Использование производственных мощностей предприятия. КР ЕП. Особливості визначення виробничих потужностей різногалузевих підприємств
 Скачать 199.2 Kb.
|
|
РОЗДІЛ 2 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА 2.1 Оцінка використання виробничої потужності підприємства При розрахунках виробничої потужності враховується оптимально можливий (ефективний) річний фонд часу (кількість годин) роботи основного технологічного устаткування – Теф.уст. При п’ятиденному робочому тижні розрахунок показника ефективного фонду часу роботи устаткування здійснюємо за формулою (2.1), використовуючи дані індивідуального варіанту додатку А.   де Тк – річний календарний фонд часу, 365 днів; Тв – кількість вихідних днів протягом року, 104 дні; Тсв – кількість святкових днів протягом року, 11 днів; tзм – тривалість робочої зміни, годин на день; nзм – кількість робочих змін на добу, встановлена за режимом роботи підприємства; Ттнп – технологічно неминучі перерви в роботі основного устаткування, годин на рік; Тпзр – час простою основного устаткування у планово-запобіжних ремонтах протягом року, що не перекривається зупинками на вихідні і святкові дні, годин на рік. Знаючи кількість одиниць основного устаткування, його годинну паспортну продуктивність (додаток А), фонд часу ефективної роботи протягом року, визначимо виробничу потужність цеху (2.2).   тонде P – паспортна годинна продуктивність устаткування, нат. одиниць; N – кількість одиниць основного технологічного устаткування. Рівень використання виробничої потужності оцінимо за формулою (2.3):   де kВП -коефіцієнт використання виробничих потужностей підприємства; Q - річний обсяг виробництва продукції, нат. oдиниць. Для оцінки ефективності використання виробничого обладнання при виготовленні певного виду продукції необхідно обчислити коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (kЕКС), коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (kІНТ), інтегральний коефіцієнт (kІНТЕГР) та резерв потужності (RП) за формулами (2.4–2.7):  
    де РФ – фактична продуктивність одиниці устаткування, яке бере участь у виготовленні цільової продукції , нат. од. на годину, розраховується за формулою (2.8)   На основі отриманих показників можна зробити наступні висновки: величина коефіцієнта kВП свідчить про високий рівень використання виробничих потужностей; коефіцієнти  та  фактично прямують до одиниці. Це може бути індикатором максимально можливого як екстенсивного, так і інтенсивного використання обладнання;в результаті розрахунку інтегрального коефіцієнта та резерву потужності, величина якого виявилася рівною 0,09, можна зауважити, що виробничі потужності підприємства залучені у відповідні процеси фактично повністю, резервні потужності майже відсутні. Це може стати негативним фактором для даного підприємства, оскільки наявність резервних потужностей є обов’язковою для підтримання безперебійного функціонування основних виробничих циклів у випадку виходу з ладу основного устаткування або форс-мажорних обставин. 2.2 Оцінка ресурсного забезпечення виробництва Ступінь забезпеченості персоналом підприємства оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу. Чисельність персоналу розраховують окремо за кожною категорією і в цілому по підприємству. Для розрахунку чисельності робітників попередньо складемо річний баланс робочого часу одного облікового робітника, виходячи з графіка його роботи, тобто розрахуємо ефективний річний фонд роботи одного облікового робітника (ТЕФ) за формулою (2.9), використовуючи при цьому завдання індивідуального варіанта:   де Дк – календарний період, днів (365 або 366 залежно від року); Дс– кількість часу, який припадає на святкові дні, (11 днів – при п’ятиденному робочому тижні); Дв – кількість часу, який припадає на вихідні дні, (91 день – для чотирибригадного тризмінного графіка роботи безперервного виробництва, 73 дні – для п’ятибригадного чотиризмінного графіка роботи безперервного виробництва, 104 дні – для п’ятиденного робочого тижня); Двідп – тривалість основної щорічної відпустки робітника (24 календарних дні); ДХВ– відсутність робітника через хворобу (не більше 4 днів); ДДО – виконання державних обов'язків (1 день); ДЦП – цілодобові простої (1 день); ДУВ – період учбової відпустки (1 день). ТЗМ – тривалість зміни, годин. За результатами обчислення ефективного річного фонду роботи облікового робітника складемо баланс робочого часу у вигляді таблиці 2.1: Таблиця 2.1 – Баланс робочого часу облікового робітника
Виходячи з розрахованого числа робочих днів робітника за балансом (Теф.) та числа днів роботи підприємства протягом року (Тном.), визначимо коефіцієнт підміни (облікового складу) за формулою 2.10. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.   Для безперервного режиму роботи підприємства номінальний фонд часу роботи устаткування дорівнює календарному – 365 днів, при п’ятиденному робочому тижні – номінальний фонд часу роботи устаткування і номінальний фонд часу роботи робітника однакові. В практиці підприємств робітників поділяють на: 1) технологічних (основних), які зайняті безпосередньо виготовленням продукції (апаратники, токарі, фрезерувальники, складальники, швачки, штампувальники, штукатури, каменярі, шахтарі та ін.); 2) обслуговуючих (допоміжних), які створюють умови для праці технологічних. Обслуговуючі робітники виконують транспортно-складські (переміщення предметів і засобів праці, готової продукції та їх збереження - кранівники, вантажники, комірники, електрокарники, приймальники тощо) та ремонтно-обслуговуючі функції·(регулювання і налагоджування – налагоджувальники, ремонт устаткування та інструмента – ремонтники, контроль якості механізмів і продукції – контролери). На апаратурних і агрегатних роботах явочна чисельність (Чяв.) основних робітників визначимо за нормами обслуговування (формула 2.11).   де N – кількість одиниць устаткування, що підлягають обслуговуванню, Но – норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, яке має обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників у зміну (дорівнює 1). Облікову чисельність основних робітників розрахуємо за формулою 2.12.   nзм – кількість робочих змін на добу. Чисельність допоміжних робітників та робітників найпростіших професій, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, на практиці розраховується за робочими місцями. До найпростіших професій (робіт) відносять такі, що потребують знань для виконання простих завдань із використанням ручних інструментів, у деяких випадках із значними фізичними зусиллями. Професійні завдання пов'язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням, прасуванням та виконанням низькокваліфікованих робіт. В даній роботі явочну чисельність допоміжних робітників та робітників найпростіших професій розрахуємо за даними Додатку Б на підставі зазначеного відсотка від отриманої явочної чисельності основних робітників. Облікова чисельність цих категорій персоналу розраховується за формулою 2.12. Результати розрахунків чисельності виробничих робітників зводяться в таблицю 2.2.
Таблиця 2.2 – Розрахунок чисельності виробничих робітників Чисельність керівників, фахівців і службовців цеху (підприємства) визначається з передбаченої адміністративно-управлінської структури цеху (підприємства), складу і функцій конкретних структур. Для розрахунку чисельності персоналу цих категорій найчастіше використовують нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості. В даній роботі чисельність керівників, фахівців і службовців буде визначено відповідно до структури персоналу цеху (підприємства) , наданої в таблиці 2.3, на основі розрахованої вище загальної облікової чисельності робітників (дані табл. 2.2). Результати розрахунків заносяться до таблиці 2.3. Таблиця 2.3 – Розрахунок чисельності керівників, фахівців і службовців цеху (підприємства)
* Загальна чисельність керівників розподіляється так: – начальник та заступники начальника цеху – 3 особи; – начальник зміни – 1 особа у зміну з урахуванням режиму роботи підприємства; – змінні майстри – усі інші. Наступним кроком є розрахунок заробітної плати. Заробітна плата складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю в позаурочний та нічний час, в вихідні та святкові дні, надбавки за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. . До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Річний фонд основної заробітної плати за групами виробничого персоналу обчислюється за формулою 2.13.  Для основних робітників:  Для допоміжних робітників:  Для робітників найпростіших професій:  де  – годинна тарифна ставка за виконувану роботу (дані Додатка Б), грн / годину; – річний ефективний фонд роботи працівника (табл. 2.2), годин; – облікова чисельність групи виробничого персоналу.Річний фонд додаткової заробітної плати за групами виробничого персоналу обчислимо за формулою 2.14 (для даного випадку Днч та Дсд відсутні через п’ятиденний режим роботи).  Для основних робітників:  Для допоміжних робітників:  Для робітників найпростіших професій:   – сума премії за якісне виконання виробничих завдань. Розраховується відповідно відсотку премії ( , встановленому до тарифного заробітку робітника (дані Додатка Б)  Для основних робітників:  Для допоміжних робітників:  Для робітників найпростіших професій:  Двідп – оплата щорічних відпусток. Оплата часу щорічних відпусток здійснюється на основі середньої заробітної плати за відпрацьований час, при обчисленні якої враховуються основна заробітна плата (оплата за тарифом), доплати за роботу у нічний час та у святкові дні, сума премії, та ін.   Для основних робітників: Для допоміжних робітників:  Для робітників найпростіших професій:  Загальний річний фонд заробітної плати робітників:  Для основних робітників:  Для допоміжних робітників:  Для робітників найпростіших професій:  Показники оплати праці робітників відображено у таблиці 2.4. Таблиця 2.4 – Розрахунок річного фонду заробітної плати робітників
Фонд основної заробітної плати керівників, фахівців та технічних службовців (  ) визначимо згідно з посадовими окладами (Додаток В) шляхом множення місячного окладу кожної групи працівників на кількість працівників у групі і на кількість місяців роботи за рік: Для начальника цеху:  Для заступника начальника цеху:  Для начальника зміни:  Для змінних майстрів:  Для фахівців:  Для технічних службовців:  де Оміс. – місячний оклад, грн; ЧКФС – чисельність керівників, спеціалістів і службовців, які мають однаковий посадовий оклад, осіб. Фонд додаткової заробітної плати керівників, фахівців та технічних службовців ( ) складається з оплати щорічної відпустки, доплат за роботу в нічний час, доплат за роботу у святкові дні (при безперервному режимі роботи), премії. З перелічених у табл. 2.5 категорій персоналу тільки начальники зміни і змінні майстри мають доплати за роботу в нічний час і у святкові дні, у усіх інших категорій фонд додаткової заробітної плати складається з відпускних і премії. Оплата часу щорічних відпусток здійснюється на основі середньої заробітної плати за відпрацьований час, при обчисленні якої враховуються основна заробітна плата, тобто місячний посадовий оклад, доплати за роботу у нічний час та у святкові дні, сума премії та ін. (формула 2.18). Результати розрахунків відображено в таблиці 2.5. Таблиця 2.5 – Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, фахівців і технічних службовців
Фонд оплати праці персоналу на підприємстві (ФЗПпвп) складається з фонду заробітної плати робітників (ФЗПроб.), керівників, фахівців і технічних службовців (  ) – формула 2.21:
 Після розрахунку фонду оплати праці персоналу підприємства визначимо середню заробітну плату за місяць за формулою 2.22.   Рівень ресурсного забезпечення виробництва оцінюється за показником собівартості виготовленої продукції. Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються сумуванням всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до табл. 2.6. Розрахунки до таблиці 2.6: статті 1÷7: загальні витрати на сировину та матеріали, допоміжні матеріали, паливо технологічне, енергетичні витрати (на технологічні потреби) в собівартості продукції (ССМ), розраховуються за формулою (2.23)  де НСМі– норми витрат виробничих запасів на виробництво продукції, в натуральних одиницях (тонна); ЦСМі – ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн./т; QФ– обсяг виготовленої продукції в натуральних одиницях (тоннах), за рік. Таблиця 2.6 – Калькуляція собівартості продукції
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
), грн
, грн
), грн
), грн.
, грн
)
