Использование производственных мощностей предприятия. КР ЕП. Особливості визначення виробничих потужностей різногалузевих підприємств
 Скачать 199.2 Kb.
|
|
Державний вищий навчальний заклад «Український державний хіміко-технологічний університет» Кафедра підприємництва, організації виробництва та теоретичної і прикладної економіки КУРСОВА РОБОТА з курсу «Економіка підприємств» на тему: «Особливості визначення виробничих потужностей різногалузевих підприємств» Студента (ки) 5 курсу ХВ групи напряму підготовки 13 «Механічна інженерія» спеціальності 133 «Галузеве машинобудування» Фольберг Є.Ю. Керівник : старший викладач Яворська О.Б. Національна шкала ________________ Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____ Члени комісії ________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали) ________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали) ________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали м. Дніпропетровськ – 2022 рік ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ РІЗНОГАЛУЗЕВИХ ПІДПРИЄМСТВ Виробнича потужність: сутність і визначальні фактори…………………..4 Одиниці виміру виробничої потужності у різних галузях………………..8 Особливості визначення виробничої потужності підприємств різних галузей………………………………………………………………………..….10 РОЗДІЛ 2 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА 2.1 Оцінка використання виробничої потужності підприємства…………….18 2.2 Оцінка ресурсного забезпечення виробництва……………………………20 2.3 Оцінка ефективності діяльності підприємства…………………………….39 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….43 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....44 ДОДАТКИ………………………………………………………………………47 ВСТУП В умовах ринкової економіки будь-яке підприємство ставить своїм головним завданням отримання прибутку і задоволення суспільних потреб. В ході своєї діяльності з метою досягнення поставленої мети підприємство повинне аналізувати і планувати свою діяльність, щоб оптимізувати виробничий процес, відповідність витрат і доходів, виявити слабкі сторони і резерви підвищення ефективності роботи. З метою аналізу процесу виробництва підприємство вводить поняття виробничої потужності. Виробнича потужність - один з основних показників діяльності підприємства. У розрахунку виробничої потужності підприємства включається все устаткування, закріплене за основними виробничими цехами, за винятком резервного, досвідчених ділянок і спеціальних ділянок для навчання робочих; культурно-технічний рівень кадрів і їх відношення до праці; досягнутий рівень виконання норм часу. Тема виробничої потужності завжди є актуальною, бо цей показник є початковим пунктом планування виробничої програми підприємства. Він відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів по випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності і її використання займає провідне місце у виявленні і оцінці резервів виробництва. Метою даною роботи є вивчення методики розрахунку виробничої потужності підприємств у різних галузях народного господарства. Відповідно до поставленої мети в ході роботи розв'язуються наступні завдання: розкриваються теоретичні основи виробничих потужностей; розглядаються чинники, що впливають на їх використання; надається методика розрахунку виробничих потужностей підприємств різних галузей; виявляються резерви підвищення використання виробничих потужностей, а також виносяться пропозиції щодо підвищення ефективності використання виробничих потужностей. РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ РІЗНОГАЛУЗЕВИХ ПІДПРИЄМСТВ 1.1 Виробнича потужність: сутність і визначальні фактори Виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції, передбачений на певний період (декаду, місяць, квартал, рік) при заданій номенклатурі і асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці. Економічне обґрунтування виробничої потужності — найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції. Від цього показника залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися від обсягу, номенклатури і асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість вчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.[7, 237] Виробнича потужність підприємства залежить від цілого ряду факторів, що виказують прямий і непрямий вплив на її величину. До основних факторів, що безпосередньо визначають виробничу потужність діючого підприємства і прямо враховуються при розрахунку її величини, традиційно відносяться: номенклатура й асортимент продукції, що випускається; кількість виробничого устаткування; одинична потужність (продуктивність) устаткування; трудомісткість одиниці продукції; розмір виробничих площ; режимний фонд часу роботи підрозділів основного виробництва; ефективний фонд часу роботи устаткування в підрозділах основного виробництва; Номенклатура й асортимент продукції визначають величину виробничої потужності по трьох напрямках: а)по-перше, номенклатура й асортимент продукції визначають об'єкти розрахунку виробничої потужності підприємства; б)по-друге, широта номенклатури й асортименту продукції, що випускається, визначають рівень спеціалізації підприємства, характер впливу якої на величину виробничої потужності розглядається нижче; в)розходження в питомій трудомісткості (машиномісткості) окремих видів продукції обумовлюють (за інших рівних умов) різну величину виробничої потужності для різних варіантів номенклатурного й асортиментного плану підприємства. При розрахунку виробничої потужності включається все устаткування, закріплене за основними цехами підприємства (у т.ч. непрацююче внаслідок несправності, ремонту і модернізації), а також устаткування на складі, призначене до введення в основних цехах у розрахунковому році. Не приймається в розрахунок: резервне устаткування; устаткування дослідно-експериментальних дільниць; устаткування, яке використовується для навчання учнів. [9, 198] Одинична потужність устаткування (верстатів, агрегатів) визначається паспортними даними про їхню часову (змінну) продуктивність. Потужність вузькоспеціалізованих агрегатів виражається, як правило, у натуральних показниках продукції, що випускається, чи переробки сировини. У машинобудуванні, наприклад, в експлуатації знаходиться величезний парк металообробних верстатів і машин, на яких виготовляється широка номенклатура деталей, вузлів, виробів. Тому одинична потужність зазначеного устаткування частіше визначається не в показниках готової продукції, а в умовно-натуральних показниках - деталекомплектах, деталепредставниках. При розрахунку виробничої потужності застосовуються прогресивні норми трудомісткості продукції, окремих вузлів і деталей (деталекомплектів). При цьому враховується досягнутий і планований відсоток виконання норм виробітку. До виробничих площ, що враховується при розрахунку виробничої потужності, відносять площі, зайняті виробничим устаткуванням, верстатами, складальними стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, проходами між устаткуванням і робочими місцями (крім магістральних проїздів). Розмір виробничих площ визначає кількісний склад парку технологічного устаткування в цехах основного виробництва, а також кількість робочих місць (кількість одночасно виготовлюваних виробів) у складальних цехах (дільницях) за умов стендового складання продукції. Величина виробничої потужності знаходиться у прямій залежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і виробничого устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів підприємства, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають фонди часу: календарний, режимний (номінальний) і ефективний (дійсний, корисний). Зазначені фонди часу обчислюються в днях і годинах. Розглянуті вище фактори є факторними показниками або факторами виробничої потужності першого рівня, тому що вони безпосередньо (прямо) враховуються при визначенні її величини. В економічній літературі їх частіше ідентифікують з інформаційною базою розрахунку величини виробничої потужності підприємства. До найважливіших факторів виробничої потужності другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства і опосередковано враховуються при визначенні її величини, відносяться: спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва); якість предметів праці; рівень організації праці; кваліфікація виробничого персоналу та ін. [9, 201] Виробнича потужність багато в чому визначається рівнем спеціалізації і кооперування підприємства. Розвиток даних форм громадської організації виробництва є необхідною і найважливішою передумовою механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивного високопродуктивного устаткування, поліпшення виробничої структури підприємства, підвищення уніфікації і стандартизації конструкцій виробів тощо. У кінцевому підсумку розвиток спеціалізації і кооперування виробництва обумовлює зниження питомої трудомісткості продукції і підвищення одиничної продуктивності технологічного устаткування, що за інших рівних умов забезпечує збільшення виробничої потужності підприємства (виробництва). [13, 179] Якість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів) впливає на часову продуктивність технологічного устаткування і трудомісткість одиниці продукції, а отже, і на величину виробничої потужності. Характер цього впливу полягає в наступному: процентний вміст корисної речовини (заліза в руді, сухих речовин у томатах, цукру в цукровому буряку, олії в зернах соняшника) визначає вихід продукту з одиниці перероблюваної сировини, тобто часову продуктивність устаткування в одиницях готової продукції; якість заготовок, що характеризується ступенем наближення їх геометричних параметрів до параметрів деталей, що виготовляються (що багато в чому залежить від рівня прогресивності застосовуваної технології), визначає машиномісткість металорізальних операцій і, відповідно, трудомісткість одиниці продукції. Рівень організації праці впливає як на величину норм виробітку, так і на ступінь їх виконання виробничими робітниками, що багато в чому визначає прогресивну трудомісткість одиниці продукції, а отже, і величину виробничої потужності. Кваліфікаційний і культурно-освітній рівень виробничого персоналу багато в чому визначає можливості впровадження сучасних наукомістких технологій і, як наслідок, ступінь прогресивності застосовуваних технологічних процесів, а відповідно і одиничну продуктивність устаткування. [14, 347] Значний вплив рівень кваліфікації робітників справляє і на ступінь виконання норм виробітку, визначаючи прогресивну трудомісткість одиниці продукції. 1.2 Одиниці виміру виробничої потужності у різних галузях Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг). Наприклад, потужність цементного заводу визначається в тоннах виготовленого цементу, автоскладального - у штуках, пивзаводу - у декалітрах. Виробнича потужність цукрового заводу, молочного комбінату визначається в тоннах сировини, що переробляється (цукрового буряка і молока відповідно). Крім натуральних, використовуються й умовно-натуральні показники: умовна банка (на консервних підприємствах), тонна умовного палива (у видобувній промисловості) та ін. На ряді підприємств для виміру виробничої потужності використовуються одночасно кілька натуральних показників. Наприклад, потужність трикотажної фабрики визначається як у тоннах, так і в квадратних метрах. Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник. Так, виробнича потужність верстатобудівного заводу може бути розрахована як сума добутків потужності по кожному виду верстатної продукції в натуральному вимірі (штуках) на його оптову ціну. З цією метою використовуються, як правило, порівнянні оптові ціни. [15, 453] Однак вимірювання виробничої потужності лише кількістю продукції, що випускається не є єдиним. На підприємствах окремих галузей виробнича потужність характеризується і кількістю сировини, що переробляється за добу. Наприклад, у сільськогосподарській галузі обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вхідної сировини або вмісту в ній корисного компоненту. Чим гірша якість сировини, що переробляється, тим менший буде вихід кінцевої продукції при незмінних або навіть більших витратах праці і капіталу. Тому потужність подібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, а кількістю сировини, що переробляється. Наприклад, потужність гірничих комбінатів визначається тонами руди ,що переробляється, цукрових заводів — тони буряку, що переробляються за добу. Наука та практика господарювання відокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях народного господарства: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо. 1.3 Особливості визначення виробничої потужності підприємств різних галузей Підприємство будь-якої галузі являє собою виробничу систему вищого рівня, до складу якої входять системи більш низького рівня: цехи, дільниці, лінії, групи устаткування. Особливістю розрахунку виробничої потужності у різних галузях є те, що підприємства мають різну виробничу структуру. Існують два різних підходи до розрахунку виробничої потужності виробничої системи будь-якого рівня (підприємства, цеху, дільниці, лінії), застосування яких залежить саме від форми спеціалізації виробничої одиниці. Перший підхід використовується при предметній побудові структури виробничої системи. Відповідно до даного підходу виробнича потужність системи дорівнює сумі потужностей предметно спеціалізованих виробничих одиниць, що входять до неї. Зазначений підхід використовується на багатьох підприємствах харчової промисловості (консервних заводах, комбінатах харчових концентратів, масложиркомбінатах), на взуттєвих і швейних фабриках тощо. Другий підхід до розрахунку виробничої потужності використовується за технологічної побудови структури виробничої системи; Відповідно до даного підходу виробнича потужність підприємства, цеху, дільниці, технологічної лінії визначається потужністю провідної виробничої одиниці (цеху, дільниці, лінії, групи устаткування, агрегату). Так, виробнича потужність підприємства визначається за потужністю основного цеху, цеху - за потужністю основної дільниці (лінії), дільниці (лінії) - за потужністю основної групи устаткування, агрегату. Найважливішою умовою правильного розрахунку виробничої потужності є правильний вибір основної виробничої одиниці. Під провідним цехом розуміється цех основного виробництва, у якому виконується найбільший обсяг робіт чи найважливіші стадії виробничого процесу виготовлення продукції. У машинобудуванні провідними зазвичай є механічні цехи, однак у залежності від конкретних виробничих умов у якості провідних можуть прийматися й інші цехи (наприклад, ливарний чи складальний). На підприємствах текстильної промисловості провідними є прядильні або ткацькі цехи (виробництва). Провідною дільницею вважається така виробнича дільниця, на якій виконуються найважливіші для цеху часткові виробничі процеси і яка відіграє вирішальну роль у виконанні виробничої програми цеху. Наприклад, провідною дільницею механічного цеху частіше приймається дільниця металорізального устаткування (окремих груп металорізальних верстатів) або дільниця верстатів. Провідною групою устаткування (машини чи агрегату) вважається таке устаткування (машина чи агрегат), на якому здійснюються найголовніші на дільниці технологічні операції з виготовлення продукції. Наприклад, провідною групою устаткування дільниці металорізальної обробки є одна з груп металорізальних верстатів: токарних, фрезерних, свердлильних, верстатів та ін. В якості провідного агрегату при визначенні виробничої потужності ливарного цеху може прийматися плавильна піч. Якщо в складі парку технологічного устаткування є автоматичні лінії, групи автоматів чи верстатів, то розрахунок виробничої потужності дільниці і цеху повинен виконуватися по цьому прогресивному устаткуванню. Виробнича потужність агрегатів періодичної дії (доменних і мартенівських печей, автоклавів, хімічних агрегатів, плавильних печей і т.ін.) визначається за формулами: а) у тоннах (лиття та ін.):  б) в одиницях готової продукції (виробах, деталекомплектах та ін.)  де Q – ємність агрегату; kв – коефіцієнт корисного виходу продукції; Тц– тривалість циклу,год.; Фе - ефективний річний фонд часу роботи агрегату, год.; Вк – вага комплекту лиття на виріб (деталекомплект), т. Потужність потокової лінії механічної обробки чи складання продукції, яка часто визначає виробничу потужність цехів масового і крупносерійного виробництва, розраховується за формулою:  де Фе -річний ефективний фонд часу потокової лінії, хв.; ф - такт потокової лінії, хв. Виробнича потужність автоматичної потокової лінії визначається на основі годинної продуктивності, передбаченої в технічному паспорті лінії і річного ефективного фонду часу її роботи. Методичний підхід до розрахунку виробничої потужності складального виробництва (цеху, дільниці) залежить від типу виробництва. Так, у масовому і крупносерійному виробництві складання виробів здійснюється на потокових лініях. В умовах одиничного, дрібно- і середньосерійного виробництва в складальних цехах створюються робочі місця (як тимчасові, так і постійні), обладнані, як правило, спеціальними стендами, на яких здійснюється складання виробів (так звана «стендова»). Величина виробничої потужності складального цеху при стендовому складанні виробів залежить від співвідношення наявного ресурсу складального цеху і необхідного питомого ресурсу в розрахунку на один виріб. Наявний ресурс складального цеху розраховується в квадратних метро-годинах, як добуток режимного фонду часу цеху (Ф ) на величину його виробничої площі (Sв). Питомий необхідний ресурс на один виріб визначається добутком нормативної трудомісткості складання виробів (Јод) на площу, яку займає один стенд (Sо). Формула розрахунку виробничої потужності складального цеху має такий вид:  При розрахунку потужностей технологічно спеціалізованих виробничих одиниць (цехів, дільниць, груп устаткування, агре гатів) в умовах багатономенклатурного виробництва виникають труднощі, пов'язані з тим, що: на тому самому обладнанні виготовляються машинокомплекти заготовок і деталекомилекти до великої кількості найменувань виробів; на тих самих площах здійснюється складання різних видів продукції. В даних умовах можуть застосовуватися два підходи (або способи) до розрахунку потужності виробничих одиниць: спрощений підхід, заснований на балансових розрахунках, і підхід, що забезпечує розрахунок виробничої потужності у фізичних виробах. Перший підхід (спрощений) не передбачає визначення виробничої потужності у фізичних виробах. Даний підхід широко використовується на практиці для техніко-економічного обґрунтування виробничого плану підприємства, однак він не дозволяє оцінити виробничий потенціал промислового підприємства. Суть підходу полягає в розрахунку й аналізі для кожної виробничої одиниці коефіцієнта використання його наявного ресурсу (Кв.р. ). В економічній літературі даний показник, розрахований для окремої групи устаткування, називають коефіцієнтом завантаження устаткування (К3), розрахований для окремого підрозділу основного виробництва (ливарного, складального та ін. цехів (дільниць) - коефіцієнтом використання його виробничої потужності (Кв.п.). У загальному вигляді розрахунок коефіцієнта використання наявного ресурсу здійснюється за формулою:  Де Рп,Рн - величина потрібного і наявного ресурсу для даної виробничої одиниці. На основі розрахованих коефіцієнтів робиться висновок про забезпеченість проектних обсягів виробництва продукції наявними ресурсами відповідних виробничих одиниць (цехів, дільниць, агрегатів, груп устаткування). Виробнича програма вважається обґрунтованою наявним ресурсом відповідної виробничої одиниці, якщо Кв.р. < 1. Спрощений підхід до розрахунку виробничої потужності технологічно спеціалізованого обладнання в умовах багатономенклатурного виробництва полягає в розробці й аналізі балансу завантаження обладнання провідного цеху (дільниці) у розрізі окремих його груп. [15, 238] З цією метою для кожної групи обладнання розраховується наявний і необхідний фонд часу. Наявний фонд часу визначається добутком середньорічної кількості обладнання й ефективного річного фонду часу одиниці обладнання. Необхідний фонд часу розраховується, виходячи з планованих обсягів виробництва продукції (відповідно до проекту виробничої програми підприємства) і нормованих верстато-годин по групах обладнання на одиницю виробу. На основі зіставлення наявного і необхідного фондів часу й аналізу коефіцієнтів завантаження по кожній групі обладнання роблять висновки: 1) про можливість збільшення виробничої програми (за наявності лишків фонду часу обладнання по всіх групах); 2) про скорочення виробничої програми (при дефіциті часу по всіх (або більшій частині) групах обладнання); 3) про наявність «вузьких місць» (при нестачі наявного фонду часу по одній чи декількох групах обладнання. Для визначення потужності технологічно спеціалізованої виробничої одиниці у фізичних виробах в умовах багатономенклатурного виробництва виникають певні труднощі, пов’язані з необхідністю вибору структури розраховуваної виробничої потужності. Наведений нижче алгоритм дозволяє розрахувати для будь-якої технологічно спеціалізованої виробничої одиниці потужність у фізичних виробах для двох варіантів її структури: структури, тотожної структурі проекту виробничої програми підприємства (цеху, ділянки) у фізичних виробах; структури, тотожної структурі ресурсомісткості (трудомісткості) проекту виробничої програми підприємства (цеху, дільниці). Алгоритм включає таку послідовність розрахунків: виділяється виріб-представник, що має найбільшу питому вагу у виробничій програмі цеху, дільниці (чи будь-який інший виріб); для кожного і-го виробу розраховується коефіцієнт при ведення (kпі):  де Рі -. нормативна питома витрата ресурсу відповідної виробничої одиниці на один виріб і-го виду (комплект заготовок, деталекомплект, виріб), (нормо-год.; м2-год; т та ін.); Рп - нормативна питома витрата ресурсу даної виробничої одиниці на один виріб-представник (комплект заготовок або деталекомплект-представник), (нормо-год.; м2-год; т та ін.). 3) визначається обсяг випуску і-ої продукції у виробах-представниках комплектах заготовок, деталекомплектах-представниках), (Vпі), шт.:  де Vі - планований річний обсяг випуску і-го виробу (деталекомплекта) відповідно до проекту виробничої програми підприємства, шт.; 4) визначається весь обсяг випуску продукції цеху (дільниці) у виробах-представниках (комплектах заготовок, деталекомплектах-представниках), (Vп), шт.:  5) розраховується потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці (цеху, дільниці, групи обладнання) у виробах-представниках (комплектах заготовок, деталекомплектах-представниках), (ВПп), шт.:  де Рнз - загальний річний обсяг наявного ресурсу відповідної виробничої одиниці (потужність плавильної печі в тоннах металу; річний ефективний фонд часу групи устаткування в годинах; ресурс складального цеху (дільниці) у м2-год. і т.ін.). 6) визначається потужність (пропускна здатність) виробничої, одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталекомплектах), шт.: а)питома вага продукції і-го виду в загальному обсязі на ведених до представника виробів (комплектів заготовок, деталекомплектів) (Уі), %:  б) потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталеком плектах), (ВПі), шт.:  7) розраховується нормативна питома витрата ресурсу на один збірний виріб (збірний комплект заготовок, збірний деталекомплект), (Рзк), (нормо-год.; м2-год; т та ін.):  8) визначається потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці в збірних виробах (збірних комплектах заготовок, збірних деталекомплектах), (ВПзк), шт.:  9) розраховується потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталекомплектах), (ВПі), шт.:  Заключним етапом обґрунтування виробничої програми виробничими потужностями будь-якої галузі є розробка балансу виробничої потужності. [12, 184] Він ґрунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням та можливим сумарним випуском продукції із діючих та нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і освоєння. |