1 Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки
 Скачать 0.54 Mb.
|
|
1)Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки У сучасн. умовах економіку можна розглядати у трьох значеннях: 1) народне госп певної країни; 2) сукупність екон відносин між людьми у сфері виробн., розпод, обміну і спожив продукції, утворюючи певну економічну систему; 3) економ наука, що вивч нар госп в цілому, галузі господарства району. Народне госп є предметом вивч економічної науки. Економічна наука- сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизац об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економ дійсності. Перші спроби вивчення екон процесів були зробл у старод Греції та Римі. Етапи розв екон науки: Меркантилізм. Представн цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (зол і срібних). Представн: Монкретьєн, Манн, Юм. Фізіократи. Джерелом багатства вваж працю у с/г. Представн: Кене, Тюрго, Мірабо, Норе. Клас політ економія. Засновники: Сміт, Рікардо, Петті. Вони зосередж увагу на аналізі економ явищ і закономірностей розв всіх сфер виробн. Вони започатков трудову теорію вартості. Ринок розгл як саморегул систему. Марксизм. Засновники: Маркс, Енгельс. Дослідж капіталістичне суспільство з позиції робітничого класу. Вони продовж дослідж трудову теор вартості, запропонували концепції дод вартості, грошей, прод праці, відтворення, екон криз, земел ренти. Маржиналізм – теорія яка пояснює екон процеси і явища використовуючи концепцію граничних величин. Дослідж грунт на таких поняттях як « гран корисність», «гран продуктивн», «гран витрати». Представн: Менгер, Візер, Джевонс. Сучасні напрямки. Неокласицизм. Заперечує необх втруч держави в економіку, розгул ринок як саморег сист. Засновн: Маршалл, Пігу. Монетаризм – теорія яка приписує грош масі, яка знаходь в обігу, роль визначального фактору. Кейнсіанство. Обгрунтов необх активного втруч держави в регулюв економіки через кредитно-бюджетну політику. Засновн: Кейнс. Інституціоналізм. Розгл економіку як сист в якій відносини між господ суб’єктами склад під впливом багатьох факторів. Обєктами вивчення є «інститути» (держава, корпорації, профспілки, звичаї…) Неоклас синтез. Представн обгрунт принцип поєдн ринков і держ регул екон процесів, наголош про необх руху до змішаної економіки. 2)Предмет екон теорії та евол його визначення різними школами. Предмет екон теор надзвич складний і тому не можна коротко дати визначення її предмета. В різні часи давали різне визнач. Давньогрецькі та давньоримські мислителі визначали його як вчення про закони домашнього господарства, домоводства. Меркантилізми, фізіократи і класична політ економія говорили, що це наука про створ, примнож, розподіл багатства нації. Марксисти зазначали, що це наука про виробничі відносини і закони, що управл виробн., розпод, обміном та спожив благ. Сучасні західні економісти визнач економ теорію як науку про: - сферу дій людей, яка повяз зі створ і викор матеріальних основ добробуту; - діяльність людей у процесі вибору обмеж ресурсів для виробн. різних товарів; - ефективне викор обмеж ресурсів для задов. потреб людини. Узагальнивши, можна сказати: Економічна теорія – суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економ суб’єктів, спрямов на ефективне господарюв в умовах обмеж ресурсів, з метою задов. безмежних потреб. 3) Методи економічної теорії. Метод - це спосіб дослідження, спосіб вивчення, засіб для відкриття істини. В економіці використовуються різноманітні методи, форми і способи наукового пізнання. Питання про методи економічної теорії - це питання про те, як, яким чином вивчаються економічні явища і процеси. Необхідно розрізняти дві групи методів:загальніілокальні.Загальні методи виражають наявність загальних підходів до наукового освоєння економічної дійсності в цілому, дають загальну філософсько-методологічну базу, світоглядний, методологічний стержень дослідження економіки. Ці методи можна визначити і як методологічні підходи, і як напрями економічної методології. Локальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д. Метод наукової абстракції набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу. Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок. Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного. До особливих прийомів дослідження відноситься емпіричний метод, який ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника. В економічній теорії широко використовується принцип поєднання історичного і логічного. Вивчення історії допомагає зрозуміти внутрішню логіку предмету, а знання внутрішніх структур суспільства надає історії наукового характеру. Єдність історичного і логічного - методологічний принцип, який допомагає концентрувати увагу науки на посиленні аргументації, обґрунтованості висновків. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним зіставленням, а факти історії - розташовувати в логічній послідовності. Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи. Такі основні методи і прийоми організації наукового аналізу і пошуку оптимальних вирішень економічних процесів і явищ. 4) Економічні категорії і економічні закони. Пізнання та використання екон законів. Економ категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узаг вигляді вираж суттєві властив екон явищ і процесів. Економ закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв’язки і залежності екон процесів і явищ. Закони вираж сутність економ відносин. Система екон законів бувають: Всезагальні: функціонують у всіх економічних системах. Загальні: функціон у кількох екон системах, де існують для них відповідні економічні умови. Специфічні: функціон лише у межах однієї економічної системи. Стадійні: функціон на окремих стадіях даної економ сист. Економічні принципи- теоретичні узагальнення, що мають певні допущення, усереднення, які відображ заг тенденції розв екон сист. Існує дві форми пізнання та використ економ законів. Емпірична. Коли люди, не знаючи сутності економ законів, використ їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практ діяльності. Наукова. Коли люди, пізнавши і розкривши сутність економ законів, використ їх свідомо, а отже більш ефективно у своїй економ діяльності. 5) Функції економ теорії та її місце в сист екон наук. Основні функції економічної теорії: теоретико-пізнавальна, методологічна, практична, прогностична. Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, істотні причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний розвиток суспільства. Вона є методологічним фундаментом для інших економічних дисциплін. Методологічна функ полягає в тому, що економ теорія виступає методолог базою для ін. економ наук. Практична функція полягає в обґрунтуванні практичного застосування економічних законів для вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б якомога повніше відповідала інтересам людини, колективу, суспільства; раціональних форм управління господарством; здійсненні практичних заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнення ефективних результатів розвитку виробництва і зростання добробуту населення. Прогностична функція економічної теорії — це передбачення напрямів розвитку економічних процесів для запобігання економічним втратам, пом'якшення перебігу деяких негативних процесів, прогнозування дій, які сприятимуть подоланню економічних криз, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів населення тощо. 6) Економічні потреби і інтереси: їх суть і класифікація. Закон зростання потреб. Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. існують різні критерії їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В зв'язку з цим виділяють: * фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення); *духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення); *соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ). За способом задоволення виділяють: - індивідуальні - це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.; - колективні - ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін); - суспільні - це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо. За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на: - абсолютні потреби - визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством; - дійсні потреби - відповідають рівню розвитку економіки певної країни; - платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення). Численні потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи: матеріальні і духовні; загальні і конкретні; поточні та перспективні; задоволені і незадоволені; дійсні та абсолютні. Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів. Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями: * за ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні; * за часовою ознакою - поточні та перспективні; * за об'єктом інтересів - майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя; * за ступенем усвідомлення - дійсні та помилкові. Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньонеобхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення. 7) Сутність, цілі та структурні елементи економ сист. Осн типи екон систем. Економічна система- це сукупн взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утвор певну цілісність, економ структуру сусп.. Цілі економічної системи: з ясувати що виробляти, як виробляти і для кого. Основними структурними елементами є: продуктивні сили, економічні відносини і механізм господарювання. Продуктивні сили – це сукупність зосабів виробн., працівників, науки, інформації, що забезп створ матеріальних і духовних благ, необх для задов. потреб. Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ. Господарський механізм склад із сукупності форм і методів регулюв економ процесів та сусп. дій господарюючих суб’єктів. Типи економ сист: традиційна, командна, ринкова, змішана. Традиційна характ багато уклінністю форм, збереженням натурально-общинних форм господарюв, відсталою технікою, ручною працею, нерозв інфраструктурою. Ринкова характ пануванням приватної власності на інцест ресурси, передб велику кількість виробників і покупців, свободу вибору підприємницької діяльності, однаковий доступ до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Командна базується на пануванні держ власності, одержавл і монополізації народного госп, централізов плануванні, не визнає конкуренції і вільного ціноутворення. Їй притаманні висока затратність виробництва, несприйняття НТП, дефіцит. Змішана характериз такими рисами: високим рівнем розв прод сил і розвиненістю інфраструктури; різноманітністю форм власності; поєдн ринков механізму з держ методами регулюв економіки. 8) Власність, її сутність, форми та місце в екон сист. Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господ з приводу привласнення засобів виробн. та його результатів. Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретний спосіб оволодіння річчю. Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядж тим чи іншим об’єктом власності. Відносини власності реалізуються через суб’єкти і об’єкти власності. Об”єкти власн – це все те, що можна привласнити чи відчужити. Субєкти власн – це носії відносин власності (окрема особа, юр особа, держава тощо) Існують два підходи до класифікації форм власності: вертикально-історичний і горизонтально-структурний. Вертик.-істор. підхід визначає історичні форми власності. Первіснообщинна. Для неї характерні однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт власності – землю, а також на засоби праці і результати виробництва. Рабовласницька. Характ абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробн., результати праці і працівника (раба). Феодальна. Передб абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака). Капіталістична. Характ концентрацією прав власн підприємця на засоби та результати праці і відсутністю власності на найманого працівника, який має особисту свободу. Горизонтально – структурний підхід. За цим підходом існ два типи власності: приватна і суспільна. Приватна власність – це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користув і розпорядж об’єктом власності та отримання фоходу належить приватній (фіз.. чи юр.) особі. Суспільна власність означ спільне привласн засобів виробн. і його результатів. Сусп власність існує у двох формах: державній і колективній. Державна власність – це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядж власністю здійсн органи державної влади. Держ власн поділ на муніципальну і загальнодержавну. 9) Місце і роль людини в економ сист. Людина поєднує в собі біологічний і соціальний аспекти. Як біологічна істота людина – унікальний продукт природи, мисляча істота, наділена сукупністю фізичних і розумових здібностей, здатністю взаємодіяти з природою. Людина як соціальна істота є частиною сусп., тобто живе у соціумі, має стосунки з ін. людьми, виконує і підкоряється законам, додерж певних норм і правил поведінки. В економічній системі людина виступає як виробник, як суб’єкт економічних відносин, як споживач, як носій кінцевої мети сусп. виробництва. Людина виробник виступає робочою силою, особистим фактором виробництва. Робоча сила – це сукупність фіз. та розумовихздібностей людини, її здатність до праці. Людина як суб’єкт економічних відносин . Це може бути окремий індивід, сім’я, колектив, держава. Основою економ відносин є відносини власності, які характеризують спосіб поєднання суб’єкта з засобами виробництва. Людині найб мірою властива індивідуальна трудова власність. Роль людини у цій категорії полягає також у тому, що об’єктивні економічні закони виявляються і реалізуються через її госп діяльність. Людина як споживач реалізує себе через задоволення своїх різних потреб. Людина як кінцева мета сусп. виробництва. Задоволення різносторонніх потреб людини – це призначення будь-якого виробництва. У цьому аспекті людина зі своїми потребами є природною і кінцевою метою сусп. виробн. й головним фактором його функціонув. Отже, функціонув і розвиток економ сист неможливо оцінювати поза існуванням людини, її трудов діяльності, взіємозвязків, потреб, інтересів, мотивацій. |