шпоры на теорию орг. 1. Здійснити порівняння етапу зростання та етапу старіння. Етап зростання
 Скачать 107.89 Kb.
|
|
11. Розкрити сутність та процес формув. сучасної орг.культ.(ОК) в Україні. ОК - це сформована впродовж всієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовн. середовища і формування внутр. відносин між групами працівників. ОК концентрує політику та ідеологію життєдіяльності орг., систему її пріоритетів, критерії мотивації та розподілу влади, характеристику соціальних цінностей та норм поведінки. Елементи організаційної культури є орієнтиром в ухваленні керівництвом організації управлінських рішень, налагодженні контролю за поведінкою та взаєминами співробітників у процесі оцінювання виробничих, господарських та соціальних ситуацій. Формув. ОК відбувається з часом, вона вбирає досвід працівників, плоди їх виховання, враховує цілі та установки організації. Гол. мета ОК створення в організаціях здорового психологічного клімату для об'єднання працівників в єдиний колектив, для досягнення спільних цілей. Укр. – є досить молодою держ.,тому нац. ОК знаходиться на стадії свого формування. Великий вплив на нац. ОК має сусідство з Росією та країнами Європи, від яких держава перебирає досвід та певні традиції управління. Українцям притаманні такі риси, як волелюбство та індивідуалізм, але керівники керуючись ОК під-ва мають направити енергію працівників в потрібне русло, тобто злагоджену роботу в колективі, слухняність. Взагалі українській ОК відповідає модель «корпоративної та громадянської культур» яку характеризує змішана природно-штучна система, в якій людина здатна направляти розвиток організації відштовхуючись від зовн., природних змін. 12. Охарактеризувати методи управління. МУ — це способи здійснення управлінської діяльності, що застосовуються для визначення та досягнення її цілей. За допомогою МУ керівна система встановлює правила дій та поведінки, що є обов'язковими для всіх керованих об'єктів, які безпосередньо підпорядковуються цій системі, узгоджує, об'єднує, координує й регулює їхню діяльність у часі та просторі, забезпечує безперервний і ритмічний розвиток у певному напрямку, виходячи з поставлених завдань і цілей. Існує 3 основні МУ: 1)ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ- спосіб розробки та реалізації управлінських рішень, які знаходять втілення в комплексі взаємопов’язаних заходів, включаючи обґрунтування вихідної потреби у вирішенні, як правило комплексної проблеми, загальних цілей та під цілей, робіт та ресурсів, об’єднаних у цільову комплексну програму. ПЦУ – це комплексний метод, який від початку розглядається, як додатковий до існуючих МУ, що використ.в межах системного підходу. 2) ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД – система методів та методичних прийомів, що забезпечує постійну орієнтацію планово-управл. рішень на на кінцеві результатами з урахув. соц.-економ.характеристик, що постійно змінюються у наслідок розвитку системи потреб, змін у виробничому потенціалі системи, стосовно до якої застосовується системний підхід. ЦП дозволяє розібратись у складній ієрархії цілей, визначити головну мету та супутні підцілі. 3) УПРАВЛІННЯ ЦІЛЯМИ. Сутність цього методу визначається через основні характеристики: - одночасне врахування та забезпечення досягн. всіх цілей організації; - кожен менеджер має керуватись чіткими цілями в межах своїх обов’язків; - узгодження цілей та завдань всіх менеджерів є передумовою забезпечення їх виконання. 3 основні періоди використ.УЦ: метод оцін.результатів; метод планув.і контролю; вивчення та оцінка результативності в динаміці, взаємозв’язку роботи індивіда, групи, організації. 13. Розкрити еволюцію організаційних теорій. Виникнення концепції організації пов’язано з розвитком сусп.та виробництва, особливо з його індустріалізацією. У наш час великий вплив мають процеси глобалізації та інтеграції. Розглянемо 6 основних теорій: 1.КЛАСИЧНА – це І теорія, яку запропонували Тейлор, Файоль, М.Вебер, яка розглядала організацію, як машину, тобто техніка займала найважливіше місце, а люд.розглядали, як знаряддя праці. Їй властиві: вертикальна і горизонтальна спеціалізація; раціонально побудована функціональна ієрархічна структура, чітко регламентовані процеси і розподіл обов'язків, формальні зв'язки між учасниками, єдність розпорядження, пріоритет внутрішніх факторів виробництва по відношенню до сфери споживання, розгляд праці і капіталу як основних рушійних сил. 2.ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ включає 4 теорії: люд. стосунків і поведінкових наук (повага до працівників, лояльність у прийнятті рішень); «система-4» (принцип підтримки, групове прийняття рішень і групове керівництво, визнач. високих виробничих цілей); адміністративної поведінки (влада «делегується» знизу вгору, керівник змінює люд., щоб вона здійсн. необхідні дії внаслідок власної мотивації); теорія Гласієр (орг..склад. з підсистем: виконавчої, апеляційної, законодавчої, представницької). 3.ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА – зміни відбув. повільно у випадках, коли сусп. відчуває імовірність отримати дохід, неможливий у існуючих умовах, що стимулює появу нових інститутів. 4.ЕОЛЮЦІЙНА – пропонує перенести аналогії з біологічної еволют. теорії до ТО. Орг. обирає тільки ті ознаки, які притаманні саме їй, та орг..сама адаптовується до зовн. середовища. 5. ТЕКТОЛОГІЯ (О.Богданова) – тотожність природних і сусп. Явищ з організац.точки зору. Головним є визнач. об’єктивних закономірностей виник.,функціонув. й руйнування систем. 6.НООСФЕРА (Вернадського) – відображає якісно новий стан всього зовн. середовища, який формується під впливом розумової і фіз. діяльності. 14. Охарактеризувати еволюційну організаційну теорію. Сутність еволюційного підходу полягає у визнанні факторів змін навколишнього середовища, як основної рушійної сили розвитку і зміни організації. Причому основним чинником є конкуренція за ресурси між самими організаціями. Встановлюється тісний взаємозв'язок між орг. і середовищем, причому орг. сама змінюється для виживання в умовах мінливого середовища, а середовище змінюється у зв'язку з перетворенням орг. таким чином, в теорії еволюції характер змін об'єкта є вимушеним, а сама мінливість забезпечується методом природного відбору. Принципи еволют.т. заключаються у можливих (спланованих або незаплан.) змінах в орг., тобто варіації; природному відборі форм, яке влаштовує безпосередньо зовн. середовище; збереженні, відтворенні та вдосконаленні добраних форм (позитивних ознак) а також постійна боротьба за існування. Саме під дією еволюційних факторів форми організації праці зазнали настільки значні зміни, пройшовши шлях від первісної общини до сучасного суспільства. При цьому організаційні форми на кожному етапі строго відповідали рівню розвитку суспільства. З одного боку це доводить, що сучасне поділ праці був недосяжним ще сто років тому, а з іншого - робить вірогідним кінець століття транснаціональних корпорацій з появою якихось нових факторів в суспільстві. 15. Здійснити порівняння етапу зростання та старіння організації. Будь-яка орг. проходить 4 етапи власного розвитку: зародження, зростання, зрілість та старіння, кожному з яких притаманні певні риси. Порівняємо 2 з них:
16. Розкрити сутність поняття «організація» Термін “організація” застосовується досить широко в усіх сферах повсякденного життя кожної людини. Для більшості індивідів, безперечно, слово “організація” асоціюється перш за все з певною групою людей, об’єднаних між собою для виконання певних завдань. Також загальновідомо, що в межах кожної організації, незалежно від напрямків її діяльності та соціального складу, діють свої певні принципи роботи та правила поведінки її учасників. Так, організацією можна назвати як малу посередницьку фірму, так і велике промислове підприємство, як “Клуб любителів пива”, так і політичну партію, як студентську групу, так і Верховну Раду України. Нині поняття "організація" широко вживається в багатьох науках (філософії, математиці, економіці, соціології та ін.) і в практичній діяльності. Це поняття багатозначне. Найчастіше воно означає: внутрішню упорядкованість, узгодженість взаємозалежних елементів цілого (системи); сукупність процесів або дій, що забезпечують досягнення цілей системи; об´єднання людей, спільна діяльність яких спрямована на досягнення певної загальної мети за допомогою певних правил та принципів. Організації створюються й існують внаслідок того, що задана ціль не може бути досягнута однією людиною або навіть групою людей, які працюватимуть незалежно та некоординовано. Щоб бути справді організацією, ця група повинна відповідати таким вимогам: - наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи; - наявність хоча б однієї спільної мети; - наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти загальної для всіх мети. Поняття "організація" відноситься до числа найбільш часто вживаних. Воно вживається щонайменше у трьох значеннях: - організація як система – це сукупність, система взаємовідносин, видів діяльності, прав, обов’язків, ролей, які формуються у процесі сумісної праці; організація розглядається як система з об’єктованою структурою. - організація як соціум – це сукупність індивідів, яка реально існує, емпірично фіксується, має спільні цілі, характеризується відносною цілісністю і є самостійним суб’єктом соціальної дії та поведінки. - організація як процес – це прицес, шляхом якого утворюється і зберігається структура системи. 17. Розкрити еволюцію теорем. концепцій організації Теоретичні концепції організації, які визначають її сутність, роль та основні критерії, що використовуються для оцінювання ефективності діяльность різноманітних орг. структур, постійно еволюціонують. Основою відповідних орг. теорій є моделі організацій. Механічна (Тейлор, Файоль, Вебер) - організацію розглядали як механізм, який дає змогу об'єднати основні виробничі чинники з метою збільшення прибутку. Розробка універсальних принципів орг.. праці та управління. Природна організація (Парсонс, Метрон, Етціоні) - функціональні орг.. орозглядаються як обєктивній процес самовдосконалення,в якому присутній,але не домінує суб’єктивний початок. Мета є тільки однією з підстав функціонування організації. Організація-община (Мейо) - в її основу закладена система підтримання стосунків між людьми всередині організації. Соціотехнічна (Райс, Трісті) - грунтується на залежності внутрішньо групових зв’язків від технології виробництва. Інтеракціоністична (Бернард) – Організація - це система тривалих взаємодій між її членами, які вносять в орг. власні очікування і цінності. Кібернитична (Бір, Янг, Форрестер) - побудова повної математичної моделі структури орг. з урахуванням безлічі зворотних зв’язків. Інституціональна (Норт) - форми і поведінка орг. визначається зазвичай традиціями, нормами. Конфліктна (Холл) орг. має безліч суперечливих цілей і діє в умовах суперечливих інтересів різних членів орг. або її груп. Процесна (Богданов) – суспільство розглядається як безперервний процес поєднань (асоціацій) та роз’єднань (дисоціацій). Суспільство не має сталої структури. Органічна (Бернс, Сталкєр) - сусп. порівнюється з живим організмом, у якому всі частини взаємозалежні. Виникла як протилежність бюрократичній, що перестала відповідати гнучким умовам ринку. Проблемна (Франчук) - проблеми організації розгляд не як перешкоди або вади в її розвитку, а як виявлення природних потреб і можливостей їх реалізації. 18. Охарактеризувати теорію О. Богданова Одним з найяскравіших представників вітчизняної школи теорії організації є Олександр Олександрович Богданов (справжнє прізвище Малиновський). Його заслугою є розробка фундаментальних методологічних проблем теорії організації. Виходячи з аналізу сутності організації, Богдановим була висунута ідея про необхідність системного підходу до її вивчення. Сформована і розроблена Богдановим «Тектологія» стала однією з перших концепцій загального вчення про організацію. У ній автор дав загальний опис процесів виникнення і розпаду організацій. На відміну від Ф. Тейлора і його послідовників, які розглядали організацію саме як замкнуту систему, яка перебувала в незмінному оточенні, Богданов відзначав взаємозв'язок організації із зовнішнім середовищем. У своїй фундаментальній праці Богданов по суті сформував цілісне уявлення про організаційну науку, сформулював її основні принципи і закономірності й пояснив механізм їх прояву, показав її роль і значення у світобудові і шляхи розвитку. Він диференціював науку і мистецтво організації, вважаючи, що організаційне мистецтво існувало завжди. Предметом цієї науки є, на думку його, загальні організаційні принципи і закони, за якими протікають процеси організації у всіх сферах органічного та неорганічного світу: в психічних і фізичних комплексах, в природі, в роботі стихійних сил і в свідомій діяльності людей. Ці процеси діють в техніці (організація речей), в економіці (організація людей), в ідеології (організація ідей). Богданов висловив ідею про необхідність системного підходу до вивчення організаційної науки, дав характеристику системи та її елементів, показавши, що організаційне ціле виявляється більше простої суми його частин. Богданов вважав за необхідне розгляд всякого цілого, всякої системи елементів в її відношенні до середовища і кожної частини в її відношенні до цілого. Основними в тектології є поняття про елементи та їх поєднання. Модель організаційного устрою Богданова носить універсальний характер і застосовується ним для пізнання безмежного діапазону процесів та явищ, що відбуваються як у природі, так і в суспільстві. Богданов висунув наступні науково-організаційні засади тектології: 1. Будь-яке організаційне ціле - це система активностей, що розгортаються в певному середовищі в безперервній взаємодії з нею. Звідси і суспільство являє систему «людських активностей» в природному середовищі в боротьбі з її опорами. 2. Кожна частина організаційної системи знаходиться в певному функціональному відношенні до цілого. Так, у суспільстві кожна галузь його господарства, кожне підприємство, кожен працівник виконують свою певну функцію. 19. Здійснити порівняння технократичної та гуманістичної систем цінностей. Гуманістичні цінності – це певні переконання, уявлення, норми та принципи, за якими треба діяти, засновані за правилом людяності та спрямовані на благо людства. Технократична система цінностей – протилежна технократичній. Технократична система цінностей розглядає природу як джерело необмежених ресурсів, а от гуманістична стверджує, що природні ресурси обмежені. Основні твердження технократичної та гуманістичної систем цінностей: Т – вищість над природою, Г – гармонія з природою, Т – природа ворожа, нейтральна Г – природа дружня, Т – навколишнє середовище необхідно змінювати, воно є керованим, Г – навкол. середовище існує в крихкій рівновазі з людиною, Т – інформаційно-технологічний розвиток суспільства, Г – соціокультурний розвиток суспільства, Т – ризик та виграш, Г – гарантія безпеки, Т – ринкові відносини, Г – суспільні інтереси, Т – розумність засобів, Г – розумність цілей, Т – запам’ятовування інформації, Г – розуміння інформації, Т – освіта, Г – культура, Т – індивідуальне самозабезпечення, Г – колективістська організація, Т – освіта, Г – культура. 20. Охарактеризувати основні методи дослідження внутрішнього середовища організації. Існують такі методи дослідження внутрішнього середовища організації: аналітичні, експертні, лінійне програмування, динамічне програмування, діагностування, внутрішній моніторинг. Аналітичні методи – різноманітне відпрацювання статистичних відомостей, експертні методи – діагностування ґрунтується на узагальненні відомостей експертами, лінійне програмування – за допомогою математичного інструментарію визначається найкраща комбінація ресурсів та дій, які необхідні для досягнення оптимального результату, динамічне програмування – розрахунковий метод вирішення проблем управління: проблема вирішується як процес прийняття рішень з багатьма кроками. Діагностування включає експрес-діагностику, ґрунтовну діагностику). Експрес-діагностика – використовуються показники на підставі публічної (звичайної) звітності, грунтовна діагностика – показники: стан ліквідності, структура капіталу, оборотність засобів, рентабельність, більш об'єктивно – за допомогою балансових моделей, тобто розрахунок агрегатів, внутрішній моніторинг (моментні спостереження, постійні спостереження). До аналітичних методів належать: аналіз та оцінка навколишнього середовища, аналіз поведінки споживачів. Аналіз та оцінка навколишнього середовища проводиться в такий спосіб: 1) лінійне і нелінійне програмування - для прийняття оптимальних рішень (формування найбільш вигідного асортименту товарів при обмежених ресурсах або при визначенні оптимального варіанту доставки продуктів споживачеві). 2)Метод ділових ігор - теорія математичних моделей прийняття рішень в умовах конфлікту або невизначеності. 3) Бальна (рейтингова) оцінка конкурентної позиції підприємства, 4) Розрахунок частки ринку, 5) Оцінка конкурентоспроможності товару за допомогою приватного показника конкурентоспроможності. Для аналізу поведінки споживачів використовуються такі аналітичні методи: 1) Теорія ігор та теорія масового обслуговування - для опису реакції споживачів на зміну ринкової ситуації, дослідження ставлення покупців до товарної марки, для прогнозування ринкової частки підприємства, 2) Аналіз споживчої цінності за допомогою бальної або рейтингової оцінки. Економіко-статистичні методи: 1) Часовий аналіз - порівняння даних по суміжних періодах; 2) Структурний аналіз - визначення структури підсумків за складовими; 3) Аналіз відносних показників - розрахунок відносин даних; 4) Трендовий аналіз - визначення тренда або основної тенденції динаміки показників; 5) Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарські і міжгосподарські порівняння; 6) Факторний аналіз - аналіз впливу факторів на результативні показники. Експертні методи: різноманітні методи розв’язування задач, ґрунтуються на використанні суджень спеціалістів-експертів. Експертні методи поділяються на індивідуальні, коли використовуються судження одного експерта; групові, коли задачу розв’язують кілька експертів (не менше 5 – 7); комбіновані, коли поєднуються індивідуальні й групові судження. Комбінований метод реалізується двома етапами: 1) одержання суджень одного експерта; 2) аналіз цього судження групою експертів і одержання групового (колективного) судження. Найпоширенішими є групові методи. |