останні роки свого життя. Головна праця, присвячена даній проблемі, отримала назву “Наукова думка як планетарне явище”, і вперше побачила світ у 1977 році. Ноосфера - це біогеохімічне поняття, що відображає коеволюцію людства та біосфери, синтез історичного та природного процесів самоорганізації як планетарного явища. Цей синтез пов'язаний з діяль ністю людства, що становить могутній геологічний процес, а люд ство - могутню геологічну силу. У зв'язку з небаченим раніше поси ленням стихійного впливу людини на природу виникає можливість катастрофічних наслідків для людства та навколишньої природи. Визначаючи об'єктивні тенденції в процесі самоорганізації ноосфе ри, її передумови, умови становлення та значення, Володимир Вер надський зазначає, що, по-перше, ноосфера виникла у зв'язку з ста новленням всесвітності в історії людства, перетворенням людства на єдину цілісність. За таких умов не класовий інтерес, а інтереси наро ду і кожної особистості визначають життя людства. По-друге, соціальна та природна тенденції вимагають рівності всіх людей, ставлять інтереси і добро всіх як реальне планетарне державне завдання. По-третє, для пере ходу системи суспільство — природа з біосфери в ноосферу необхідна єдина наукова планетарна думка, яка б охоплювала всі держави. Таким чином, вчення про ноосферу з самого початку містило в собі елемент утопії, у ньому тісно переплетені ціннісні та буттєві підходи без будь-якого розмежування їх. Тому потрібно розрізняти розуміння ноосфери як утопії і як реального стану. І, виходячи з реального стану відносин людини з природою, слушною можна вважати думку деяких сучасних вчених про те, що ноосфера знаменує собою початок низхідного етапу розвитку людства. 5. Розкрити зв'язок корпоративної організаційної культури та організац. структур управління Корпоративна організаційна структура та організаційні структури управління Корпорації мають різноманітну організаційну будову. Організаційна структура має забезпечувати оптимальний розподіл праці в корпорації, ефективні горизонтальні та вертикальні зв’язки і бути спрямованою на досягнення організаційних цілей. Організаційна структура корпорації - це стійка до кризових ситуацій та інших негативних явищ цілісна сукупність внутрішніх та відокремлених структурних підрозділів, розташованих у ієрархічній послідовності, зумовлена місією та стратегічними цілями корпорації, з наявністю вертикальних та горизонтальних взаємозв’язків, встановлених у відповідності до законодавчих та внутрішніх корпоративних норм, яка відрізняється високим рівнем динамізму та адаптації до можливих змін внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування корпорації. Для забезпечення стабільного стану корпорації її організаційна структура має максимально відповідати визначеним цілям та бути у максимальному ступені адаптована до умов зовнішнього середовища. Організаційна структура корпорації повинна бути максимально орієнтована на ринкове середовище, мати оптимальне співвідношення між централізацією та децентралізацією повноважень, орієнтуватись ка оптимальний контроль та самостійність. При розбудові організаційної структури корпорації використовуються базові моделі організаційних структур. Організаційна структура повинна чітко відповідати стратегії розвитку організації. Розробка нової стратегії може викликати необхідність змін в існуючій організаційній структурі, які відповідатимуть новим видам діяльності, новим зовнішнім зв’язкам, новим напрямам розвитку організації тощо. В корпораціях найбільш часто зустрічаються ієрархічні організаційні структури. Ієрархічним організаційним структурам притаманна наявність декількох рівнів управління. Ієрархічні організаційні структури управління, в свою чергу, поділяються на бюрократичні (механістичні) та адаптивні (органічні). 6. Охарактеризуйте організаційну теорія «Система-4» Організація будується на мотивах людини,які виявляються через визначення цілей,прийнятих рішень,контроль та децентралізація. План розвитку організації містить положення:принцип підтримки;групове прийняття рішеньі групові методи керівництва;визначення високих виробничих цілей. Отже,організація-це окремі групи,які об’єднують керівники,тобто спрацьовує «шпильковий ланцюг». Тобто визначаються деякі «групові» «стадні» схильності людей,але домінує спрощений поглядна природу людини.Р. Лайкерт (Лікерт) 7.Здійснити порівняння технократичної та гуманістичної системи цінностей Людина, щотехнотизована, повністюзабуває про прекрасне, вона не отримуєнатхненнянівідроботи, ні для створеннячогось нового, вона не бачитькористі морального, тому що бути моральнимстаєбезглуздо для людини-організації, оскільки вона – частинабільшоготехнізованого, і, разом з тим, аморального “суспільства-машини”, технополісу, абоМегамашини. Технократична однобокість свідомості і діяльності виступала як повне відкидання релігійної, ідеалістичної, сутнісної та ірраціональної складової духовної культури людства. Системицінностей (Порівняння) 1Технократична 2Гуманістична 2Природа — джерелонеобмеженихресурсів 1Природніресурсиобмежені 1.Перевага над природою 2.Гармонія з природою 1.Природа ворожа 2.Природа дружня 1.Навколишнєсередовищепотрібнозмінюват 2 Навколишнє середовище перебуває у тендітній рівновазі 1.Технологічний розвиток суспільств 2.Соціокультурний розвиток суспільства 1.Ризик і виграш 2.Гарантія безпеки 1.Розумність коштів 2.Розумність цілей 1.Запамятовування інформації 2.Розуміння інформації 8. Охарактеризуйте основні методи дослідження внутрішнього середовища організації Аналітичні методи.експерементні методи.лінійне програмування.динамічне програмування.діагностування.в нутрішній моніторинг.До аналітичних методів належать: Аналіз та оцінка навколишнього середовища Аналіз поведінки споживачів Аналіз та оцінка навколишнього середовища проводиться в такий спосіб: Лінійне і нелінійне програмування - для прийняття оптимальних рішень (формування найбільш вигідного асортименту товарів при обмежених ресурсах або при визначенні оптимального варіанту доставки продуктів споживачеві) Метод ділових ігор - теорія математичних моделей прийняття рішень в умовах конфлікту або невизначеності. Бальна (рейтингова) оцінка конкурентної позиції підприємства Розрахунок частки ринку Оцінка конкурентоспроможності товару за допомогою приватного показника конкурентоспроможності Для аналізу поведінки споживачів використовуються такі аналітичні методи: Теорія ігор та теорія масового обслуговування - для опису реакції споживачів на зміну ринкової ситуації, дослідження ставлення покупців до товарної марки, для прогнозування ринкової частки підприємства. Аналіз споживчої цінності за допомогою бальної або рейтингової оцінки Економіко-статистичні методи: Часовий аналіз - порівняння даних по суміжних періодах; Структурний аналіз - визначення структури підсумків за складовими; Аналіз відносних показників - розрахунок відносин даних; Трендовий аналіз - визначення тренда або основної тенденції динаміки показників; Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарські і міжгосподарські порівняння; Факторний аналіз - аналіз впливу факторів на результативні показники. Експертні методи: різноманітні методи розв’язування задач, ґрунтуються на використанні суджень спеціалістів-експертів. Експертні методи поділяються на індивідуальні , коли використовуються судження одного експерта; групові , коли задачу розв’язують кілька експертів (не менше 5 – 7); комбіновані , коли поєднуються індивідуальні й групові судження. Комбінований метод реалізується двома етапами: 1) одержання суджень одного експерта; 2)аналіз цього судження групою експертів і одержання групового (колективного) судження. Найпоширенішими є групові методи. Лінíйне програмувáння — один з важливих розділів дослідження операцій, що зводиться до оптимізації лінійної цільової функції намножині, яка описується лінійними рівняннями і нерівностями.Лінійне програмування є окремими випадками математичного програмування. Одночасно воно — основа декількох методів вирішення задач цілочисельного і нелінійного програмування. Багато властивостей задач лінійного програмування можна інтерпретувати також як властивості многогранників і таким чином геометрично формулювати і доводити їх. Динамічне програмування — розділ математики, який присвячено теорії і методам розв'язання багатокрокових задач оптимального управління. У динамічному програмуванні для керованого процесу серед множини усіх допустимих управлінь шукають оптимальне у сенсі деякого критерію тобто таке яке призводить до екстремального (найбільшого або найменшого) значення цільової функції — деякої числової характеристики процесу. діагностування - це динамічна система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою вироблення рішень по діагностуванню пристроїв мікропроцесорних систем. ІЗ діагностування можна розглядати і як процес забезпечення інформацією про об’єкти діагностування та їх функкціонування, і як сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі діагностування у процесі її функціонування. Моніторинг — комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечуютьсистематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних, техногенних та суспільних процесів. 9. Розкрити сутність та охарактеризувати механізм збалансованості Важливою властивістю орг. вважається її збалансованість та стійкість.вони виникають внаслідок здатності орг. до само підтримки й саморегуляції що обумовлено розвитком і вдосконаленням сац функцій.стійкість системи-це її здатність повертатися до рівноважного стану та зберігати цілісність після дії внутрішніх і зовнішніх збурень.стійкість-явище динамічне.стійкість орг.-це її рівноважний стан,що передбачає адаптивність до зовнішніх змін,а також здатність зберігати ефективність за змінами зовнішнього середовища.статична стійкість орг. забезпечується зусиллями,які спрямовані на утримання її рівноважного стану шляхом придушення будь-яких збурень.динамічна стійкість орг. допускає її коливання стосовно рівноважного стану.динамічна стійкість орг. формує її збалансований розвиток.збалансований розвиток орг. характеризується її здатністю адекватно реагувати на нинішні і можливі майбутні виклики зовнішнього середовища. 10. Охаректиризувати часткові закони організації Закон безперервності та ритмічності означає забезпечення безперервності та ритмічності у функціонування усіх підсистем орг. Закон змагальності(конкуренції)персоналу вимагає відкрите прозоре оцінювання та просування персоналу орг. Закон пріоритету цілого над частиною: інтереси цілого(системи) в його функціонуванні та розвитку є більш важливими інтересів його частин(елементів) Закон врахування потреб системи: система розвивається та функціонує успішно,якщо задовольняються її потреби та її частин Закон оптимального завантаження: кожен компонент орг. повинен мати оптимальний обсяг завантаження Закон інформованості-впорядкованості: рівень порядку організованості система визначається рівнем її інформованості Закон пропорційності та композиції полягає у необхідності певного співвідношення між частинами цілого,їх та відповідність |