шпоры на теорию орг. 1. Здійснити порівняння етапу зростання та етапу старіння. Етап зростання
 Скачать 107.89 Kb.
|
|
Таблиця 3. Групування чинників внутрішнього середовища організації
Враховуючи вищевикладене, можемо стверджувати, що внутрішнє середовище організації — це все те, що знаходиться всередині організації, сформоване матеріально-технологічною, фінансово-економічною та соціально-психологічною підсистемами. Інтегруючу та спрямовуючу роль у процесі їх функціонування та розвитку відіграє управлінська підсистема . Внутрішнє середовище організації залежить від зовнішнього, будучи його органічною складовою, отримуючи від нього все необхідне для реалізації своєї місії та передаючи йому результати своїх трансформаційних зусиль. Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом перемінних, що роблять безпосередній вплив на процес перетворень (виробництва продукції, послуг).Будь-яка організація розглядається як група людей із загальними цілями (перший змінний фактор). Того, що люди не змогли б досягти поодинці, вони досягають в організації, тому її можна розглядати як засіб досягнення мети. Мета - це конкретний кінцевий стан чи очікувані результати роботи групи людей, які певним чином організовані. Такі кінцеві результати розробляються в процесі планування і доводяться учасникам виробництва. Різні типи організацій мають різні цілі. Якщо ціль - одержання прибутку, то організації займаються виробництвом товарів чи наданням послуг. Якщо організації без прибуткові, то їхньою метою є виконання свого призначення в рамках асигнованих бюджетних засобів.Великі організації - багатоцільові. Для одержання прибутку велика організація визначає цілі в різних напрямках, тобто розробляє дерево цілей. Це може бути розробка нової продукції, вища якість послуг, підготовка кадрів, визначення ринку збуту тощо.Для досягнення кінцевої мети організації ставляться різні цілі в її підрозділах. Вони координуються менеджерами в рамках загальної мети. Другою ситуаційною змінною є структура організації. Під структурою організації розуміють кількість, склад її підрозділів, ступенів управління в єдиній взаємозалежній системі. Структура встановлює такі взаємини рівнів управління і функціональних підрозділів, що дозволяють найбільш ефективно досягати цілей організації. Цьому сприяє спеціалізований поділ праці. Характерною особливістю спеціалізованого поділу праці є те, що відповідна робота закріплюється за фахівцями, тобто тими, хто здатний її виконувати краще всіх. Так, праця розділена між економістами, технологами, механіками, енергетиками тощо. При виробництві будь-якого товару робота розділяється на численні малі операції, що теж є конкретною спеціалізацією праці Третім внутрішнім змінним фактором в організації є постановка завдань, під яким розуміють запропоновану роботу (групу робіт чи частину роботи), що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом і у встановлений термін. При розробці структури організації кожна посадова інструкція включає ряд завдань, що є частиною загального обсягу роботи для досягнення мети. Вважається, що якщо завдання виконуються за встановленою технологією і режимом роботи, то організація функціонує ефективно.Важливе значення в роботі має частота повторення завдань і час для їх виконання Четвертим змінним фактором виступає технологія. Технологія - це засіб перетворення сировини в певні продукти та послуги. Вона передбачає поєднання кваліфікованих навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, які необхідні для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях. Найважливішим внутрішнім змінним фактором управління є люди (п´ятий змінний фактор). Людська змінна розглядається в управлінні в трьох напрямках: поведінка людей (окремих людей, людей у групах, поведінка керівника), менеджер у ролі лідера, вплив менеджера на поведінку окремих людей і групп.  37. Розкрити зв язок традиційної концепції організації та орг. структур упр-ня Організаційна структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. організаційна структура повинна: - відображати цілі і завдання організації, підпорядковуватись виробництву і змінюватись разом з ним; - відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень працівників управління, які визначаються політикою, процедурами, правилами, посадовими інструкціями; - відповідати соціально-культурному середовищу і умовам в яких вона буде функціонувати. Тому спроби сліпо копіювати структури управління, якімають успіх не призведуть до бажаного результату, якщо умови будуть різними; - встановлювати відповідність функцій і повноважень посадової особи з однієї сторони і рівня культури з іншої. Ієрархічний тип структур має багато різновидів. Найрозповсюдженішими є лінійно-функціональна, лінійно-штабна і дивізіональна організація управління. 38. Охарактеризувати теорію інститутів та інституційних змін Інститціональна теорія намагається зрозуміти чому організації набувають певної форми, наскільки вони можуть бути схожими Інститути- це 1) формальні(закони); 2)неформальні (добровільно прийняти норми поведінки)обмеження, також фактори примусу,які структурують взаємовідносини людей Великі інституційні зміни відбуваються повільно. Коли суспільств відчуває імовірність отримати дохід,неможливий в існуючих увовах, зявляються нові інститути. Закони змінюються за короткий час; неформальні норми - поступово, що є легітимним підґрунтям дії законів. Політичні інститути зберігають стабільність,якщо їх підтримують організації, яким вигідна ця незмінність. Розвитку сукупності організацій притаманний інституційний ізоморфізм - тотожність об єктів, що відбивається в їх подібності. Чинники інституційного ізоморфізму організації: 1) сили тиску(примусу)з боку зовнішнього середовища(держава, соціокультурні фактори);2) організації наслідують одна одну( повторюють дії в подібних ситуаціях); 3) з набуттям більшого професіоналізму персоналом, особливо керівництвом, нормативний тиск все більше спрямовує організації в бік ізоморфізму. отже, інституціональна теорія розглядає побудову організацій не тільки як раціональний процес, але і як процес внутрішнього і зовнішнього тиску,що поступово призводить до тотожності організації певного «поля» (сфери). В кінці 1980-х - 1990-х років американський вчений Дуглас Норт, що став згодом лауреатом Нобелівської премії з економіки, опублікував цілу серію робіт, що мають безпосереднє відношення до обгрунтування ролі і принципів функціонування організацій. На думку Дугласа Норта, ринок - це складне і неоднозначне явище. Він являє собою структуру, що охоплює різні інститути: закони, правила гри, певні кодекси поведінки, типи відносин та зв'язку. Інститути - це набір правил, відповідностей, моральне та етичну поведінку індивідуумів в інтересах максимізації доходу. Інститути - це розроблені людьми формальні і неформальні обмеження, а також фактори примусу, що структурують їх взаємодії. Інституційний розвиток економіки відбувається під впливом взаємодії між інститутами та організаціями, коли перші визначають «правила гри», а другі є «гравцями». Нові інституції з'являються, коли суспільство вбачає можливість одержання доходу, який не може бути отриманий в умовах сформованої інституційної системи. Іншими словами, якщо виробничі фактори надають можливість збільшення доходів, а інституційні - цьому перешкоджають, то великі шанси виникнення нових інститутів. Норт показав, що організаційні чинники відіграють важливу роль, ніж технічні, оскільки ведуть до зміни інститутів, які, у свою чергу, істотно впливають на розвиток економіки. Технічні зміни та інші вважаються важливими фактори економічного розвитку розглядаються Нортом як недостатні: будучи складовою процесу зростання, самі по собі вони не можуть його пояснити. Ключем до економічного зростання є ефективна організація економіки. Чим вище інституційна невпевненість, тим вищими стають витрати за операціями. Відсутність можливості укладати контракти і вступати в інші зобов'язують інституційні відносини є причиною економічної стагнації. Аналіз веде до розуміння ролі інститутів у вирішенні цих проблем. Висновки з теорії нової інституційної економіки зводяться до наступного: 1. Якщо закони можуть бути змінені протягом короткого часу, то неформальні норми змінюються поступово. Саме такі норми створюють легітимну основу для дії законів, а революційні зміни останніх часто призводять до результатів, що відрізняється від очікуваних. 2. Функціонування економіки в значній мірі визначається державним устроєм. Політичні інститути зберігають стабільність, якщо їх підтримують організації, зацікавлені в їх незмінності.3. Ефективні політико-економічні системи формують гнучкі інституційні структури, здатні переживати шоки і зміни, які є фактором успішного розвитку. Однак формування цих систем є результатом тривалого процесу, створення ж ефективних систем, розрахованих на короткострокову перспективу, вимагає в кожному випадку спеціальних досліджень і розробок. |